Українські чиновники можуть знищити природу "зеленими ідеями"

Французький дослідник Ф. Сен-Марк стверджував, що з усіх дефіцитів на сьогодні найбільшим є дефіцит дикої природи. Це й не дивно. Саме дика природа формує придатне для існування середовище: температурний режим, водний баланс, родючість ґрунтів, кругообіг речовин.

Яскраве соняшникове поле на якому навіть не використаються отрутохімікати, абсолютно не здатне замінити ліс, степ або болото з їхнім біологічним різноманіттям. Воно не в змозі формувати та підтримувати стабільність довкілля, так само не зможе його сформувати замуроване в асфальт промислове підприємство, нехай воно буде при цьому тричі екологічно чистим. Отже, екологічна безпека це в першу чергу збереження та відновлення природних екосистем. Адже неможливо підтримувати здорове суспільство в нездоровому середовищі.

Природа – це велика кількість живих організмів, які підтримують існування одне одного. В Україні відомо щонайменше 70 000 видів живих організмів (не рахуючи бактерій!). Для того, щоб природа могла існувати, їй потрібен в першу чергу життєвий простір.

Тому земельне питання є ключовим екологічним питанням сьогодення. Це стосується і України, де населення зменшилось за останні 20 років більш ніж на 5 млн. людей. Але при цьому, за даними Державного агентства земельних ресурсів, тільки за останні 6 років площа забудови зросла на 57 тис. га, а площа орних земель тільки за 2011 рік зросла на 22 тис. га. Тому не дивно, що Червона книга стає все товстішою, оскільки біологічні види просто позбавляються місць існування.

Сучасний економічний лад розглядає землю як товар, або, в кращому випадку як ресурс. Суспільству нав’язується хибна думка про те, що екологічні проблеми треба вирішувати за допомогою удосконалення технологій, а не через зменшення споживання. Проте такий підхід вже дає свої жахливі плоди. І яскравим прикладом цього є так звана "зелена" енергетика ― новий дракон, який за відсутності екосистемного підходу до екологічної політики починає знищувати природу не менше, ніж традиційні енергогенеруючі потужності.

Чи це не парадоксально? Хіба можна казати так про "зелену" енергетику, прихід якої виплеканий десятиліттями зусиль екологів? Втім, як стане зрозуміло далі, будь-що можна зіпсувати і спотворити до непізнаваності. Так, власне, стається з ідеєю "зеленої" енергетики в Україні.

"Зелена" енергетика по-українськи

Перші спроби української "зеленої" енергетики встати на "власні ноги" показали, що це є щось зовсім інше, аніж колись фантастичні мрії екологів. Чому так стається? Причин цього непорозуміння кілька.

Під популярним терміном "зелена" енергетика" прийнято вважати альтернативні джерела або способи отримання енергії, які становлять малий ризик шкоди навколишньому середовищу там, де використовуються.

Йдеться про вітроенергетику, сонячну енергетику, малу гідроенергетику, використання геотермальної енергії, водневу та сірководневу, квантову енергетику та використання біопалива. Ідеалом "зеленої" енергетики є вітряк або сонячна панель на даху будинку. Втім, дякуючи нашим чиновникам, в Україні відбувається щось зовсім інше. Оскільки питання компетентності для прийняття рішень в Україні рідко відіграє хоч якусь роль, отримуємо ситуацію, коли "Зелена" енергетика по-українськи, це :

- електростанції замість локального енергозабезпечення

- будівництво на територіях дикої природи

- головна мета - надприбутки для інвестора

1. "Зелена" енергетика – електростанції замість локального енергозабезпечення

З наміченого ідеологами альтернативної енергетики шляху, "зелена" енергетика України звернула на самому старті, адже почала розвиватись не шляхом "малої" альтернативної енергетики, коли кожен хутір, район або й будинок міг би виробляти собі потрібну кількість енергії. Розвиток скерували на шлях створення спеціалізованих підприємств, що займаються виробленням "зеленої" енергії.

Перше і головне до чого призвела ця, здавалось би, незначна зміна первинної ідеї – кожне з підприємств стало потребувати території для розміщення енергогенеруючих агрегатів. І площа, потрібна для розміщення такої енергетики, зовсім не мала. На відміну від надшкідливої для довкілля класичної ТЕС, вітропарки або поля з сонячними панелями можуть займати колосальні території.

Так, вже зараз на Луганщині розпочинається створення Краснодонського вітропарку, що займе площу 17 тисяч гектарів. Для порівняння, це дорівнює половині м.Києва без міських лісів.

Краснодонський вітропарк

2. "Зелена" енергетика – будівництво на територіях дикої природи

Втім, подивімось з чого складається Україна на карті. Це передусім, поля, ліси, водойми, населені пункти і дорожні полотна. Ще біля 3% займають залишки природних екосистем, яким людина не змогла знайти застосування. В степовій зоні ці 3% зайняті останніми клаптиками нерозораного степу, а в Поліссі – залишками не меліорованих боліт. Саме ці території є останніми еталонами того, як виглядала природа, поки людина не зробила з неї щось зовсім інше. Більше половини видів, занесених на Червоної книги мешкають тут – на 3% України, яким людина не знайшла господарського використання.

Отже, де "зеленому підприємцеві" розгортати свої потужності? Ліси, населені пункти, дороги для цього не годяться. Можна б на полях, які далеко не всюди використовуються, а багато де й зовсім потерпають від ерозії. Їх багато. Рілля в Україні займає 56%, більше, ніж будь-де у Європі. Проте практично кожен клаптик поля сьогодні має свого власника.

