Підтримка рівноваги під час війни: Київський центр каністерапії провів понад 1700 сеансів за рік роботи
Київський центр каністерапії INNIKOS, став першим центром в Україні з надання безкоштовної психоемоційної підтримки за допомогою спеціально навчених собак. Він відкрився наприкінці 2023 року за підтримки Royal Canin Foundation і став першим з чотирьох таких закладів, які відкриваються в різних містах України. Результати діяльності за перший рік роботи вражають: у період з жовтня 2023 по вересень 2024 року центр провів 1799 безоплатних сеансів каністерапії – з них було проведено 301 групова та 1498 індивідуальних сесій.
В Україні каністерапія стає все більш затребуваним методом психоемоційної допомоги, адже поєднує терапевтичний вплив взаємодії з тваринами з професійною роботою кваліфікованих фахівців. В умовах тривалої війни та постійного стресу, до центру звертається велика кількість військових, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, зокрема дітей, які постраждали від війни. Так, за рік роботи центру допомогу отримали понад 1660 людей, з них 306 – діти.
Центр INNIKOS розташований у Києві за адресою вул. Прирічна, 27е і пропонує безкоштовні сесії каністерапії для дітей та дорослих, які проводять досвідчені психологи та реабілітолог. Сесії проходять як у груповому, так і в індивідуальному форматах. Деталі та запис на консультацію на офіційному сайті центрів каністерапії.
"Дослідження та світовий досвід свідчать про те, що каністерапія має позитивний ефект на психологічне здоров'я та емоційний стан людей. Це стосується і тих, хто, як і українці пережили випробування війни. Ми пишаємося тим, що завдяки розвитку цього напрямку в Україні вже сьогодні було проведено 1799 безоплатних сеансів каністерапії за такий короткий проміжок існування центру, — говорить Вікторія Вознюк, директорка зі зв'язків з громадськістю ТОВ "Рояль Канін Україна", — Цей результат надихає нас на подальші кроки. Так, у червні цього року, за підтримки фонду, у Рівному запрацював другий центр каністерапії DOCADOG, а в планах на найближчі місяці — відкриття ще двох центрів в інших містах України".
Історії відвідувачів центру каністерапії INNIKOS
Михайло Гакк, 26 років, ветеран
Я ветеран. З осені 2022 року проходжу реабілітацію. Проте, з поверненням до цивільного життя, я почав відчувати свою непотрібність.
Влітку 2024 року у мене почалося загострення депресивного стану, тому я почав шукати якісь рішення. Я просто загуглив і натрапив на сторінку центру каністерапії INNIKOS. Я записався на індивідуальні заняття із психологинею Анною, і з перших занять відчув, що собаки — дуже добрі тварини та резонують моєму стану. Терапія допомогла мені боротись із почуттям самотності та непотрібності іншим людям. Під час занять я почав звертати увагу на дуже базові та банальні речі, я почав вчитися цінувати їх. Найпростіше, що у каністерапії зовсім необов’язково щось казати, вистачає самого розуміння, що комусь до тебе не все одно. Раджу кожному, хто загубився і потребує підтримки.
Тетяна Кисіль, 36 років, мама дитини з інвалідністю
У мого сина аутизм. Раніше жити з цим було непросто, а з початком війни його тривожність загострилася і почала розвиватися у агресивну поведінку. На жаль, аутизм не можна вилікувати або повністю усунути за допомогою терапії, з таким діагнозом потрібно вчитися жити, і дитині, і нам, близьким людям, які поруч з ним. Тому ми вирішили завести для сина собаку, адже відомо, що спілкування з тваринами допомагає при подібних розладах.
Ми з сином почали відвідувати індивідуальні заняття з психологом Анною, де познайомилися із собакою Челсі. На ній можна було полежати, її можна було погодувати смаколиками, з нею можна було виконувати різні команди, — і я побачила, як ці зустрічі почали справді цікавити мого сина. Спочатку він підходив до собаки обережно, але вже за кілька занять розкрився, почав гладити Челсі та з нетерпінням чекати наступної суботи.
Найбільшим досягненням було те, що син навчився зображати свої страхи у малюнках. На заняттях дівчата та Челсі малювали разом із сином ракети, яких він найбільше боявся. Потроху він заспокоївся, став більш уважним і врівноваженим. І навіть зараз він не втратив цю навичку: коли йому страшно, він малює «дрон із вусами» або «ракету в краватці».
Я б радила каністерапію всім, адже лише професійний підхід і підготовлена тварина можуть по-справжньому розкрити емоції. Найбільш цінно те, що під час занять панує невимушена атмосфера, з екологічним і дружнім ставленням до нас від фахівців центру. Ми всією родиною вдячні за заняття та бажаємо центру каністерапії розвитку і процвітання! Ви робите дуже потрібну справу.