"Перетворити школу на місце, куди біжать діти". Вчителька історії Світлана Стельмах

2344
21 вересня 2018

"Українська правда. Життя" публікує спецпроект "Вчителі мрії".

Це історії успіху 10 фіналістів конкурсу Global Teacher Prize Ukraine. 

Переможця оголосять 7 жовтня. 

Вони змагатимуться за звання найкращого педагога країни, а кожен бажаючий може проголосувати за свого фаворита до 6 жовтня за посиланням.

***

Світлана Стельмах – вчителька історії України, правознавства та громадянської освіти в Херсонському академічному ліцеї імені О. В. Мішукова.

Разом з учнями зробила проект, який починався як історичне дослідження, а перетворився у настільну інтерактивну гру "Патріот".

Світлана Стельмах – вчителька історії України, правознавства та громадянської освіти

***

Ніколи не мріяла стати учителем. Хотіла бути психологом у спорті, надихати спортсменів на перемоги.

До Харківського університету я не вступила. Приїхала додому із питанням "Що робити?"

Відповідь з’явилася на порозі мого дому у вигляді незнайомої тітоньки із клітчастою торбиною. Це була заступниця директорки сільської школи, що неподалік від мого міста. Вона приїхала запросити мене працювати у школі. От так, без освіти і досвіду. Сказала, що я їм підхожу.

Так у свої 16 років я стала піонервожатою і вчителькою з усіх тих предметів, які нікому було викладати.

Уроки проводили українською мовою, яку я навіть не знала. Тому мої учні, найстаршим з яких було 16 (як і мені), стали моїми учителями мови. За що я їм дуже вдячна.

Я вибрала непросту професію, у ній багато підводних каменів, але я просто кайфую від неї.

Щодня ти як серфінгіст на хвилі: ніколи точно не знаєш, що нового подарує цей день.

Ця професія – моє захоплення. Як сказав колись Білл Гейтс: "Знайдіть своє покликання, зробіть його своєю професією, і вам ніколи не доведеться більше працювати".

Світлана разом з учнями зробила проект, який перетворився у настільну інтерактивну гру "Патріот"

Чим я відрізняюсь від колег? Хочу пригадати крутий вислів колежанки з 4-ї Всеукраїнської (не)конференції EdCamp Ukraine: "Я не краща за інших. Я маю бути кращою за себе учорашню.

Це вчора я боялась, не вміла і не знала, а сьогодні я не боюся, вмію і знаю! Не порівнюйте себе з іншими, порівнюйте себе із собою".

Коли питають, як я вимірюю свої досягнення, пригадую, як у 2014 році, після подій Революції Гідності, в абсолютно російськомовному Херсоні ми з учнями вирішили вийти на останній дзвоник у національних українських костюмах.

Це було неймовірно! Мабуть, тоді ми з дітьми щось змінили у нашій громаді, і... нас підтримали! Зараз це вже для багатьох традиція, а тоді це був урок вибору.

Свої перші уроки у вересні я завжди починаю з мотивації: запитую в учнів, що їм необхідно знати і уміти, щоб стати успішними?

А потім разом із ними гуглю компетенції XXI століття: яких навичок чекають від працівників роботодавці. Обговорюємо, як і де можна набути цих навичок. А потім на уроках над цим працюємо.

"Щодня ти як серфінгіст на хвилі: ніколи точно не знаєш, що нового подарує цей день", – каже Світлана

Співпраця замість конкуренції, цінності стосунків замість гонитви за кількістю вивчених формул і дат.

Потрібен не тільки результат (ЗНО), необхідно насолоджуватися самим навчанням і перетворити школу, з якої біжать діти, на школу, до якої вони біжать.

Зараз думаю над найбільшим проектом у своєму житті. Хочу долучитися до участі у всеукраїнському проекті "Школа у лікарні": на базі обласної дитячої лікарні відкрити школу для дітей, які тривалий час знаходяться на лікуванні, покращити якість їхнього життя, допомогти підготуватися до

ДПА і ЗНО і просто мати гарний настрій, що сприятиме їхньому одужанню.

Що про мене говорять мої учні? Що я незвичайна (це зі слів їхніх батьків, і, сподіваюсь, у гарному значенні), справедлива і вимоглива. Вірю, що це так.

Не треба боятися змінюватися. Якщо ти про це мрієш, значить, це можливо.

Десятка фіналістів премії виглядає так:

Загалом цьогоріч організатори конкурсу отримали близько 2000 заявок від вчителів. Конкурс заснувала громадська спілка "Освіторія" у 2017 році.

Текст підготував Михайло Кригельфото надані героєм публікації

powered by lun.ua

Головне на сайті