Андрій Курков: Шевченко – Далай-лама України
Андрій Курков - український російськомовний письменник. Він - один із найбільш широко перекладених у Європі українських авторів. Тексти Куркова можна прочитати 22 мовами, а у 1999 його роман "Пікнік на льоду" увійшов до десятки європейських бестселерів.
Українську мову опанував у віці 16 років. Колишній охоронець Одеської в'язниці, успішний кіносценарист, має досвід роботи експертом НЕК з питань захисту моралі, з 1988 року - член англійського ПЕН-клубу та ще й поліглот. Одним словом "УП. Життя" знову вирішила пригадати давно знайомі 33 літери.
А
Астенія
Я ніколи не хворів на астенію - в мене завжди були бажання. Але у мене були знайомі радянські дисиденти, які потім захворіли на астенію. Найбільша криза була після розвалу СРСР, коли зник сенс бути дисидентом.
Чи є бажання, яких таки хотілося б позбутися?
У мене таких немає. Мені б хотілося, що б на добу приходилося 45 годин, щоб можна було додати і реалізувати більше нових бажань.
Невже не боїтеся перевтоми? 45 годин доби - це ж важко.
Поки що не боюся. Хоча я зараз менше працюю. Тобто бігаю по місту менше, а над текстами працюю більше, ніж раніше.
Б
Бардоліно
Це назва непоганого вина. Це просто смачне вино. Я вже 2 місяці не п'ю, але післязавтра я відлітаю до Франції, і там доведеться пити гарне вино. Тоді вже я не буду себе стримувати.
Як це звучить - "доведеться пити гарне вино"... А чому вже 2 місяці не п'єте?
Бо пишу роман. Я коли не п'ю взагалі, то пишу вдвічі швидше і легше. І ранок раніше починається. Він взагалі рано починається, але після того, як відвіз дітей до школи - голова нічим не забита, можна сідати і працювати.
О котрій зазвичай прокидаєтесь?
У Києві - за чверть сьома. В Лондоні - о шостій.
То ви жайворонок?
Колишня сова. Коли був студентом - був совою. Коли почав писати - вставав о 4 ранку, щоб писати. А потім - вчитися або на роботу.
В
Віскі
П'ю із задоволенням, трошки знаюся.
У мене є товариш, із яким ми то в мене вдома, то у нього вдома виставляємо віскі в правильному порядку - так, щоб за смаком куштувати.
Я вчора повернувся з Лондона і привіз йому пляшку віскі "Lagavulin", яку він замовив - це один із тих сортів, що подають до королівського столу. Це - один із двох сортів, які мають запах асфальту.
Мені пощастило - я в аеропорту в магазині віскі побачив цей віскі дистиляції 1992 року і відразу схопив пляшку. Поки що вона стоїть вдома, але після Франції вже будемо її відкривати.
Ви п'єте віскі по-американськи з льодом?
Ні, по-курковськи без льоду.
Г
Гранти
Я від них відмовляюся принципово. Я не беру грантів, бо мені вистачає грошей, які отримую гонораром.
Гранти - це продаж власного часу. Тобто ти маєш за маленькі гроші знаходитись в іншому місті, і там навіть не обов'язково працювати.
Вам часто пропонують гранти?
Останній грант мені пропонували 2 місяці тому - на цілий рік кликали в Оффенбах. Перед тим мені пропонували бути штатним письменником міста Грац.
Що таке штатний письменник?
Це означає поїхати на рік чи мінімум на півроку, коли тобі дають квартиру, гроші, а ти там живеш, там пишеш, там береш участь у культурних програмах і таке інше.
А взагалі, якби вам запропонували на рік поїхати в іншу країну - не на грант, а просто так - то поїхали б пожити?
Ні, це нереально.
Через родину?
Ні, це просто не мій ритм. Я не можу сидіти на одному місці півроку чи рік.
У середньому 6 місяців на рік я мандрую сам, влітку я мандрую з родиною, кілька разів на рік вилітаю з родиною або когось із дітей беру з собою.
Вам у розлуці не тяжко, коли подорожуєте самі?
Ні, не дуже, бо я постійно на зв'язку онлайн. Але відчуваю, що треба контролювати дітей, особливо зараз, коли вони в школі.
В які країни вам найкраще їздиться?
Німеччина, Англія, Ірландія, Франція, Бельгія, Швейцарія, Австрія... В Іспанії менше - там якось погано почалося.
Чому?
Коли там вийшла моя перша перекладена іспанською книжка, видавництво запросило, почало планувати мої виступи і попросило вивчити іспанську мову. Я погодився, попросив 5-6 місяців часу на вивчення мови.
Я почав вчити, але за цей час їхнє видавництво купив німецький концерн "Bergelsman", і новий менеджмент скасував усі промо-тури письменників. Тоді ж я і припинив вчити іспанську і зник інтерес до Іспанії.
Хоча я їздив до Іспанії, але вже не як письменник - одного разу був на конгресі ЮНЕСКО від кіноакадемії, інший раз теж по кіношних справах, і один раз їздив з родиною. Але за всі ці поїздки я не відчув країну, вона залишилась для мене якась "потустороння".
Ґ
Я не знаю слів, які на "ґ" починаються.
Д
Дунай
З одного боку, це симпатична річка. З іншого - вона набагато менша за свою назву. Я коли вперше її побачив, то був розчарований. Адже там стільки музики, стільки вальсів, стільки легенд про мандрівників, стільки країн вона проходить... а вона виявляється така маленька, така європейська.
Першим побачили український Дунай?
Ні. Вперше побачив його в Австрії, потім у Сербії, потім в Угорщині. І в Вилково був, але це не те, це дельта.
