Аскеза: що це та для чого її брати? Пояснюють священик, йогиня та психологиня
Якщо раніше аскетизм та аскеза були словами, які ми чули лише в розмовах про релігію і духовні практики, то останніми роками це поняття набуло популярності й поза ними.
Коучі та наставники навперебій пропонують брати аскези і обіцяють виконання бажань в обмін на неї.
Що таке аскеза, як вона працює та чи справді варто очікувати нагороди за її дотримання “УП. Життя” запитала в священика Української греко-католицької церкви о. Ігоря Яціва, психологині Антоніни Картушинської і практикуючої інстукторки методу Ішвара-йоги Христини Губської.
Що таке аскеза
Поняття аскези та аскетизму є основоположними в багатьох релігіях. І якщо аскетизм – це стиль життя, який передбачає обмеження себе в життєвих благах та скромність у потребах, то аскеза у вузькому значенні і є цим обмеженням. Однак, в широкому розумінні це поняття означає значно більше.
Отець Ігор Яців каже, розуміти аскезу як обмеження – це наче бачити лише вершину айсберга. Аскеза – це не просто піст чи відмова від чогось, це перш за все духовна боротьба.
“Аскеза – це процес звільнення від злого і здобування того, що є добре в мені. У християнському розумінні здійсненням аскези називаємо вправляння в трьох практиках – молитві, пості та милостині. Календарний церковний піст є нагодою приділяти більше уваги не так зовнішнім справам, як внутрішнім, подивитися на себе, проаналізувати, себто здійснити аскезу”, – пояснює священник.
Аскеза становить основу і йогічних практик також, каже йогиня Христина Губська. За її словами, йогічна практика сама по собі вже є аскезою, бо відповідний спосіб життя передбачає щоденну дисципліну, медитативну роботу, відмову від ліні та прокрастинації.
“База всіх духовних і ментальних практик – це дисципліна. Це про те, що кожного дня ми робимо певні дії заради внутрішніх змін, робимо певні дії для нашого тіла, нашого розуму і реалізації нашої місії в житті.
Тобто, можемо говорити про те, що йогічна практика є певною аскезою. Крім того, що ми виконуємо базові практики, можемо брати певні аскези, які стосуються їжі, спілкування, йогічних практик, розваг, інших аспектів життя, на визначений термін як додаткове навантаження”, – додає інструкторка.
Чому люди беруть аскезу
Психологиня Антоніна Картушинська каже, популярним стало викривлене розуміння аскези, ніби людина оплачує виконання свого бажання певними обмеженнями. Насправді аскеза з погляду психології, це про тишу і спокій, про глибинне спостереження, про плавність і пізнання себе.
“Аскеза з погляду психології дозволяє виконати самоспостереження, здійснити певні самовдосконалення та розвиток, але за умови відстеження своїх почуттів, думок та роботою над ними”, – додає Антоніна Картушинська.
Психологиня пояснює, коли людина від чогось відмовляється, що, власне, і відбувається в аскезі, у неї зʼявляється час та певна вільна енергія, яку й можна спрямувати на досягнення своїх цілей.
“Людина перестає відриватися на щось. Коли вона акумулює енергію, може скеровувати її на духовний розвиток, пізнання своїх особистих потреб і планів без соціально навіяної складової”, – зауважує експертка.
Про вивільнення енергії та подальше її використання говорить також інструкторка йоги Христина Губська. Вона також пояснює, як це відбувається в йогічній практиці.
“Аскеза може братися також заради якоїсь цілі. Наприклад, беремо аскезу на відмову від цукру і ставимо за ціль не лише оздоровити себе, а й почати писати книгу. Коштом того, що у нас вивільняється енергія через слідування аскези, ми можемо цю енергію скерувати на певні наші життєві цілі, які можуть стосуватися як бізнесу, так і нашого особистого росту та інших сфер.
