#СпаситеАрсения: підлітка судять за замах на вбивство; чому це більше, ніж історія однієї сім'ї

21665
23 жовтня 2020

15-річний підліток Арсеній наніс тяжкі ножові поранення 4-річній дитині і його матері своїй тітці та двоюрідному брату. 

Через це малюк потрапив у реанімацію, а підліток під суд. 

Коли слідство шукало мотиви однієї дитини смертельно поранити іншу, то встановило, що Арсеній з раннього дитинства терпів фізичне і психологічне насильство над собою, а ножові поранення завдав як відповідь на удар кабелем.

Києво-Святошинський райвідділок поліції навіть відкривав кримінальну справу за фактом домашнього насильства матері над сином, але закрив. 

З моменту інциденту в родині, Арсеній живе в будинку свого однокласника. 

Вранці 16 жовтня туди прийшов наряд поліції зі спецназом, аби, як заявляє сам підліток, примусово помістити його у психлікарню. 

"Українська правда. Життя" не вважає цю історію чужою брудною білизною. Йдеться не про окрему сім'ю, а про те, чи є у державі ефективні запобіжники у справі захисту прав дитини. 

За дев’ять місяців 2020 року до Нацполіції надійшло 157,8 тис. заяв та звернень щодо вчинення домашнього насильства. Від жінок – 137,4 тис, від дітей – 2,8 тис, повідомляє заступник директора Департаменту комунікації МВС Ярослав Тракало. 

За весь 2019 рік було закінчено 5 кримінальних проваджень (4 хлопчики, 1 дівчинка) щодо домашнього насилля над дітьми.

З початку 2020 року таких справ щодо неповнолітніх 5 (всі хлопчики). Одна з них Арсенія.

Отож, далі відтворюємо картину. 

Дійові особи

Олена Невгодовська мати 15-річного Арсенія та 5-річної Поліни. 

Батько старшого сина невідомий, а татом Поліни є Павло Погиба, раніше аукціонер банку "Преміум", який НБУ ліквідував за "порушення банківського законодавства", тепер його ім'я пов'язують із медіахолдингом, який керує виданнями Znay і Politeka. 

Юлія Невгодовська, молодша сестра Олени та мати 5-річного Михайла, його батько Святослав Козирєв. За кілька місяців до випадку, у якому постраждав їх син, вони перестали жити разом. 

Дитяче фото Арсенія. Надане Оленою Невгодовською

Арсеній розповідає, що мати з дитинства переконувала його у тому, що він псих, а також жорстко поводилася з ним: "Меня били, унижали, морили голодом и пытались довести до суицида... Мне говорили, чтобы я прыгал в окно или вешался, когда рассказывал о своих проблемах или нуждах. 

Когда я подходил к холодильнику меня спрашивали: "Кто тебе разрешал есть?" 

У інтерв'ю "Українській правді. Життя" Олена переконує, що це неправда: "Единственная моя просьба к людям, которые работали в моем доме было, чтобы сын умел сам себя обслуживать, чтобы сам сварил суп, подогрел еду. Был независим". 

"Мне внушали, что я психически больной, что я идиот, умственно осталый аутист, но на самом деле я таковым не был", каже 14-річний Арсеній. 

"Арсеній родился якобы нормальным ребенком, когда мне было 25 лет. Я очень ждала мальчика и была очень счастлива, – згадує мати.

В три года, мы пытаемся отдать его в детский садик, он падает на пол и бьется в конвульсиях, синий-красный… Мы пошли в психотерапевту и нам сообщили, что у ребенка расстройство аутического спектра и конкретно синдром Аспергера. 

На тот момент он был глубоким аутистом, он бегал по кругу, не отзывался на имя, ел одну и ту же еду, ходил по тем же маршрутам. Поедешь другой дорогой истерика. Он не общался ни с какими детьми".  

Тим не менш Олені вдалося віддати дитину в звичайну школу. "Он много читал и быстро запоминает текст, но учиться чему-то новому он ленив", – згадує Юля, сестра Олени.

