Зміна статі в Україні: сім разів відміряти, один раз відрізати

Чи міг київський студент Олександр ще кілька років тому бодай уявити, що отримає "грошенята, славу, популярність та інші блага цивілізації"?

Всеукраїнську популярність йому здобув образ травесті-діви Монро. Сьогодні Монро успішно виступає, веде світське життя та регулярно пише колонки в ЗМІ.

Рецепт успішності хлопчика, котрий в дитинстві мріяв стати дівчинкою, - коктейль-вибухова суміш сексуальної гри, бажання експериментувати, задоволення від процесу перевдягання та акторської діяльності, самовираження. Головний компонент - віра в себе.

Т*

Цим знаком на українських лгбт-форумах позначають слово "трансгендер" та його похідні, ховаючи особисті розмови про це від випадкових очей. Може навіть здатися, що в Україні трансгендерів не існує - змінивши стать, вони найчастіше переїздять, подалі від неприйняття батьками та колись найближчими друзями.

Право людей із гендерною дисфорією на операцію для зміни статі визначає стаття 51 Основ законодавства України про охорону здоров'я, а всю процедуру регулює "Наказ про надання медичної допомоги особам, що потребують зміни (корекції) статевої належності".

Назад дороги нема: процедура зміни статі

"Перш за все, людині необхідно звернутися до сексопатолога за місцем проживання. Лікар пояснює, які мають бути подальші дії. Людина проходить обстеження, збирає всі необхідні документи, з нею спілкуються сексопатолог, андролог, гінеколог, психолог, психотерапевт та багато інших. Плюс психіатрична експертиза", - розповідає "Українській правді. Життя" директор Українського Інституту сексології та андрології Ігор Горпинченко.

Всі документи місцевий лікар-сексопатолог надсилає на адресу комісії: 01053, м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського 9А, Український Інститут сексології та андрології.

"Лікарі, що входять у комісію, вивчають усі документи. Якщо в наданій інформації немає сумнівів і заперечливих даних, то людину запрошують на комісію.

На комісії їй ставлять величезну кількість запитань - і комісія переконується, що перед нею істинний транссексуал. Якщо все в порядку, комісія видає відповідний висновок.

Після отримання дозволу на зміну статі, перш за все відбувається зміна документів і соціальна адаптація. Дві третини пацієнтів обмежуються психотерапією та гормонотерапією і не йдуть на хірургічну корекцію. І це правильно, - пояснює директор Українського Інституту сексології та андрології.

Все дуже жорстко. Наприклад, щоб лікар справді констатував показання до операції зі зміни статі, необхідно, щоб пацієнт відповідав усім 10 критеріям - відсутність хоча б одного з них може бути підставою для відмови.

Серед обов'язкових симптомів - вік від 25 років, відсутність психічних захворювань, здатність до соціальної адаптації, суіцидонебезпека, відсутність гомосексуалізму, трансвестизму та "інших перверзних тенденцій".

До того ж, Наказ визначає обов'язок лікарів проводити з пацієнтами, які готуються до проходження комісії, "інтенсивну психотерапевтичну роботу" зі спрямуванням "на відмову пацієнта від зміни (корекції) статевої належності".

[L]Такі жорсткі правила придумані не просто так: лікарі мусять відрізнити істинного транссексуала від неістинного.

"Істинний транссексуал з дитинства визначає себе як представника протилежної статі. Таких насправді мало. Якщо взяти за 100% усіх осіб, що до нас звертаються, лише 20 % з них є гендерними, істинними транссексуалами, особами, яким справді потрібна зміна статі шляхом операції та гормональної терапії. Решта - це люди з певними захворюваннями. Найчастіше - психічними", - зауважує Горпинченко.

"Саме тому людина, яка хоче отримати дозвіл на зміну статі, має пройти обстеження в психіатричній лікарні на стаціонарі. Для психічно здорової людини це неабияке випробовування - часто навіть лише вивіска такої установи може спричинити шок.

Хоча в умовах української ментальності навіть це нічого не гарантує - наприклад, одна дівчина позичила грошей і купила довідку про те, що проходила огляд у психіатричній лікарні на стаціонарі. Її батьки готові дійти до суду, щоб довести, що цього огляду дівчина не проходила, бо весь зазначений час провела вдома з ними", - розповідає експерт.

