Не бачили України без війни: як учителі в прифронтових зонах інтегрують дітей в українське суспільство

3576
9 липня 2021

Національна премія для вчителів-новаторів Global Teacher Prize Ukraine має на меті підвищити престиж вчительської професії та привернути увагу суспільства до ролі вчителів. Цьогоріч організатори премії ГС "Освіторія" разом із амбасадором Сергієм Жаданом уперше відзначать педагогів, що працюють у прифронтових зонах. 

За даними ЮНІСЕФ, через війну на Сході діти та вчителі в 3500 закладах освіти майже щодня стикаються з небезпеками.

Понад 750 шкіл і дитячих садків були пошкоджені або зруйновані з початку бойових дій. Водночас майже 400 тисяч дітей ходять до шкіл, розташованих поблизу лінії розмежування, де обстріли та міни загрожують їхньому життю та добробуту.

У 2020/21 навчальному році до школи пішло покоління дітей, яке не бачило України без війни.

До ролей учителя на Сході додалась ще одна: інтегрувати дітей в українське суспільство. Звичайні шкільні вчителі – той місток, який з'єднує школярів Донбасу з Україною, її культурою, мовою, цінностями та майбутнім. Ці історії – про тих, хто не злякався ані обстрілів, ані скрутного становища, і попри все продовжує вчити дітей.

"Бачу великий сенс у тому, що я саме тут"

Прифронтові школи потерпають через брак кадрів: люди виїздять з регіону, особливо з маленьких сіл та містечок.

Часто кілька різнопрофільних предметів викладає один учитель, а знайти заміну неможливо. Це негативно позначається на якості освіти, а відтак – на подальшому вступі школярів до українських вишів та їхньої інтеграції в українське суспільство.

Олені Бобришевій, вчительці з села Михайлюки Луганської області, лише 26 років. Уже 8 з них вона працює вчителькою початкових класів.

Олена Бобришева, вчителька з села Михайлюки Луганської області. Фото: Олексій Ковальов

Військові дії не змусили її покинути рідну школу – каже, що ніколи навіть не думала про це, хоча багато її колег поїхали з Луганщини.

"Так, я – молодий учитель на Луганщині. Однак я бачу великий сенс у тому, що я саме тут  – у цій маленькій сільській школі, де лише 43 учні!

У нас достатньо молодий педагогічний колектив, і ніхто не хоче покидати школу. Моя мотивація залишатись тут – це мої учні. Діти ж усі однакові, і всі вони потребують навчання та підтримки", – говорить Олена Бобришева. 

Для вчительки наразі є лише дві проблеми – недостатнє технологічне оснащення та часткове нерозуміння української мови: 

"Вдома діти спілкуються переважно російською. Я фіксую момент, коли учні не розуміють українські фрази чи окремі слова.

Тоді доводиться пояснювати, добираючи синоніми. Моя задача пояснювати, зацікавити, а не нав'язувати, аби в дітей формувалась любов і до процесу навчання, і до рідної мови та країни. Роль учителя тут головна".

 Для вчительки наразі є лише дві проблеми – недостатнє технологічне оснащення та часткове нерозуміння української мови. Фото: Олексій Ковальов

"Патріотизм повинен бути нормою в школі"

Геннадій Іванченко із Приазов’я вже 34 роки працює в школі, а понад 20 років очолює маріупольський осередок національної скаутської організації "Пласт".

Його активна життєва позиція, волонтерська діяльність, допомога військовим викликають у школярів повагу та захоплення. Вони й номінували його на отримання престижної учительської відзнаки Global Teacher Prize Ukraine. 

"За першою освітою я учитель української мови та літератури, пізніше отримав ще одну - учитель фізичної культури, тому що спорт завжди був присутній в моєму житті.

Події 2013-2014 років повністю змінили не тільки життя країни, а й кожного українця. Я зрозумів, що не можу залишатися осторонь того, що відбувається у нашій державі.

Активно став займатися волонтерською діяльністю, більше уваги на предметах "Захист України" та фізична культура почав приділяти патріотичному вихованню дітей та молоді, адже патріотизм має бути нормою в школі.

У мене чітка позиція з цього питання національно свідома та фізично здорова молодь", – каже Геннадій Іванченко. 