 

Марина Нечипоренко, його шкільна вчителька, розповідає: "Арсеній дуже добра дитина. 

Він надзвичайно начитаний. На відео, які він тепер записує, щоби захиститися, він говорить рівною, багатою мовою це не тому, що його хтось так навчив, а тому, що він дуже ерудований і начитаний".

Педагог пригадує, що за будь-якої погоди він приходив в одязі на довгий рукав і в капюшоні, а один раз прийшов з великим синцем під оком. 

"Я питала і в нього, і в родичів "Тебе вдома б'ють?" Але він каже "Ні", хоча іншим дітям обмовився в розмові "Якби я таке витворив, мені би вдома за це б сильно дісталося", каже Нечипоренко

Вже потім він так і сказав, що покинув скаржитися чужим на те, що відбувається вдома, бо потім за це йому ще більше дістається від своїх". 

Коли хлопцеві виповнилося 13, він частіше жив у тітки в приватному будинку в селі Крюківщина під Києвом, ніж у матері. 

Олена спростовує, що віддала його, бо не справлялася, і додає: "Мы вместе его воспитывали, Юля была его вторая мама. А потом ему в школу от ее дома 10 минут пешком". 

Коли Арсеній переїхав до тітки, в будинку проживало четверо осіб: він, 4-річний Михайло, Юлія та її цивільний чоловік Святослав.

"Одного разу ми з дружиною посварилися. Це була наша перша і єдина сварка, після чого я пішов з дому, але Арсеній, як дитина, настрашився, мабуть, і викликав поліцію", – розповів Святослав Козирєв "Українській правді. Життя". 

За словами Арсенія, після цього випадку його тітка Юлія почала ставитися до нього так само жорстоко, як і його мати. 

Неділя, яка змінила життя усіх 

В будинку Юлі немає камер спостереження, тому те, що відбувалося в середині неможливо перевірити. 

Арсеній відео, яке опубліковане на його сторінці в Facebook, розпочинає з факту визнання вчинення злочину. 

Він пригадує, що 1 березня тітка помітила в його кімнаті дірки у ламінаті, почала сваритися і вдарила його шнурком від комп'ютера. "Я попытался себя защитить", – каже підліток. 

Арсеній розповідає деталі у відео, яке опубліковане на його сторінці в Facebook

Юля заперечує: "Я мыла пол в его комнате и увидела дырки на полу, говорю "Арик, что это такое? Сколько можно все портить?" Он испугался. 

Я спустилась вниз, винесла дорожку на двор и выслала Лене список продуктов и фотографии пола. 

Возвращаюсь, а мне мой сын говорит "Мам, Арик". В углу стоит Арик в руках нож, а на глаза надвинут капюшон. Я подхожу к нему он говорит "сердце" и наносит удар в сердце, "шея" и делает два удара ножом по шеи. Говорит "руки" и бьет меня ножом по рукам". Я стою из меня вытекает кровь, сделала два шага назад и падаю на диван. 

Он подходит ко мне и собирается тыкать меня еще раз, я выбиваю нож под лестницу, он начинает нервничать, я стою и выталкиваю его на двор и закрываю дверь. 

Он оббегает дом и камнями выбивает дверь со стороны террасы… и вошёл в дом. 

Я вышла на двор, чтобы не напугать Мишу. Он продолжал меня тыкать ножом и кричать "Это все ваш с мамой феминизм". 

Когда Миша вышел на двор, я прикрыла его и выставляла свои руки, чтобы он резал меня, а не сына". 

В цей час до будинку приїжджає Олена. Їй доводиться перелазити через паркан, бо територія закрита. Вона наближається до будинку, звідки виходить Арсеній з ножем в руках, і якийсь час ганяється за сином з парасолею.

Олена пригадує це так: "Он выбросил нож, которым бил Мишу, и взял два новых ножа и начал бежать на меня с ножами. Естественно я взяла зонтик, для того чтобы держать с ним дистанцию. 

