Як зберегти міцні стосунки, коли один з партнерів на війні? 10 питань до психологів
Стосунки на відстані – це завжди випробування. Коли партнер або партнерка на війні – це ще складніше. Страх за кохану людину, відсутність тактильності, брак комунікації, неможливість планувати спільне майбутнє – це короткий перелік проблем, з якими зіштовхуються пари.
Чи є способи, як можна зберегти міцні стосунки? Про це ми поговорили з двома психотерапевтками, які працюють з військовими та їхніми сім’ями: директоркою Центру реадаптації та реабілітації військовослужбовців ветеранів та членів їхніх родин "ЯРМІЗ" Мариною Сирицею та старшою фахівчинею з психічного здоровʼя "Ветеран Хаб ++" Катериною Тімакіною.
У цій статті ви дізнаєтесь:
- як може змінювати поведінка партнера, який перебуває у зоні бойових дій;
- як реагувати на відстороненість та емоційну замкненість;
- як "з’ясовувати стосунки" екологічно та без шкоди обом сторонам;
- до чого варто бути готовими під час відпустки та як спланувати її так, аби партнер максимально відновився.
Партнер мобілізувався. Як може змінитись його поведінка?
Психіка людей, які потрапляють у зону бойових дій, адаптується під нове середовище. Катерина Тімакіна зазначає: щоб вижити в умовах постійної небезпеки для життя, треба зберігати холодний розум та вмикати максимальний контроль.
Тому у більшості військових емоційність знижується, оскільки тонка чутливість, до якої ми звикли у цивільному житті, в умовах небезпеки просто непотрібна.
Цю зміну в поведінці швидко відчувають партнери.
"Ми часто бачимо, що дружини кажуть: "Я помічаю, що він став холоднішим, відчуженим, він ніби не цікавиться мною", – ділиться спостереженнями Марина Сириця.
Психологи додають: хороша новина в тому, що ці зміни не безповоротні. Але для того, аби емоційність людини повернулась до звичного, "довоєнного" рівня, необхідно, щоб військовий на тривалий час повернувся у безпечне середовище. І так, звичайної відпустки для цього може бути замало.
Чи варто одразу після мобілізації партнера починати роботу з психотерапевтом?
Передусім потрібно проаналізувати, чи справляєтесь ви у нових умовах.
"Ми розуміємо, що людина справляється, якщо у неї зберігається режим дня, можливість бути на роботі, активність, взаємодія з дітьми, спроможність відвідувати заходи, які б її наповнювали, наприклад, концерти або зустрічі з друзями за кавою. Звичайно, може відчуватись напруга, адже це нова ситуація для неї. Але якщо при цьому вона не втрачає надбудови свого повсякденного життя, то ми розуміємо, що людина справляється", – пояснює Марина Сириця.
Якщо ж ви не можете зберігати сталий режим дня, взаємодіяти з іншими людьми, не справляєтесь з повсякденними завданнями – це тривожний дзвіночок, що потрібна допомога психотерапевта.
Партнер емоційно відсторонився та мало розповідає про себе. Розмови перетворилися на монолог. Що робити?
Це один з поширених варіантів поведінки військових. Причиною їхнього небажання ділитись інформацією про своє повсякденне життя може бути бажання вберегти кохану людину від зайвих переживань. Хоча дружина може зчитувати цю відстороненість як сигнал про втрату почуттів.
Психологи радять: у таких випадках варто почати "співналаштування" хоча б із простих тем. Наприклад, запитати, що було на сніданок, яка погода, чи вдалося поспати.
Якщо партнер не хоче говорити про службу, можна шукати теми поза нею. Наприклад, говорити про книжки, новини, фільми – залежно від уподобань.
"Контекст родин змінюється. Якщо в неї робота і діти, а в нього дрони і камуфляж, то вони стають абсолютно різними в своїх інтересах. Тому треба створювати спільні теми для спілкування", – радить Марина Сириця.
Обираючи теми для спілкування, важливо враховувати контекст. Зрозуміло, що пропонувати дивитись разом кіно, коли у нього немає доступу до інтернету чи коли він йде на бойове завдання, – не найкраща ідея.
Партнер завжди був спокійним, а на службі почав більше дратуватись. Як на це реагувати?
Емоційні вибухи у військовослужбовців – не рідкість. Вони стаються через те, що людина не може впоратись зі своїми емоціями.
