"Були дні, коли вибухи лунали кожні 30 секунд": нацгвардієць розповів про оборону Київщини

День народження нацгвардієць Назар Томашевський зустрів в окопах. У свій 21 рік він – уже ветеран російсько-української війни, який тримав оборону Київщини з перших днів ворожого наступу.

Історію військового розповіли у Національній гвардії України, де на момент повномасштабного вторгнення РФ Назар проходив строкову військову службу.

Незадовго до 24 лютого хлопець опинився у лікарні через COVID-19 – у нього діагностували двосторонню пневмонію. Ввечері 23 лютого він саме повернувся до військової частини, повечеряв і ліг спати. А вже о 4:30 наступного дня всю роту сповістили про те, що почалася війна.

"Відповідальний підняв усю роту, нам дали екіпірування, каски, бронежилети і сказали, що почалася війна. Ми почали працювати над тим, щоб загрузити усе потрібне майно – палатки, зброю і боєприпаси в автомобіль", – пригадує гвардієць.

Одразу після зборів Назар разом з побратимами виїхав до Києва, який росіяни хотіли "взяти за три дні", щоб тримати оборону на території області.

"Перше, що я пам'ятаю з Києва – усі виходять з автобусу і бачать, як щось прилетіло у заправку. Вогняний гриб піднімався до неба. Тоді була ніч, та через сяйво від вогню здавалося, що зараз наступає світанок", – пригадує перший день великої війни Назар.

Військовий не уточнив, які саме райони йому довелося боронити, але зазначив, що дислокацію доводилося змінювати дуже часто. За словами гвардійця, позиції українських захисників знаходилися дуже близько від ворожих.

"Навпроти нас були "орки". Стояли ми, між нами якесь село чи поле, і далі вони та вже окупована територія. Все, що відбувалося у тих районах, де ми працювали – це війна", – говорить військовий.

За його словами, російські окупанти нищили на Київщині усе живе:

"Я пам'ятаю, як у них у лісі стояв "Град" (реактивна система залпового вогню). Він тоді не стріляв, його просто заховали. Його "накрили" мінометами. Ми зайшли в той ліс і побачили випалену землю, тому що вибухнув і "Град", і снаряди. Бачили повалені дерева, вирвані з коренями від "приходів" артилерії …вони знищували все".

Читайте також: Змінив столичну сцену на полігон: як професійний актор став нацгвардійцем після вторгнення РФ. ВІДЕО

Назар пам'ятає, що були дні, коли вибухи лунали "кожні 30 секунд". Каже, щоночі окупанти один за одним запускали безпілотники. Зізнається, що на той момент йому було байдуже, де він знаходиться, адже після кількох тижнів у таких умовах починаєш звикати.

"Коли ти знаходишся у таких обставинах уже тиждень, другий, то тобі уже все одно, де ти. Просто знаєш, що зараз приїдеш на нову позицію і перше, що треба зробити – це скинути з себе хоча б щось, щоб собі щось (окоп) викопати. А оскільки лопат у нас не було, то копали ми підручними засобами. Дуже довгий час у нас була всього одна пожежна лопата. Руками й ногами теж можна рити, шифером – чим завгодно, коли прилітає", – розповідає військовий.

Назар також зізнався, що після бойових дій на Київщині він ще пару місяців не міг нормально спати:

"Коли хтось заходив у палатку або бліндаж, я відчував, що на мене давить кисень і від цього прокидався. Ти розумієш, що це точно свої, але все одно прокидаєшся".

Він також розповів, як війна вплинула на нього та його сприйняття рутинних речей, про які цивільні люди, ймовірно, не думають так часто:

"Нас відпускали додому на 5 днів. І коли я приїхав, мама казала: "Ти настільки "взувся" у цей стан, що навіть зубну щітку і пасту тримаєш при собі". У мене в голові постійно є думка, що всі мої речі мають бути докупки, тому що у будь-який момент може щось трапитися".

Читайте також: "Росіяни полювали на колону "швидких": історія медика, який брав участь у найбільшій евакуації за всю війну