"Не встанеш, поки не доїси": як популярні фрази батьків впливають на розвиток дитини. 15 типових висловів

15078
24 жовтня 2020

Мова йде про фрази-паразити, які батьки часто використовують під час діалогу з дітьми. 

Вони вже встигли врости у нашу модель спілкування, як щось звичне і побутове.

Батьки віддають перевагу саме таким коротким поясненням, бо вважають їх лаконічними та зрозумілими. 

Проте хід дитячих думок відрізняється від дорослого. Тому малеча, яка чує такі меседжі вперше, знаходить в них інші послання.

Часто – дуже негативні. 

"Українська правда. Життя" поспілкувалася з цього приводу із сімейними психологинями Катериною Гольцберг та Світланою Шумською. 

Разом з експертами ми проаналізували перелік популярних батьківських фраз та їхній вплив на дитячу психіку. 

У цьому матеріалі ви дізнаєтесь:

  • Які послання діти чують у батьківських висловлюваннях?
  • Як безпечно заспокоїти малечу?
  • Чому не можна прирівнювати дитину  із "сином подруги" та "віддавати поліції"? 
  • Як позбутися фраз-паразитів?


15 популярних батьківських фраз

Хлопчики не плачуть

Катерина Гольцберг розповідає, що такий вислів історично закріпився у нашій свідомості, через бажання виростити поруч сильного чоловіка.   

"У цієї фрази взагалі історична парадигма, яка пов'язана з роллю хлопчика і чоловіка в родині як опори та захисту. 

В післявоєнний час, коли були втрачені чоловіки, і їх цінність зросла, жінка хотіла бачити поруч із собою виключно сильну особистість, яка не плаче.

Тоді ми впроваджували в свідомість чоловіків ось такі поняття", – зазначає експертка. 

Катерина Гольцберг

Але насправді він не зовсім про мужність і силу. 

Бо таким чином батьки блокують бажання синів проявляти почуття та емоції, які є абсолютно нормальними.

Експерти зауважують, що загрозливо ділити почуття на хороші та погані за статтю, оскільки всі вони потрібні людині для формування її як особистості. 

"Це дуже деструктивно для хлопчиків, адже містить заборону на вираження почуттів. 

Для дитини ця фраза звучить так – ти не маєш права проявляти почуття, не можеш висловити, що тобі боляче або прикро", – пояснює Світлана Шумська.

 Світлана Шумська 

Наслідки таких травм можуть проявлятися також у дорослому віці. 

Чоловіки, які в дитинстві звикли ховати власні емоції, не вміють співпереживати та підтримувати рідних. 

Крім того, подавлені емоції можуть проявлятися у фізіологічних проблемах.

"Емоції, на які батьки не навчили реагувати, знайдуть вихід десь в тілі і будуть мати руйнівний характер. 

У дорослому віці такі чоловіки можуть йти в деструктив, відчувати напругу або зловживати алкоголем", – розповідає Світлана Шумська. 

Замість цієї фрази, батькам потрібно розпитати дитину про те, який спектр емоцій вона відчуває, а потім підтримати і пояснити їй ситуацію. 

Дівчата так не поводяться

За емоційним настроєм ця фраза аналогічна попередній. 

Тільки у цьому випадку є заборона на виявлення почуттів, які вважаються більш чоловічими. 

При цьому хлопчики можуть відчувати біль страх, тривогу, образу, а дівчинка – злість і агресію. 

"Немає жорсткого розподілу якостей, наприклад, агресія властива і жінкам, і чоловікам. 

І заборона на прояв почуттів, призводять до того, що вони можуть переходити в хворобливі стани. 

Тому абсолютно нормально, коли дівчинка може, наприклад, займатися умовно чоловічими видами спорту", – розповідає Катерина Гольцберг. 

Якщо будеш вередувати – залишимо тебе тут

Мета цього вислову – налякати дитину, щоб вона припинила робити якісь небажані речі.  

Сюди ж можна віднести залякування поліцію, лікарями та викраденням. 

При цьому дитина боїться не лише обіцяних дій, а самої відмови батьків. 

"Цією фразою ми повідомляємо дитині, що вона в принципі для нас не має цінності.