Чим більші ставляться цілі, тим потужнішою має бути аскеза. Можна сказати, що це наша плата і вияв серйозності наміру перед світом, вищими силами, вчителями, родом, тому якщо ціль стоїть досить амбітна, то і аскеза має бути серйозною і тривалою”, – додає йогиня.
Натомість, духівники застерігають від “бізнесових” стосунків з Богом. Отець Ігор Яців зауважує, що Господь не купує нас, бо люди у християнстві не “раби”, а “діти божі”. Тож брати аскезу, аби отримати більше бонусів від вищих сил – це шлях до розчарування.
“Ідея Божа про нас, що ми створені за його подобою є розумні і свобідні. Наше рішення про те, щоб бути з ним – то є наша воля. Відповідно, коли ми робимо якісь рішення про аскетичні практики і по завершенню просимо, наприклад, підвищення по роботі, то мені шкода днів в утриманні. Так воно не працює”, – роз’яснює священик.
Він додає, не варто будувати свою взаємодію з Богом, ніби ми його до чогось примушуємо. Буцімто, чогось бракувало в житті, ми щось зробимо із собою і натомість змусимо дати нам бажані блага. Навпаки – іноді після аскези можна прийти до висновку, що щось раніше вкрай важливе для нас більше не має значення.
“Час аскези – це нагода для нашого звільнення і зросту, повернення до первісного стану, в якому ми були задумані”, – зауважує священник.
Як правильно брати аскезу та якою вона має бути
В цілому, яку б аскезу ви не обрали, експерти кажуть: важливі бажання та намір, розуміння можливостей свого організму, дисципліна, усвідомленість та самоспостереження.
Антоніна Картушинська зауважує, аскеза – це практика не для всіх. Аскеза має бути складною для людини, достатньо не комфортною і тривати не менше 21 дня, адже такий час потрібен для формування нових нейронних звʼязків та вироблення звички. Але при всьому цьому людина має отримувати задоволення від цих обмежень та роботи над собою.
“У людини, яка не заглиблювалась в суть методу чи обрала для себе занадто складні обмеження, може виникати загострення психологічних станів, тому не варто брати аскезу людям із психічними розладами (неврозом, депресією, тривогою, обсесивно-компульсивним розладом, ПТСР та ін.). У такому разі аскеза може не сприяти розвитку, а погіршити самопочуття та загальний стан людини”, – застерігає психологиня.
Якщо говорити про певні ритуали, в йогічній практиці вони справді існують. За аюрведою (стародавня система медичних знань родом з Південної Азії, нині вважається нетрадиційною, альтернативною медициною), наші біоритми пов’язані з циклом місяця. Тому, наприклад, за словами Христини Губської, якщо аскеза має на меті формування певних корисних звичок, то краще починати її на зростаючий місяць.
Якщо ж хочеться позбутися чогось, звільнитися чи здійснити процедури на очищення організму, то виконувати аскезу слід на спадаючий місяць.
Йогиня пропонує почати з чогось не надто складного. Наприклад, відмовитися від певної шкідливої їжі, очистити свій інформаційний простір, зменшити кількість часу, проведеного у соцмережах.
“Можна також взяти якусь йогічну техніку, наприклад, виконання комплексу Сур’я Намаскар певну кількість днів. Перевірена моїми учнями тривалість аскези – 40 днів. Це дає змогу почати звичку і напрацювати практику. Можна поставити певну ціль, записати її в блокноті і покласти в своє місце сили, якщо таке є вдома. І кожного разу, коли ми виконуємо певну практику, або прокидаємося і пам’ятаємо заради чого ми тримаємо цю аскезу, ми в голові проговорюємо собі – нехай моя ціль (назвати її) здійсниться для мене і світу найкращим чином”, – радить майстриня йоги.
У релігійній практиці перед початком посту або іншої аскези варто взяти благословення у свого духівника і визначитися з часом та способом дотримання обмежень. о. Ігор Яців каже, від священика можна отримати не лише підтримку, а й поради чи застереження до аскези.