Геннадій Іванченко із Приазов’я вже 34 роки працює в школі, а понад 20 років очолює маріупольський осередок національної скаутської організації "Пласт". Фото: Андрій Болотнов

Учитель за сім років своєї волонтерської діяльності об’їхав усю лінію розмежування,  неодноразово бував на передових позиціях, підтримуючи захисників: привозив харчі, необхідні речі й щоразу обов’язково передавав листи та малюнки від дітей: 

"У Маріуполі багато людей знають мої проукраїнські настрої. Тому в нашу школу часто приводять дітей батьки-патріоти.

Ці діти знають і люблять своє місто, вивчають історію України і бачать своє майбутнє в контексті  країни. Вони черпають інформацію з різних джерел, постійно поповнюючи свій багаж знань.."

Своїх учнів Геннадій постійно заохочує до соціально важливих проєктів:

"Ми з дітьми влаштовуємо концерти для військових, організовуємо зустрічі з діячами культури та письменниками, відвідуємо патріотичні заходи, а нещодавно збирали книги для культурного осередку у Маріуполі". 

Геннадій Іванченко також активно долучається до фінансової підтримки бійців. Педагог переконаний: до добрих справ та патріотизму важливо заохочувати власним прикладом.

Своїх учнів Геннадій постійно заохочує до соціально важливих проєктів. Фото: Андрій Болотнов

"Хто, як не я?"

Шлях до вчительства Ольги Олейник із Донеччини був довгим: після народження доньки з інвалідністю її життя круто змінилося.

"Через хворобу доньки я вимушена була звільнитися з посади виховательки у дитсадку.

З комфортної квартири у Донецьку ми переїхали жити в невеличку хатинку в село Мар‘їнського району. Там роботи за фахом не було, тож працювала там, де була можливість у потрібний момент піти додому до донечки", – згадує вчителька.

Коли Ольгу запросили на посаду лаборанта, вона побачила у цьому "знак долі". І наступного ж року вступила на факультет психології та педагогіки. 

Вчителька Ольга Олейник з Донеччини. Фото: Денис Петров

"Нереалізовані мрії та довгі роки без улюбленої праці та заробітку далися взнаки я поринула в самоосвіту та педагогіку з головою!

Тепер я вчитель, і особливу увагу приділяю навчанню дітей з особливими освітніми потребами та психологічній допомозі сім’ям, які виховують таких дітей.

Такою є й моя донька. А хто, якщо не я? Я з власного досвіду знаю, наскільки потрібна така допомога", – каже Ольга.

Коли почалась війна, Ольга Олейник самостійно організувала дистанційне навчання для учнів початкових класів, створивши освітній сайт. Налагоджена "дистанційка" знадобилась потім і під час пандемії.

Ольга надає консультації та рекомендації колегам щодо створення електронних контентів з елементами дистанційного навчання дітей, що мають розлади аутистичного спектра, адже дітям з особливими освітніми потребами надзвичайно важко реагувати на драматичні зміни останніх років. 

Проте про свою роботу вона говорить дуже просто: "Моя мрія здійснилася я вчитель! Пишаюся цим званням та успіхами своїх учнів".

Коли почалась війна, Ольга Олейник самостійно організувала дистанційне навчання для учнів початкових класів, створивши освітній сайт. Фото: Денис Петров

Кожен може номінувати улюбленого вчителя на премію Global Teacher Prize Ukraine, заповнивши заявку на сайті. Подати заявку можуть і самі педагоги до 1 серпня 2021 року.

Приз для головного переможця – 250 000 гривень та допомога в реалізації освітнього проєкту. Переможці у номінаціях отримають освітні подорожі та цінні подарунки від організаторів та партнерів. 

Жанна Дуфіна, Дар’я Городецька, спеціально для УП. Життя

Вас також може зацікавити:

Що впливає на якість освіти в Україні, та хто за це відповідальний. Опитування батьків, учнів і вчителів

"Перетворити школу на місце, куди біжать діти". Вчителька історії Світлана Стельмах

"Час трьох "Н": вчителька Олеся Браташ, для якої немає нічого неможливого

Домашнє завдання і школа: де межа батьківської відповідальності

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.



powered by lun.ua