Досліджували космос, малювали і воювали: що ви знаєте про видатних жінок з України? ТЕСТ

Олена Степанів (1892-1963) – перша жінка в українській армії, яка отримала звання офіцерки. Також офіцерські звання одними з перших отримали її посестри Софія Галечко та Анна Дмитерко, але першість все-таки приписують Олені. Степанів навчалась у Львівському університеті на філософському факультеті, долучилася до товариства "Сокіл", під час Першої світової командувала жіночою чотою Українських Січових Стрільців, була чотарем Української Галицької Армії, а потім – референткою преси в держсекретаріаті закордонних справ ЗУНР. Вийшла заміж за одного із засновників української артилерії Романа Дашкевича. Пережила 2 роки російського полону, дві світові війни, мордовські табори.

Олена Степанів (1892-1963) – перша жінка в українській армії, яка отримала звання офіцерки. Також офіцерські звання одними з перших отримали її посестри Софія Галечко та Анна Дмитерко, але першість все-таки приписують Олені. Степанів навчалась у Львівському університеті на філософському факультеті, долучилася до товариства "Сокіл", під час Першої світової командувала жіночою чотою Українських Січових Стрільців, була чотарем Української Галицької Армії, а потім – референткою преси в держсекретаріаті закордонних справ ЗУНР. Вийшла заміж за одного із засновників української артилерії Романа Дашкевича. Пережила 2 роки російського полону, дві світові війни, мордовські табори.

Олена Степанів (1892-1963) – перша жінка в українській армії, яка отримала звання офіцерки. Також офіцерські звання одними з перших отримали її посестри Софія Галечко та Анна Дмитерко, але першість все-таки приписують Олені. Степанів навчалась у Львівському університеті на філософському факультеті, долучилася до товариства "Сокіл", під час Першої світової командувала жіночою чотою Українських Січових Стрільців, була чотарем Української Галицької Армії, а потім – референткою преси в держсекретаріаті закордонних справ ЗУНР. Вийшла заміж за одного із засновників української артилерії Романа Дашкевича. Пережила 2 роки російського полону, дві світові війни, мордовські табори.

Агафія Завидна (1884-1935) – українська борчиня, важкоатлетка й артистка цирку, яка народилась у Нікополі в 1884 році. Агафія була ученицею найвідомішого українського силача XX століття Івана Піддубного, але згодом почала самостійно виступати по всій Європі. Жінка мала зріст 190 см і вагу близько 170 кг, розривала руками ланцюги та гнула підкови.

Агафія Завидна (1884-1935) – українська борчиня, важкоатлетка й артистка цирку, яка народилась у Нікополі в 1884 році. Агафія була ученицею найвідомішого українського силача XX століття Івана Піддубного, але згодом почала самостійно виступати по всій Європі. Жінка мала зріст 190 см і вагу близько 170 кг, розривала руками ланцюги та гнула підкови.

Агафія Завидна (1884-1935) – українська борчиня, важкоатлетка й артистка цирку, яка народилась у Нікополі в 1884 році. Агафія була ученицею найвідомішого українського силача XX століття Івана Піддубного, але згодом почала самостійно виступати по всій Європі. Жінка мала зріст 190 см і вагу близько 170 кг, розривала руками ланцюги та гнула підкови.

Відома журналістка, феміністка і громадська діячка Мілена Рудницька (1892-1976) у 1921 році створила Союз українок – одну з найстаріших і найвпливовіших жіночих організацій в Україні та діаспорі. Організація займалася просвітою жінок, захистом їхніх прав, підтримкою жіночого підприємництва, благодійністю та участю в національно-визвольному русі. У різний час туди входили тисячі видатних українок, зокрема Ольга Басараб, Софія Русова, Наталія Кобринська, Марія Бачинська-Донцова.

Відома журналістка, феміністка і громадська діячка Мілена Рудницька (1892-1976) у 1921 році створила Союз українок – одну з найстаріших і найвпливовіших жіночих організацій в Україні та діаспорі. Організація займалася просвітою жінок, захистом їхніх прав, підтримкою жіночого підприємництва, благодійністю та участю в національно-визвольному русі. У різний час туди входили тисячі видатних українок, зокрема Ольга Басараб, Софія Русова, Наталія Кобринська, Марія Бачинська-Донцова.