“Якщо це серйозне рішення, радикальне, як, наприклад, відмова від їжі на тривалий термін, за правилами духовного життя, провідництва дуже важливо зробити це з благословення свого провідника. Він зі свого погляду та досвіду може застерегти, чи не буде це шкідливо для здоров’я. Адже якщо аскеза стосується їжі зокрема, то ми не повинні вийти з посту з виразкою шлунка. Час посту – то не є час покарати себе чи завдати болю. Це час звільнення”, – зауважує духівник.
Дуже добре, якщо шляхом аскези вдасться здобути якусь корисну звичку чи зробити аскезу не тимчасовою, а постійною. Чи коли виконання аскези тягне за собою інші позитивні речі в житті, як от відмова від дорогих чи екзотичних продуктів у час посту дозволяє зекономити кошти і спрямувати їх на благодійність. Що стосується невеликих обмежень, дозвіл духівника на них не є обов’язковим.
“Якщо це малі постанови, то щоб пояснити, як діяти, маю на думці коротку притчу з Біблії: батько покликав двох синів піти у поле працювати. Один сказав, що прийде, і не прийшов. А інший сказав, що не прийде, але потім передумав і таки з’явився. То хто ж виконав волю батька? Звісно, той, що не обіцяв. Так і з аскезою – краще щось зробити не обіцявши, ніж пообіцяти і не зробити. Поставити собі постанови потрібно, але нехай вони будуть реалістичні та досяжні для вас”, – додає о. Ігор.
Порушення аскези: що робити
І спосіб обрали, і термін, і налаштувалися – а не вдалося. Що ж робити, якщо дотримати аскези таки не вийшло? У християнській практиці відповідь однозначна: перш за все незле попросити прощення у Бога за недотриману обіцянку. Далі – спробувати знову.
“Господи, помилуй і будь милостивий до мене грішного, за сьогодні мене пробач, а я завтра спробую ще. Обов’язково треба пробувати ще, адже це тільки одна маленька програна битва. Не треба опускати руки, завтра все може вийти, якщо врахувати допущені помилки”, – каже Ігор Яців.
Духівник додає, мало бажання, треба рішення волі і самосвідомість. Усвідомлення своєї залежності, вразливості і бажання над нею працювати. Не чекати слушного часу, а братися до праці над собою. За словами священика, найголовніша передумова успіху – вірити в Божу поміч в кожній добрій справі.
Антоніна Картушинська каже, якщо не вдалося дотримати обіцянки, даної собі – не слід приділяти цьому надмірної уваги, бо є ризик почати себе “гризти”.
“Якщо сталося так, що аскези не вдалося дотримати, це свідчить лиш про те, що ви не дотримались аскези, ні більше, ні менше. Але тут є підводні камені. Якщо людина відчуває провину за це, дорікає собі за неспроможність втриматися, то є вірогідність виникнення причинно-наслідкового зв’язку між порушенням аскези і випадковими невдачами чи проблемами. Цей зв'язок людина сама промальовує в своїй свідомості, і сама ж потім себе карає за те”, – застерігає психологиня.
Не надавати надмірного значення порушенню аскези радить і Христина Губська. Майстриня йоги радить не накручувати себе та замість того спробувати знову за короткий проміжок часу. Однак, це не означає, що до аскези можна ставитися несерйозно.
“Скасовувати аскезу не варто, тобто від самого початку треба вибрати адекватний період часу, який ви готові побути в цій аскезі. Якщо ви її не дотрималися, то перед вищими силами скасовуєте свій намір і заявляєте про те, що ваші цілі не актуальні. Це свідчить про внутрішній сумнів і відсутність серйозних намірів. Краще якщо бачите, що не готові – взяти на меншу кількість днів або тренуватися в аскетизмі без високих цілей. Адже база всіх духовних і ментальних практик – це дисципліна”, – підсумовує йогиня.
Людмила Панасюк, "УП.Життя"