Гендерна дискримінація жінок, і чи могло все бути навпаки. Думки 4-х експерток

Світ потопає у стереотипах та дискримінації. Попри те, що нині жінки обіймають керуючі посади, працюють у політиці, служать на війні та досягають неймовірних кар’єрних висот, наш світ ще дуже далекий від гендерної рівності.

Жінки, які нині є визнаними та успішними, аби досягти свою ціль, мали працювати більше за колег-чоловіків, доводити родині, керівництву та собі, що вони мають право на високі посади та високу заробітну платню. Гендерна рівність – це найперше про справедливість, однаковий доступ до ресурсів і влади.

Люди, які не вірять в несправедливий уклад світу щодо жінок, тепер можуть посперечатися з авторкою Керолайн Кріадо Перес, яка написала книгу "Невидимі жінки"(Vivat). У світі ця книга стала маніфестом боротьби за гендерну рівність та поширення феміністичних настроїв. Заснована виключно на фактах, статистиці і результаті 100 років досліджень прихованих гендерних даних про жінок, що творили історію на рівні з чоловіками.

Королева Британії включила авторку до списку найвідоміших борців за права та свободи людей, а сама книг отримала статус найкращої науково-популярної книги за версією Королівської спільноти.

Українські успішні жінки у різних сферах та амбасадорки книги вирішили також розповісти про важливі гендерні питання, починаючи з того, як взагалі це почалося та коли дискримінації за статевими ознаками настане логічний кінець

Своїм досвідом вивчення гендерної дискримінації поділилися:

• Ольга Руднєва, виконавча директорка фонду Олени Пінчук, входить до ТОП-100 найуспішніших жінок України;
• Тамара Злобіна, керівниця експертного ресурсу "Гендер в деталях"‎;
• Саша Голуб, засновниця ГО "Ліга захисту жінок", гендерна консультантка Верховної Ради України;
• Ірина Тишко, координаторка проєкту "Вибори без сексизму", голова громадського альянсу "Політична дія жінок".

Чому так склалося, що гендерна дискримінації масово стосується саме жінок, а не чоловіків?

Ольга Руднєва: Ми не існуємо поза межами історичного, релігійного та культурного контексту. Більшу частину історії людства жінки сприймалися, як матері, дружини і обслуговуючий персонал для чоловіків. Право голосу жінки почали виборювати трохи більше, ніж сто років; менш, ніж 200 років жінки мають право отримувати вищу освіту та володіти майном.

Навіть в Сполучених Штатах Америки жінки отримали право на кредитування без дозволу чоловіків лише в 1974 році. Жінки не мали можливості займатися творчістю і навіть найталановитіші часто-густо віддавали свої твори чоловікам, бо таким чином вони отримували можливість побачити світ.

Не можна казати, що чоловіки не страждають від гендерної дискримінації, бо є стереотипні уявлення про жіночі та чоловічі обов’язки, а також про чоловічі та жіночі професії. Жінки, в переважної більшості, зневажливо ставляться до спроб чоловіків перейняти обов’язки, які в певній культурі або суспільстві визначені, як жіночі.

Є історичні свідчення, що так було не завжди, і в певні історичні періоди серед жінок були і воїни, і захисниці. Історично задокументований період чітко розподілив обов’язки на чоловічі та жіночі, де чоловіки мали право вибору, а вибір жінок був доволі обмежений родиною та вихованням дітей.

Ольга Руднєва, виконавча директорка фонду Олени Пінчук

Тамара Злобіна: Важливо розуміти, що гендерна дискримінація – це не просто упередження на основі статі. Це дисбаланс у доступі до влади і ресурсів, в якому одна група є привілейованою (чоловіки), а інша – дискримінованою (жінки).

Дискримінація і експлуатація жінок є основою патріархального соціального ладу, в якому публічна сфера, влада і ресурси закріплені за чоловіками, а жінкам відведена приватна сфер. Ба більше, жінки вважаються власністю чоловіків. Цей лад формувався тисячоліттями, починаючи від переходу до землеробства і скотарства, коли з’явилися надлишки ресурсів (і ці надлишки почали захоплювати і контролювати фізично сильніші (чоловіки). Вони також мали потребу передавати ресурси у спадок, а для цього треба було контролювати жінок.