Батьки є важливими дорослими для дитини, до яких у неї виникає прив'язаність. 

Якщо ця важлива людина чомусь може її залишити, віддати міліціонеру, лікарям, або продати, дитина відчуває, що втрачає свою цінність як людина", – зазначає Катерина Гольцберг. 

Тоді у дитини буде дві моделі поведінки – це шантаж або закриття в собі. 

"Щоб підвищити свою цінність дитина може почати шантажувати батьків, що піде або що-небудь зробить.

У іншому випадку, дитина вірить батькам і думає, що вона нікому не потрібна.

Через це у дорослому віці можуть навіть народжуватися суїцидальні думку, якщо людина стикається зі схожою ситуацією, наприклад, пішла дружина", – додає експертка. 

Крім того, коли дитина чує, що може прийти хтось, від кого навіть мама чи тато не можуть захистити – це породжує невпевненість та недовіру до інших. 

"Тоді у дитини починається страх перед всім світом, вона починає боятися і перестає довіряти людям. Звичайно, зростає невпевненість. 

Часто бувають такі ситуації, що треті особи ще починають підігрувати – тоді мама повинна стати на захист своєї дитини", – зазначає Світлана Шумська. 

Така фраза може не лише налякати дитину, а й дискредитувати батьківський авторитет. 

"Посил цієї фрази такий: я з тобою не справляюся.

Батьки показують власну слабкість і нібито вдаються до допомоги сторонньої більш сильної особистості. 

Тобто з батьками можна далі вередувати, адже вони нічого не зроблять", – пояснює психологиня. 

Щоб уникнути вживання такого виразу, експерти радять розділити почуття дитини та поговорити про них. 

Для кращого розуміння варто також встановити зоровий контакт, або погладити "зону спокою", яка розташована на спині між лопаток. 

"Найбільше дитина потребує любові, коли вона цього нібито не заслуговує. 

Завдання батьків – допомогти дитині зрозуміти, що вона цінна.

Ви можете сказати дитині, що вона може плакати і бути не згодною в даний момент з цим рішенням, але воно не зміниться. 

Якщо дитина зрозуміє, що батьки послідовні, то через деякий час звикає до того, що вони не мають внутрішніх розбіжностей і не змінюють рішення", – розповідає Катерина Гольцберг. 

З-за столу не встанеш, поки не доїси

Вислови, які вміщують в собі залякування, погрози та шантаж стосовно їжі відносяться до харчового насильства. 

У такому випадку не враховуються потреби дитини і вона немає вибору, хоча часто їй просто може бути несмачно. 

"Харчове насильство згодом може призводити до ожиріння, або відрази до їжі. 

Крім того, їжа може плутатися з любов'ю, коли дитина в дорослому віці стикається з якоюсь проблемою і починає її заїдати. 

Вона сприймає це як турботу і любов, тому що чула щось подібне: "Бабуся так старалася, цілий вечір готувала, а ти безсовісний не хочеш їсти",– пояснює Світлана Шумська. 

У такої фрази, насправді, теж є своя історія і вона пішла ще від бабусь та дідусів, які мали проблеми з нестачею їжі. 

"Історично так склалося, що країна пережила голодомор і війну.

Тому якщо дитина пухкенька і добре їсть – це щастя для бабусь і дідусів. 

Але батьки повинні зрозуміти, що є здорове тіло – це далеко не про зайву вагу", – пояснює Катерина Гольцберг. 

 Фото djedzura/Depositphotos

Говорити дитині такі фрази небезпечно, оскільки в свідомості може закарбуватися надмірна любов або навпаки відраза до їжі. 

"В дорослому віці дитина не може схуднути через те, що доїдає все, що лежить на тарілці.

Друга парадигма, коли людина йде проти цієї системи і навпаки обов'язково повинна щось  залишити на тарілці, як такий внутрішній протест.

Частіше трапляється варіант із зайвою вагою, коли людина не може зрозуміти, чому їсть більше, ніж здатна", – додає експертка. 

Експерти зазначають, що здорова дитина і так буде хотіти їсти, тому не варто використовувати подібні маніпуляції. 

Краще прислухатися до уподобань дитини, запропонувати їй кілька варіантів їжі або попередньо навіть скласти меню. 

