Питання виживання нації: яка вона – українська освіта за кордоном

5254
25 листопада 2020

Їх, тобто нас – там 20 мільйонів. Етнічних українців за кордоном. Нашого цвіту по всьому світу і так далі. Ще пів України.

Вони живуть, заробляють гроші, виховують дітей. А ще – виконують функцію українського МЗС, вони таке собі лобі України в багатьох країнах світу.

Санкції проти Росії, озброєння для української армії, економічні угоди – всього цього могло б не бути, якби не їхня часто непомітна робота.

І всього цього може не стати уже найближчим часом. Бо без української освіти громада швидко асимілюється. А цієї освіти катастрофічно не вистачає...   

За кордоном живе і вчиться орієнтовно 2 мільйони дітей українців шкільного віку. Більшість з них фактично позбавлені освіти батьківською мовою. Сказати, що шкіл мало – нічого не сказати. 400 – при потребі у 7000.

За даними Міністерства освіти та науки, на весь цей огром люду є тільки три (!!!) школи з викладанням українською мовою. Одна в Румунії (і та занепадає) і дві – у Молдові. Ще шість таких шкіл, щоправда, є у невизнанному Придністров’ї.

Трохи більше ніж у 20 школах у світі вивчають українознавчі предмети. У понад двох сотнях можна вчити українську мову – принаймні на рівні факультативу.

Нагадуємо – йдеться про 20 мільйонну громаду! 2 мільйона школярів!

Випускники та вчителі Української школи в Парижі

Ще біля двох сотень українських шкіл за кордоном – так звані недільні або суботні. Організовані місцевими громадами чи при церквах.

Що таке школа вихідного дня?

Це коли дитина вчиться у звичайній школі 5 днів на тиждень, а потім витрачає свій вихідний день на те, щоб вчити українську мову. Буде перебільшенням сказати, що всім це страшенно подобається.

Тож розмова про українську освіту за кордоном – не про щось чуже і далеке. Це розмова про наше виживання як нації у глобалізованому світі.

ПАРИЖ І МУШ

У 2006 році Олена Внуковська ініціювала створення Міжнародної української школи.

Нині це організація в структурі МОН України і об’єднує 38 шкіл в різних країнах світу, в яких навчається 3500 дітей.

Це екстернат за українською програмою – переважно для тих дітей, батьки яких виїхали за кордон тимчасово і збираються повернутися.

Диплом МУШ, атестат, дає право вступати у ВНЗ як в Україні, так і у Франції, і не потрібно здавати ЗНО.

Зараз Олена Внуковська у МУШ не працює, а співпрацює з нею. Вона вже 23 роки живе у Франції і очолює Українську школу в Парижі.

"Я створила цю школу для своєї дочки Насті, якій тоді було 10 років, а синові Ніколя 5 років, – зізнається Олена. – Це французька організація, яка називається "Українська школа".

Молодші школярі Української школи в Парижі

Нині у школі навчаються 90 учнів. Навчання платне. Школа працює за програмою МОН України і має договір з МУШ про підготовку учнів, які отримають українські атестати.

Українські школярі за кордоном діляться на дві категорії – ті, кому потрібен український атестат, і ті, кому потрібне середовище і знання. У зв’язку з цим Олена вважає, що МУШ має розділитися.

Школи, учні яких націлені на отримання українського атестату, як і зараз орієнтуватимуться на програму МОН України.

Інші ж можуть працювати більш самостійно, але їх варто об’єднати в український альянс, і таким чином централізовано співпрацювати з МОН і МЗС.

На запитання, що дає українська школа дітям, які прийшли не за атестатом, Олена відповідає: "Спілкування і дружбу".

В Українській школі Парижа є три категорії учнів:

  • діти батьків, які приїхали за контрактом;
  • діти батьків, які приїхали без контракту;
  • діти дипломатів, працівників посольства.

А ще є французькі діти. Наприклад, мама-поліцейська, у якої в житті було кохання з українцем. Навіть якщо вони потім розійшлися, мама дає дитині культуру батька.

Навчання у школі відбувається раз на тиждень – по суботах. Учительський колектив сформувався професійний і стабільний. Вчителі отримують французьку погодинну оплату.

Нині в Українській школі в Парижі навчаються 90 учнів

Олена живе і школою у Парижі, і співпрацею з МУШ, тому історії часто переплітаються.