Відома журналістка, феміністка і громадська діячка Мілена Рудницька (1892-1976) у 1921 році створила Союз українок – одну з найстаріших і найвпливовіших жіночих організацій в Україні та діаспорі. Організація займалася просвітою жінок, захистом їхніх прав, підтримкою жіночого підприємництва, благодійністю та участю в національно-визвольному русі. У різний час туди входили тисячі видатних українок, зокрема Ольга Басараб, Софія Русова, Наталія Кобринська, Марія Бачинська-Донцова.

Це Христина Алчевська (1841-1920) – українська педагогиня, організаторка народної освіти, меценатка та письменниця з Харкова. Вона навчала жінок у себе вдома, популяризувала україноцентричну освіту та в 1862 році заснувала Харківську жіночу недільну школу, яка проіснувала пів століття.

Це Христина Алчевська (1841-1920) – українська педагогиня, організаторка народної освіти, меценатка та письменниця з Харкова. Вона навчала жінок у себе вдома, популяризувала україноцентричну освіту та в 1862 році заснувала Харківську жіночу недільну школу, яка проіснувала пів століття.

Це Христина Алчевська (1841-1920) – українська педагогиня, організаторка народної освіти, меценатка та письменниця з Харкова. Вона навчала жінок у себе вдома, популяризувала україноцентричну освіту та в 1862 році заснувала Харківську жіночу недільну школу, яка проіснувала пів століття.

Це картина "Пацифікація Західної України" Софії Налепинської-Бойчук (1884-1937), представниці школи “бойчукістів”. Софія народилась у польсько-французькій сім’ї в Лодзі, навчалася в художніх школах Петербурга і Мюнхена, потім – в Академії Рансона у Парижі, де зустріла художника Михайла Бойчука. Софія перейшла на українську мову та почала називати себе українкою. У 1917 році – переїхала до Києва. Викладала в художній школі, очолювала ксилографічну майстерню та працювала у майстерні монументального мистецтва Бойчука. Картини Налепинської експонували у Відні, Берліні, Венеції, Лондоні та інших європейських містах. Однак у 1937 році, за рік після увʼязнення Михайла, Софію заарештували за вигаданими звинуваченнями та після пів року тортур розстріляли.

Це картина "Пацифікація Західної України" Софії Налепинської-Бойчук (1884-1937), представниці школи “бойчукістів”. Софія народилась у польсько-французькій сім’ї в Лодзі, навчалася в художніх школах Петербурга і Мюнхена, потім – в Академії Рансона у Парижі, де зустріла художника Михайла Бойчука. Софія перейшла на українську мову та почала називати себе українкою. У 1917 році – переїхала до Києва. Викладала в художній школі, очолювала ксилографічну майстерню та працювала у майстерні монументального мистецтва Бойчука. Картини Налепинської експонували у Відні, Берліні, Венеції, Лондоні та інших європейських містах. Однак у 1937 році, за рік після увʼязнення Михайла, Софію заарештували за вигаданими звинуваченнями та після пів року тортур розстріляли.

Це картина "Пацифікація Західної України" Софії Налепинської-Бойчук (1884-1937), представниці школи “бойчукістів”. Софія народилась у польсько-французькій сім’ї в Лодзі, навчалася в художніх школах Петербурга і Мюнхена, потім – в Академії Рансона у Парижі, де зустріла художника Михайла Бойчука. Софія перейшла на українську мову та почала називати себе українкою. У 1917 році – переїхала до Києва. Викладала в художній школі, очолювала ксилографічну майстерню та працювала у майстерні монументального мистецтва Бойчука. Картини Налепинської експонували у Відні, Берліні, Венеції, Лондоні та інших європейських містах. Однак у 1937 році, за рік після увʼязнення Михайла, Софію заарештували за вигаданими звинуваченнями та після пів року тортур розстріляли.