Одна з задач комісії - не помилитися. Бо, наприклад, якщо транссексуалізм у людини виникає на ґрунті шизофренії, то сьогодні вона захоче поміняти стать, а через рік-півтора захоче все повернути, як було.

"І такі випадки - не рідкість. До мене зараз ходить пара... Він був біологічним чоловіком, змінив стать, але розуму вистачило не робити хірургічну корекцію - він приймав гормони, плюс відбулася зміна документів. Зараз йому 25-27 років, він зустрів дівчину, закохався, і вона його любить. Тепер він хоче повернутися в свою біологічну стать.

Але це - найлегший випадок, коли корекція можлива і в ту, і в іншу сторону. Тепер ця пара чекає на рішення комісії, щоб отримати можливість розписатися. Як вони житимуть, як вони будуть адаптуватися - це вже інше питання", - зауважує Ігор Горпиниченко.

Директор Українського Інституту сексології та андрології жартує, що це "саме той випадок, коли треба 7 разів відміряти і 1 раз відрізати".

Робота Ольги Кузнецової

Представники сексуальних меншин з лікарем не згодні. Так, Ганна Довгопол, що представляє ГО "Інсайт", стверджує, що поділ на "істинних" і "неістиних" транссексуалів застарів.

"Зараз в усьому світі не визнається розділення транссексуалів на "ядерних" і "неядерних" - це дуже застаріла класифікація. А у нас же, якщо ти в 3 роки себе не ідентифікуєш, як людину іншої статі - то ти це все придумав або начитався", - розповідає нам Довгопол.

Скільки це коштує?

В деяких країнах Європи операції зі зміни статі входять у медичну страховку, переконує представниця ГО "Інсайт": "Це розглядається як одна з необхідних медичних послуг, а не забаганка".

В Україні ціна операції ніде не прописана, формально вона безкоштовна, але реально все оплачується. Це підтверджують і лікарі, і пацієнти.

Вочевидь, проблема стоїть гостро - минулого року в Інституті сексології та андрології навіть підготували один з варіантів Наказу: запропонували відкрити центр, де можна зробити всі необхідні для проходження комісії процедури. Він існував би на платній основі, з чіткими розцінками.

Все було б прозоро. Так пацієнти знатимуть, за що платять, ніхто не купуватиме довідки. Адже все одно всі аналізи платні - то навіщо їх робити некваліфіковано у несертифікованих лабораторіях?

Робота Ольги Кузнецової

Як проходять комісію на практиці?

Витягнути на розмову трансгендера - справа нелегка. Ці люди справді намагаються адаптуватися до життя в новій статі: ще до операції починають ходити в образі протилежного гендеру цілий день (на сленгу трансгендерів це називається Full-time), впродовж гормонотерапії поволі звикають до змін тіла.

На зустріч погодився Саша. У червні він отримав формальну відмову з причини свого віку - згідно з Наказом, якщо людині менше 25 років, операцію робити їй не можна.

"Люди, які живуть у регіонах, проходять обстеження у себе, а результати з мокрими печатками надсилають у Київ, де всі документи розглядає комісія", - розповідає Саша про досвід проходження комісії.

"Комісія дивиться на людину, на її можливість адаптуватися - це доволі суб'єктивно. Я знав усіх лікарів комісії особисто, але все одно йшов з таким відчуттям... Я диплом так не захищав. Лікарів зрозуміти можна, адже бувають люди, які після операції приходять і просять все повернути назад. Але таке буває рідко і можливе лише за неякісного огляду", - розповідає українець, який прагне змінити свою стать.

[VR]Теорія. Чому деякі люди гомосексуальні?

За словами Ігора Горпинченка, генерального директора Українського інституту сексології та андрології, дитина проходить декілька стадій психо-сексуального розвитку. У 2-6 років дитина усвідомлює свою статеву приналежність, приймає певну поведінку, зокрема, від батьків.

"Якщо в цей критичний період відбуваються якісь "поломки" - то маємо людину з нестандартною сексуальною орієнтацією. Моя думка - це справа вибору кожної окремої людини, ніхто не має права казати, що це добре чи погано".