"До нас у школу прийшов хлопець після дев’ятого класу, який він закінчив в Україні на відмінно. Його батьки на той час вже десять років працювали у Франції і не бачили сина. Тільки передавали гроші бабусі.

Коли хлопець підріс, то сказав: "Хочу до вас, батьки, до Франції". Коли приїхав і побачив, що весь цей час батьки жили на дев’ятьох квадратних метрах, то рік був у депресії. Зараз він здобув освіту інженера. Вже все гаразд, – розповідає освітянка.

Але таких історій багато. "Пані Олено, ми такі там маєм палаци!" – розповідають. Кажу: "Ви будете жити в тих палацах? Може, якщо ви вже приїхали сюди, краще вкладати в цих дітей?"

Тому, коли мені кажуть, що не можуть собі дозволити приватну школу за 25 євро за суботу, заробляючи 80 євро за день, тоді для них взагалі ніякої школи не треба.

Крім того в Українській школі Парижа 30% дітей навчаються безкоштовно – їм школа платить стипендію за успішність.

На переконання Олени, МУШ бореться із соціальним сирітством. Зараз батьки не мусять залишати дітей на родичів, а можуть взяти з собою.

Навчаючись у МУШ навіть кілька років чи й отримавши атестат, згодом можна повернутися в Україну і тут здобути вищу освіту.

НОТТІНҐЕМ ТА АМСТЕРДАМ

Заснована в 1955 році, Школа Українознавства ім. Лесі Українки м. Ноттінґема є однією з найстаріших українських шкіл Великої Британії.

Загалом у цій країні сьогодні існує 8 шкіл (саме шкіл з фокусом на викладанні мови, оскільки ще є гуртки та дитячі групи), де навчаються приблизно 500 учнів. 

Ці школи є членами Спілки українських вчителів ВБ, яка у свою чергу функціонує під парасолькою Союзу українців у Великій Британії.

Школа в Амстердамі, одна з шести в Нідерландах, навпаки, молода – їй тільки 6 років, заснована фундацією "Українці в Нідерландах". В основі своїй має потужну волонтерську культуру та командну роботу між учнями, вчителями й батьками.

Школа "Джерело" – це платформа для спілкування та затишне місце зустрічі україномовних родин Амстердама і його передмість.

Дозвілля у школі Українознавства ім. Лесі Українки м. Ноттінґема

Ліна Максимук очолює українську школу в Ноттінґемі 4 роки. Розмову з Ліною та її колегою з Амстердаму – Іриною Голодюк – ведемо в режимі відеоконференції.

"Через те, що школа має таку багатолітню історію, ситуація в класі часто виглядає так, що за одним столом може сидіти дитина, народжена в Україні, яка лише нещодавно приїхала до Англії, і дитина в третьому чи четвертому поколінні української діаспори, – розпочинає Ліна.

Тому підібрати навчальний матеріал, який би зацікавив однаково дітей різного мовного рівня стає справжнім викликом для вчителів".

"Наша школа хоч молода, але труднощів усе одно багато, – додає Ірина. – У своїх основних школах діти навчаються за якісними сучасними матеріалами, а тому такого ж очікують і від школи вихідного дня. Тобто проблеми з дидактичними ресурсами спільні для всіх".

Ірина познайомилася з Ліною на конференції освітян закордонних шкіл у Гаазі 2019 року, і вже через кілька місяців разом долучилися до проєкту "Глина. Українознавчі воркбуки".

Йдеться про навчальні матеріали для українських шкіл за кордоном, які би поєднували історію України з сучасністю.

Сторінки проєкту "Глина. Українознавчі воркбуки"
Ідея в тому, щоб поєднувати історію України з сучасністю

"Все почалося з музеїв, – усміхається Ірина, – мене вразило, як Нідерланди розкручують те, що мають.

Вони беруть окрему картину і створюють довкола неї цілий освітній дискурс. І подають це надзвичайно інтерактивно і цікаво. Тож вирішили спробувати зробити такі українознавчі воркбуки".

"Треба дітям показати, що Україна – це круто, Україна – це модно, Україна – це вишукано, щоб вони відчували свій зв’язок з цією країною", – каже Ліна.

Такі воркбуки, за сприяння Українського культурного фонду, уже в розробці. Над ними працюють Ліна Максимук, Ірина Голодюк, Катерина Луцишин, Катерина Гапаляк, Ольга Шеломова, Валерія Форостянова, Наталя Соболевська, Марина Старик, – вчителі та промовтери української освіти за кордоном.