Он обежал дом и попытался сзади на меня напасть, но у него не получилось. Потом попытался побежать к Юле и Мише, добить их, я его вот так вот зонтиком не пускала. 

У  него не получилось убить меня и он начал тыкать ножом в горло себе". 

Арсеній у відео в Facebook про це каже так: "Из-за этого всего, что со мной происходило, я хотел себя убить… Я пытался проткнуть себе горло ножом из-за ихнего отношения". 

Зрештою хлопець тікає з будинку і опиняється у матері Святослава Козирєва, яка живе неподалік. Там з ним зустрічається Козирєв і хлопець розповідає йому, що сталася бійка.  

Святослав каже, що про госпіталізацію сина у реанімацію дізнався вже потім з рації поліцейського. 

Ані Юля, ані Олена у цю версію не вірить: "Козирєв с моим сыном планировали убить мою сестру. Мы четко в этом уверены. 

Он приезжает в УВД, в суд, когда Арсения судят. Это убийца его сына получается, а он говорит, я его простил и приезжает его поддерживать. Это что нормально?

Судова справа 

Нині Арсеній Невгодовський є підсудним у справі про вчинення тяжких тілесних ушкоджень щодо його тітки Юлії Невгодовської та її сина Михайла.  

Слідчі кваліфікували справу за ч. 2 статті 15 (замах на злочин), п. 1 і п. 2 ч. 2 статті 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу. 

Поки триває слідство і судова тяганина, Арсеній не вдома, а в будинку свого однокласника, в сім'ї Каріни і Олега Шиндер.

Юлія та Олена Невгодовські. Фото скрін з відео у Facebook та WhatsUp

Олена написала відмову бути офіційним представником Арсенія в суді: "Когда я это написала, то у меня был выбор: либо оставаться на суде, либо ехать в больницу к сестре в реанимацию. Мне как раз достали противошоковые препараты, естественно я сделала выбор спасать сестру. 

Я написала, что прошу меру пресечения СИЗО, потому что меня дома нет, я все время в реанимации, и у меня еще один ребенок", поянює вона. 

Офіційним представником Арсенія в суді є його дід, батько Олени і Юлії.

Матір розповідає, що її син відмовився і від адвоката, за якого вона готова була платити, тож тепер у нього наданий державою безоплатний. 

Поки слідчі шукали мотив підлітка поранити дитину, то виявили, що насправді він сам терпів знущання щодо себе від своєї матері і тітки. 

У відео на Facebook Арсеній про це каже так: "Я не мог обратиться в полицию, потому что мать умела договариваться. 

Она уже договорилась с социальными службами... приходили к нам домой, мать показывала свое богатство, шикарную квартиру и холодильник для сестры. Я из этого холодильника практически не ел. Я ел только тогда, когда мать не была дома, мне персонал подбрасывал еду, без него я бы не выжил…

Все водители, домработницы, няни. Они все видели, как надо мной она издевалась. Я пытался себя защитить столь глупым способом".

Арсеній Невгодовський є підсудним у справі про вчинення тяжких тілесних ушкоджень

У Києво-Святошинському районному відділі поліції відкрили кримінальну справу за фактом невиконання батьківських обов'язків Оленою Невгодовською, а також за вчинення нею і її сестрою фізичного та психологічного насильства. Обидвом сестрам вручили підозру і передали справу до суду. 

6 серпня перший заступник генерального прокурора Роман Говда передав цю справу на додаткове розслідування в Оболонський відділ поліції.

Там скасували підозру в домашньому насильстві двом сестрам Олені та Юлії, а Арсеній перестає вважатися жертвою. Тепер він обвинувачується також в нападі на свою матір, коли та з'явилася на подвір'ї з парасолею. 

"Мать хочет всем доказать, что я сумасшедший и хочет закрыть меня пожизненно в больницу Павлова, где меня будут принудительно лечить", коментує справу проти себе підліток. 