Також можуть допомогти приємні сімейні ритуали, наприклад, спільні прийоми їжі всією родиною за столом. 

Тоді це буде пов'язано із приємними спогадами про спілкування та спільну сімейну справу. 

Не засмучуй маму чи тата

Це шантаж, який говорить про те, що дитина може стати винуватцем чужих бід. 

Коли батьки використовують такий вислів, вона може відчувати сором та розчарування. 

В гіршому випадку, батьки можуть симулювати ще й проблеми із здоров'ям. 

"Якщо дитину весь час цим шантажувати, то безумовно прищепимо їм страх. 

Він може перешкодити в майбутньому влаштувати своє особисте життя і бути собою.

Виходить, дитина в якійсь мірі стає заручником думки важливих людей.

У дітей також може бути страх, що мама або тато помре через те, що вони щось не так роблять.

Такий стан може приводити до неврозів навіть в дорослому віці", – розповідає Катерина Гольцберг. 

Якісь вчинки дітей дійсно можуть засмутити батьків, але тоді потрібно відокремити дію від самої дитини. 

"Так, мене це засмутило, але це не тому, що ти – поганий, а тому, що можеш поміняти свої дії", – наводить приклад психологиня. 

Це не можна, тому що я так сказала

Такий вислів говорить про те, що до дитини не дослухаються, і її думку не беруть до уваги. 

"Тут йде авторитарний директивний та безапеляційний посил. 

Дитина сприймає це так, що її думки і почуття зараз не важливі. 

Для мами це простіше, швидше і зрозуміліше, а для дитини – про те, що він ніхто і звати його ніяк.

Тоді виростають пасивні, безхарактерні та перелякані дорослі, які потім підкоряються і не можуть відстоювати свою думку", – ділиться Світлана Шумська. 

Зрозуміло, що батьки, в силу досвіду, мають право приймати якісь важливі рішення або встановлювати сімейні правила. 

Але про це потрібно поговорити зі своєю малечею, щоб у неї було розуміння, чому все так відбувається. 

"Цю конструкцію можна замінити на "це правило нашої сім'ї". 

Тоді потрібно дійсно встановити це правило і пояснити, що воно означає. 

При цьому батьки можуть вже звертатися не авторитарно, а аргументувати це тим, що все це погоджено", – розповідає Гольцберг.

А якщо я знайду/зроблю

Фраза випромінює тотальну недовіру, і навіть містить натяк на покарання.

Перш за все, це впливає на самооцінку дитини та її впевненість у власних силах. 

"Дитина дійсно могла щось пропустити, але тут вже народжується страх перед батьками, почуття сорому, провини, неповноцінності. 

У дитини вмикається почуття підвищеної тривожності, тоді вона пробує ще раз, але через стрес може нічого не вийти", – розповідає Світлана Шумська. 

Я краще знаю, що тобі потрібно

На жаль, це далеко не про впевненість чи довіру.

Відчутний меседж, що бажання та почуття дитини зараз не беруться до уваги. 

В силу свого досвіду батьки дійсно можуть приймати якісь ключові рішення в житті дитини, при цьому вони мають ставити межі для своєї діяльності. 

"Цю фразу також потрібно замінити на те, що у батьків більше життєвого досвіду, тому в цій ситуації вони приймають рішення. 

Просто потрібно розуміти, що та на якому етапі батьки можуть вирішувати за дитину. 

В якийсь момент дитину потрібно відпустити і дати їй можливість обирати самій.

Дорослій дитині повинні аргументи і факти, чому прийнято таке рішення", – пояснює Катерина Гольцберг. 

Ти знаєш, як ці гроші важко даються

"А хто про це розповів дитині?" – запитує Світлана Шумська. 

Адже це питання безпосередньо пов'язане з фінансовою грамотністю та розподілом сімейного бюджету.

В дитини немає таких знань, тому самостійно вона просто не може оцінити витрати і можливості сімейних доходів. 

"Спочатку дитину балують, іноді навіть компенсують свою відсутність даруванням подарунків, а потім коли у дитини з'являється смак до життя, вона дійсно не розуміє скільки це коштує.

Їй ніхто не пояснив, що є сімейний бюджет та певний рівень заробітку сім'ї", – зазначає психологиня. 