ДУБАЇ

Тетяна Співаковська переїхала до ОАЕ п’ять років тому. Тоді на всьому Аравійському півострові не було жодної української школи.

"Завдяки українському священнику вдалося домовитися про оренду приміщення в католицькій школі у вихідний день", – зізнається Тетяна.

В Еміратах вихідний день не такий, як в Україні чи Нідерландах. Це п’ятниця. Тому школа "Софія" – п’ятнична. Вона діє з травня 2016 року.

Тетяна Співаковська – вчителька української мови та українознавства, заступниця директорки з навчально-методичної роботи.

Святкування Різдва у школі "Софія" в Дубаї

"Я у школі з перших днів. Відповідала за старшу групу, – розповідає вона.

До того ніколи в школі не працювала. В Україні 15 років викладала маркетинг у НТУУ "Київський політехнічний інститут" і взагалі не думала, що колись буду дотична до української мови, українознавства.

Але тут, далеко від Батьківщини, гостріше відчуваєш потребу в тому, щоб розмовляти українською. Особливо, коли є діти, які відірвані від середовища.

Хочеться, щоб вони вивчали мову, культуру, традиції, релігію. Ми тут живемо у мусульманському середовищі, тому в нас є християнська етика для дітей".

Особливість українців в ОАЕ в тому, що вони там здебільшого тимчасово. Якщо в інші країни часто їдуть назавжди, то сюди – ні. Доки не закінчиться контракт, і тоді або поїхати, наприклад, до Канади, або повернутися в Україну. Тому українську мову викладають як рідну, а не як успадковану чи іноземну.

Особливість українців в ОАЕ в тому, що вони там здебільшого тимчасово

Тут чудовим варіантом могла би бути співпраця з Міжнародною українською школою, але вся ІР-телефонія, як-от WhatsApp, Skype чи Viber в ОАЕ блокується на державному рівні. Можна тільки повідомлення, а МУШ якраз проводить співбесіди по Skype. Лише з початком карантину у березні в ОАЕ дозволили Zoom.

Вчителі "Софії" орієнтуються на програму МОН України. Хоч, звісно, доводиться адаптувати її до школи вихідного дня.

А батьки самостійно шукають дистанційні школи, щоб формально бути при них. Це дасть змогу після повернення в Україну вступити до класу, який відповідає віку.

ТОРОНТО

У канадському Торонто діють чотири цілоденні школи і вісім суботніх. Також працюють садочки і різноманітні програми для дітей.

"Цілоденні школи католицьких відділів освіти мають заняття 30 хв української мови 4 дні в тиждень.

У ці заняття входять уроки співу та релігії", – розповідає голова Світової координаційної виховно-освітньої ради Світового конгресу українців, директорка "Рідної школи Оквил" Оксана Левицька.

Українські суботні і денні школи входять до Українсько-канадської шкільної ради КУК-Торонто. Це орган координації і підтримки роботи шкіл; членство – на волонтерській основі.

Кожна школа виділяється своєрідністю додаткових предметів – співу/музики, танцю, уроків народно-прикладної творчості.

Кожна школа виділяється своєрідністю додаткових предметів, зокрема, уроками
народно-прикладної творчості

"У моїй школі усі класи щосуботи мають уроки співу і танців, – ділиться Оксана. – При школі створена Танцювальна студія із додатковими заняттями після школи.

Цього року додали відео майстер класи з малювання. Творчі заняття переплітаються з навчальним матеріалом, який подається, із орієнтацією та тематику до свят чи відзначень (день подяки, день пам’яті, Різдво, Великдень, Майдан, Голодомор та інші)".

Загалом у денних і суботніх школах Торонто навчається близько двох тисяч дітей. "Рідна школа Оквил" минулого року налічувала 140 учнів.

У канадському Торонто діють різноманітні програми для українських дітей

Більшість вчителів українських шкіл у Торонто – це вчителі, які приїхали в Канаду на постійне проживання і мають кваліфікації з України.

Також є сертифіковані вчителі Онтаріо. Це означає, що вони мають право і працюють у системі освіти – денних канадських англомовних школах. Для цього вони проходять навчання на кваліфікацію вчителя і отримують ліцензію з правом викладання у школах.

Майже кожна школа працює при українських організаціях чи церквах. Це дає дітям відчуття приналежності до української громади. Фінансову підтримку школам надають на місцевому рівні українські організації та українські кредитові спілки.

КОПЕНГАГЕН

Леся Рихальська у Данії вже 19 років. З 2015 до 2018 вона була керівником української школи.