Може здаватися, що сьогодні це вже не актуально. Але в Європі ще до 1960-х років жінки мали отримати письмовий дозвіл від чоловіка, щоб відкрити рахунок в банку (Франція) і до 1970-х не мали права голосу (Швейцарія). В деяких мусульманських країнах подібні обмеження діють досі.

Витіснені в приватну сферу, без доступу до освіти і заробляння грошей, позбавлені базових прав жінки не мали можливості об’єднуватись, обговорювати своє становище, створювати культуру, в якій би звучали жіночі наративи. Тому наша культура і мислення досі є андроцентричними, ми часто не маємо слів і концептів, щоб проговорити жіночі досвіди і надати їм цінності.

Чи могло б усе статися навпаки? Навпаки – це коли жінки пригнічують чоловіків. Оскільки жінки в середньому є фізично слабшими, такий варіант малоймовірний. Однак, ми маємо дані, що гендерні стосунки можуть скластись інакше. Антропологічні дослідження племен, які залишились на стадії збиральництва і полювання, показують, що гендерні ролі можуть бути різними, але між статями не обов’язково буде нерівність і пригнічення у тому патріархальному варіанті, який ми знаємо. Є варіанти більш рівноправних соціальних устроїв.

Саша Голуб: Гендерна дискримінація стосується більшою мірою жінок, тому що ми живемо у патріархальному суспільстві. Багато століть суспільні норми і закони формувалися чоловіками і для чоловіків. Давайте згадаємо, ще навіть 300-200 років тому філософи ставили під сумнів суб’єктність жінки. Як от її можливість голосувати або володіти майном. На щастя, часи і погляди змінилися, у тому числі завдяки руху суфражисток та фемінізму. За історичними міркам це сталося недавно, тому говорити, що застарілі патріархальні погляди відійшли в минуле все ще зарано.

Ірина Тишко: В умовах патріархальної системи роль чоловіка визначена головною та універсальною, така собі "одиниця виміру". В цих умовах людство живе з часів енеоліту, відтоді роль чоловіка владна, а жінки – підлегла. Описували цю концепцію великі філософи, такі як Арістотель та Платон. Але, що важливо, у своїх фундаментальних працях про жінок вони писали, як дуже незугарні дослідники. До прикладу, Платон та Арістотель описували жінку як нездатну мислити, чуттєву, лукаву й таємничу. Відтак коріння дискримінації жінок дуже глибоко проросло в уявленні про суспільні відносини всьому світі.

Ірина Тишко, координаторка проєкту "Вибори без сексизму"

У цьому контексті я завжди нагадую слова відомого ліберального філософа Джона Стюарта Мілля, який у своїй праці "Поневолення жінок" виклав дуже важливу і влучну думку про те, що "правова підлеглість однієї статі іншій – сам собою хибний шлях і є однією з головних завад удосконаленню людства; його мусить замінити принцип цілковитої рівності, котрий не надаватиме жодного привілею чи влади одній стороні і не допускатиме жодного утиску іншої".

Надзвичайно привабливою виглядає ідея поміркувати над тим, якби людство могло розвиватися у концепції гендерної рівності. Вважаю, що історія людства могла б бути кардинально іншою. Світ базується на думці чоловіків і це проявляється у всіх сферах. Але для мене це виглядає, як втрачений шанс, втрата можливості уникнути багатьох глобальних помилок, адже від пояснення реальності і всього сущого була усунена половина людського представництва.

Роль жінки завжди розглядалася як об’єктна, її досвід ігнорувався. Розуміння цього актуалізує питання гендерної рівності для наступного етапу розвитку людства – від патріархату до концепції рівності у суспільних відносинах. Я вважаю, це новим етапом еволюції, коли будуть усунуті соціальні бар'єри, що заважають людині проявитися як особистості. Коли будуть рівні соціальні можливості для реалізації жінок та чоловіків в усіх сферах, залежно від їхнього особистого вибору.

Жінка, що не знає своїх прав – кому і чому це вигідно?

Саша Голуб: Коли жінка (як і будь-яка людина) не знає своїх прав, вона не може їх відстоювати та захистити себе у разі потреби.

Говорити про вигоду, коли певна суспільна група не знає своїх прав, ми можемо лише з позиції диктатора або пригноблювача. Якщо ми обмежуємо інформацію про права або закриваємо доступ до освіти для певної групи, ми робимо її максимально вразливою до бідності та маргіналізації, провокуємо утворення "розривів" між людьми всередині країни.