 Фото іnesbazdar/Depositphotos

Батьки можуть приймати фінансові рішення, при цьому потрібно ознайомити дітей з правилами бюджету – пояснити, на що сім'я витрачає гроші. 

Щоб дати дитині правильний меседж з цього приводу, потрібно комунікувати на тему коштів та розвивати її фінансову грамотність. 

"Батьки повинні пояснити, що вони поки приймають такі рішення, але зробити це без докору, почуття провини або жалю. 

Тому можна ознайомити дитину з фінансовими планами і витратами. 

Не треба боятися розповідати дітям, що скільки коштує. Ми повинні говорити, які у нас є витрати і як це стикається з нашим доходом", – зазначає Катерина Гольцберг.

Молодець!

Здавалося б, у похвалі немає нічого поганого, проте її теж потрібно правильно висловлювати. 

По відношенню до дітей це потрібно робити грамотно.

Найчастіша помилка батьків – похвала за те, що від дитини не залежить, вона не досягла в цьому успіху самостійно.

"Похвала є бажаним явищем для дитини, і замінити її нічим не можливо.

У цій фразі я не бачу нічого поганого.

При цьому потрібно розучитися хвалити дітей за речі, які від них не залежать. Їх варто хвалити за певні дії", – вважає Катерина Гольцберг. 

Крім того, тут важливе емоційне забарвлення фрази, бо навіть похвала може виглядати байдуже і образливо, через неправильну подачу. 

"Молодець – це не погане слово, але важливі посил, міміка, включеність в процес, контакт з очима. 

Бувають ситуації, що мама дійсно не може зараз приділити увагу.

Тоді краще попросити почекати і підійти до дитини за якийсь час. 

Це нормально, адже у мами теж повинні бути свої межі. Важливо, щоб у відносинах була правда і спілкування", – рекомендує Світлана Шумська. 

Проте тут важливо не перехвалити дитину та уникати надмірності. 

"Захвалювати дитину фразми "ти – найгеніальніший", "найбільш розумний" – це теж  ведмежа послуга. 

Не потрібно вирощувати в дитини таке его, щоб уникнути розчарування, коли дитина вийде в світ і побачить, що є краще. 

Краще не використовувати приставки "геніальна", "ідеальна", "найкраща" – додає експертка.

Тобі ще рано це знати

Часто батьки не хочуть витрачати час на довгі пояснення, тому легше відкласти розмову до умовного періоду, коли дитина "підросте".

Експерти кажуть, що можна задовольнити інтерес дитини з будь-якої теми, проте пояснювати потрібно доступними поняттями для розуміння дитини.

"Будь-які речі можна пояснити дитині різного віку на зрозумілому їй рівні. 

Є одна цікава формула з цього приводу – коли дитина задає питання, то потрібно зрозуміти, що вона вже про це знає. 

Іноді дитина просто хоче підтвердження своїх знань. 

Якщо вони вас влаштовують – достатньо просто погодитися", – рекомендує Катерина Гольцберг.

Світлана Шумська зазначає, що для дитини така фраза може сигналізувати про її неповноцінність, або ж відбити бажання запитувати про щось у батьків. 

За словами експертки, щастя, якщо діти продовжують ставити запитання батькам у підлітковому віці. 

Та я в твоєму віці…

Ця фраза про порівняння. 

Експерти кажуть, що вона може бути як комплементарною, так і образливою для дитини, в залежності від контексту. 

Негативний посил вислів матиме, якщо вказати на якість недоліки дитини через власні досягнення. 

"Йде посил ніби-то дитина якась неповноцінна, адже батько міг більше.

Вона відчуває знецінення, і це може розвивати комплекс неповноцінності", – застерігає Світлана Шумська. 

З іншого боку, це сприймається як похвала, якщо батьки вказують на те, що не вдалось у них. 

"Іноді це може сприйматися як комплімент, яка дитина крута і доросла.

Навпаки батьки пишаються, що діти більш розвинені. 

Але якщо це звучить в негативному контексті, то тут є негласна заборона на якісь дії.

І це може спровокувати до цього додатковий інтерес", – додає Катерина Гольцберг. 

А ось син моєї подруги...

