Спадок предків: вуха людини все ще ворушаться, коли вона прислухається до звуку – вчені
Багато тварин рухають вухами, щоб краще зосередитися на потрібних звуках та виявити їхнє джерело. Предки людини теж володіли цією здатністю.
Вчені з’ясували, що людські вуха все ще активують необхідні м'язи, коли ми прислухаємося до звуків.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в науковому журналі Frontiers in Neuroscience, пише The Guardian.
"Вважається, що наші предки втратили здатність рухати вухами близько 25 мільйонів років тому. Чому саме – сказати важко. Однак ми змогли продемонструвати, що наш мозок зберіг деякі структури для руху вух, хоча вони, очевидно, більше не є корисними", – заявив провідний автор дослідження Андреас Шрьоер із Саарландського університету в Німеччині.
Раніше його команда з’ясувала, що рух цих м'язів у людини пов'язаний з напрямком звуків, на які вона звертає увагу. Тепер вчені виявили, що деякі з них активуються під час прислухання. Вони назвали це "нейронною копалиною".
Під час експерименту науковці попросили 20 дорослих без проблем зі слухом прослухати аудіокнигу, яка відтворювалася через динамік. Одночасно звідти лунав подкаст.
Команда створила три різні сценарії програвання. У найлегшому – подкаст був тихішим за аудіокнигу та з великою різницею у висоті голосів. У найскладнішому – відтворювалися одразу два подкасти, голосніші за аудіокнигу. До того ж один з них програвався на тій самій висоті.
Кожен учасник двічі взяв участь у трьох різних сценаріях. Потім динамік розміщували в інших місцях кімнати та повторювали експеримент.
Учасники носили набір електродів, завдяки яким дослідники реєстрували активність м'язів, що беруть участь у ворушінні вухами.
Після кожного випробування учасники оцінювали, наскільки важко їм було слухати аудіокнигу.
Результати експерименту показали, що кількість зусиль, які вони докладали до прослуховування, частота втрати фокуса на аудіокнизі, зростали, коли сценарій переходив від найлегшого до найскладнішого.
Вчені виявили, що активність верхніх вушних м'язів, які піднімають вухо вгору, була більшою за найскладніших умов прослуховування. Задні вушні м'язи, які тягнуть вухо назад, були активнішими, коли звуки лунали саме ззаду.
За словами Шрьоера, рухи вухами "настільки незначні, що, ймовірно, не дають відчутної користі".
"Тому ми вважаємо, що ця рудиментарна система "старається з усіх сил", але, ймовірно, не досягає чогось значного", – зауважив вчений.
Однак для більшої коректності висновків необхідно провести масштабніше дослідження.
Нагадаємо, вчені дослідили, як люди навчилися ходити на двох ногах – допомогли їм у цьому черепи мавп.