Соломія Крушельницька – всесвітньо відома оперна співачка, а її родичка Володимира Крушельницька (1903-1937)– відома лікарка й публіцистка. Володимира закінчила віденську гімназію та медичний інститут. Працювала лікаркою і разом із Софією Парфанович редагувала журнал “Відродження”, присвячений антиалкогольному руху. Потім переїхала до УСРР, де здобула науковий ступінь і працювала в Харківському інституті венерології та дерматології. Однак у 1934 році її родина зазнала сталінських репресій. Володимиру засудили до 3 років таборів на Соловках, де вона працювала лікаркою. У 1937 році її стратили разом із 509 іншими в’язнями.

Соломія Крушельницька – всесвітньо відома оперна співачка, а її родичка Володимира Крушельницька (1903-1937)– відома лікарка й публіцистка. Володимира закінчила віденську гімназію та медичний інститут. Працювала лікаркою і разом із Софією Парфанович редагувала журнал “Відродження”, присвячений антиалкогольному руху. Потім переїхала до УСРР, де здобула науковий ступінь і працювала в Харківському інституті венерології та дерматології. Однак у 1934 році її родина зазнала сталінських репресій. Володимиру засудили до 3 років таборів на Соловках, де вона працювала лікаркою. У 1937 році її стратили разом із 509 іншими в’язнями.

Соломія Крушельницька – всесвітньо відома оперна співачка, а її родичка Володимира Крушельницька (1903-1937)– відома лікарка й публіцистка. Володимира закінчила віденську гімназію та медичний інститут. Працювала лікаркою і разом із Софією Парфанович редагувала журнал “Відродження”, присвячений антиалкогольному руху. Потім переїхала до УСРР, де здобула науковий ступінь і працювала в Харківському інституті венерології та дерматології. Однак у 1934 році її родина зазнала сталінських репресій. Володимиру засудили до 3 років таборів на Соловках, де вона працювала лікаркою. У 1937 році її стратили разом із 509 іншими в’язнями.

Соломія Крушельницька – всесвітньо відома оперна співачка, а її родичка Володимира Крушельницька (1903-1937)– відома лікарка й публіцистка. Володимира закінчила віденську гімназію та медичний інститут. Працювала лікаркою і разом із Софією Парфанович редагувала журнал “Відродження”, присвячений антиалкогольному руху. Потім переїхала до УСРР, де здобула науковий ступінь і працювала в Харківському інституті венерології та дерматології. Однак у 1934 році її родина зазнала сталінських репресій. Володимиру засудили до 3 років таборів на Соловках, де вона працювала лікаркою. У 1937 році її стратили разом із 509 іншими в’язнями.

Це Параска Плитка-Горицвіт (1927-1998) – відома гуцулка, яка у 16 років стала зв'язковою УПА (псевдо “Ластівка”), носила повстанцям до лісу харчі та теплі речі. У 1945 році її викрили та заслали на Колиму. У таборах вона провела 9 років. Повернувшись додому, Параска поринула у мистецтво. Досліджувала фольклор, фотографувала Гуцульщину, писала й ілюструвала книги, упорядкувала словник гуцульської говірки. Захоплювалася індійською культурою та боротьбою індійців за незалежність, написала фантастично-пригодницький роман "Індійські заграви" про пригоди гуцулів в Індії.

Це Параска Плитка-Горицвіт (1927-1998) – відома гуцулка, яка у 16 років стала зв'язковою УПА (псевдо “Ластівка”), носила повстанцям до лісу харчі та теплі речі. У 1945 році її викрили та заслали на Колиму. У таборах вона провела 9 років. Повернувшись додому, Параска поринула у мистецтво. Досліджувала фольклор, фотографувала Гуцульщину, писала й ілюструвала книги, упорядкувала словник гуцульської говірки. Захоплювалася індійською культурою та боротьбою індійців за незалежність, написала фантастично-пригодницький роман "Індійські заграви" про пригоди гуцулів в Індії.