Популярне і дуже болюче порівняння.

Згодом воно може перерости у гори комплексів та навіть злість до людини, з якою порівнюють. 

"У цьому випадку мова йде про порівняння, що дуже неправильно. 

Це завжди призводить до зворотного ефекту. 

Дитині, як мінімум, дуже прикро. Це також погано впливає на самооцінку", – зазначає Катерина Гольцберг. 

Цікаво, що батьки, які використовують таку фразу, не відчувають, як знецінюють власну працю і можливості. 

Адже розвиток дитини як особистості – це те на що вони мають прямий вплив. 

"Найкращий спосіб знецінити – це порівняти.

У таких випадках кажу батькам, значить подруга талановитіша і розумніша за вас, якщо у неї така дитина. 

Адже тоді вони не дитину знецінюють, а свою діяльність.

Зазвичай, батьки в таких випадках дуже обурюються – їм неприємно. Аналогічно боляче такі слова чути дитині", – розповіла Світлана Шумська.

Зроби через "не можу"

Такий меседж показує байдужість та відсутність взаємодії між дитиною і батьками. 

"Це те ж саме, що мені не важливо, що "ти не можеш – ти повинен". 

Це сигналізує, що батькам не важливі почуття дитини, її настрій та відсутність знань", – пояснює Світлана Шумська. 

Батьки повинні без скептизму розібратись у тому, що означає дитяче "не можу". 

"Потрібно з'ясувати, що дитина має на увазі, адже іноді "не можу" – це "не хочу". 

Потрібно звернутися до свого батьківських досвіду і зрозуміти причини.

Це  може бути страх припуститися помилки, наприклад, або вимушена безпорадність, коли раніше за дитину робили занадто багато і тепер вона боїться зробити це сама", – ділиться Катерина Гольцберг.

Найкращий спосіб вийти з такої ситуації – саме запропонувати свою допомогу, але не виконувати завдання замість неї. 

Важливо, щоб малеча відчула інтерес та підтримку. 

 Фото IgorVetushko/Depositphotos

Якщо всі будуть стрибати з моста, ти теж підеш?

"Порівняння – це завжди про самооцінку та її самознищення. Батьки її просто вбивають", – зауважує Катерина Гольцберг. 

Це теж одна із таких руйнівних фраз, яка не дає батькам зрозуміти глибину проблематики. 

"Насправді потрібно дивитися на підтекст, що в цей момент відчуває батько і від чого він хоче вберегти свою дитину. 

Батькові дійсно може бути страшно в цей момент, але він не хоче навчити і розібратися, передати досвід, приділити час дитині. 

Щоб обійти цю фразу, краще запитати дитину, що у нього зараз відбувається в житті, чому він саме з цією компанією, що у них спільного, що він відчуває, яку потребу цим закриває", – розповідає Світлана Шумська.

Крім того, якщо батькам не подобаються якісь дії дитини, їм варто звернути увагу на власну діяльність. 

"Тут потрібно вести діалог і показувати це на своєму прикладі зокрема. 

Якщо батьки самі допускають якісь нехороші дії, навряд чи дитина повірить їм, якщо вони будуть просити цього не робити. 

Але, тим не менше, пояснювати ці речі і вести розмову з дитиною теж треба",– пояснює Катерина. 

Як позбутися негативних фраз? 

Найперше варто зрозуміти, чому батьки використовують такі фрази у своїх розмовах. 

Найрозповсюдженіші причини – це страх, невміння пояснити власну думку дитині та патерни, які передаються в спадок від батьків. 

"Батьками рухає страх за майбутнє дітей, тому використання таких фраз – це не їхня вина, а їхня біда.

Використовуємо їх, коли не можемо підібрати слова, а страх перевищує розумні підходи. 

Хочеться вберегти дитину від чогось, і ми не знаходимо кращого способу, ніж його налякати, щоб вона змінила свою поведінку", – пояснює Катерина Гольцберг. 

Дехто з батьків також може вважати це дієвим і зрозумілим способом спілкування з дитиною, оскільки самі пережили подібний досвід.

"Батьки часто використовують ті ж фрази, що їм говорили в дитинстві – це такі патерни, які несвідомо прописані у нас. 

