Простатит у жінок, самодіагностика раку, коронавірус та "дайте шось": як це – працювати аптекаркою

11295
20 лютого 2020

Дайте мені упаковку віагри по чотири таблетки.

По чотири закінчились, є тільки по вісім.

Ви хочете, щоб я затрахався в сиру доску? От всі ви жінки однакові!

З такими та іншими історіями щодень стикаються аптекарі. Прохання, претензії і розмови про особисте – все опиняється в їхніх вухах.

Перед фармацевтами ми наче голі – за назвою одного препарату вони можуть зрозуміти, що з нами не так. Як би ми це не приховували. Навіть коли "беремо для друга".

Фармацевтка Анна (ім’я ми змінили на прохання героїні) працює в одному зі спальних районів Києва. За останні шість років вона змінила чотири аптеки. 

Майже весь цей час Анна веде сторінку у твітері "Аптечні спостереження". "Українській правді. Життя" вона розповіла, як це – бути аптекаркою.

Чому в нас так часто хворіють? Бо лікують вірус антибіотиками. Фото: VisualGeneration/Depositphotos

ААААААААА. Коронавірус

Зараз люди приходять, ржуть, кажуть: "Дайте масочку, тут коронавірус ходить".

Але коли про вірус тільки-но розповіли, я перелякалася. Підходжу до прилавка, а там – два китайці.

Насправді кожного, кожнісінького року є якась зараза і підвищується захворюваність на звичайне ГРВІ.

От я хворію застудою раз на місяць. А як не хворіти, якщо на тебе постійно кашляють і чхають по 130 людей на день?

У сезон захворювань вигрібають все – простудку і протипростудку, від препаратів за 500 грн до ехінацеї. 

Чому в нас так часто хворіють? Бо лікують вірус антибіотиками, і п’ють багато протисимптоматичних, які не дають організму виробити свій імунітет.

Я часто пояснюю клієнтам, що треба просто пити якомога більше рідини. Але мені й продавати треба. 

Коли людина приходить і каже "Дайте мені те і те", я мовчки відпускаю

А якщо приходить і каже "Ой, порадьте, грошей немає". Тоді я і розповідаю, що треба робити.

 "Дайте шось"

Одна з основних категорій людей, які приходять в аптеку – бабусі.

Якщо вона вже заходить в аптеку, треба запастися терпінням, бо це буде надовго.

У бабусь мала пенсія, вони вишукують якомога дешевше. Ти по пластинці збираєш їм отакенні списки, виходить сума – і давай щось прибирати. 

Якщо їй з тобою сподобалося, то вона буде ходити тільки до тебе. 

Я можу й півгодини з нею говорити, мені не важко, бо це моя робота. Це не дратує, бо розумію, чому вона так робить.

Ще є категорія "мужчина зі списком". Це людина, якій нічого з препаратів замінити не можна. Все по списку.

"Не знаю, що хочу". Оце дуже важка категорія. Коли людина каже "В мене в боку колить, ногу стрЕляє, дайте шось".

А ще є п’яні. Якось прийшов чоловічок, п’яний – просто мертвий. Каже: "Дайте петрушу (капсули з ефірними маслами для нейтралізації запаху алкоголю, – ред.), бо жена занюхає, вб’є". Він цю петрушу виламав в руку, розсипав, став на четвереньки і ротом ловив.

Дуже часто зустрічаються "круті" люди, які насправді не знають, чого хочуть, але прийшли поставитися до людей, як до обслуги. Це важкі клієнти.

По-перше, вони тикають: "Дай мне то-то. От чего оно?" Ти розповідаєш. "Ой, уже не надо".

Є люди, які точно знають, чого хочуть. Якщо немає конкретного препарату, не проти замінити.

Буває так, що ліки пішли на перереєстрацію. А людині треба пити, і ми замінюємо препарат. А є такі, що вперто будуть шукати, й не знайдуть, бо якщо немає у постачальників, то немає по всій Україні.

Дуже дратує, коли людина приходить без рецепта. Наприклад, вона з рецепта як розібрала, так і переписала, й вже з цим списком прийшла до мене. Це такі перли!

Рецепти розбирати мені легко. Все за аналогією. Бачиш дози, яке захворювання. І тоді всі букви стають на місце.

В аптеці теж видно різницю між поколіннями. Старші люди не такі чемні, а з молодими – легко і приємно. Старше покоління все ж таки зазвичай ставиться до нас як до обслуги.

Весело, але не завжди 

Прийшов якось чоловік, взяв гематогенку, презервативи, змазку звичайну, змазку для анального сексу, закріплюючий препарат і анальгін. Повний набір: голова в неї не заболить, взагалі нічого не заболить. Перестрахувався.

Зараз у придбанні товарів для сексу немає нічого особливого – це як зайти хліба купити.

Ще приходять мужчіни напідпитку, які беруть таблеточку віагри для друга.

От коли просто заходить людина, просить таблетку, забирає її і виходить, я його не запам’ятаю. А якщо почне "А то для друга", то точно запам’ятається.

Нащо ти це говориш? Якщо не хочеш привертати увагу до своєї проблеми, не привертай.

Буває, що і з претензіями приходять, бо "не подіяло".

Якось чоловік брав дві таблетки віагри різної дози. Взяв. Пішов, через годину прийшов. Каже: "У вас воно хрінове, не працює". Почав вимагати сертифікат якості. У нас вони видаються у триденний термін. 

Через три дні не повернувся. Мабуть, таки подіяла.

Особливо цікаво спостерігати, коли чоловіки приходять за екстреною контрацепцією: "Дайте ту таблєтку, шоб не було".

Вони не жаліються. Вони такіііі нажахані. Таке відчуття, що вони щойно натягли штани і прибігли. І не могли дочекатися, поки відкриється аптека.

Якось зайшов молодий хлопець і каже: "Здраствуйте. У вас щось є від волос на жопі?". Чую, в кабінеті позаду мене вже регіт. І він це чує. А я з кам’яним лицем: "Ну є бритви, креми спеціальні".

Він подивився-покрутився і пішов, не взяв нічого.

А було: залітає чоловік і каже: "У вас є лампочки?" А я: "Ні, тільки свєчі". Думаю, ото завжди мріяла потрапити в анекдот!

Але не завжди працювати в аптеці – це працювати із жартами.

Часто доводиться вислуховувати те, що тобі не хочеться, бо йдуть не тільки з питаннями про здоров’я.

Коли вперше мені почали про життя розказувати, я думала: "Боже, нащо мені це". Але вислуховую – людина щаслива й фармацевт щасливий. 

Так роблять не всі, у кожного свій підхід до роботи. Хтось говорить, хтось – ні, а є й такі, що ще і самі починають розповідати.

Якщо людина заходить й іде одразу до каси, то зрозуміло, що зараз відбудеться товарообмін. Але якщо вона іде по колу, роздивляється, а потім вже йде до тебе, то скоріш за все буде балаканина.

Починається все з того, що "Ой, дайте мені якісь таблетки, бо чоловік п’є, б’є, допоможіть". Я не зупиняю, бо людина не прийшла, щоб їй сказали, куди звернутися.  Може виговоритися їй і допоможе.

У лікаря – потік людей, і він не завжди приділяє достатньо уваги, не бачить причини пояснювати те, що він призначив.

У нас же є таке поняття як фармопіка. Ми маємо пояснити, розжувати, покласти в ротика.

Коли горить, вже тоді йдуть до лікарів. 

До нас приходять, коли ще терплять, сподіваються, що пройде саме.

Або йдуть, коли вже край – за пілюлями для самогубства.

– Дайте щось від серця.

– Якщо від серця, то тільки до лікаря.

– Та ні, мені вже щоб вмерти – і все.

Просять препарати для серця, або кажуть: "Дайте мені якесь снодійне, щоб просто заснуть і не проснуться". А я не можу знати, чи жартує та людина, чи ні.

Просять переважно бабусі. Середнього віку люди з цим не приходять, а бабусям, особливо самотнім, вже жити не хочеться.

 Самодіагностика

Ох, ці іпохондрики! Приходить якось жінка в літах, вся така пишна.

От вона вичитала в інтернеті, що в неї простатит. Всі симптоми збігаються. Я кажу:

–  У вас немає передміхурової залози.

– Вам що, жалко?

Ну я й сую їй чайок. Не буду продавати дороге, бо жаль її.

З пухлиною мозку якось приходили. Кажуть: "Продайте мені щось".

Українці на 100% люблять самолікування. Частково через те, що – все-таки медицина не дуже доступна.

Буває, що заболіло, до лікаря записатися можна за тиждень, а болить в людини зараз. Що робити? На приватну клініку грошей немає. Тому йдуть до аптеки.

Якщо щось болить, то в 90% випадків те, що я дам, допоможе. Але це – не вирішення проблеми. Це недовготривале місцеве покращення.

Звісно, я ніколи не раджу від серця, як просять, чи від нирок. Тоді відправляю до лікаря.

Найчастіше самостійно лікують застуди, кашель, болі.

Але бувало і так, що приходить людина, а в неї гній з вуха тече. Вона цвяхом поколупалася, теплою олією залила. І я прошу: "Ідіть до лікаря". Не знаю, чи зрештою йдуть.

Дітей не лікуємо взагалі. Якщо кажуть "Дайте щось для дитини", одразу відправляємо до лікаря.

Одного разу залітає мама з дитиною, в дитини вже заплили очі, питає, що робити, кажу, "викликайте швидку", а вона "Я її не довезу". Тоді ми вкололи їй протиалергійне. Тут треба було допомагати.

Взагалі люди свято вірять в ліки, а не в профілактику. Вони вважають, що є чарівна таблетка від усього. А те, що це не так, не задумуються.

Бути аптекарем – це самовіддана праця. Якщо ти не готовий допомагати, жертвувати душевним і фізичним комфортом, то це не для тебе.

Важливо людям співчувати. Якщо ти ставишся до них як до бездушних, то не допоможеш.

Катерина Хорощак, УП. Життя

Вас також може зацікавити:

"Дайте щось дешевше": чи ризикуєте ви здоров'ям, купуючи такі ліки

Їж, гуляй, не нервуй, спи. 10 досліджень про здоровий спосіб життя

Ходова дата – 50 років. Як це – бути стриптизером, розповідає Mr. Tiko з Волині

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua