З полиці магазину в торбину голодному. Як працює перший в Україні банк їжі

Ми настільки звикли до різноманітності продуктів у крамницях та до майже цілодобового доступу до магазинів, що відсутність гречки, хліба чи улюблених смаколиків породжує нерозуміння, обурення, а інколи навіть паніку.

Ми часто купуємо значно більше, ніж нам насправді потрібно, бо ж "вигідна акція", "може захочу", "щоб було вдома, якщо хтось прийде в гості".

Та чи задумуємось про те, що стоїть за "завжди свіжими" продуктами і величезним асортиментом товарів? Що стається з їжею, яку ніхто так і не купив? Або продуктами, які ми не встигли з’їсти вчасно?

За підрахунками Всесвітньої продовольчої організації (FAO), в світі втрачається до третини всієї виробленої їжі. А за даними міжнародних дослідників, в Україні на одне господарство припадає близько 76 кг викинутої їжі на рік.

І це все відбувається в той час, коли значна частина українців живе за межею бідності.

Як зробити так, щоб продукти з магазинів потрапляли в корзини до тих, хто потребує, а не гнили на сміттєзвалищах, знають, а головне впроваджують в громадській організації "Тарілка", яка у серпні 2021 року у Львові відкрила перший в Україні однойменний продовольчий банк їжі.

У "Тарілці" отримати допомогу можуть малозабезпечені, пенсіонери, люди з інвалідністю та з багатодітних сімей. Також ветерани, учасники російсько-української війни, біженці з Білорусі та переселенці зі Сходу.

"Українська правда. Життя" побувала в гостях у "Тарілки".

Банк їжі "Тарілка"

З полиці магазину в торбину голодному

За годину до відкриття, попри морозну погоду, на вулиці утворюється жива черга з людей, що зареєстровані отримати їжу на день.

Любомирі 72 роки, вона прийшла за пакунком їжі у "Тарілку" вперше. Каже, що дізналася про організацію через "сарафанне радіо" – знайомі один одному переповіли.

Жінка працювала інженеркою, а тепер отримує пенсію, меншу за 2 тисячі гривень:

"За пенсію треба заплатити газ, світло, воду, домофон. То великі гроші. З пенсії на життя залишається мало".

Ярослав прийшов отримувати допомогу вдруге:

"Минулого разу отримав гарний набір: картопля, помідори, цвітна і брюсельська капуста, хліб, рис, декілька сердельок…Задоволений дуже".

Щоб добратися до приміщення продовольчого банку, чоловік їхав з іншого кінця міста.

Ярослав ділиться, що через стан здоров’я йому важко долати таку відстань, особливо коли на вулиці слизько.

Ярослав та Любомира чекають, щоб отримати їжу

82-річна Ольга Салій прийшла у приміщення "Тарілки", щоб перепитати, коли наступного разу їй прийти за пакунком. Один вона вже отримала місяць тому. Про організацію жінка дізналася "з вулиці":

"Жінки під магазином записувались, і я теж прийшла. Принесла своє посвідчення. За якийсь час мені подзвонили, щоб я прийшла отримати пакунок.

Батон мені дали, яблук декілька. Я навіть всіх не взяла, що мені пропонували, бо мені одній це забагато.

Я була вдячна і радісна за кусок ковбаси. Добре, що є таке, що рятують людей. Це поміч для мене, особливо, коли закінчується пенсія".

82-річна Ольга Салій

"Тарілка" – це прототип німецького банку їжі "Die Tafel" (українською "накритий стіл, повен їжі"), організації, яка використовує продукти, які все ще можна споживати, але які не підходять для продажу.

Супермаркети зазвичай викидають таку продукцію, а продовольчі банки рятують її: забирають із крамниць і передають тим, хто потребує.

Набір продуктів, які магазини віддають у банк їжі, щоразу відрізняється

Комунікаційниця Юлія Прийма зазначає, що логотип організації – це символ того, що є що їсти. Що є що покласти на тарілку:

"Половинка тарілки з одного боку символізує, що кожен своєю допомогою може долучитися до того, щоб тарілка була повна, а з іншого – посмішку, з надією, що ми разом можемо творити добро".

Логотип продовольчого банку

Зараз львівська "Тарілка" надає допомогу більше ніж 2,5 тис людям та співпрацює з 50 партнерами, які їжею чи коштами допомагають організації.

Щоб отримати пакунок з їжею, не обов’язково мати львівську прописку

Центр видачі їжі "Тарілка" відкритий 6 днів на тиждень, з понеділка по суботу, з 18:30 до 19:30. Загалом робота організації розпочинається о 9 годині.

Адміністраторка кол-центру Олена Полуніна до 12:00 приймає дзвінки від людей, які хочуть зареєструватися для отримання продуктів:

"Буває, що станом на 10 годину ранку я вже прийняла 40 дзвінків і маю 60-80 пропущених. Зараз в основному всі дзвінки від нових клієнтів. Старі нагадуються, питають чи ми про них не забули".

Адміністраторка кол-центру Олена Полуніна

За пів року роботи Банку кількість людей, які хочуть отримувати допомогу, разюче зростає. Інколи за день реєструється близько сотні нових клієнтів.

"Ми б хотіли збільшити кількість пакунків, проте є багато перешкод, зокрема тривалість маршруту єдиного тарілкомобіля (так в організації називають вантажне авто, що розвозить продукти). Інший поки не можемо собі дозволити, відповідно не можемо масштабувати проєкт", – кажуть в організації.

Тож, якщо на початку діяльності Центру людина отримувала пакунок з їжею раз на місяць, то зараз – раз на 2-3 місяці.

Наприклад, ті, хто телефонував записатися 21 січня, за своїм пакунком можуть прийти не раніше 23 березня.

"Під час реєстрації я одразу кажу дату, коли прийти і прошу, щоб вони записували й не забули (оскільки повторно волонтери "Тарілки" фізично не мають змоги нагадувати)", – ділиться Олена.

Щоранку магазини-партнери надсилають інформацію у телеграм-чат, за якою адресою можна забрати продукцію. І до 13 години відділ логістики формує маршрут для водія.

Щодня маршрут Тарілкомобіля є різним

Водій Олександр працює разом з "Тарілкою" вже пів року, три дні на тиждень забирає продукти з магазинів та доставляє до продовольчого банку:

"Адміністратори та директори магазинів віддають нам зазвичай продукти з критичним протермінуванням (коли до закінчення терміну придатності залишається 2-3 дні) – 1-2 ящики.

Також є мережа гіпермаркетів, яка віддає продукти раз на тиждень, але у великих обсягах, зокрема продукти з деформованою упаковкою. Термін придатності яких зазвичай дуже довгий".

Продукція з некритичним терміном придатності формує резерв продовольчого банку

Час в дорозі Тарілкомобіля приблизно складає 4-6 годин і залежить від кількості магазинів на маршруті – від 7 до 15.

"Складно, що є лише один бус. Його утримання та ремонт вимагає немалих коштів. Був випадок, коли машина "Тарілки" була на сервісі, то один з волонтерів давав власне легкове авто для потреб банку їжі. Тоді доводилось робити 2-3 ходки", – жаліється Олександр.

До 17:00 до продовольчого банку привозять різну кількість і різний набір продуктів.

Волонтери займаються розбором їжі, сортуванням та перевіркою терміну придатності – так формуються набори.

Волонтери займаються розбором їжі, сортуванням та перевіркою терміну придатності

"У пакет завжди входить якась молочна продукція, хліб, булочки, печиво, м’ясо, сир.

Зазвичай у нас є овочі, фрукти. Ми виставляємо їх, щоб люди мали змогу самі обрати (за виглядом, за консистенцією), щоб уникнути непорозумінь, що комусь дали гарніше чи більше яблуко, наприклад.

Бувають, що у нас є ще соуси – майонези, кетчупи. У випадках, коли молочних продуктів приїжджає дуже мало і не вистачає на всіх, тоді кладемо у пакунок крупи\макарони.

Печиво і крупи, які зазвичай мають хороший термін придатності, ми тримаємо на підстраховку, коли продуктів прийшло менше, і немає "молочки". Це так званий резерв", – говорить адміністраторка Центру видачі їжі Марта Регуш.

Волонтери "Тарілки" намагаються врівноважити вміст набору:

"Якщо в когось сир твердий королівський, то комусь дістався сир едегейський, але це в будь-якому випадку сир. Комусь кефір, комусь ряжанка, комусь сосиски, комусь ковбаса".

Щоб зареєструватися на видачу пакунка, потрібно вказати контактний номер телефону та надати документи, які підтверджують особу і відповідний соціальний статус

А з 18:30 приходять люди, які отримують допомогу.

"Якщо ми не дозвонились до потребуючого зі списку чи хтось не зміг прийти і попередив нас про це, їхня черга переноситься, а на його місце знаходиться інша людина", – пояснює комунікаційниця Юлія.

Не всі спонсори "Тарілки" займаються продовольчою діяльністю. Деякі допомагають фінансово чи надають певно послуги. Кожен партнер-донор має свою тарілку

На пакунки люди реагують по-різному: хтось радий, а є такі, що озвучують претензії до набору.

"Приємно відзначити тенденцію, що збільшується кількість магазинів, супермаркетів і мереж, які хочуть долучатися до нашої діяльності.

Важко розуміти, що в Україні є така біда і так багато людей насправді потребує допомоги

Я вважаю, що кожна людина, яка почуває себе в цьому житті добре, має допомагати іншим", – підсумовує комунікаційниця Юля.

Тетяна Пляцок, УП

Вас також може зацікавити:

Простатит у жінок, самодіагностика раку, коронавірус та "дайте шось": як це – працювати аптекаркою

Нігерія очима українки: як це – жити в одній з найнебезпечніших країн світу

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.