Однак при всьому бажанні, розмістити на них електростанцію не вийде. З цього починається друга неув’язка класичної "зеленої" енергетики з українськими реаліями. В Україні ніде розміщати "зелені" електростанції крім як на останніх природних ландшафтах. Бо лише вони перебувають у державній власності і можуть бути передані підприємцям. Місцеві ради лише радіють, що знайшовся інвестор на освоєння невгідь і поспішно віддають останню природу під потреби інвесторів.

Якщо накласти плани спорудження сонячних і вітрових електростанцій на космічні знімки, які чітко показують, що знаходиться в кожному куточку нашої планети, то стане видно, що всі вони потрапляють на останні степові ділянки Криму, Миколаївщини, Запоріжжя, Херсонщини, Луганщини… Звісно, спорудження енергетичних установок тягне за собою створення і ліній електропередач, доріг і іншої потрібної інфраструктури.

Вітряки на мисі Меганом

Аналогічно будівництво малих та міні-ГЕС в Карпатах відбувається на природних територіях, а не там, де є сотні закинутих старих ГЕСів. Загалом за кошти інвесторів в Карпатах планують спорудити понад 570 нових гідроелектростанцій. Далеко не всі з них насправді є "малими". Водосховища для деяких обіцяють бути відчутно більшими за гірські села.

Головна загроза, яка так мобілізувала українців проти малих ГЕС – так звані дериваційні ГЕС, які становлять основну кількість всіх запланованих гірських електростанцій. Така конструкція ГЕС вимагає створення водосховища в одному місці і подачу від нього води на турбіну по трубі.

Довжина таких труб, що замінять карпатські річки – від 600 метрів до 10 км. Для деяких ГЕС вода подаватиметься з 2-8 річок одночасно. Отож приблизно 1000 карпатських річок опиняться в трубах. Очевидно, що це є катастрофою для риб, які мешкають в кожній з річок, для туризму і для екологічного благополуччя населення. Встановити нове обладнання на колишніх малих ГЕС, які були в минулому грамотно створені на бічних руслах річок, ніхто не бажає, адже кожна стара споруда є в когось на балансі. Вигідніше мати все своє і ні з ким не ділитись.

Отож, третя різниця української "зеленої" енергетики: відносно шляхетної екологічної ідеї в Україні "зелені" електростанції знищують природні екосистеми.

Схема існуючої ГЕС в Карпатах

3. "Зелена" енергетика вигідна лише інвестору

Головним міфом про українську альтернативну енергетику, яким втішають населення на громадських слуханнях і сесіях сільських рад – дешевизна "зеленої" енергії, начебто викликана розміщенням енергогенеруючих апаратів поряд із місцем споживання. Втім, українці споживають електроенергію з центральної мережі.

Підприємці продають створену енергію державі, а ми вже купляємо її у держави, оплачуючи рахунки "за світло". Кожному з нас байдуже, яким чином вироблений кожен наступний кіловат енергії. Та і з’ясувати це важко.

Разом з тим, абсолютно не байдуже підприємцеві. Збудувавши електростанцію, яка за показниками потужності підпадає під поняття "зеленої", підприємець отримує неймовірну винагороду під назвою "зеленого тарифу".

Як виглядає мала ГЕС

"Зелений тариф" - це спеціальна вартість електроенергії, яка встановлюється для "зелених" електростанцій. Так, збудувавши ГЕС на Черемоші і спаплюживши трубами кілька його приток, підприємець отримує ексклюзивне право продавати державі електроенергію по ціні втричі дорожчій від "класичної" енергії. Але на тих, хто споживає енергію це не впливає ніяк.

Тож четверта різниця українських "зелених" енергетиків від Європейських – їх головна і єдина мета – надприбуток.

Україна хоче запалити власну зірку?

Україна не має дефіциту електроенергії. Наявні ГЕС, ТЕС і АЕС не працюють на повну потужність та й до тих планують добудовувати нові реактори і генератори. За даними Міненерговугілля, у 2011 році Україна експортувала понад 6,3 млрд. кВт/год, тож жодного дефіциту електроенергії в країні немає. Але при цьому планує розвивати всі галузі енергетики надпотужними темпами. Для чого нам стільки енергії? Україна хоче запалити в небі власну зірку? Освітити планету? Навряд.

Таким чином "зелена" енергетика в Україні прямує шляхом створення на місці останніх природних ландшафтів електростанцій нового типу, задачею яких є збагачення інвесторів, що прагнуть швидко збагатитись на "зеленому тарифі".

А заступитись за природу на такому високому рівні лобіювання нікому. Природа не вигідна ласому до надприбутку інвестору. А справжню її ціну, яка ніколи не порівняється із вартістю електроенергії, не можна транслювати на банківський рахунок.

Прикро, що в таке неприглядне становище потрапила саме ідея зеленої енергетики, реалізація якої дійсно потрібна в Україні. Проте очевидно, що реалізувати таку ідею навряд чи зможуть ті чиновники, яких ми маємо зараз. Прекрасну раціональну ідею зменшення викидів у довкілля вони планують використати як і все інше – для того щоб нажитись.

Разом з тим, якщо людство бажає продовжувати існування на нашій планеті, курс має бути не на освоєння нових ресурсів, на яких ще ніхто не збагатився – на вітрі, на сонці, на річках… Ні.

Шлях має прямувати до скорочення споживання ресурсів, скорочення використання енергії. Звісно, без "зеленої" енергетики це майбутнє уявити важко. Але як би нам про це не говорили, на шлях альтернативної енергетики у її прямому розумінні наша країна поки не ступила і продовжує стрімко котитись по вузькій порослій тереном стежці до прірви.