"На хандру не було часу – ми одразу думали, як діяти". Як війна вплинула на українських полярників

Оголошення війни застало полярників 26-ї Української антарктичної експедиції та їхніх колег з 27-ї експедиції на станції "Академік Вернадський" за 16 тисяч кілометрів від дому, в оточенні крижаних пейзажів і шквальних вітрів.

"Всі мої родичі живуть в різних куточках Києва. І я пам’ятаю той момент, коли ти чекаєш відповіді від кожного.

Найгірші миті. Якщо і є максимальний стрес в кімнатних умовах, то це був саме він", – розповідає метеорологиня "сезону" Анастасія Чигарева.

Про те, як війна вплинула на роботу станції, українські полярники розповіли команді INSCIENCE.

Українська антарктична станція "Академік Вернадський", фото: НАНЦ

"Спати ми почали на третю добу, десь по дві-три години. Неможливо було дивитися на людей, які вивозили свої сім’ї з Харкова"

Київ, Чернігів, Харків, Мелітополь… Команда 26-ї УАЕ складається з дослідників і дослідниць з різних регіонів України. Зокрема, з тих, які зазнали нещадних обстрілів окупантів.

Геофізик-зимівник Ян Бахмат – корінний харків’янин. На початку вторгнення у Харкові перебувала вся його сім’я. На станції – вісім хвилин на першу ночі. Повідомлення: "Ян, стріляють". Він одразу все зрозумів.

"Про початок війни ми дізналися вночі. І одразу почали думати, як нам діяти як станції. Як українській станції, як представникам України тут, в Антарктиді. Бо ми свого роду посли", – розповідає геофізик.

Лише кілька днів тому, разом із французькими студентами, які тоді працювали на "Вернадському", вони обговорювали можливі сценарії розвитку подій, зокрема найгірший. Адже напруга наростала щодня.

У режимі онлайн Ян евакуював своїх близьких з Салтівки, району у Харкові. Вони – в безпеці, а сам учений напередодні перезмінки не впевнений, чи буде куди йому повертатися.

"Окрім того, що я магнітометрист, я ще відповідаю за сейсмо-акустичний комплекс досліджень. У мене в офісі стоять монітори, де видно графіки сейсмічних датчиків. Десь на третій день, коли путін вже почав ядерний шантаж, ми дивимося, а там на моніторах активності графіки зашкалюють.

І як можна всидіти тут, за тисячі кілометрів від України, в контексті всього, що відбувається? Дивишся і думаєш: а чого земля так трясеться? Усього можна очікувати, вже найгірший сценарій іде", – ділиться своїми переживаннями Ян.

Невдовзі визначили, що сейсмічна активність була викликана землетрусом десь на Курильських островах.

Команда 26-ї УАЕ на вершині Де Марія. На передньому плані геофізик Ян Бахмат. Фото: НАНЦ

Системний адміністратор станції, зимівник Ярослав Дозоров, проводив евакуацію дітей близької людини з території, підконтрольної окупантам.

Ярослав має військовий досвід, брав участь в операціях на Сході у 2014-2015 роках:

"Особисто я знаю цей запах війни. Я знаю, що таке страх, що таке відчуття незрозумілості. Але тут, на станції, ти розумієш одну річ – ти професіонал, ти виконуєш свою роботу, від твоєї роботи залежить функціонування станції, життя твоїх колег. Хандрити або істерити? На таке часу немає".

Як війна вплинула на роботу полярників

Майже одностайно дослідники відповідають, що війна вплинула скоріше не на роботу, а на вільний час. Тепер його немає.

Зазвичай розмови, кіно, спортивні ігри, книжки. Тепер – повна зосередженість на новинах і зв’язку з рідними.

Змін зазнала і науково-дослідна програма. Цього року криголам "Ноосфера" вперше дістався Антарктики під українським прапором.

Планувалася дуже потужна наукова програма з дослідження Південного океану.

З перезмінкою зимівників мали їхати науковці для проведення протягом кількох тижнів океанографічних, біологічних, хімічних, геологічних та інших досліджень.

