З повагою, Неллі: щоденник маріупольчанки, яка вижила у квартирі з вікнами на Азовсталь

За цю сім'ю ставили поминальні свічки понад 3 місяці. Але вони вижили в пеклі з видом на "Азовсталь".

Неллі та її дочка продовжують жити у зруйнованому окупантами місті.

УП.Життя не змогла зв'язатися з авторкою, але зберегла хронометраж її переживань, який вона публікує у Twitter. Як це – залишатися серед руїн та могил у місті, що ще недавно дихало життям.

Неллі активно дописувала у соціальній мережі, але зникла на початку березня. 27 червня, після довгої перерви вона опублікувала:

"Ми живі. Кішка теж. Вижили у пеклі з видом на Азовсталь. Зв'язку немає. Засвітіть поминальні свічки по всьому світу на згадку про згорілих живцем у своїх будинках мирних жителів Маріуполя та загиблих під бомбами".

У коментарях багато користувачів писали, що вже давно ставлять свічки за упокій Неллі та її родини, але тепер – моляться за її здоров'я.

Бої на "Азовсталі" у перші дні повномасштабного вторгнення

"Міста немає. Воно спалене та розстріляне. Є лише життя від 65 школи до скверу Тараса. Району Грації на Кірова немає. Дуже багато загиблих мирних мешканців. Артема (вулиця Архипа Куїнджі в центрі Маріуполя до 2016 року називалась Артема) немає, всі будинки розбиті авіабомбами. Лівого берега з Комсомольським бульваром немає. Черемців немає".

Неллі з першого дня війни вела щоденник. Вона, як комендант, записувала моменти з їхнього передпокою. Часто – писала в абсолютній темряві. Опалення та світло зникли ще на початку березня.

У Маріуполі готували їжу на вогнищі

"10 березня. Бій в районі "Азовсталі". Танки та бомби з літака о 7:30. Як я розумію, атакують "Азовсталь". Наш будинок хитається.

Їсти нема що.

Розбомбили … приватний сектор, 3 колодязі з водою. В місті більше немає питної води".

"19 березня. Пекло! Усі будинки палають.

20 березня. Пекло.

21 березня. Розстріляли площу Кірова".

Ці записи жінка робила з передпокою. Вона жила там перші два місяці. Квартира – навпроти ліфта, без тамбуру, з вікнами на Азовсталь.

"На драмтеатрі поїли всіх голубів, ставлять пастки.

Аптеки не працюють, ліки продають із рук люди, яким сімейний лікар їх виписував безкоштовно. Усі по 500 грн, навіть "Фталазол".

З під'їзду загинула сусідка лікарка п'ятої лікарні під час евакуації з "Драму" (Маріупольський драматичний театр), коли на нього кинули бомбу з літака. Загинув однокласник доньки, ходив на Новоселівку по воду, стік кров'ю від поранення осколком".

Зруйновані будинки у Маріуполі

Читайте також: "Швидка" повернулася пустою. Як медики їздили рятувати людей з "Азовсталі"

29 червня:

"У згорілий будинок іноді приходить пес, підіймається у свою квартиру на шостому поверсі та довго скиглить на весь район.

Щодня люди приходять до АТБ за інтернетом.

Я не можу купити "Фенікс" (російський мобільний оператор, який має покриття у "ДНР"), картки продають раз на місяць у моєму районі, черга з трьох ночі, привозять дуже мало. Маю лише кілька хвилин, які дає АТБ на вулиці.

Люди під АТБ у Маріуполі

"Лікарі без кордонів" зобов'язані приїхати до Маріуполя. В аптеці на Миру 80 займають чергу вночі, купити ліки неможливо лише з рук. Меддопомоги немає. Нема де лікувати зуб.

Дуже дорога побутова хімія, пляшечка, як наша "Гала" для миття посуду, коштує сьогодні 120 грн, пачка прального порошку під 100 грн. На гумдопомогу побутову хімію не дають. Навіть до Афганістану та Сирії міжнародні організації привозили засоби гігієни.

Воду та електрику у мій будинок дали. Поряд удома поки що без світла. Кірова, район Грації йде під знесення. П'ятиповерхівки в районі ПГТ багато під знесення".

Будинки-примари

2 липня:

"Вчора за добу під час розбирання завалів у Маріуполі витягли 100 тіл загиблих мирних жителів.

Весь час питаю дочку, чи я не збожеволіла. Є ті, що втратили розум. На Кірова чоловік, який втратив сім'ю, доживає вік в будинку, що повністю згорів, і відмовляється виходити".

Вона проводить фотоекскурсію для підписників, показує зруйновані та почорнілі від пожеж будинки. А ще – просить читачів надіслати зграї білих голубів: "У нас тільки чорні, білих з'їли".

"Люди дуже незадоволені АТБ. Касири округляють ціни при оплаті у бік і кажуть, що їм таку вказівку дав керуючий. По покупцях видно, що вони готові розірвати їх.

Що ближче до Пост-мосту (комплекс двох мостів, що сполучають місто з Лівим берегом та металургійним комбінатом Азовсталь), то страшніше. Там навіть птахи не співають".

Неллі додає, що по місту стоять пересувні лазні, де дозволяють купатися по 10 хвилин на людину.

Портативна "баня" у Маріуполі

11 липня:

"Готуємо на примусі (туристичний газовий пальник Primus), ходимо на заправку пропаном.

Верифікацію не проходили, у Володарську черга 60 тисяч, люди живуть там по два місяці, дехто "йде" на підвал у Бердянську.

Якщо що, кинемо все, візьмемо кішку і пішки підемо без усякої верифікації".

Неллі пише, що цей будинок горів 3 дні

А потім звичайний факт, що здається смішним: "Колишня клініка імпотенції – тепер адміністрація ДНР".

12 липня:

У записах за 12 липня Неллі описує мародерство серед своїх. Вона зазначає, що коли відключили світло, люди пішли грабувати магазини, зокрема – секонд-хенди.

"Квартири на першому поверсі, чиї господарі виїхали, все пограбували, свої ж сусіди. Винесли навіть меблі.

Новини не тішать, страх перед голодом у Європі починає перемагати війну".

Зруйноване рідне місто Неллі

18 липня:

"То немає світла, то води немає. Щоранку [танки] Т-62 і Т-72 у бік моря йдуть.

Сусіди зі своєї дачі в Урзуфі втекли до міських квартир, кажуть, чути бахи.

Ті, хто залишився жити в згорілих будинках на Кірова, скаржаться, що вечорами трупний запах. Там люди загинули у підвалах: їх розстріляли із танків.

У кішки контузія, і коли їй сниться війна, вона ховає голову в подушку.

У кішки контузія

Ми не спускалися до підвалу, і всі місяці обстрілів сиділи у передпокої на своєму верхньому поверсі.

Азовсталь більше не димить... Я щодня знімала у вікно, як він горів…"

У перші дні горіли танки. А тоді – світлини останніх днів, коли все стоїть у димовій завісі.

Останні дні боїв за Азовсталь

Читайте також: Офіційно зниклий безвісти, та насправді – в полоні. Історія 19-річного морпіха, який боронив Маріуполь

22 липня:

"Якщо чесно, то на ринку достатньо фруктів та овочів. Їх привозять з усього Приазов'я. Дуже багато помідорів, сьогодні навіть великі рожеві по 20 грн кг, привезли кавуни дині, по 15 грн кг. Ананасові кавуни за тією ж ціною, що й червоні, 15 грн кг.

Продуктів у колишньому АТБ багато з Білорусі. В основному: сири, олія, згущене молоко.

Мешканці сіл, які привозять на ринок овочі-фрукти, як говорили українською, так і кажуть, ніхто нікого не боїться, узбеки говорять узбецькою, роми – українською. Це Маріуполь, він завжди був такий. Ромів у місті залишилося багато, поки поводяться пристойно".

Продукти на ринку в Маріуполі

23 липня:

"Злива пройшла, а веселки немає. Цього року в нас її жодного разу не було. Кажуть, що на нашій території вона заборонена.

Перед війною в нашому будинку була навала прусаків. Чим тільки я їх не цькувала, такі гроші витратила! І що ви вважаєте? При перших вібраціях від бомбардування всі прусаки втекли. Поки що ніхто з них не повернувся. І мишей немає у підвалі, і щурів. Усі втекли від війни".

"Рештки" будинків

24 липня:

"Найбільш щемкими моментами в березні, коли все горіло і гриміло, були волонтери, що раптово з'являлися, на подвір'ї і голосно кричали "Гішневська, вас шукає сестра з Ізраїлю", і всі думали, ось щаслива, зараз її відвезуть з цього пекла.

До сусідки, зовсім старенької, дочка примчала з Москви, потягом до Таганрога, потім на таксі через весь вогненний Донбас, а бабуся їй і каже: "Навіщо ти приїхала, розтратила стільки грошей? Я нікуди не поїду. Мене тут годують". І не поїхала".

За кілька днів до цього авторка блогу у Twitter зазначала, що у її під'їзді із 54 квартир проживають в 30.

"Люди повертаються до Маріуполя! На дев'ятий, восьмий та сьомий поверх будинку навпроти мешканці повернулися!"

У вікнах квартир будинку навпроти знову горить світло

Неллі пише, що портативний "телевізор" перегорів, і замість нього на вулиці поставили живого чоловіка, який безперестанку кричить замість "зомбоящика"

25 липня:

"У березні, коли їсти не було чого, весь час згадували бабусин мішок із сухарями на балконі, який я викинула. Потім у квітні хліб почали надвір привозити дві дівчини з Гранітного, черга була по 300 людей.

Ідеологічно чистих людей у ​​Маріуполі немає: усі хочуть нажитися. На ринку вільно можна купити тушонку та гречану кашу з м'ясом, на банку якої написано "ДНР, без права продажу". Напевно, так у всьому світі та у всіх людей, гроші та спрага наживи перемагають ідеологію".

Попри дописи про літаки, що низько літають над містом, попри згорілі будинки та неосяжну кількість жертв, Неллі закликає не називати Маріуполь містом, якого немає.

Читайте також: "На спині у малого був вирваний шматок м’яса": історія родини хлопчика з Маріуполя, який вів щоденник під обстрілами