Саша Голуб, засновниця ГО "Ліга захисту жінок"

Ірина Тишко: Скажу для початку, що це не вигідно самим жінкам. Ми всі, чоловіки та жінки, соціалізуємося в однакових умовах патріархальної системи. Приймаючи ці так звані правила гри, часто не можемо подивитися на всю систему зі сторони, підійти до їхнього розуміння критично. Це важко роздивитися без специфічних знань та досвіду.

Мені видається слушним тут згадати, що концепція боротьби жінок за свої права, найперше про свободу, що є фундаментальною характеристикою людського існування. Тобто розуміння жінками своїх прав і боротьба за них – це шлях до свободи. Чоловіки, як привілейована суспільна група, яка тримає в своїх руках владу та ресурси, навряд чи готова так легко усім ділитися. Досвід попередніх поколінь жінок доводить, що свободу ніхто не дарує, за неї треба боротися.

Ольга Руднєва: Це не вигідно нікому, бо коли 50 % населення світу не знає своїх прав та є обмеженим в своїх можливостях, страждають всі. Я не можу назвати бенефіціара обмеження прав будь-якої частини населення або за гендерною, або за расовою ознакою, бо в довгостроковому періоді наслідки відчують всі.

Тамара Злобіна: Тим, хто хоче скористатись чужою слабкістю. Це можуть бути хтиві чоловіки, недобросовісні роботодавці, корумпована держава, яка не виконує своїх зобов’язань по підтримці материнства і створення простору, дружнього до дітей.

Чому сучасний світ з його інноваціями не у всьому є women-friendly?

Тамара Злобіна: Тому що сучасний світ лише почав відмовлятися від патріархального ладу. Ми зараз шукаємо форми співжиття і гендерних стосунків, які будуть рівноправними, однак наша культура і далі є андроцентричною і багато у чому ворожою до жінок. І це веде до дуже небезпечних хиб мислення.

Лише у 2010х роках, через 100 років після отримання виборчих прав, жінки знайшли сили вголос говорити про сексуальні злочини щодо них і підняли громадську дискусію про це. І в Україні жертви насильства стикаються з недовірою і цькуванням, а насильників не соромляться підтримувати публічні особи.

Тамара Злобіна, керівниця експертного ресурсу "Гендер в деталях"‎

Ольга Руднєва: Справа в тому, що історично жінки були обмежені в своїх правах та можливостях, це означало, що вони не мали власного майна, фінансово залежали від родини або чоловіка, не приймали самостійні рішення та вважалися слабкою статтю. Це призвело до того, що світ був побудований чоловіками для чоловіків без активної участі жінок, починаючи з випробування ліків на чоловіках та закінчуючи обладнанням автівок, якими на початку переважно користувалися чоловіки.

Зараз світ швидко змінюється, жінки керують не лише автомобілями, а і літаками; ми вже майже не чуємо про "жіночі" та "чоловічі" професії, а чоловіки так саме проводять час на кухні, як і жінки. Це призводить до того, що ринок починає ставати більш чутливим до потреб жінок.

Звісно, хочеться, щоб це відбувалося швидше, але для цього самі жінки мають постійно говорити про недоліки "чоловічого" світу і вимагати продукти та послуги, адаптовані для жінок або гендерно-нейтральні.

Ірина Тишко: Першочергово треба зосередити свій фокус на тому, хто стоїть на чолі інноваційних проєктів. На жаль, ми маємо підтвердження тому, що жінок у сфері інновацій зовсім не багато. На це впливають правила соціалізації чоловіків та жінок.

Це викликає жаль, адже через гендерну нерівність ми втрачаємо не лише невизнаних "ейнштейнів", а й можливість реалізувати інноваційні проєкти, які б базувалися на інтересах та потребах широкої суспільної аудиторії. Світ втрачає вигоди від незалученого жіночого інтелектуального та творчого потенціалу.

Саша Голуб: Чим пропорційнішою буде участь жінок і чоловіків у всіх серфах життя, тим більш дружнім цей світ ставатиме. Мова не тільки про жінок. Я би хотіла, що сфера виховання дітей, наприклад, була більш men-friendly.

Як боротьба за права жінок відбувається в Україні?

Ольга Руднєва: За останні десять років багато чого змінилося в Україні, починаючи з того, що зросла кількість жінок на топових позиціях в бізнесі, державних установих та в політиці, і закінчуючи тим, що в 2017 році був відмінений славнозвісний наказ МОЗ, якій забороняв жінкам обирати 450 професій.

В 2018 році були прийняті зміни в законах завдяки яким жінки отримали право обіймати будь-яку посаду сержантського або старшинського складу в Збройних Силах.

Запроваджене таке поняття, як жіноче менторство та нарешті створюються жіночі рольові моделі в сферах, які історично вважалися чоловічими: бізнес та політика.

Щодня ми бачимо все більше жінок в IT та науці, царинах, які раніше переважно асоціювалися з чоловіками.

І найголовніше – це вже не викликає подив та дискусію. Але багато чого ще треба змінити задля досягнення рівних можливостей для чоловік та жінок.

Ірина Тишко: Згідно з результатами дослідження Всесвітнього економічного форуму, Україна у 2021 році втратила 15 позицій у глобальному індексі гендерного розриву (Global Gender Gap Index). Нині Україна посідає в рейтингу 74 місце зі 156. Попри успіхи у сфері освіти, охорони здоров’я та економіці, найгіршою залишається ситуація із забезпеченням політичних прав жінок: у категорії "Розширення прав та можливостей у політиці" Україна – на 103 місці.

Загалом я б назвала процес боротьби за права жінок в Україні дуже помірним, часом це нагадує перебування у буферній зоні – як тільки ми зробимо крок вперед, відразу ж варто очікувати відкату.

Це говорить про непослідовність, несистемність та незлагодженість зусиль держави та громадянського суспільства, адже без цієї взаємодії досягнень не варто очікувати.

Звичайно, я б назвала досягненням впровадження гендерних квот у виборче законодавство, що відкрило шлях для сотень жінок до прийняття рішень і впливу на розвиток країни. Але роботи ще дуже і дуже багато, першочергово серед самих жінок. Треба підсилювати віру у них самих, у їх особливу роль саме в цей історичний момент.

Саша Голуб: Україна рухається у правильному напрямку, ухвалюються закони у сфері гендерної рівності, жінок стає більше на керівних посадах.

Із останнього важливого, мабуть, слід відзначити впровадження обов'язкової гендерної квоти на виборах та ухвалення закону про "татівські декрети".

Але є й багато проблем, переважно вони зосереджені у сфері виконання законів та освіти. Ми усе ще не маємо 100% ефективної системи допомоги постраждалим від домашнього насильства.

Які перспективи у феміністичного руху в консервативних державах, де жінки й досі вважаються придатком до чоловіка?

Ірина Тишко: Україна – консервативна держава. Звичайно, на чолі нашої держави не стоять релігійні фундаменталісти, але лідерську першість, навіть часом попри некомпетентність, тримають чоловіки...тому, що вони чоловіки. Тут я б нагадала цитату з книги "Чому так багато некомпетентних чоловіків стають лідерами (і як це змінити)? "На керівних посадах мало жінок не тому, що їм бракує здібностей або мотивації, а радше через те, що ми не вміємо виявляти некомпетентність чоловіків".

Насправді, мене лякає той факт, що досягнення жінок у світі досить хиткі через те, що приймають рішення, які шкодять жінками, часто не жінки. У цьому контексті я згадую про рішення українського міністерства оборони вивести жінок-військових на парад до Дня Незалежності у туфлях на високих підборах. Це приклад того, що у жінок зазвичай не питають, а мали б, адже вони – більшість в Україні.

Саша Голуб: Я вірю, що права людини переможуть. Навіть у найконсервативніших країнах існують жіночі рухи, які помалу відвойовують свої права. Історія про забезпечення прав жінок та гендерну рівність – це першочергово про демократію.

Ольга Руднєва: Багато залежить від жінок, їх готовності та бажання відстоювати свої права та розширювати свої можливості. Але в консервативних країнах без зовнішньої підтримки цей процес дуже складно зрушити з мертвого місця.

Світ потребує нових жіночих рольових моделей, більше жінок на керуючих посадах і більше підтримки з боку чоловіків.

Валерія Меренкова, видавництво Vivat, спеціально УП.Життя.

Вас також може зацікавити:

Чому українські жінки (НЕ) обирають ІТ та STEM-професії?

Як розпізнати гендерну дискримінацію, та куди звертатися в таких випадках

Як боротися з гендерною дискримінацією і чому це важливо для молоді? Поради від руху HeForShe

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.