Це Параска Плитка-Горицвіт (1927-1998) – відома гуцулка, яка у 16 років стала зв'язковою УПА (псевдо “Ластівка”), носила повстанцям до лісу харчі та теплі речі. У 1945 році її викрили та заслали на Колиму. У таборах вона провела 9 років. Повернувшись додому, Параска поринула у мистецтво. Досліджувала фольклор, фотографувала Гуцульщину, писала й ілюструвала книги, упорядкувала словник гуцульської говірки. Захоплювалася індійською культурою та боротьбою індійців за незалежність, написала фантастично-пригодницький роман "Індійські заграви" про пригоди гуцулів в Індії.

Це Олена Теліга (1906-1942) – поетеса, публіцистка, діячка ОУН. У 1918-му її сім’я переїхала з Росії до Києва, а після більшовицької окупації – до Чехословаччини. У Празі Олена вступила до вишу й одружилася з кубанським козаком Михайлом Телігою. У 1939 році подружжя переїхало до Кракова, де Олена приєдналася до ОУН (мельниківців). У 1941-му разом із соратниками прибула до окупованого німцями Києва, де очолила Спілку письменників, видавала тижневик "Літаври" й закликала до боротьби за незалежність України. Німецьке гестапо це не оцінило, тож 9 лютого 1942 року Олену і Михайла заарештували, а 21 лютого – розстріляли в Бабиному Яру.

Це Олена Теліга (1906-1942) – поетеса, публіцистка, діячка ОУН. У 1918-му її сім’я переїхала з Росії до Києва, а після більшовицької окупації – до Чехословаччини. У Празі Олена вступила до вишу й одружилася з кубанським козаком Михайлом Телігою. У 1939 році подружжя переїхало до Кракова, де Олена приєдналася до ОУН (мельниківців). У 1941-му разом із соратниками прибула до окупованого німцями Києва, де очолила Спілку письменників, видавала тижневик "Літаври" й закликала до боротьби за незалежність України. Німецьке гестапо це не оцінило, тож 9 лютого 1942 року Олену і Михайла заарештували, а 21 лютого – розстріляли в Бабиному Яру.

Це Олена Теліга (1906-1942) – поетеса, публіцистка, діячка ОУН. У 1918-му її сім’я переїхала з Росії до Києва, а після більшовицької окупації – до Чехословаччини. У Празі Олена вступила до вишу й одружилася з кубанським козаком Михайлом Телігою. У 1939 році подружжя переїхало до Кракова, де Олена приєдналася до ОУН (мельниківців). У 1941-му разом із соратниками прибула до окупованого німцями Києва, де очолила Спілку письменників, видавала тижневик "Літаври" й закликала до боротьби за незалежність України. Німецьке гестапо це не оцінило, тож 9 лютого 1942 року Олену і Михайла заарештували, а 21 лютого – розстріляли в Бабиному Яру.

Тетяна Бугайко (1898-1972) стала першою в Україні докторкою педагогічних наук у 1957 році, а наступного року отримала звання професорки. Тетяна створила понад 200 наукових праць, методичних посібників для вчителів, підручників і хрестоматій, працювала в Українському науково-дослідному інституті педагогіки. Два інших здобутки належать педагогині Софії Русовій.

Тетяна Бугайко (1898-1972) стала першою в Україні докторкою педагогічних наук у 1957 році, а наступного року отримала звання професорки. Тетяна створила понад 200 наукових праць, методичних посібників для вчителів, підручників і хрестоматій, працювала в Українському науково-дослідному інституті педагогіки. Два інших здобутки належать педагогині Софії Русовій.

Тетяна Бугайко (1898-1972) стала першою в Україні докторкою педагогічних наук у 1957 році, а наступного року отримала звання професорки. Тетяна створила понад 200 наукових праць, методичних посібників для вчителів, підручників і хрестоматій, працювала в Українському науково-дослідному інституті педагогіки. Два інших здобутки належать педагогині Софії Русовій.

Це Софія Яблонська (1907-1971), яку іноді називають “першою тревел-блогеркою”. Жінка народилась на Львівщині в сім’ї священника, але обрала нестандартний для тогочасної галичанки стиль життя. У 1927 році 20-річна Софія поїхала до Парижа, щоб навчатись у кіношколі й стати акторкою. Згодом – стала першою українкою, яка вирушила в навколосвітню подорож із кінокамерою. Софія відвідала Китай, Таїланд, Марокко та інші екзотичні країни, а враження описала в книгах "Чар Китайщини" (1936), "З країни рижу та опію" (1939) та "Далекі обрії" (1940). Займалася фотографією та кінематографією.