Офіційних даних щодо кількості гомосексуалів в Україні немає. Всього гомосексуали складають 3-5 % населення Землі.

[/VR]В червні Ганна Довгопол також була присутня на засідання комісії як сторонній спостерігач - люди, які хочуть отримати дозвіл на операцію, можуть запросити когось із собою: "В деяких моментах це було б смішно, якби не було так сумно.

Лікарі - люди переважно похилого віку, люди старої школи. Запитували на останній комісії, чи живе людина-трансгендер статевим життям. Якщо відповідь була "ні", питали, навіщо робити операцію. Лікарі не розуміють, що сексуальна орієнтація та гендерне відчуття - це різні речі.

Одне з протипоказань до зміни статі - це гомосексуалізм. Незрозуміло, в якому сенсі? Адже якщо людина скаже, що змінить стать і стане гомосексуалом, то є шанс, що їй дозволу на операцію не дадуть.

Відчуття, що сидиш на дуже жорсткому іспиті. Запитання, ставлення - ніби бажання завалити людину".

Люди, які не отримали дозволу на операцію, можуть продовжувати подавати заяви на комісію, пишуть листи, скарги тощо. Дехто за деякий час таки проходить комісію - з'являються нові факти, та й комісія може помилятися.

Інші, якщо не змінюють статі, то продовжують подвійну гру - грають бажану роль протилежної статі, хоча й не мають відповідних документів.

Часто транссексуали ще до засідання та рішення комісії починають носити певний одяг, використовувати певний макіяж, бандажі тощо з метою змінити свій зовнішній вигляд, замаскувати свою біологічну стать, перетворитися на представника протилежної статі.

Травесті-діва Монро та її колеги - чудовий приклад творчого підходу до проблеми.

"В моїй ситуації категорії "трансвестит" і "травесті-актор" поєдналися. Справді, трансвестизм - це радше гра сексуального характеру, оскільки трансвестити отримують сексуальне задоволення від процесу перевдягання. І зовсім не обов'язково мати гомосексуальну орієнтацію. Переважно, це чоловіки, що люблять експериментувати в сексі.

Вони ведуть подвійне життя: робота, будинок, родина, але періодично їм треба перетворитися на палку "красуню", задовольнити свої бажання.

Травесті-актори на цьому заробляють грошенята, славу, популярність та інші блага цивілізації. Але успішних акторів одиниці".

"Каміння в спину не кидали, лише переважно слова нецензурного характеру. Але це було давно, тому що зараз я достатньо приваблива та популярна, тому частіше беруть автографи або пильно роздивляються"

Іноді пацієнти виявляють неабияку винахідливість, переконує Ігор Горпиненко.

"Все це було ще за часів СРСР. Біологічно він був жінкою. Закінчив будівельний технікум, за хабар поміняв свій паспорт на документи на чоловіче ім'я, влаштувався прорабом на будівництві. За будовою тіла він невисокий на зріст, широкий у плечах, та і в робітничій робі не сильно видно - він курив, пив з мужиками горілку", - розповів Горпиненко про одного свого пацієнта.

"Проблема була одна - доводилося приходити на роботу на півгодини-годину раніше та іти з роботи пізніше за всіх, щоб нормально прийняти душ і перевдягнутися. Він став передовиком виробництва - багато працював, щоб довести всім і собі, що він справжній чоловік", - пригадує лікар.

Саме такі випадки ховають в собі величезний потенціал для зловживань і дискримінації.

Дискримінація?

Травесті-діва Монро радить говорити не про дискринімацію, а про неадекватне ставлення до нестандартних зовнішності та манери поведінки.

Монро каже, що в її ситуації "категорії "трансвестит" і "травесті-актор" поєдналися"

"Каміння в спину не кидали, лише переважно слова нецензурного характеру. Але це було давно, тому що зараз я достатньо приваблива та популярна, тому частіше беруть автографи або пильно роздивляються", - розповіла Монро "Українській правді. Життя".

"Але все ж таки існують люди, які в грубій формі заперечують такого штибу явища. Про лояльність суспільства до ЛГБТ говорити ще зарано. Переважно це спричинене відсутністю доступної та зрозумілої інформації, а також низькою культурою нації в цих питаннях", - додає травесті-діва.