Через війну вони не змогли приїхати. Хоча навіть попри це, вперше за 20 років українська експедиція відібрала проби донних відкладів в океані, що є великою перемогою в таких умовах.

Українська антарктична станція "Академік Вернадський", фото: НАНЦ

Про підтримку від станцій інших країн

Ще напередодні війни команда зайняла позицію на інформаційному фронті.

"Ми є міжнародними представниками України в Антарктиді, це по-перше. По-друге, шлях, який ми долаємо в експедиції пролягає через декілька країн. І це відбувається щороку, країни вже знають нас. Це вже історичний факт", – зазначає Ярослав.

З електронної пошти української станції розлетілись десятки листів до станцій інших країн, російських зокрема.

Як розповідає системний адміністратор, "всі листи надсилаються в режимі "підтвердження-контроль". Якщо за кілька діб до вторгнення російська станція приймала та читала листи протягом кількох хвилин, то на початку війни наш запит приймали з затримкою у 40 хвилин, а далі – російські науковці просто ігнорували наш заклик до дій та впливу на владу задля припинення війни".

І особисті відповіді, і офіційні листи від інших станцій (Розера, Палмер, Арцтовський) та інших антарктичних програм почали надходити з перших днів війни.

"Ми бачимо, що весь світ у шоці, – продовжує Ярослав, – люди нарешті зрозуміли, що це війна, і тут не обійтись глибокими реверансами та "занепокоєнням". Треба приймати якусь сторону.

Багато колег пропонували допомогу нашій станції і були приємно здивовані, коли дізнавались, що Україна навіть під час війни сама дала собі раду з перезмінкою експедиції та навіть продовжує дослідження".

Про онлайн-включення з дітьми

Справжньою розрадою не тільки для дітей, а й для батьків стали онлайн-включення зі станції, де полярники ділилися, як влаштований їхній побут, які дослідження вони проводять та, звісно ж, як уживаються з корінними мешканцями крижаного континенту.

Біля "Академіка Вернадського" можна спостерігати за китами, пінгвінами, тюленями, морськими котиками і не тільки.

"Попри воєнний стан онлайн-зустрічі щоразу збирали не менш як 100 дітей. Лише один раз було менше, – згадує Ярослав, – тоді зустріч збіглася з повітряною тривогою по всій Україні.

Реєструвалися й дітки з окупованих регіонів, як-от з Херсонщини. А дехто доєднувався прямо з укриття. Зараз проведення зустрічей тимчасово призупинили через перезмінку. Але ініціатива буде обов’язково жити далі, вже з новою командою дослідників".

На питання, що рятує від тривоги, Анастасія відповідає: "полюбляємо чорний гумор, який поділяємо з усією Україною. У нас він про бойових пінгвінів і не тільки! Тож ми тут не сумуємо. Робимо свою роботу і все, що можемо, щоб допомогти".

"У нас все гаразд. Працюємо, ми нікуди від цього не подінемося. Єдине, що вже б скоріше повернутися. У мене щось дуже багато рахунків на декого!" – додає Ярослав.

Криголам "Ноосфера" наближається до станції, "Академік Вернадський", фото: НАНЦ

Ця розмова відбулася в останні дні, коли 26-та УАЕ працювала на станції. Зараз команда вже передала всі справи 27-й УАЕ та перебуває на шляху додому. З Антарктиди до Чилі її доправив український науково-дослідний криголам "Ноосфера".

Уже майже три місяці він у першому рейсі під синьо-жовтим прапором. Сьогодні цей флагман нашого наукового флоту став символом свободи й незламності українців, на землі, і в океані, в рідних стінах, і за тисячі кілометрів від дому.

Олександра Лозовик, INSCIENCE, спеціально для УП. Життя

Вас також може зацікавити:

Національний антарктичний науковий центр приєднався до Європейської полярної ради

Відео-антистрес: українські полярники показали, як пінгвін побоявся пірнати в океан

"Виходьте на протест": українські полярники звернулися до російських вчених

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.