Це Софія Яблонська (1907-1971), яку іноді називають “першою тревел-блогеркою”. Жінка народилась на Львівщині в сім’ї священника, але обрала нестандартний для тогочасної галичанки стиль життя. У 1927 році 20-річна Софія поїхала до Парижа, щоб навчатись у кіношколі й стати акторкою. Згодом – стала першою українкою, яка вирушила в навколосвітню подорож із кінокамерою. Софія відвідала Китай, Таїланд, Марокко та інші екзотичні країни, а враження описала в книгах "Чар Китайщини" (1936), "З країни рижу та опію" (1939) та "Далекі обрії" (1940). Займалася фотографією та кінематографією.

Це Софія Яблонська (1907-1971), яку іноді називають “першою тревел-блогеркою”. Жінка народилась на Львівщині в сім’ї священника, але обрала нестандартний для тогочасної галичанки стиль життя. У 1927 році 20-річна Софія поїхала до Парижа, щоб навчатись у кіношколі й стати акторкою. Згодом – стала першою українкою, яка вирушила в навколосвітню подорож із кінокамерою. Софія відвідала Китай, Таїланд, Марокко та інші екзотичні країни, а враження описала в книгах "Чар Китайщини" (1936), "З країни рижу та опію" (1939) та "Далекі обрії" (1940). Займалася фотографією та кінематографією.

Олена Казимирчак-Полонська (1902-1992) – астрономка, яка народилась на Волині. Вчилася в гімназіях Луцька та Варшави, у 1922 році вступила на фізико-математичний факультет Львівського університету. Наукову діяльність розпочала у Львівській астрономічній обсерваторії, а з 1932 року працювала в обсерваторії Варшавського університету. Полонська розробила числову теорію руху комети Вольфа за сторічний період спостереження, а у 1968 році захистила докторську дисертацію. У 1978 році Кримська обсерваторія назвала малу планету №2006 на її честь ("Полонська").

Олена Казимирчак-Полонська (1902-1992) – астрономка, яка народилась на Волині. Вчилася в гімназіях Луцька та Варшави, у 1922 році вступила на фізико-математичний факультет Львівського університету. Наукову діяльність розпочала у Львівській астрономічній обсерваторії, а з 1932 року працювала в обсерваторії Варшавського університету. Полонська розробила числову теорію руху комети Вольфа за сторічний період спостереження, а у 1968 році захистила докторську дисертацію. У 1978 році Кримська обсерваторія назвала малу планету №2006 на її честь ("Полонська").

Олена Казимирчак-Полонська (1902-1992) – астрономка, яка народилась на Волині. Вчилася в гімназіях Луцька та Варшави, у 1922 році вступила на фізико-математичний факультет Львівського університету. Наукову діяльність розпочала у Львівській астрономічній обсерваторії, а з 1932 року працювала в обсерваторії Варшавського університету. Полонська розробила числову теорію руху комети Вольфа за сторічний період спостереження, а у 1968 році захистила докторську дисертацію. У 1978 році Кримська обсерваторія назвала малу планету №2006 на її честь ("Полонська").

Олена Казимирчак-Полонська (1902-1992) – астрономка, яка народилась на Волині. Вчилася в гімназіях Луцька та Варшави, у 1922 році вступила на фізико-математичний факультет Львівського університету. Наукову діяльність розпочала у Львівській астрономічній обсерваторії, а з 1932 року працювала в обсерваторії Варшавського університету. Полонська розробила числову теорію руху комети Вольфа за сторічний період спостереження, а у 1968 році захистила докторську дисертацію. У 1978 році Кримська обсерваторія назвала малу планету №2006 на її честь ("Полонська").

Це Ніна Строката-Караванська (1926-1998) – українська мікробіологиня, правозахисниця, дисидентка. Ніна здобула освіту в Одеському медичному інституті, спеціалізувалася на мікробіології та імунології, опублікувала 23 наукові праці, але поплатилася карʼєрою за підтримку чоловіка-політв’язня. У 1971 році її звільнили з роботи, а у 1972-му засудили до 4 років таборів за "антирадянську агітацію". У 1976 році Ніна стала членкинею-засновницею Української Гельсінської Групи, та вже за три роки емігрувала до США.

Це Ніна Строката-Караванська (1926-1998) – українська мікробіологиня, правозахисниця, дисидентка. Ніна здобула освіту в Одеському медичному інституті, спеціалізувалася на мікробіології та імунології, опублікувала 23 наукові праці, але поплатилася карʼєрою за підтримку чоловіка-політв’язня. У 1971 році її звільнили з роботи, а у 1972-му засудили до 4 років таборів за "антирадянську агітацію". У 1976 році Ніна стала членкинею-засновницею Української Гельсінської Групи, та вже за три роки емігрувала до США.

Це Ніна Строката-Караванська (1926-1998) – українська мікробіологиня, правозахисниця, дисидентка. Ніна здобула освіту в Одеському медичному інституті, спеціалізувалася на мікробіології та імунології, опублікувала 23 наукові праці, але поплатилася карʼєрою за підтримку чоловіка-політв’язня. У 1971 році її звільнили з роботи, а у 1972-му засудили до 4 років таборів за "антирадянську агітацію". У 1976 році Ніна стала членкинею-засновницею Української Гельсінської Групи, та вже за три роки емігрувала до США.

Мозаїчне панно "Боривітер" належить Аллі Горській (1929-1970) – художниці-монументалістці, шістдесятниці, правозахисниці. Горська закінчила Київський державний художній інститут і працювала над створенням мозаїчних панно в різних містах України. Серед її відомих робіт, зокрема, мозаїки в маріупольському кінотеатрі “Україна”, які у 2022 році знищили росіяни, та вітраж “Шевченко. Мати”, який був знищений радянською владою у 1960-х. Горська була однією з організаторок клубу творчої молоді "Сучасник" у Києві. Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком вона брала участь у розслідуванні місць масових поховань жертв сталінських репресій, зокрема в Биківні. Це привернуло увагу радянських спецслужб. 28 листопада 1970 року Аллу Горську знайшли вбитою у Василькові. Офіційна версія стверджувала, що її вбив свекор, проте рідні впевнені, що з Горською розправилися радянські спецслужби.

Мозаїчне панно "Боривітер" належить Аллі Горській (1929-1970) – художниці-монументалістці, шістдесятниці, правозахисниці. Горська закінчила Київський державний художній інститут і працювала над створенням мозаїчних панно в різних містах України. Серед її відомих робіт, зокрема, мозаїки в маріупольському кінотеатрі “Україна”, які у 2022 році знищили росіяни, та вітраж “Шевченко. Мати”, який був знищений радянською владою у 1960-х. Горська була однією з організаторок клубу творчої молоді "Сучасник" у Києві. Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком вона брала участь у розслідуванні місць масових поховань жертв сталінських репресій, зокрема в Биківні. Це привернуло увагу радянських спецслужб. 28 листопада 1970 року Аллу Горську знайшли вбитою у Василькові. Офіційна версія стверджувала, що її вбив свекор, проте рідні впевнені, що з Горською розправилися радянські спецслужби.

Мозаїчне панно "Боривітер" належить Аллі Горській (1929-1970) – художниці-монументалістці, шістдесятниці, правозахисниці. Горська закінчила Київський державний художній інститут і працювала над створенням мозаїчних панно в різних містах України. Серед її відомих робіт, зокрема, мозаїки в маріупольському кінотеатрі “Україна”, які у 2022 році знищили росіяни, та вітраж “Шевченко. Мати”, який був знищений радянською владою у 1960-х. Горська була однією з організаторок клубу творчої молоді "Сучасник" у Києві. Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком вона брала участь у розслідуванні місць масових поховань жертв сталінських репресій, зокрема в Биківні. Це привернуло увагу радянських спецслужб. 28 листопада 1970 року Аллу Горську знайшли вбитою у Василькові. Офіційна версія стверджувала, що її вбив свекор, проте рідні впевнені, що з Горською розправилися радянські спецслужби.

Мозаїчне панно "Боривітер" належить Аллі Горській (1929-1970) – художниці-монументалістці, шістдесятниці, правозахисниці. Горська закінчила Київський державний художній інститут і працювала над створенням мозаїчних панно в різних містах України. Серед її відомих робіт, зокрема, мозаїки в маріупольському кінотеатрі “Україна”, які у 2022 році знищили росіяни, та вітраж “Шевченко. Мати”, який був знищений радянською владою у 1960-х. Горська була однією з організаторок клубу творчої молоді "Сучасник" у Києві. Разом із Василем Симоненком та Лесем Танюком вона брала участь у розслідуванні місць масових поховань жертв сталінських репресій, зокрема в Биківні. Це привернуло увагу радянських спецслужб. 28 листопада 1970 року Аллу Горську знайшли вбитою у Василькові. Офіційна версія стверджувала, що її вбив свекор, проте рідні впевнені, що з Горською розправилися радянські спецслужби.

Гайдемарі Стефанишин-Пайпер – перша астронавтка NASA українського походження. Дівчина народилася у 1963 році в сім’ї українця та німкені, знала українську мову та була вихованкою скаутської організації “Пласт”. Закінчила Массачусетський технологічний інститут, служила у Військово-морських силах США, а в 1996 році стала астронавткою NASA. У 2006 і 2008 роках вона здійснила 2 космічні польоти і 5 виходів у відкритий космос. Гайдемарі стала третьою українкою, яка побувала в космосі (першою була Людмила Кучеренко).

Гайдемарі Стефанишин-Пайпер – перша астронавтка NASA українського походження. Дівчина народилася у 1963 році в сім’ї українця та німкені, знала українську мову та була вихованкою скаутської організації “Пласт”. Закінчила Массачусетський технологічний інститут, служила у Військово-морських силах США, а в 1996 році стала астронавткою NASA. У 2006 і 2008 роках вона здійснила 2 космічні польоти і 5 виходів у відкритий космос. Гайдемарі стала третьою українкою, яка побувала в космосі (першою була Людмила Кучеренко).

Гайдемарі Стефанишин-Пайпер – перша астронавтка NASA українського походження. Дівчина народилася у 1963 році в сім’ї українця та німкені, знала українську мову та була вихованкою скаутської організації “Пласт”. Закінчила Массачусетський технологічний інститут, служила у Військово-морських силах США, а в 1996 році стала астронавткою NASA. У 2006 і 2008 роках вона здійснила 2 космічні польоти і 5 виходів у відкритий космос. Гайдемарі стала третьою українкою, яка побувала в космосі (першою була Людмила Кучеренко).

Це Любов Панченко (1938-2022) – українська художниця-модельєрка, шістдесятниця, лауреатка премії Стуса, учасниця Союзу українок. Жінка закінчила Київське училище прикладного мистецтва, працювала модельєркою, розробляла орнаменти та популяризувала українську культуру. Під час російської окупації Бучі у 2022 році 84-річна художниця опинилася в ізоляції та померла від виснаження після місяця голодування.

Це Любов Панченко (1938-2022) – українська художниця-модельєрка, шістдесятниця, лауреатка премії Стуса, учасниця Союзу українок. Жінка закінчила Київське училище прикладного мистецтва, працювала модельєркою, розробляла орнаменти та популяризувала українську культуру. Під час російської окупації Бучі у 2022 році 84-річна художниця опинилася в ізоляції та померла від виснаження після місяця голодування.

Це Любов Панченко (1938-2022) – українська художниця-модельєрка, шістдесятниця, лауреатка премії Стуса, учасниця Союзу українок. Жінка закінчила Київське училище прикладного мистецтва, працювала модельєркою, розробляла орнаменти та популяризувала українську культуру. Під час російської окупації Бучі у 2022 році 84-річна художниця опинилася в ізоляції та померла від виснаження після місяця голодування.