Найкраще, що можна зробити у таких випадках – не загострювати ситуацію та не відповідати агресією на агресію. Але водночас ігнорувати таку поведінку теж не можна.
"Чоловік може не справлятись зі своєю емоційністю та "вибухати", дружина так само може "вибухати" у відповідь, і, відповідно, виходить конфлікт. Пара йде в образи, мовчання і так далі. Натомість дружина може сповільнити це все і сказати: слухай, мені зараз не дуже окей, коли ти в такому тоні говориш, давай видихнемо і повернемося до розмови. Тобто це має бути розмова з дорослих позицій", – пояснює Марина Сириця.
Як говорити про проблеми у стосунках з партнером, який перебуває на війні? І чи варто?
Психологи переконані – відкладати такі розмови не потрібно.
"Мовчати про свої потреби у стосунках не можна, бо тоді з'являються невиплачені борги одне перед одним. Говорити потрібно одразу. Не тоді, коли накопичилось, бо це вже не конструктивна розмова, а крик болю і відчаю", – зазначає Катерина Тімакіна.
Потрібно чесно розповісти про свої потреби у стосунках, але не у формі звинувачення. Найкраще домовлятись про час такої розмови.
"Коли ми працюємо з парами, чоловіки кажуть, що часто буває так: дружина починає багато ділитися тим, що з нею відбувається, а йому раптово треба йти, бо, наприклад, кличе командир. Чоловік розуміє, що дружина залишається наодинці зі своїми переживаннями і картає себе, що не може дати навіть надійної, доброї розмови.Тому класно наперед домовлятися про час та тривалість спілкування", – радить Марина Сириця.
Аби розмова не зійшла до взаємних образ і сварок, варто нагадувати собі, яка її головна мета.
"Потрібно ставити питання: "Ми для чого зараз говоримо: щоб посваритись чи щоб налагодити наші стосунки? Якщо ми хочемо налагодити ці стосунки, то чи допомагає цей діалог досягти мети?" Такий фокус знижує градус ескалації", – пояснює Катерина Тімакіна.
"З'ясовувати стосунки" потрібно з дорослих позицій: без образ та взаємних звинувачень
Що робити, коли партнер почав безпідставно ревнувати?
Марина Сириця радить: передусім парі варто проговорити, що обоє партнерів розуміють під зрадою.
"Дуже часто, коли до мене на прийом приходить пара і починає підіймати питання зради, виявляється, що у них навіть домовленості не було, що вважається зрадою. Кожен це все уявляє у своїй голові. Через це з’являється багато недовіри та найгірших сценаріїв", – пояснює Марина Сириця.
Катерина Тімакіна додає: безпідставні ревнощі можуть з’являтись на фоні незакритих потреб у стосунках. Тому передусім варто почати працювати над цим.
"Треба дати собі відповідь на питання: я ревную, бо мені недостатньо знаків уваги? Яка потреба незадоволена? Якщо я можу її сформулювати, донести до партнера, а він може її задовольнити, тоді й питання ревнощів відпадає", – пояснює вона.
Чи є тривожні "дзвіночки", які натякають, що в партнера з’явився інтерес до когось іншого?
Вивести низку індикаторів складно, оскільки в умовах фізичної відстані та браку комунікації звичайну втому або емоційну відстороненість, яка притаманна багатьом військовим, можна сплутати із втратою почуттів.
Катерина Тімакіна каже: показником може бути те, що партнер навідріз відмовляється робити кроки назустріч та включатись у стосунки. Важливий аспект – йдеться не про разову відмову у розмові, оскільки треба розуміти, що військовий справді може бути неготовий до бесіди через втому, виснаження та важкі умови. У цьому випадку йдеться про тривалий період, коли партнер відмовляється налагоджувати стосунки і навіть говорити про них.
"Кохати – це дієслово. Тому коли людина взагалі не готова нічого робити у цю сторону, тоді це говорить нам про те, що може не бути наміру продовжувати ці стосунки", – зазначає вона.
Що робити, коли партнер натякає, що хоче припинити стосунки?
За натяками може ховатись багато причин, і не завжди це втрата почуттів, зазначає Марина Сириця.
