Ворожіння на Андрія: як у минувщину дізнавалися про майбутнє

День святого Андрія Первозванного відзначають 30 листопада, в останній день осені. У християнстві цього дня вшановують першого учня Ісуса Христа, апостола, який, вважається, проповідував на території сучасної України.

Раніше, до реформи церковного календаря, День ангела Андрія припадало на 13 грудня.

Хоча святого Андрія вшановують в останні осінні дні, але це свято вже знаменує початок різдвяного циклу народної обрядовості. Колись вважалося, що час перед Різдвом особливий: люди вірили, що в цей період можна передбачити своє майбутнє та завдяки побутовій магії, обрядам подбати про благополуччя родини.

У традиціях наших предків це свято (попри те, що припадає на піст) минало досить гамірно та весело: це час, коли молодь придивлялася собі пару та намагалася всіляко дізнатися про свою долю. Тож ворожіння здавна було одним з важливих елементів обрядовості цього дня.

Розповідаємо про найпоширеніші способи, якими наші прабабусі намагалися нагадати собі щасливу долю та вдале заміжжя, за працями етнографів Степана Килимника та Михайла Зубрицького.

Як починалися вечорниці на Андрія

Вранці, до сходу сонця у день Калити (як ще називали свято Андрія), дівчата йшли в садок і ламали вишневі гілки, ставили їх у воду і просили долю, щоб була до них ласкава, щоб гілки зацвіли до Нового року. Все це робили з магічними діями та співами. Якщо гілки зацвітуть на Різдво чи на Новий рік – щастя дівчини зацвіте і вона долю знайде. Якщо ж гілка не зацвіте, це лиха ознака: дівчина або не вийде заміж, або якщо вийде, життя її буде нелегке.

Молодь збиралася на вечорниці у вечорничній хаті – зазвичай це була домівка самотньої жінки. Місце зібрання позначали знадвору: у ворота ставили довгу тичку, а на неї – колоссяний вінок.

Сходилися разом і хлопці, і дівчата. Молодь заздалегідь готувала спільну пісну вечерю (без м'яса та молочних продуктів). Потім проводили обряд Калити (хлопці сідали "вверхи" на коцюбу та намагалися без рук вкусити підвішений високо корж з медом і маком – калиту). Той, кому першому вдавалося доскочити до калити, ставав "Андрієм-Добродієм" і далі керував вечорницями. До цього хлопця далі зверталися, аби він допомагав у гаданнях.

Після Калити починалися ворожіння. Їх було безліч, крім того, вони різнилися у регіонах.

Ворожіння на Андрія: добірка найпоширенших

Етнограф Степан Килимник у своїй праці "Український рік у народних звичаях в історичному висвітленні" зібрав ті, які практикували найчастіше. 

Гадання на мисках

Брали три миски та перевертали догори дном: під одну клали каблучку, під другу – гілку ялини, під третю – грудочку землі. Дівчина, якій гадали, виходила в сіни, а миски тим часом кілька разів міняли місцями.

Дівчина поверталася в хату, казала "Доле, де ти, Доле, де ти, Доле привернися" і обирала миску. Обручка означала, що цього року вийде заміж. Ялина – журливе життя, а земля – загибель.

Гадання на голках

У миску наливали по вінця води. Коли вода заспокоювалася, дівчина обережно пускала рядочком дві голки. На одну загадувала себе, на іншу – коханого. Якщо голки плавають і зійдуться – пара побереться. Якщо зійдуться вушками – будуть жити добре, якщо "жилами" – подружнє життя буде незлагідне. Якщо котрась чи обидві підуть на дно – погана прикмета, яка віщує загибель.

Гадання на воскові

Дівчата приносили з собою віск з різних свічок: громниць, страсних, великодньої, різдвяної. Віск розтоплювали і виливали на холодну воду. Злиток воску діставали і розглядали – на його дні утворювалися різноманітні фігури. Потім усі разом намагалися розгадати, що ж пророчить доля для того, хто гадає.

Гадання на папері

Шматок паперу скручували, жмакали, запалювали та клали на долівку. Перегорілий папір обережно піднімали і тримали між світлом і стіною так, щоб утворилася тінь. У цій тіні шукали символи, аби з'ясувати, що чекає в майбутньому. Наприклад, собака означала, що чоловік буде вірним, віл – що роботящим, вершник на коні – що приїде здалеку або буде служити у кінноті та інше.

Якщо матимете бажання повторити гадання – будьте обережні з папером та паліть його на тарілці. Тоді можна буде підняти недогарок разом з тарілкою і так розглядати тіні.

Гадання на пляшці

Дівчата сідали в коло, в центрі кола клали пляшку і закручували її. На кого горлечко покаже – та першою знайде своє кохання і вийде заміж

Гадання на ім'я

Дівчата переодягалися у лахміття, виходили на дорогу і питали першого зустрічного ім'я: як буде звати подорожнього, так і пару.

Гадання на звук

Гадальниці виходили надвір і прислухалися: де гавкне собака – в той бік дівчина заміж вийде; як пугукне сова – подружнє життя буде тяжке; кінь заірже – скоро милий приїде; корова зареве – свекруха буде люта.

Другий варіант: дівчата ділилися на групки та йшли по селу підслуховувати під вікна. Якщо чули щось добре – значить і життя буде легким, погане віщувало неприємності. Почуте слово "йди" було приводом для радощів, бо означало скорий шлюб, "сиди" ж – що довго сидітиме в дівках.

Гадання на штахетах

Для цього гадання рахували штахети або опори на плоті. Перша – вдівець, друга – молодець, і так до кінця. Якщо останньою буде "вдівець" – вийде заміж за вдівця, якщо молодець – за молодого хлопця.

Другий варіант: вночі дівчина виходила і пов'язувала червону нитку на якийсь кіл у плоті (або штахетину). Вранці рахувала від першого і до перев'язаного. Якщо випадало парне число колів чи штахет – то буде в парі, скоро вийде заміж.

Михайло Зубрицький у публікації "Народний календар", яка вийшла друком у 1900-му році у виданні Етнографічної комісії Наукового Товариства ім. Шевченка, згадував, що гадали дівчата і на дровах. Вночі йшли у дровітню та брали оберемок полін. Коли приходили до хати рахували – якщо кількість була парна, то цього року вийде заміж.

Гадання на мулові

Треба було йти до річки, встромити руку у воду і дістати жменю мулу. Якщо там попадеться тріска – суджений буде столяром, шмат шкіри – шевцем, лише пісок – господарем, гвіздок – ковалем. Символи могли бути й інші, залежно від знахідок.

Гадання на сон

Та, яка ворожить, кладе собі під голову символічні речі: сушену квітку, квасолину, шматок хліба, стрічку, колосок, каблучку тощо. Що з цих речей насниться – те і чекати в житті. Квітка означала радісне життя; каблучка – що скоро зашлють сватів; колосок – що чоловік буде добрим господарем і збиратиме гарні врожаї; хліб – достаток; квасолина – прибуток; стрічка – дорогу.

У праці Михайла Зубрицького згадується ще таке ворожіння. Перед сном дівчина сіяла льон на долівку і приказувала: "Андрію, льон на тя сію! Дай ми Боже знати, з ким тя буду брати". Заволочувала те насіння портками (полотняними нижніми штанами), клала їх під голову і лягала спати. Вважалося, хто присниться – за того і заміж віддадуть.

Цікавими способами ворожіння також поділилася етнологиня, кандидатка історичних наук Анастасія Кривенко. 

Гадання з решетом

Перший спосіб: дівчата клали різні предмети у решето. Найчастіше це були: квітка, вінок, каблучка, хустка, гребінь, стрічка, коралі, лялька. Тоді зав'язували очі, трусили решето і по черзі витягували один предмет.

Гребінь, дзеркало, коралі означає, що дівчина ще посидить без пари. Каблучка, вінок, квітка – що буде весілля чи заручини. Лялька чи хустка – позашлюбну дитину.

Другий спосіб: в решето складали свої речі (коралі, стрічки, черевики, запаски). Тоді вилазили на піч і підкидали його. Чия річ перша вилетить, та перша вийде заміж. Якщо ж чиясь річ не вилетить зовсім – власниця дівуватиме ще увесь наступний рік.