В рамках кримінального провадження вже провели дві судово-психіатричні експертизи, які визнали, що неповнолітній не має психіатричних відхилень, а злочин скоєно на підставі істотного психологічного страждання, викликаного діями тітки.

Відповідно до статей КПК, порушення яких інкримінують, Арсенію загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі (яке навряд чи можуть застосувати до неповнолітніх).

Що тепер? 

Історія Арсенія Невгодовського набрала широкого суспільного резонансу після того, як він заявив про спробу його помістити в психлікарню ім. Павлова на лікування. 

У справу втрутився уповноважений з прав дитини Микола Кулеба

"Навколо справи Арсенія багато суперечностей. І вона справді непроста.

Так, дитина звинувачується у скоєнні злочину, але це не означає, що вона безправна.

Ні за яких обставин дитина не має бути заручником конфліктів дорослих. І процесуальні рішення під час розслідування мають прийматися в інтересах дитини", зауважує дитячий обмудсмен.

У четвер, 22 жовтня, Київський апеляційний суд скасував рішення про примусове стаціонарне обстеження Арсенія Невгодовського, тому його не відправлятимуть в психіатричну лікарню на 2 місяці

Досудове розслідування і суди триватимуть далі.  

Суд скасував рішення про примусове стаціонарне обстеження Арсенія Невгодовського

"Мне все говорят, что он вас чуть не убил, вы его должны ненавидеть. 

Ненависть это очень ресурсная штука. Для того, чтобы испытывать к кому-то ненависть нужно, чтобы в тебе была эта энергия, а вы посмотрите на мои руки. 

Мне нужна реабилитация, на которую мне нужно откуда-то брать силы. У меня нет сил на то, чтобы ненавидеть", – каже Юлія. 

"Я вообще ничего не вижу, мы же не судьи. Я не знаю, что должно быть дальше, – продовжує Олена. 

Наверное должна пройти экспертиза, которая справедливо покажет его состояние. По выводам экспертизы, которая проводилась без учета анамнеза и видео, он не может сам принимать решения. 

Я не могу воспринимать его только как своего ребенка, у меня дома еще один ребенок. Нормальный. Я воспринимаю его как того, кто совершил это преступление.  И может повторить это еще раз, потому что ему это понравилось". 

"Якщо я когось і звинувачую у тому, що сталося, то це хіба мою дружину, – у свою чергу заявляє Святослав Козирєв. 

Я нічого не відчуваю до самого Арсенія. Це не моя дитина. 

У мене питання тільки до Юлі, моєї колишньої дружини, якщо ти вважаєш його аутистом, ненормальним і ти з ним не справишся, нащо ти його береш до моєї дитини? Це з одного боку.

З іншого, якщо він нормальний, то що можна було робити майже рік, поки мене там не було, з цією дитиною, щоби довести його до такої агресії?"

Сам Арсеній нині, звертаючись до рідних, пише таке: "После СИЗО я попал в нормальную семью, в которой выяснилось, что я не такой плохой человек, как вы мне внушали каждый день. 

Я всегда знал, что есть жизнь лучше. Если бы я знал, как выйти на этих людей или мог отмотать время назад, я бы ни на кого не кидался с ножом.

Я не хотел всего этого, я не знал как по-другому выйти из этой ситуации. Пусть будет всё по закону, только не мстите мне и не врите... 

Я обычный 15-летний подросток и сейчас у меня есть голос. А всё это произошло потому, что тогда этого голоса у меня не было. 

И, возможно, есть другие богатые семьи в которых дети страдают. Никто не может защитить их от собственной семьи".

Софія Кочмар-Тимошенко, УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Що робити жертвам домашнього насилля у період карантину: контакти служб допомоги

В Києві з'явилось місце, де жертви домашнього насилля зможуть сховатися на 10 діб

Домашнее насилие – глубокий ценностный кризис, который обострил карантин

В Україні за перші пів року на 40% зросла кількість повідомлень про домашнє насильство

"Проблема №2 після коронавірусу": Зеленський підписав указ щодо протидії домашньому насильству

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua