"Країною має керувати жінка": кінематографічні висновки місцевих виборів 2020 року

1261
7 квітня 2021

У Верховній раді нинішнього скликання 87 народних обраниць – це найбільше з часів незалежності країни.

Однак, коли мова заходить про жінок в українській політиці, зрідка хто зможе пригадати понад п’ять прізвищ.

Максимально видимі суспільству – одиниці, ті, які в парламенті та уряді.

Пригадати прізвища політикинь не загальноукраїнського масштабу значно складніше – в Україні лише дві області очолюють жінки і жодна не стала меркою обласного центру за результатами місцевих виборів.

Як результат, Україна втратила 15 позицій у глобальному індексі гендерного розриву (Global Gender Gap Index) країн Всесвітнього економічного форуму.

Цей рейтинг демонструє, що жінки в Україні мають високий рівень освіти (Україна посідає 27 місце в категорії "Реалізація в освіті"), проте викликає серйозне занепокоєння ситуація із забезпеченням політичних прав жінок – у категорії "Розширення прав та можливостей у політиці" Україна йде на 103 місці.  

БІЛЬШЕ ПРО ГЕНДЕР ТУТ: Як розпізнати гендерну дискримінацію, та куди звертатися в таких випадках

Існує низка причин, які пояснюють таку ситуацію – корупція, тіньовий розподіл посад, формальне виконання державою міжнародних зобов’язань та конвенцій, суспільні упередження про ролі жінок та чоловіків.

"Стереотипні уявлення серйозно заважають жінкам реалізувати себе в політиці, – зазначає Ірина Тишко, координатокра проєкту #вибориБЕЗсексизму.

Насправді, жінки здатні багато змінити своєю присутністю у владі. Як казала перша президентка Чилі Мішель Бачелет: коли жінка приходить у політику, змінюється жінка, а коли багато жінок приходять у політику, то змінюється політика".

Ірина Тишко – одна з авторок фільму "Один день з життя кандидатки" про участь у місцевих виборах 2020 року чотирьох жінок:

  • Людмили Петраускене, кандидатки в депутати Боярської міської ради;
  • Ірини Трохим, кандидатки в депутати Львівської районної ради;
  • Євгенії Кравченко, кандидатки в депутати та на посаду голови Феодосіївської ОТГ;
  • Михайлини Скорик-Шкарівської, кандидатка в депутати Ірпінської міської ради та на посаду мера. 

З Іриною, а також з продюсеркою Світланою Рудюк та героїнями стрічки "Українська правда. Життя" поговорила про початок великого походу жінок в українську політику. 

Що передувало фільму

👉 Нові можливості

Місцеві вибори 2020 року були унікальними для України.

Виборчий кодекс, який 1 січня того року вступив у силу, передбачив не тільки пропорційну систему з відкритими списками, а й гарантував гендерний баланс.

Закладена для жінок 40% квота заохотила майже 140 тисяч політикинь боротися за владу на місцях.

Багато з них розраховували на чесну боротьбу та були не готові зустрітися з дискримінуючою реальністю.

Цитата з дослідження громадянської мережі "Опора" щодо гендерного балансу на місцевих виборах 2020 року.
Було опитано 290 кандидаток з усіх регіонів України

👉 Стереотипи, які справді заважають

У 2018 році громадська організація "Ла Страда-Україна" провела дослідження та виявила, що понад 60% жінок в українському парламенті – головному законодавчому органі країни – зазнають дискримінації, сексизму і психологічно тиску.

Жінкам-політикиням у регіонах ще важче.

Про це розповідає Євгенія Кравченко, яка у 2020 році балотувалася в депутати та на посаду голови Феодосіївської ОТГ:

"Я була єдина жінка-кандидатка. Нас було 11 всього. І перше, що я почула, це те, що не одружена, що краще завести собі чоловіка, народити дітей і потім уже думати про якісь кар’єрні речі.

Також я часто зіштовхувалася з тим, що виглядаю дуже молодо і мені казали: "Ти ж тільки школу закінчила, яке на голову?". І коли ти говориш людям про свій досвід, про те, що тобі не 18, а 32, все одно є упередження.

А ще громада наша сільська, і вона звикла, що має бути чоловіча сила застосована у керуванні, має бути трактор обов’язково і можливість прибрати сніг, а не стратегічне мислення, бачення і розуміння, як ці всі процеси створювати".

Євгенія Кравченко, екоактивістка, балотувалася в депутати та на посаду голови Феодосіївської ОТГ

👉 Допомога жінкам, які йдуть в політику

Під час місцевих виборів 2020 року кілька громадських організацій одночасно моніторили виконання партіями гендерної квоти.

У рамках проекту #вибориБЕЗсексизму коаліція жіночих громадських організацій, зокрема громадський альянс "Політична дія жінок", всеукраїнська асоціація жінок-юристок ЮрФем та всеукраїнська громадська ініціатива "Одна з нас", надавали кандидаткам безкоштовну юридичну і психологічну допомогу. Зокрема, через гарячу телефонну лінію.

Проект #вибориБЕЗсексизму направляв скарги до Комісії з журналістської етики і до Центральної виборчої комісії. Більшість кейсів робили публічними – і це часом викликало потрібну хвилю у ЗМІ.

Об'єднання жінок та чоловіків "Рада жіночих ініціатив", громадський альянс "Політична дія жінок" та всеукраїнська громадська організація "Ліга жінок-виборців України 50-50" створили чат-бот для соцмережі Facebook, який давав основну інформацію про перебіг виборчої кампанії, інформував про форми дискримінації та збирав звернення.

За півтора місяці боту написала понад сотня людей, зібрали близько 50 скарг.

Дані дослідження "Опора" щодо гендерного балансу на місцевих виборах 2020 року

"Було також підготовлено два судових позови, – розповідає Ірина Тишко.

За одним з них 6 квітня вже відбулося перше засідання у суді щодо розгляду справи по суті. Він щодо кібербулінгу і кіберсталкінгу: кандидатка звернулася до суду, щоб визнати закиди колишньої керівниці Управління освіти в одній ОТГ дискримінаційними і просить відшкодувати моральну шкоду".

Як обирали героїнь фільму

Дві героїні стрічки "Один день з життя кандидатки" знайшлись через чат-бот.

Щоправда, зрештою в кадрі опинилася лише одна з них – Михайлина Скорик-Шкарівська з Ірпіня.

"Інша кандидатка була з Борисполя. Вона звернулася до нас через те, що її дискримінували через материнство, – розповідає Ірина Тишко.

У свою передвиборчу кампанію вона увійшла на 9-му місяці вагітності. І на її сторінці у Facebook, як конкуренти на виборах, так і виборці, її цькували, що вона, мовляв, не зможе паралельно займатися роботою в місцевій раді та маленькою дитиною.

Навіть власна політична команда намагалася її обмежити від агітації. І це попри те, що в неї це вже третя дитина, що це у неї вже друга кампанія виборча. Попри те, що вона була активна і цілком могла скрізь їздити.

Через все це їй було некомфортно, ми готували для неї тематичну аналітику та конкретні аргументи, як реагувати і відповідати на такі закиди.

Ми навіть почали її знімати, але не встигли – її забрали у пологовий".

Дані дослідження "Опори" щодо гендерного балансу на місцевих виборах 2020 року

Михайлина Скорик написала до чат-боту скаргу про те, що проти неї ведеться брудна кампанія із застосування дискримінаційних висловлювань.

Її називали недостатньо фемінною, навіть розповідали, що вона трансгендер, і намагалася переконати виборців Ірпеня, щоб за неї не головували.

Інших трьох героїнь знайшли, стежачи за їхньою активною громадською діяльністю, але особливою рисою у них було те, що вони обралися вперше.

Євгенія Кравченко – екоактивістка, Людмила Петраускене – громадська активістка, а Ірина Трохим – предстаниця жіночої громадської організації.

Остання з перерахованих балотувалась в депутати Львівської районної ради і пригадує, що майже все літо-2020 навчала інших жінок тому, що потрібно іти у владу і брати на себе відповідальність.

"І, коли мені вже в другій половині виборчої компанії зробили таку пропозицію, я зрозуміла, що мушу отримати цей досвід, – розповідає вона.

Я не можу стояти осторонь і говорити, бути теоретиком і закликати інших жінок йти на вибори, не попробувавши, власне,  всю ситуацію до кінця. Тож я відбула ці вибори, знаєте, як піонерка, по всіх технологіях, про які сама розповідала".

Ірина Трохим – предстаниця жіночої громадської організації,
балотувалась в депутати Львівської районної ради

Всі героїні фільму показові: "не столичні", за ними ніхто не стоїть.

"На місцевому рівні в маленьких селах і містах є жінки – гідні рольові моделі, – з яких можна брати приклад, – пояснює Ірина Тишко.

Вони пропонують свою стратегію виходу за межі стереотипного уявлення про роль жінки в суспільстві, і важливо, що вони близькі та зрозумілі, вони такі, як ми з вами.

Важливо, що ми знайшли ідейних партнерів у реалізації нашого творчого задуму – Міжнародний фонд "Відродження" та благодійну організацію Direct help foundation. Разом ми створили не просто фільм, а написали нову сторінку історії політичної участі жінок в Україні".

"Ми хотіли зняти жінок на піку цієї передвиборчої боротьби, у надзвичайно динамічний період і показати, як вони агітують, як все відбувається, – розповідає Світлана Рудюк, продюсерка фільму і продюсерка компанії "Добраніч фільм".

Було цікаво спостерігати, наскільки щиро ці жінки хотіли якомога більше розказати, бо їм наболіло, вони дуже хотіли бути почутими".

Навіщо взагалі цей фільм

"Ці вибори довели, що у жінок значно менше ресурсів для участі у виборчій кампанії. І тому ми не маємо жодної жінки-мерки обласного центру, – зазначає Ірина Тишко.

Чоловіки, які обираються на ці посади, вже на них не один рік і не одну каденцію і, очевидно, що у них значно більше грошей та ресурсу".

Це яскраво підтверджує кейс Людмили Петраускене: активістка, кандидатка в депутати Боярської міської ради, свою виборчу кампанію проводила вечорами, після всіх домашніх справ, друкуючи власні програми на принтері.

До участі у цих виборах вона не уявляла себе активною політичною діячкою навіть на такому маленькому рівні, як селище.

Людмила Петраускене активістка, кандидатка в депутати Боярської міської ради

На жаль, з першої спроби уявити її кандидаткою не змогли і виборці.

"Не розглядали мене, як жінку-кандидатку. "Ну, симпатична жіночка, послухаємо, що вона нам скаже", – зазначає Людмила.

Однак, абсолютно не розцінюю це, як поразку. Мій досвід участі в передвиборчій компанії, агітації, роботі в команді та з людьми – він неоціненний.

Я, наприклад, знаю, що не вдавалася б до принижень, до переходу на особистості, до обговорення зовнішності. Бо у нас, до речі, це було між чоловіками конкурентами. Застосовувалася така практика обговорення зовнішності один одного, вад зовнішності. Це просто фантастичне невігластво і некоректність".

"Ми, жінки, як ніхто, маємо сьогодні на це реагувати, – додає Ірина Трохим.

Тому що, якщо ми будемо це пропускати, то це дає право таким опонентам постійно це використовувати.

Якщо ми ці методи тиску називаємо і говоримо, що ми їх розуміємо, це робить нас сильнішими в їхніх очах і, власне, переводить дискурс в професійну площину". 

Михайлина Скорик-Шкарівська

Героїні фільму переконані, що жінки, і суспільство загалом, хочуть бачити більше політикинь при владі, але поки мають недостатньо бажання приміряти це на себе.