Тому коли людина стає дорослою, вона користується приблизно тими ж системами", – зауважує Світлана Шумська. 

Ось кілька простих порад від психологів, як можна зменшити негативний вплив цих висловів на спілкування з дитиною.

🔵 Усвідомити їхню шкоду

Батьки мають усвідомити, чому такі фрази є шкідливими.

Наступний крок – вміння помічати їх у своїх діалогах та думках. 

"Боротися з ними можна тільки усвідомленням, що це погано і заважає дитині розвиватися. 

Якщо ми розуміємо навіщо це, тоді воно буде працювати. 

Але спочатку потрібно їх помітити, адже они дійсно дуже вплетені в нашу лексичну загальну складову, тому батьки можуть їх не помічати", – розповідає Катерина Гольцберг. 

🔵 Використовувати "я-послання"

Навіть під час конфлікту дитина хоче відчувати батьківське тепло.

Тому не варто уникати фраз, які будуть звинувачувати дитину. 

Поговоріть про обставини і ваше особисте відчуття ситуації.

"Потрібно говорити тільки від свого імені і виходити з тих потреб, які ви відчуваєте як батьки. 

Наприклад, "Я переживаю, що ти робиш недостатньо, щоб стати кимось".

Тоді у дитини є аргумент –  "я роблю досить", або "я не хочу бути тим, ким ти хочеш", – пояснює Катерина Гольцберг. 

🔵 Визнавати власні помилки

Психологи неодноразово наголошують на тому, що всі батьки припускають помилок і можуть вживати такі фрази. 

Це абсолютно нормально. При цьому батьки повинні вміти правильно виходити з таких ситуацій та визнавати власні промахи.  

"Навіть якщо ви припустилися помилки, як будь-які живі люди, то краще просто дати дитині зворотний зв'язок. 

Сказати: "Вибач, так, я зірвалася, мені шкода, що так вийшло. Я просто втомилася, це до тебе не має ніякого відношення. Давай обіймемось".

Важливо в цей момент також підтримувати контакт очей. 

Це буде значно краще, ніж говорити такі фрази, які дитина навіть не розуміє, але відчуває що щось не так", – рекомендує Світлана Шумська. 

🔵 Контролювати власний емоційний стан

Батьки повинні розуміти емоційне навантаження фраз, які вони транслюють на дитину. 

Інколи це емоційне послання може бути викликане не дитячою поведінкою, а іншими чинниками.

"Основне завдання батьків – навчити дитину проявляти свої емоції. 

Але якщо у батьків є дефіцит спілкування та проблеми з контролем почуттів, то вони не можуть  на конструктивному рівні спілкуватись з дітьми.

Коли такі фрази вириваються, у батьків за цим можуть стояти багато страхів, тривог, та втоми втома. 

Але в такі моменти батькам треба задуматися про те, що вони відчувають по відношенні до дитини", – зазначає Світлана Шумська. 

При цьому психологиня наголошує на важливості емоційного забарвлення фраз, навіть якщо вони нейтральні. 

"Звичайно фрази мають велике значення, але хочу підкреслити, що впливають не самі фрази, а їх емоціональний забарвлення і те, чим вони заряджені. 

Інтонація, контекст, тембр голосу, погляд – все це дуже важливі чинники", – зазначає експертка. 

При цьому не варто вважати, що груба образлива фраза, сказана жартома, буде сприйматися дитиною легше.

"Деякі діти наприклад сприймають, що над ними знущаються, коли говорять жартівливо. 

Декого можна легко образити, якщо тато весь час жартує, що він буде двірником. 

Контекст не сильно впливає на дію цих фраз. Їх потрібно уникати в будь-якому прояві", – додає Катерина Гольцберг. 

Дарія Поперечна, УП. Життя

Вас також може зацікавити:

Свекруха, теща, мама і конфлікти з ними: як жити дружно. Радить психолог

5 причин, чому критично важливо говорити про насильство у сім’ї – пояснює психолог

Які вони, українські підлітки: про соцмережі, секс, алкоголь, спорт, довіру до батьків та друзів. Дослідження

7 ознак того, що ви круті батьки. Пояснює психолог

Щоб діти були щасливими, здоровими та успішними: шпаргалка для батьків

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua