Як зробити дитину щасливою? 4 способи і 12 вправ

16219
19 лютого 2022

Ми хочемо, щоб дитина отримувала найкращі оцінки, а ще грала у футбол, співала, малювала й розмовляла англійською – і в кожних з цих справ ми вимагаємо старання і результатів. Але забуваємо запитати, чи приносить все це дитині радість.

Найбільша в Україні освітянська спільнота EdCamp Ukraine провела онлайн-подію "EdCamp для радості", щоб дізнатися, як можна повернути радість дітям, і запросила на неї освітян і науковців – експертів і експерток у темі радості.

"Українська правда. Життя" записала їхні поради, як допомогти дитині віднайти щастя. А команда EdCamp Ukraine доповнила їх корисними вправами, які ви можете виконувати разом з дітьми.

Це зовсім не нудно, й ви, ймовірно, такого ще не робили.

Фото: tan4ikk/Depositphotos

Порада №1. Змініть перспективу

Коли ми самі були дітьми, наші батьки мріяли про найкраще майбутнє для нас – вища освіта, пристойна посада, стабільний оклад. Але світ змінювався швидше, ніж ми очікували – з’явилися професії, про які ніхто не знав, і зникли ті, які здавалися вічними. І ці зміни, ймовірно, тільки прискорюватимуться. Тому батькам і вчителям варто змінити перспективу та дивитися вперед під іншим кутом – не планувати майбутнє для дитини, а готувати її до невідомого.

А якщо воно невідоме, то хто ж найкращий експерт у майбутньому для наших дітей? Світовий освітній експерт та розробник міжнародного тестування PISA Андреас Шляйхер (Німеччина) впевнений, що це самі діти.

Він радить вчителям і батькам дізнатися, чого прагнуть діти, про що вони мріють, яким бачать своє майбутнє.

 Освітній експерт та розробник міжнародного тестування PISA Андреас Шляйхер

"Ринок праці змінюється, в майбутньому стануть більш затребуваними види діяльності, які вимагають вирішувати нетривіальні завдання, застосовуючи нові технології. А деякі спеціальності будуть витіснені роботизованою працею.

Втім, все ще багато дітей мріють отримати саме ті професії, які скоро зникнуть, – каже німецький експерт. – Якщо ви хочете, щоб діти розвивали необхідні в найвіддаленішому майбутньому навички, розвивали творчість, дайте їм простір для експерименту.

Вони експериментуватимуть, вони ризикуватимуть, вони робитимуть помилки. Не карайте дітей за це. Треба сприймати помилки як важливі уроки".

Організація економічного співробітництва та розвитку, в якій зараз працює Андреас Шляйхер, проводить різноманітні дослідження, серед іншого – у школах.

І з цих досліджень відомо, що за отримання професії для дитини важливіше відчувати радість і підтримку.

"10-річні діти почуваються набагато щасливішими, ніж 15-річні. Чому так? – запитує Шляйхер. – Тому, що зростає тривожність. Особливо перед контрольними. Цьому можуть запобігти стресостійкість, оптимізм, енергійність.

Як це розвивати? Через взаємини. Коли дитина відчуває підтримку, вона є щасливішою, креативнішою, успішнішою. Я не закликаю зробити навчання легшим, я раджу дати дітям більше інструментів й вашої підтримки, щоб вони не уникали викликів і проблем, а вирішували їх".

Вправи для спільного виконання з дітьми

  • Знайдіть три потенційні "світлі сторони" виклику, що перед вами постає зараз.
  • Запитайте себе та напишіть, чи багато важитиме проблема, яка турбує вас зараз, через 5 років.
  • Уявіть когось, ким ви захоплюєтеся – свого героя чи героїню – і запитайте себе, як вони побачать вашу ситуацію.

Порада №2. Дякуйте

Немає злих або добрих людей, є злі або добрі вчинки. Це знання до деяких людей приходить з досвідом. Інші ж існують без нього все життя й звинувачують у своїх негараздах "ворогів". Проте набагато корисніше концентруватися не на протистоянні "ворогу", а на вдячності друзям за добрі вчинки.

Директорка Інституту травми (США) Елейн Міллер-Керес вважає, що вдячності, доброті й прощенню можна навчитися. І ним треба якомога раніше навчати дітей – це прямий шлях до щастя.

 Директорка Інституту травми (США) Елейн Міллер-Керес

"Немає неправильних емоцій, вони просто є. Ми всі переживаємо емоції, бо ми люди. Тому не може бути емоцій, за які людині має бути соромно, або за які її можна засуджувати, – вважає психологиня. – Звісно, краще жити у зоні стійкості, де є місце різним емоціям, які все-таки перебувають під нашим контролем. Але інколи ми потрапляємо в зону збудженості або пригніченості, де наші емоції починають нас контролювати, де ми робимо речі або говорим слова, про які потім жалкуємо".

Можливістю розвивати "щасливі", плекати й навчати ним інших ми маємо завдячувати нашому нейропластичному мозоку. Також наш мозок володіє нейрогенезом – здатністю формувати нові зв’язки між клітинами. Так ми можемо змінити наші реакції, й інакше реагувати на ті ж самі обставини.

Чим більше ми використовуємо якісь нейронні зв’язки, тим міцніше вони стають. Елейн Міллер-Керес радить практикувати щедрість – так ми самі стаємо більш щедрими. А дитина, яка відчуває чи бачить нашу щедрість, сама розвиває в собі цю якість. Діти, які практикують добрі вчинки, вдячність, стають щасливішими.

Також експертка вчить нас користуватися "ресурсом", про який так часто сьогодні говорять, але мало хто насправді розуміється на ньому. Міллер-Керес вважає, що таким ресурсом може бути запах, річ, вид, дотик, смак, звук, місце, традиція, людина чи спогад.

"Знайдіть в собі ресурс, від чого ви почуваєтеся спокійно або приємно, що надає сил. Допоможіть дитині знайти свій власний ресурс і навчіть користуватися ним.

Наприклад, коли людина нас бісить, подумайте про випадок, коли та сама людина робила щось приємне для вас. І те, і те є правдою про цю людину. І ця правда допоможе вам знайти прощення".

Ще один приклад вдячності з власного життя Елейн Міллер-Керес – за те, що вона почала професійно займатися темою прощення, допомагати іншим шукати в собі доброту, вона щодня дякує своїй матері:

"В мене була дуже строга мати, яка завжди бачила щось погане у власних дітях. Наприкінці її життя я доглядала за нею, вона жила в мене вдома. І побачила матір в її найслабшому стані. І змогла пробачити.

Я намагалася згадувати в ці дні не ситуації, в яких вона мене кривдила, а ситуації, в яких вона показувала свою доброту й любов. Я не дозволила злобі чи образі на кривдника залишатися зі мною до кінця життя.

Бо це саме те, що відбувається, коли ми не можемо простити – образа залишається з нами до кінця наших днів. Ми пов’язані з цією людиною роками й десятиріччями. Хоча можливо навіть в образі знайти користь – можна повернути її на добро".

Вправи для спільного виконання з дітьми

  • Назвіть 8 речей, за які ви вдячні.
  • Зробіть сюрприз комусь із близьких людей.
  • Запишіть та надішліть подяки трьом особам.

Порада №3. Творіть добро

Коли найрозумніші люди Відродження помістили в центр Всесвіту людину, вони винайшли гуманізм. Коли грузинський педагог Шалва Амонашвілі помістив у центр освіти дитину, він винайшов гуманну педагогіку.

Свій перший урок у школі він провів у 1951 року, й з того часу жодного разу не вагався у головному принципі робити з дітьми – їм потрібно відчувати добро і любов. Тоді вони будуть радісними. І тоді вони будуть хотіти навчатися.

 Грузинський педагог Шалва Амонашвілі 

"Діти створені для радості. Вони радісні, коли вони наодинці чи з друзями, навіть на уроках у школі. В радості – мотивація життя, успіху, пізнання. Коли кажуть, що діти стали гірше вчитися, що цю конкретну дитину невозможно навчити чомусь, що вона неконтрольована, я відповідаю: це тому, що в дитини немає радості, – повчає Шалва Амонашвілі. – Як можна радіти контрольним, тестам, викликам до дошки?

Як можна радіти, коли ти приречений на слухання й запам’ятовування замість того, щоб творити? Я в школі не мав радості від уроків. Я радів тільки одній вчительці Варварі Вардіашвілі. Вона єдина мене рятувала в школі. Тому дайте дітям радість, і вони вас здивують".

Як і Андреас Шляйхер, грузинський педагог радить змінити перспективу, не планувати для дітей майбутнє. За словами Амонашвілі, дітям в школі потрібні не освіта чи не знання для дорослої кар’єри, а повноцінне життя сьогодні. І нам треба зробити добро для власних дітей – дозволити їм жити.

"Кажуть, що в школі вчителі готують дітей до життя. Але вони вже живуть! – наголошує видатний вчитель. – Навіть якщо уявити, що ми справді готуємо їх до життя… Теперішні школярі будуть "жити" у 2040-х, 2050-х, 2060-х роках. Хтось з нас знає, яке буде життя тоді? Як тоді ми можемо готувати до того, чого самі не знаємо?".

Шалва Амонашвілі пропонує замислитися, чому насправді ми, як суспільство, хотіли б навчити дітей. Математиці? Історії? Мові? Проведемо такий уявний експеримент: заплющте очі та уявіть собі ідеальне місто – ви йдете по вулицях, і вас оточують люди. Які ці люди в ідеальному місті? Вони добре знають математику? Здають нормативи з фізкультури?

"Ні, – відповідає Шалва Амонашвілі. – Вони добрі, привітні, радісні – ось яких людей ми хочемо бачити поряд. Тому навчайте дітей, передусім, добру, радості, любові".

Вправи для спільного виконання з дітьми

  • Зробіть щось маленьке, щоб допомогти комусь іще або ж навіть світу.
  • Зробіть п’ять добрих справ за один день і потім відчувайте їхній більш потужний вплив протягом усього тижня!
  • Зробіть добру справу і нікому про це не розповідайте.

Порада №4. Об’єднуйтеся

Життя дітей багате на пригоди, події, проєкти та ідеї. Це може відбуватися поза класною кімнатою, але це – теж навчання.

Експерти радять особливу увагу приділяти навчанню дітей взаємодії у колективі, бо, як ми казали вище, у майбутньому людям доведеться конкурувати за робочі місця з роботами. А вони ніколи не зможуть стати частиною людського колективу.

Старша викладачка психології та директорка й засновниця програми викладання в коледжі Вільямса (США) Сьюзен Енгел радить вам придивитися до дітей, постійно цікавитися їхнім життям. Вони здатні на неймовірні речі, якщо дати їм свободу вибору.

 Старша викладачка психології та директорка й засновниця програми викладання в коледжі Вільямса (США) Сьюзен Енгел

"Ми маємо переосмислити те, чому ми вчимо дітей. Навчайте їх активно залучатися у складні й змістовні активності, віднаходити та/або створювати відчуття цілі, прагнути до знань і вміти їх здобувати, мислити про речі цілісно, долучатися до життя громади, цінувати і розуміти тих, хто не такий, як вони, читати задля задоволення та інформації", – перелічує експертка.

Також вона радить завжди пам’ятати, що для дитини найкраще робити те, що потрібно їй, а не те, що сказали робити дорослі. Іншими словами, дитина хоче вирішувати свої реальні проблеми, а не проблеми, вигадані дорослими. І навчатися в процесі. Справа батьків – допомогти.

"Дітям щодня потрібно спілкуватися, читати, спільно щось робити, досліджувати, бути корисними, ставати експертами і експертками, отримувати визнання, активно залучатися до складних і цікавих активностей, – радить психологиня. – Їм потрібно з’ясувати, що їм насправді подобається робити.

Діти не можуть бути експертами у всьому, вміти все. Не вимагайте від них цього. Але в кожного є якась тема, на якій він розуміється краще за більшість".

Сьюзен Енгел впевнена: найкраще, що батьки можуть зробити для успішного навчання дитини – стати партнером. Вона радить об’єднуватися з дітьми, щиро цікавитися їхнім життям, їхніми здобутками і проблемами.

"Записуйте ваші розмови з дітьми. Виявляйте, наскільки вони залучені в активності. Просіть їх навчати інших – це дуже ефективний спосіб зафіксувати знання, – радить експертка і нагадує про важливість книг. – Питайте їх частіше: як вони почуваються, які в них ідеї і що вони читають".

Вправи для спільного виконання з дітьми

  • Надішліть другові чи подрузі повідомлення, яке подарує усмішку.
  • Розкажіть близькій людині про щось маленьке або велике, із чим ви намагаєтеся впоратися.
  • Скажіть комусь, за що ви їй / йому вдячні, або зробіть для когось добру справу, щоб посилити взаємини.

Олександр Елькін, спеціально для УП. Життя

Вас також може зацікавити:

25 корисних звичок, які допоможуть вам почуватися щасливими

Що робить наших дітей щасливими: матеріальні подарунки чи досвід? 

Панікувати чи дихати вільно? 5 книг про емоційну рівновагу

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.





Головне на сайті