Саша приймає гормони, які виписав йому знайомий ендокринолог. Відтак виглядає він як хлопець, а за документами - дівчина. Він підтверджує, що випадків дискримінації - купа, якщо у людини проблеми з документами. Ось деякі приклади з життя.

В Україні трансгендерів можуть дискримінувати на роботі - існує не одна тема обговорення на лгбт-форумах, де відвідувачі-трансгендери діляться таємницями успішного проходження співбесіди.

Я вже четвертий місяць шукаю офіційну роботу. Раніше я працював HR менеджером у холдингу, де про мій статус знали лише 2 осіб - мій начальник і керівник відділу кадрів. Зараз у мене вже було 3 співбесіди, після яких я отримував затвердження моєї кандидатури. Але коли доходило до підписання документів, я говорив про свою ситуацію, про те, що в мене жіночі документи. В усіх 3 випадках мені відмовили через цю проблему з документами.

На форумах часто радять розповідати про трансгендерність на етапі до співбесіди - коли роботодавці вже розглянули резюме, зацікавилися здобувачем вакансії та запросили на співбесіду.

Цікавий факт - навесні в Лос-Анжелесі пройшов спеціальний ярмарок вакансій для трансвеститів і транссексуалів. Чи справді вони потребують особливих місць роботи?

"Людина-трансвестит, яка не афішує своїх уподобань, може працювати всюди. Якщо говорити про відкритих трансвеститів, то це проституція, в основному, інтернет-проституція, яку мало хто контролює, - зауважує Монро.

Трансгендери стикаються з дискримінацією також з боку медиків:

Щоб почати збирати документи для проходження комісії, я пішов до своєї рідної районної поліклініки в Одесі. По-перше, там не виявилося сексопатолога. По-друге, лікарі там збирали цілий консиліум, щоб вирішити, хто я, і що зі мною робити.

Взимку я захворів на грип. Через ускладнення довелося викликати "швидку" та їхати в лікарню. Мене привезли, лікар зробив повний огляд - зняв бандаж з грудей. Коли почали оформлювати, то не прийняли документи, мовляв "це не ця людина". Були батьки, вони підтвердили мою особу, підтвердили, що я - їхня донька. Але лікарі не могли визначити у яке відділення мене оформити - у жіноче чи у чоловіче. Проблему вирішили гроші.

Коли я приходив робити банальну кардіограму в звичайну поліклініку, лікар знімав бандаж, я пояснював, що я - трансгендер, що я на гормонах, але все одно були випадки, коли кардіограму робити відмовлялися. Відмовлялися написати довідку про те, що з кардіограмою все в порядку, мотивуючи це тим, що у мене немає офіційного направлення на прийом гормонів, відтак якщо зі мною щось станеться, то лікар нестиме відповідальність.

Існують проблеми перетину кордону:

З моїми документами я не можу виїхати з України, не можу поселитися в готелі, купити квиток на літак - мене не ідентифікують з фотографією, зробленою у 16 років.

За словами Ганни Довгопол, з цим стикаються не лише трансгендери: "Така ж проблема у дівчини-лесбійки, яка у нас працює. Вона має доволі андрогінну зовнішність. Щоразу, коли вона перетинає кордон, бере з собою 2 паспорти - коли прикордонники здивовано дивляться на її фотографію у 16 років, вона показує інший паспорт, з іншою фотографією.

Зараз готується новий проект Наказу, ми надсилали свої рекомендації, але він досі не вийшов. Ми запропонували надати можливість змінювати документи без хірургічної зміни тіла. Зараз це існує лише в кількох країнах.

Це одна з головних вимог трансгендерного руху у світі - адже існують люди, які хочуть жити в іншому гендері, хоча живуть в ладах із власним тілом. Наприклад, Саша міг би змінити документи і нормально влаштуватися на роботу - він же виглядає, як чоловік".

До речі, так само, як геї часто вважають легшим життя лесбійок, трансгендери вважають легшим життя людей нестандартної сексуальної орієнтації. Мовляв, до них уже звикли, навіть батьки переважно спокійно можуть прийняти дитину-гомосексуала. А доля трансгендера часто передбачає переїзд, зміну роботи та кола спілкування.