"Коли ти переїжджаєш в маленьке містечко, там все не так. Там часто керують чоловіки, а жінки на других ролях, розгрібають за тим, що чоловіки накерували, – зазначає Михайлина Скорик-Шкарівська.

Наприклад, тотальна забудова без соціальної сфери. Без садочків, без шкіл, з поганою медициною і з поганими тротуарами, з’їздами, тобто візочком по ньому їздити не можна…".

Справді, як показує практика, рішення, за якими йдуть у владу жінки, – більш інклюзивні. Саме політикині здебільшого домагаються того, щоб були почуті голоси і дітей, і молоді, і людей літнього віку, і жінок, які стикаються з насильством, і самотніх осіб.

"І от ми зустрічалися з людьми, підходили старші жінки, пенсіонерки і казали: "Країною має керувати жінка. Мером має бути жінка. Добре, що ви жінки є, бо тільки ви нас правильно чуєте і слухаєте про що ми говоримо, про іржаву воду в трубах", – пригадує Михайлина.

А коли ти кажеш: "Окей, пішли разом", всі кажуть: "Ні, ідіть ви. Ви молодші, активніші".

Ну і зрозуміло, що це пов’язано з тими упередженнями і з тою суспільною думкою, яка тисне, що жінка має бути дома, а не у владі".

Щоб потрапити у владу, жінки мають створювати прецеденти, додає Ірина Трохим та наводить приклад зі Львова:

"У нас у попередньому скликанні жінка вперше очолила бюджетну комісію і вже другий раз, другу каденцію, бюджетну комісію в місті очолює жінка з іншої партії...

Ці успішні кейси, вони вже легше сприймаються потім. Один раз очолила жінка, значить вже буде легше і другій жінці очолити бюджетну комісію. 

Зараз ми маємо гарний перший прецедент, коли в міській раді фракцію очолила жінка".

Дані дослідження "Опори" щодо гендерного балансу на місцевих виборах 2020 року

Яке майбутнє у фільму

"Цей фільм показує реальність політичних рольових моделей для жінок, – зазначає продюсерка Світлана Рудюк.

І важливо, щоб це чули не лише чоловіки, а й самі жінки. Тому що гендерні стереотипи існують не лише в головах у чоловіків, як багато хто вважає, вони так само і в голові у багатьох жінок, навіть молодих.

Бо стереотипізація нашого суспільства дуже багато століть тривала, і за один тиждень або виборчу кампанію це не подолати".

Ірина Тишко пригадує, що під час тестових показів стрічки дружньому колективу депутаток, які вже обралися, жінки казали, що не зовсім розуміють свою особливу роль в місцевих радах.

"Цей фільм, по суті, нагадує їм, чому вони мають бути там", – зазначає авторка.

ЯК ЦЕ БУЛО: "Зробіть свій голос почутим": політикині США та ЄС звернулись до українських жінок через місцеві вибори

Часто жінки, які йшли на місцеві вибори, навіть не усвідомлювали, що проти них застосовували якісь брудні прийоми.

Громадянська мережа "Опора" опитала 290 кандидаток з усіх регіонів України, і дуже мало жінок визнали той факт, що проти них застосовувалися якісь дискримінаційні висловлювання чи атаки.

Саме для боротьби зі стереотипами та максимальної підготовки середовища до наступних виборів стрічку уже подали на десяток міжнародних документальних кінофестивалів.

Вже нині відомо, що фільм пройшов вібдір у фестивалі жіночого феміністичного кіно – Toronto Woman International Film Festival в Канаді.

Також фільм став фіналістом березня на кінофестивалі Luleå International Film Festival у Швеції.

Після фестивальної історії стрічку планують викласти у відкритий онлайн-доступ.

Ольга Ситнік, УП.Життя

Титульна світлина AllaSerebrina/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Жінка готує – чоловік заробляє: які гендерні стереотипи процвітають в українському суспільстві

Жінки vs Чоловіки: як виглядають гендерні стереотипи та відмінності в Україні

Чи є гендерна політика на порядку денному в регіонах?

Пандемія може повернути гендерну рівність на 25 років назад

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua