Українське писанкарство: як у різних регіонах прикрашають великодні яйця

Українські писанки – обов’язковий атрибут Великодня, який цьогоріч відзначають 16 квітня.

Це чудовий подарунок для рідних, оберіг, символ життя і пробудження, а процес розпису – ще одна нагода наблизитись до традицій.

Майстри писанкарства радять зберігати традиції свого міста чи області – адже у різних регіонах писанки створювались по-різному.

У цій частині тексту ми дізнаємося, як розписували яйця наші предки, які унікальні візерунки збереглись і що означають символи на писанках.

Розібратися в цих питаннях "Українській правді. Життя" допомогли:

• Оксана Білоус, майстриня писанкарства та художнього декорування яєць з Києва;
• Ірина Михалевич, писанкарка з Олександрії Кропивницької області;
• Ольга Завальнюк, писанкарка з Херсона.

У другій частині цього матеріалу – читайте про різні види великодніх яєць, техніки розпису та інструкції, як розписати писанки в домашніх умовах.

Історія писанкарства

Традиційні писанки Середньої Наддніпрянщини з колекції Володимира Ястребова. Майстриня Ірина Михалевич

Звичай розпису яєць зародився із традиції вшанування яйця, як символу народження Всесвіту. У різних народів існували обряди, пов’язані з яйцями.

Точна дата появи писанкарства невідома. У Києві археологи знаходили писанку з кераміки часів Київської Русі, прикрашену орнаментом, який нагадує павутиння, а на Рівненщині – глиняну писанку, виготовлену 950 років тому.

Найдавніша знайдена писанка в Україні датується Х століттям, але яйця розписували ще у дохристиянські часи. Про це свідчать символи, якими їх досі прикрашають – свастики, шестикутні зірки, місяці, півмісяці, п’ятикутні зірки і хрести, які на той час не були пов’язані з християнством.

З часом християнські та язичницькі традиції переплелися. Серед візерунків з’явилися відомі нам релігійні символи (написи "Христос воскрес – воістину воскрес", серця, трилисті хрести). Церква боролася з дохристиянськими звичаями, але не змогла їх викорінити.

Фото: Оксана Білоус

Традиційно писанкарством займалися лише жінки. Жителі сіл вірили у надзвичайні здібності писанок.

"Ними лікувалися, гасили пожежу, оберігали поля від шкідників або підвищували посіви, спілкувалися з померлими родичами. Їх дарували на знак кохання", – розповідає Оксана Білоус.

Писанкарство було необхідним атрибутом весняних свят, а також люди вірили, що через яйця жінки могли "замовляти" та керувати силами природи.

Авторка: Ірина Михалевич. Фарбовано засушеними чорнобривцями, корінням марени красильної, мороженими ягодами чорниці та бузини чорної

Писанки символізували пробудження природних сил, які брали участь у новому життєвому циклі року.

Фарбувати яйця починали від Стрітення, коли зима зустрічається з літом, а закінчували на початку Зелених свят.

У середині ХІХ століття для фарбування яєць почали використовувати анілінові барвники. До того мисткині використовували природні – варили трави, коріння, квіти.

Дизайн залежав від того, які барвники та інструменти були в доступі.

"Писанкарство потребує інструментів, який люди самі собі робили", – розповідає Оксана Білоус.

Писанки Полтавської губернії. "Описание коллекции народных писанок" Сергія Кульжинського 1899 року

У більшості областях України писанкарки працювали писачками у вигляді конусоподібної трубочки чи лієчки. Зазвичай їх робили з м’якого металу, а коли його не було – використовували "позлітки" на іконах, прикраси з тонкої фольги навколо образа.

"Відривали шматочок цієї "фольги", скручували її у трубочку, прикріпляли до палички й занурювали в гарячий віск", – розповідає Оксана Білоус.

Деякі писачки робили з гусячого пера або курячої кістки.

Також яйця розписували за допомогою шпильки або цвяха, які занурювали в гарячий віск й прикладали до поверхні яйця. Схожі візерунки створювали за допомогою "лемківського писачка" зі шпильки або голки.

Чернігівська губернія, ХІХ ст. "Описание коллекции народных писанок" Сергія Кульжинського 1899 року

У ХІХ столітті з’явилося багато етнографічних праць про писанкарство, зокрема "Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки", Ольги Косач (Олени Пчілки) 1876 року, "Описание коллекции народных писанок" Сергія Кульжинського 1899 року – цими зразками можна надихнутися і зараз.

На початку XX століття людям було не до писанкарства через дві світові війни, радянську окупацію, Голодомор. Водночас на заході продовжували досліджувати писанки, створювали колекції.

Радянська влада викорінювала великодні традиції з суспільного життя, але традицію писанкарства берегли діаспоряни. Традиція збереглась і на заході.

Після розпаду СРСР інтерес до цього ремесла зростав. На початку 2000-х майстриня Віра Манько зібрала колекцію традиційних писанок, видала низку альбомів.

Нині майстри з різних областей відновлюють традиційне ремесло.

Читайте також: Великодні яйця. Як зробити крашанки та писанки вдома

Які писанки роблять у регіонах України?

Розписані яйця знаходили на території всіх областей, крім сучасної Луганщини, Запоріжжя та Криму.

Символи повторюються у різних регіонах, але писанки різняться за кольорами та технікою розпису.

Писанки лемків, гуцулів, а також півдня України та ілюстрації. Майстриня Ольга Завальнюк

У північних та західних областях кольорова гама часто буває стриманіша, використовується чорний, коричневий, бордовий, темно-зелений. Інколи в цих регіонах можна зустріти звичайні одноколірні писанки. Є багато анімалістичних та геометричних символів.

У південних та центральних регіонах України кольорова гама писанок ширша, але їм притаманна лаконічність – візерунки інколи мають один-два елементи.

Писанки центральних регіонів здебільшого чорні з білою лінією та кількома кольоровими елементами. На них можуть бути жовті, червоні, сині, рожеві та фіолетові барви.

Вгорі на фото малюнок "Писанки, Закарпаття, с. Довге" Івана Гончара 1960-х. Знизу роботи майстринь Лариси Головні та Надії Білоткач

У ХХ столітті Іван Гончар сформував колекцію традиційних писанок з різних регіонів України та змалював писанки Поділля, Полісся, Буковини, Галичини, Прикарпаття та Закарпаття.

На Львівщині відомі сокальські, бойківські, лемківські писанки. Для сокальських здебільшого притаманні візерунки квітів та рослин, а бойківських та сокальських – символи з крапок.

"Великодні писанки м. Сокаля, що на Львівщині, писані місцевими майстрами, 60-ті років ХХ ст", Іван Гончар

Лемківська техніка передбачає створення візерунків із видовжених крапель, "сліз" та крапок за допомогою цвяха, сірника, шпильки, патичка.

Лемківські писанки. Майстер Зеновій Пеньонжик

Схожі писанки були на Закарпатті (також на Пряшівщині – нині Словаччина). Причому на Бойківщині, Закарпатті та Лемківщині часто зображали сонце з променями-крапельками.

На закарпатських яйцях часто писали гілочки-сосонки, хрести, спіралі. Триквери та восьмираменні ружі зустрічались на Галичині. На Гуцульщині писанки містять багато дрібних елементів, переважали жовтогарячі барви, багато тварин (оленів, баранчиків).

Закарпатські писанки. Майстриня Оксана Білоус

Найпопулярнішими на Івано-Франківщині є космацькі писанки із села Космач, яке вважають центром писанкарства в області. Оздоблення цих писанок доволі дрібне, переважають помаранчеві, червоні й жовті елементи на темному тлі.

В селі Чорний потік тієї ж області писанки геть інші – на чорному тлі обов’язково на присутня біла лінія та сині, фіолетові чи рожеві крапки. У Снятинському районі Івано-Франківщини писанки вирізняються простотою, і часом їх можна сплутати з писанками з центральних регіонів, каже Оксана.

Писанки Тернопільської області

На Тернопільщині та Хмельниччині переважають червоний, чорний та жовтий кольори, розпис білими лініями. На Волині писанки часто пофарбовані одним кольором і також мають білі лінії та переважно червоно-чорні барви.

На Поліссі часто зображали грабельки, "жучки", жіночу фігуру з піднятими догори руками, трикутники та інші символи у чорних, червоних, жовтих, зелених кольорах.

Писанки Хмельниччини. Майстриня Оксана Білоус

У Рівненській області писанки вирізняються червоно-зеленими візерунками та жовтими лініями.

Писанки Рівненської області. Майстриня Оксана Білоус

Писанки Волині

Писанки Львівщини. Майстриня Оксана Білоус

На Буковині популярні крупні геометричні малюнки та розети, червоне або чорне тло, білі смужки, яскраві плями кольору.

"Святкові писанки 1940-х рр., писані народними митцями з навколишніх сіл м. Чернівці на Буковині", І. Гончар, П. Гончар. 1965 рік

У Києві та Київській області є колекція щербаківських та сквирських писанок, писанок Шулявки (раніше це було село, а не район столиці), а також кілька яєць з канівського періоду.

Писанки Київської області. Майстриня Оксана Білоус

На київських писанках є багато червоних, жовтих, зелених барв. Наприклад, ось традиційний орнамент з Київщини (місто Ходорків, Сквирський повіт) з зображенням пелехатої квітки з каталогу Кульжинського у виконанні Ірини Михалевич.

Київщина, с. Ходорків. Майстриня Ірина Михалевич

Писанки Київщини, Полтавщини і Поділля. Майстриня Ольга Завальнюк

На подільських писанках переважають рослинні орнаменти, вазони. Зазвичай писанки мають чорне або коричневе тло, візерунок наносять червоними та білими кольорами, а композицію ділять на дві, чотири або вісім частин.

На Черкащині багато зелених, коричневих, бурих, теракотових відтінків. Наприклад, майстриня з Черкащини Варвара Рибчинська створювала традиційні яйця зі світло-бурим тлом з червоними та темно-коричневими візерунками.

Писанки Черкаської області. Майстриня Оксана Білоус

А ось писанка з села Яворівка на Вінниччині – орнамент "калиточки" у виконанні Ольги Циквас-Шумської.

Традиційна писанка Вінничини, Піщанський район, с. Яворівка, орнамент "Калиточки". Майстриня Оля Циквас-Шумська

Етнограф Кульжинський описав кілька зразків з Житомира – це теракотова писанка з синьо-жовтими трилисниками, писанка "огірочки" у схожій гамі, а також чорне яйце з синьо-жовтими розетками.

Загалом на Поділлі збереглося багато зразків писанок.

Ліворуч на фото малюнки "Писанки з села Кармалюкове і села Немирівщини на Поділлі" Івана Гончара 1980 року. А яйця праворуч відтворили майстрині Лариса Головня і Надія Білоткач, кажуть у Музеї Гончара.

Іван Гончар, "Писанки з села Кармалюкове і села Немирівщини на Поділлі"

"Циганські дороги", писанка Поділля. Майстриня Ірина Михалевич

Для писанок нижньої Наддніпрянщини характерні червоногарячі барви і крупні елементи.

З Дніпровщини збереглося по десятку кольорових писанок, каже Оксана Білоус. А з Полтавщини – сотні писанок. Обом регіонам притаманна велика кількість яскравих кольорових символів на чорному тлі. Тут можна побачити і жовтий, і зелений, і червоний кольори, квіти, геометрію, символи сонця тощо.

Писанки Полтавської губернії. "Описание коллекции народных писанок" Сергія Кульжинського 1899 року

За посиланнями розміщена традиційна писанка "Сакви" з Катеринославщини, а також писанка "Чобітки" з села Березівка на Кропивниччині у виконанні Ірини Михалевич.

Писанки середньої Наддніпрянщини. Майстриня Ірина Михалевич

Писанка-сорококлинка з Кропивниччини. Майстриня Ольга Завальнюк

На півдні, наприклад, на Херсонщині рідко трапляються синій та фіолетовий кольори, але є рожеві.

"Є писанка на яку завжди кажуть, що це Херсон – червоно-зелена сорокаклинка. Насправді вона родом з Кропивниччини", – каже Ольга Завальнюк.

Писанки Одещини. Майстриня Оксана Білоус

Писанки Миколаївщини. Майстриня Оксана Білоус

Бесарабські писанки містять доволі крупні елементи й червоно-білі барви. Також є одно- та двоколірні писанки з Одещини, які були виявлені на території Бессарабської губернії (нині Молдова).

"У першому томі каталогу Скаржинської написано про писанки Херсонської губернії. Але тоді туди входили сучасна Одещина і Кропивниччина, тому як таких писанок з Херсона я досі не знайшла", – каже Ольга Завальнюк.

Для писанок Кропивниччини характерне чорне тло, Бессарабії – рожеве, а на Полтавщині часто пишуть в червоно-зелених барвах.

Чернігівщина, Волинь, Харківщина. Майстриня Ольга Завальнюк

Писанки Харківської області. Майстриня Оксана Білоус

На Слобожанщині переважають червоний, коричневий і чорний кольори для писанок, також є багато жовтих, зелених, земляних кольорів. Часто зображаються квіти, а також солярні символи, зірки.

Наприклад, це традиційні писанки Сумської області у виконанні Оксани Білоус:

А ось традиційна писанка з села Островерхівка Харківської області у виконанні Катерини Гнеушевої. Також на слобожанських писанках поширені крупні елементи стилізованого дубового листя.

Харківщина, с. Островерхівка. Майстриня Катерина Гнеушева

На Запоріжжі не збереглося свідчень про писанкарство, але у відносно сучасних традиціях домінують червоно-чорно-жовті барви.

З Донеччини відома лише одна писанка, але, за словами Оксани Білоус, яйце могло потрапити туди випадково, тому по ньому важко зрозуміти особливості тамтешніх виробів. На цьому яйці зображені білі грабельки та жовто-червоні візерунки на коричневому фоні.

Донеччина. Майстриня Оксана Білоус

На Кубані були поширені чорний та червоний кольори. На яйцях зображали "циганські дороги", трикутники, зірки, промені.

"Є дуже класна колекція Кубані, 12 українських червоно-чорних писанок. Також є писанки Курської губернії, це наша Слобожанщина. Теж дуже-дуже красиві писанки – дрібні, дещо схожі на гуцульські", – розповідає Оксана Білоус.

Кубанські писанки. "Описание коллекции народных писанок" Сергія Кульжинського 1899 року

Яйця розписували не лише воском та природними барвниками, а й аквареллю, олійними фарбами, а оздоблювати могли додатковими наліпками.

Наприклад, у каталозі Кульжинського описані кілька зразків ХІХ століття з Білгорода Курської губернії – на одній з писанок рельєфна наліпка із зображенням розп’яття, на іншій – амур летить у колісниці.

Курські писанки. "Описание коллекции народных писанок" Сергія Кульжинського 1899 року

Читайте також: Ігри біля цвинтаря й освячені ножі: що ви знаєте про традиції Великодня в Україні? ТЕСТ

Символи: що малювати на писанках?

Українці зображали на писанках те, що їх оточувало: природу, тварин, птахів, предмети побуту (граблі, вітряки тощо), релігійні символи (хрести, церкви) та самих себе (людські фігури).

Найпоширеніші візерунки можна умовно поділити на кілька типів.

Майстриня Марина Юрченко (Верхова), писанка Поділля, ХХ ст. Фото: Вінницький обласний художній музей

Стихії

На писанкові візерунки впливає природа, пояснює Ольга Завальнюк.

Найпоширеніші символи стихії – це сонце, вогонь, земля, вода, повітря. Зернятка, крапочки, жито символізували плодючість, грабельки – дощ. Безкінечник – символ водяної стихії.

Майстриня Марина Юрченко (Верхова), писанка Поділля, ХХ ст. Фото: Вінницький обласний художній музей

"Гуцули називають символ "безкінечник", а ми на півдні називаємо "Чорне море", бо він як хвилька.

У гуцулів ми бачимо мілкі геометричні елементи, а, наприклад, на Полтавщині – багато жовто-зелених квітів з крупними елементами", – розповідає майстриня.

Меандр. Майстриня Ірина Михалевич

Солярні символи

Майстриня Олена Рутковська

"Коловороти, зірки є в писанках майже кожного регіону. Наша культура заточена під культ сонця", – каже Ольга.

Писанки Ірини Михалевич на курячому та перепелиних яйцях

Поширені солярні символи – "козацькі левади", свастики, сварги, тригвери (промені що виходять з однієї точки та закручені в один бік), різноманітні вензелики та, власне, сонце.

Традиційна писанка Одещини "Козацькі левади", майстриня Оля Циквас-Шумська

Зірки, сонця на писанках. Майстриня Ольга Завальнюк

Рослинні символи

Майстриня Ірина Михалевич

Рослинні символи були присутні на писанках усіх областей. Це були листочки, рожі, "тюліпани", трилисники, сосонки, смереки, жолуді та багато інших.

Символ "вазон", з якого виростало дерево з гілками, квітами, корінням, часто писали на Поділлі.

Писанки Подільської губернії ХІХ ст. (13-16 "Вазон"). Також є люди, риби. "Описание коллекции народных писанок" Сергія Кульжинського 1899 року

Анімалістичні символи

На писанках зображали оленів, козликів, баранців, качок, курей та інших звірів і птахів.

Майже в кожному регіоні є писанки з ріжками, курячими лапками, змієподібними елементами. Майстри могли не відтворювати всю тварину, а лише її характерний елемент.

Космач, Гуцульщина, ХХ ст. Фото: Музей Івана Гончара

У гуцулів дуже популярний олень. На Поділлі також багато писанок з метеликами, яких називають "мутлики".

На буковинських писанках дуже багато риб, птахів.

Писанки Подільської губернії ХІХ ст. Рис. 10 – "Мутлі"

"По пташках, мені здається, захід України лідирує. Є книжка Віри Манько зі Львова, де вона подала усі писанки з зображенням пташок", – розповідає Ольга Завальнюк.

На Львівщині є писанки з раком, одна з яких представлена у книзі "Писанки на Галицькій Волині" Мирона Кордуби. На чорному тлі зображений оранжево-червоний рак з вусами.

Майстриня Ольга Завальнюк

Геометричні символи

Геометричні орнаменти переважає у гірській місцевості, де люди сприймають свій простір більш геометричними образами, каже майстриня.

У південних областях, на Слобожанщині та Кубані були геометричні візерунки, наприклад, сорокаклинка (40 трикутників). Геометричний орнамент писанок Наддніпрянщини побудований з різноманітних зірок, квадратиків, ромбиків.

Майстриня Ірина Михалевич

Жіночі та чоловічі символи

Існували чоловічі та жіночі писанки – це впливало на символи, які обирали для яйця. Господарям дарували писанки з побажанням достатку. Жінки часто писали писанки на здоров‘я чоловіка, пояснює Ольга Завальнюк.

Чоловічі писанки. Майстриня Ольга Завальнюк

Один із найпоширеніших чоловічих елементів – це дубове листя для чоловічої сили.

Інколи трапляються писанки з фалічними символами, каже дослідниця.

Символ "жучок", який може бути фалічним символом. Авторка: Ольга Завальнюк

"Наприклад на Поділлі є багато фалічних символів: вони підписують, що це якийсь жучок, але воно подібне до статевого органа. Є багато дискусій про це, але воно дуже подібне.

Жіночі писанки мають багато стилізованих квітів ("тюліпанів"), що нагадують жіночий статевий орган і символізують плодючість", – ділиться Ольга Завальнюк.

Деякі писанки навіть називаються "молодиця" або "королівна". Дуже багато закручених фігур на чорному тлі помітні на "жіночих" писанках із Західного Поділля, Тернопільщини.

Жіночі писанки, традиційні для Полісся, Поділля, Бессарабії та Буковини. Майстриня Ольга Завальнюк

"Зустрічаються писанки, де ніби жінка підіймає руки догори, і цей символ зараз дехто називає "берегиня", "світова богиня". Водночас деякі науковці кажуть, що "берегиня" – це вигадка 90-х років.

Ми можемо тільки припускати, що означав той чи інший символ або знак", – каже Ольга Завальнюк.

Всі традиційні символи несуть добрий зміст, бо вони говорять нам про світобудову та нас самих, вважає Ірина Михалевич.

"Починати варто з витоків, а далі – куди серце поведе. У всякому разі традицію треба знати, бо це єднає нас з попередніми поколіннями, які зберегли для нас цю красу", – додає майстриня.

Олена Барсукова, Анастасія Поя, "Українська правда. Життя"

Хочете дізнатися, як зробити блискуче яйце у вині, крапанку, печатанку, травленку чи мальованку до Великодня в домашніх умовах, чим розписати яйце без писачка і як пофарбувати рослинами? Читайте другу частину цього матеріалу "Великодні яйця. Як зробити крашанки та писанки вдома".