ГО "Інсайт" - єдина в Україні лгбт-організація, яка займається питаннями дискримінації трансгендерів: "Ми проводимо перше в Україні дослідження щодо ситуації трансгендерних людей в Україні. Плануємо зібрати близько 40 інтерв'ю з представниками різних трансгендерних груп в Україні, провести глибинний аналіз, зробити публікацію і заявити про те, що трансгендери існують не лише на рівні клубів травесті чи якихось байок. Ці люди існують, вони ведуть своє життя і зіштовхуються з рядом проблем. Нам хотілося б виробити також стратегічні рекомендації".

Монро біля ЛГБТ центру у Парижі

Але поки що основною стратегією виживання трансгендери вважають мовчання.

Цікаво, як би себе почувала гетеросексуальна людина, якби повинна була все життя жити в подвійній ролі - говорити одне, відчувати інше, діяти якось по-третьому. Саме по собі явище гомосексуалів чи трансгендерів не створює проблеми. Проблему створює ставлення інших людей до цього явища.

Але оптимізм і віру в краще ніхто не відміняв. Травесті-діва Монро радить не зациклюватися на стратегіях:

Стратегії - це на війні. Ми, на щастя, живемо в мирний час. Треба жити, а не виживати! Розібратися в собі. Якщо не можете - то до психолога. Вчитися, чітко знати свої права, не звертати уваги на погляди та коментарі, що збивають з пантелику.

Треба усвідомити, що ти повноправний член цього суспільства, жити в соціумі, а не в світі ілюзій. Це дуже складно, але можливо.

Саме coming-out, тобто вихід з тіні, акт відкриття своєї трансгендерності оточенню, допоможе перевірити, чи друзі - справжні.

Стрес від coming-out може дати і неабиякого корисного штурхана для самовираження та початку нової цікавої діяльності - так сталося з Монро:

Треба визначитися, адекватно оцінити свої можливості, не слухати некомпетентних невдах. Головне: робити все щиро, іноді навіть змушуючи себе. Такий мій шлях, але я ще тільки на старті. Найцікавіше попереду!

Глосарій. Хто є хто?

Абревіатуру ЛГБТ використовують для позначення гомосексуалів - лесбійок і геїв - бісексуалів і трансгендерів.

Слова "гомосексуалізм" та похідне від нього "гомосексуаліст" вважаються не політкоректними, оскільки використовувалися для позначення хвороби та людини, яка цю хворобу має. Оскільки одностатеве кохання хворобою не вважається, політкоректними є слова "гомосексуальність" та "гомосексуал" (за аналогією з "гетеросексуальність", "бісексуальність", "гетеросексуал" та "бісексуал")

Трансгендери - люди, чия гендерна ідентичність відрізняється від тієї, що асоціюється з їхньою біологічною статтю.

Гендерна дисфорія - відчуття незадоволення своєю статтю і або тендером. З крайніми формами гендерної дисфорії можна боротися шляхом корекції фізіологічної статі людини.

Транссексуали - люди, чия стать внаслідок хірургічної корекції відрізняється від вродженої.

MtF (Male-to-Female) - людина, що народилася з чоловічим тілом, але відчуває себе жінкою.

FtM (Female-to-Male) - людина, що народилася з жіночим тілом, але відчуває себе чоловіком.

Бігендер (андрогін) - людина, що поєднує в собі риси обох гендерів, ідентифікує себе і як чоловіка, і як жінку.

Інтерсексуал (гермафродит) - людина, що поєднує фізіологічні ознаки обох статей та ідентифікує себе з чоловіком, жінкою, андрогеном тощо.

Агендер - людина, що відмовляється ідентифікувати свій гендер.

Shemale (Шимейл) - біологічний чоловік, який шляхом гормонотерапії досягає жіночої зовнішності, але не робить хірургічної корекції та зберігає чоловічі статеві органи.

Трансвестити (кроссдресери) - одягаються і поводять себе так, як належить представникам протилежної статі, але не прагнуть змінити свою біологічну стать.

Травесті - людина, що грає роль протилежної статі для створення певного сценічного образу, як-то пародії на відому зірку тощо. Використання такого образу часто не стосується гендерної ідентичності.

Джерело: ГО "Інсайт"

Фото Дмитра Ларіна та з персонального сайту Монро