"Це може бути страх завдати шкоди людині, яку ти любиш, або відчуття провини, коли людина недостатньо приділяє любові та часу партнеру. Однозначної відповіді ми не можемо знати. Тому передусім треба пробувати спокійно говорити і запитати, чи може він пояснити глибше, чому він хоче припинити стосунки", – радить психологиня.
Як би складно не було, але варто вимкнути емоції та спробувати поговорити з дорослих позицій. Найкращий варіант – дати партнеру час на те, аби він обдумав своє рішення.
Є важливий нюанс: у деяких випадках бажання припинити стосунки може бути наслідком посттравматичного стресового розладу, або ж індикатором того, що у людини з’явились залежності.
"Для військових та ветеранів, що страждають від залежностей, характерна уникаюча поведінка. Їм тоді здається, що бути на самоті – єдиний вихід. Якщо ви помічаєте, що у партнера є ознаки ПТСР або залежностей, у таких випадках краще звернутись до психолога", – зазначає психологиня.
Як підготуватись до відпустки?
Для військовослужбовця відпустка – це можливість сповільнитись та вийти з некомфортних умов. Але процес перелаштування займає певний час.
"Ми завжди говоримо парам, що будьте готові до нового побачення, аби заново познайомитись. Людина може не змінитись ззовні, але внутрішньо зміни точно будуть. Треба бути готовим, що це буде людина, яку ти добре знаєш, але водночас у якій буде щось нове", – пояснює Марина Сириця.
Перші кілька днів потрібні будуть на те, аби військовий відновився фізіологічно: поспав та поїв. Також знадобиться час, аби він усвідомив, що перебуває у безпечному просторі. Цей процес адаптації може бути складним, тож варто бути готовою, що чоловік може більше дратуватися.
"Часто це викликає масу сварок, злості військовослужбовців на самих себе, мовляв, чому я не можу поводитись як всі? Чому я кричу через дурню? Але людина кричить не тому, що вона обирає кричати, а тому, що у неї є звичка: будь-що може загрожувати життю побратима. І тому умовно рушник, що висить не на своєму місці, сприймається не як мікропроблема, а як проблема рівня загрози життю", – пояснює Катерина Тімакіна.
Окрім цього, дружинам не варто надмірно розплановувати відпустку та розписувати кожен день.
"Чоловіки приходять зі своїм списком справ, а тут їм видають ще один. Тоді з’являється відчуття перевантаження, бо він ніби не на відновленні, а в нього плюс сто задач. Треба ставити собі за мету, аби за час відпустки людина максимально відновилась", – зауважує Марина Сириця.
У деяких випадках відпустка може посилити відчуття відстороненості між партнерами. Особливо, якщо в цей час було багато агресії, сварок та непорозумінь. Як і в інших випадках, психологи радять спокійно про це поговорити.
"Якщо партнер помічає дуже серйозні зміни: ваша кохана людина стала надто агресивною, зловживає алкоголем чи речовинами, що змінюють свідомість, страждає від безсоння, у таких випадках варто звернутись за допомогою до фахівців, проконсультуватись та знайти варіант, як із цим рухатися далі. Не залишайтесь із цим на самоті", – зауважує Марина Сириця.
Окрім цього, є ще одна порада партнерам, які чекають кохану людину з війни: завжди потрібно піклуватися про власне ментальне здоров’я. Адже набагато складніше дбати про стосунки, коли обоє у парі – емоційно зранені та виснажені люди.
Як підтримувати емоційний зв’язок у парі на відстані?
Спільні маленькі ритуали – це один з найкращих варіантів для збереження емоційної близькості. На жаль, виконання цих ритуалів напряму залежить від доступу військового до інтернету та наявності вільного часу, що буває не завжди.
Та якщо умови є, можете спробувати такі варіанти:
- побажання "доброго ранку" чи "добраніч" у певному форматі – голосовими повідомленнями чи, наприклад, відео;
- практикуйте спільні прогулянки. Наприклад, якщо у партнера є змога, можете піти на каву і паралельно розмовляти по телефону;
- обмінюйтеся фотографіями. Варіантів багато: можна показувати сніданки/обіди/вечері, місця, де побували. Або ж щодня надсилати одне одному селфі;
- влаштовуйте побачення по відеозв’язку;
- коли надсилаєте військовому посилки, додавайте записку, написану від руки, або ж гарну листівку;
- ще один лайфхак: можете напарфумити записку, аби нагадати партнеру про свій запах.