Нині – Голова Асоціації українців Данії. Асоціація об’єднує п’ять українських організацій – "Ластівка", "Збережи Україну", "Клуб "Україна", "Спортивна українська спілка" та клуб "Файно". Вони розкидані по всій Данії.

Найбільша з них "Ластівка", яка має вісім відділень і при кожному є школа. Також ще одна школа є при "Клубі "Україна", тож загалом українських шкіл у Данії дев’ять. У кожній – по 2-3 класи.

"Громадська активність почалася з того, що з’явилися діти, і хотілося їм дати трохи України, – ділиться Леся.

Завжди, коли школа тільки відкривається, то охочих багато. Коли відкривали школу в Копенгагені 2014 рік, то в школу прийшло 50 дітей. Це був аншлаг. Вчителів-волонтерів не вистачало, тому в додаткових заняттях в якості вчителів брали участь батьки".

Основний предмет в українських школах вихідного дня Данії – українська мова.

Додаткові – театральне мистецтво, науковий клуб, клуб для розвитку найменших. У кожній школі від 15 до 30 дітей.

У Данію на роботу приїхати не важко, але залишитися важко, тому ті сім’ї, які переїхали, зробили це надовго або назавжди.

Програма МОН в школах підтримується, але не повністю, і тому про отримання атестату українського стандарту в Данії поки мова не йде.

У більшості шкіл вчителі своїми силами розробили програми для дітей які є двомовними та з кожним роком їх вдосконалюють.

Водночас, і зв'язок з Україною слабшає. У першій українській школі Копенгагена кількість дітей зменшується. Це пов’язано зокрема і з тим, що діти ростуть і згодом їм стає не цікаво вчитися в одній групі з десятирічними, коли їм вже п'ятнадцять.

Ще один з мінусів – російськомовні, які вдома спілкуються російською і не хочуть навантажувати своїх дітей вивченням української у вихідні, коли ті можуть розважатися чи відпочивати.

А все ж, українська ідентичність прививається. Найперше, це мова, якою можна поспілкуватися з однолітками. А ще різноманітні акції – як-от писанкарство чи вертеп.

У таких школах прививається українська ідентичність

У вчителів фінансове заохочення незначне, але воно є, бо всі розуміють, що волонтерство – на короткий період. Людям потрібно віддячувати за їхню роботу. Вчителів тут знайти важко.

За словами Лесі, це найпроблемніше питання усіх шкіл Данії. Але є люди, які викладають на постійні основі, їм це подобається і вони не планують міняти фах.

"Від посольства ми два роки поспіль отримували невелику фінансову підтримку на розвиток українських шкіл, – розповідає освітянка.

Перший рік ми отримали підручники, затверджені МОН України, а наступного року ми мали можливість закупити книжки, які нам були потрібні. Кожна школа замовляла відповідно до запланованих занять.

Також замовляли робочі зошити і літературу патріотичного характеру".

ПЛАСТ

Окрім шкіл вихідного дня, за кордоном діє ще й "Пласт".

Він активний у Данії, де ним займається Володимир Колос. А у Великій Британії організація існує вже 71 рік.

"Зараз є три станиці – у Лондоні, Манчестері і Дарбі. Також працюємо над створенням гуртків у Лідсі, Едінбурзі та на півдні Англії", – ділиться планами в. о. Крайової Пластової Старшини у Великій Британії Анатолій Тарковський.

Сходини відбуваються щомісяця, також пластуни беруть участь у різноманітних заходах, що пов’язані з Україною і загалом активні в житті української громади.

Пластуни Лондона також мають спільні сходини і змагання з англійськими скаутами.

Поки централізованих рішень із боку України щодо закордонної освіти все ще бракує, українські громади за кордоном – кожна у свій зручний для їхньої країни спосіб – утримують зв’язок з Батьківщиною в серці та виховують нове покоління українців, які будуть амбасадорами іміджу нашої держави на міжнародній арені.

Олег Криштопа, Василь Карп’юк, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Майже 60 тис українців навчаються за кордоном. Найбільше – у Польщі, дослідження

Навіщо нам бренд країни: інтерв'ю з міністром закордонних справ Дмитром Кулебою про культурну дипломатію

Розділені кордонами: 4 історії про те, як пандемія і карантин вплинули на стосунки

Журналіст Франк Гофманн: Щоб досягти визнання в Україні, треба спершу виїхати за кордон

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.



powered by lun.ua