Е
Емма Томпсон
Це англійська акторка, вже давно її люблю. Хоча я дуже мало акторів знаю по прізвищах, але її я запам'ятав, ще коли в Англії дивився телевізор. У них, порівняно з нашим, телебачення бідненьке, лише 5 каналів, але фільми вони роблять дуже гарні - теледраматургія у них серйозніша і від нашої відрізняється. Емма Томпсон завжди на себе там звертала увагу.
Чим же вона привернула вашу увагу?
Якщо порівняти її з голлівудськими зірками, то вона абсолютно анти-голлівудська.
Голлівудські акторки всі штучні, фотошоповані. Там багато хімії, багато фізики, якихось натирань, а вона справжня, натуральна. Як частина природи, як швейцарські корови, з яких роблять "Мілку". Природна краса цікавіша від штучної краси.
Є
То нехай буде "є" - і щоб завжди було.
Ж
Життя
Це найцікавіше, що є взагалі на світі. Життя і кохання. А потім наслідки життя і кохання.
З
Зима
Зима затягнулася. Я вже в Лондоні побачив і нарциси, і тюльпани, а тут може коли-небудь ця зима закінчиться.
Природна зима точно закінчиться, а от соціальна зима...
Що ви називаєте соціальною зимою?
Весна - це коли все посміхається. І природа, і люди.
Соціальна весна у нас почнеться, коли у нас почнуть посміхатися політики, і їхня посмішка буде доброю і щирою.
Поки що губи ніби замерзли. Але якщо вони відтануть, якщо з того щось вийде - вже буде ознака соціальної весни.
Тобто якщо Янукович широко і щиро усміхнеться - це буде зараховано за ознаку соціальної весни?
Це не весна буде... Я навіть боюся сказати, що це таке буде.
Мене посмішки президентів завжди дивували. Я тому і написав роман "Остання любов президента" - хотів зрозуміти, чому у нас такі нещасні президенти і політики.
Я навіть поки що не бачу потенційно щасливого президента в Україні.
І
Івасі
От ви знаєте, що таке івасі?
Ні, не знаю. Розкажіть!
Це колишній дефіцит, вид сєльодкі - найпопулярніші в 50-60-ті роки види називалися "івасі", "дунайка", "астраханская" і "донская".
Я зараз нарешті дописую роман "Садовник из Очакова", і там частина дії відбувається в місті Очаків у 1957 році. Мені допомогли збирати інформацію про побут цього міста, про побут нормального радянського життя.
Сєльодка там відігравала дуже серйозну роль. Вона стримувала людей від бунту. Думаю, якби вона зникла, то СРСР розвалився б раніше, тому що народу завжди було потрібно щось солоненьке після горілки. Або навіть просто з картоплею замість м'яса. І партія це розуміла.
А ви самі зазнали нормального радянського життя?
Зазнав. Згадую з задоволенням.
Що згадуєте?
Багато чого. Наприклад, банки з червоною і чорною ікрою.
Трилітрові?
Так - нам батько їх привозив з Далекого Сходу. Щось передавали родичі з Байкалу... Багато згадую. Пам'ятаю, на випускний вечір у мене не було костюму, і в магазинах не було. Мама працювала лікарем при міліцейському шпиталі на Лук'янівці - вона подзвонила комусь зі своїх колишніх пацієнтів-міліціонерів, і їй дали машину.
Ми поїхали по райцентрах Київської області, щоб по універмагах шукати мені костюм. В універмазі йшли відразу до директора - 1 чи 2 костюми висіло у нього в кабінеті, а не там, де могли купити покупці.
Костюм ми купили чи то у Бишеві, чи то в Макарові. Потім я його ще 10 років одягав, а потім він якось перестав на мене налазити...
Ї
Їжачки
Їжачок - це антонім бандіта 90-х років. Їжачок - добрий, а бандити носили зачіску "йожик", а потім почали налисо голитися.
У мене до їжачків гарне ставлення. Це колючий символ добра.
И
Ичжоу
Я знаю тільки це місто на "и".
Знаю його я тільки тому, що грав із татом в "города", тому знав купу назв міст і містечок. Для того, щоб не програвати, коли випадає літера "и", я одного разу цілий день провів над картою, з лупою вишукуючи місто на "и". Тоді в Китаї знайшов місто Ичжоу. Зрадів і запам'ятав на все життя.
Хто перемагав у грі зазвичай - ви чи ваш батько?
У кінці я був більш географічно підкований. Наша вічна спільна проблема - міста, що закінчуються і починаються на "а". В той момент я таких слів знав багато і програти не міг.
А зараз я граю з дітьми - вони молодці, швидко вчаться.
До речі, якою мовою вони спілкуються?
Більше російською. З мамою - англійською. В школі вчать українську. Я їм заздрю, бо сам виріс одномовним. Українську вивчив лише у 16 років. Сам вивчив англійську, французьку... Остання моя мова - німецька, я її вивчив, щоб поїхати в тур Німеччиною.
Хоча взагалі моя перша іноземна мова - це ботанічна латина, бо я розводив кактуси.
Й
Йод
Я багато говорю, тому часто втрачаю голос. Завжди думав, що для поновлення голосу достатньо прополоскати горло солоною водою з содою, але нещодавно виявилось, що туди треба додавати ще й крапельку йоду. Я останні 2 місяці полощу горло содою з йодом.
К
Крим і кактуси
Був у Лондоні, записував там передачу на Бі-Бі-Сі. Крім мене там було ще троє гостей, серед них був Майк Девіс, американський біолог, автор книжки про агресивну біологію - "Invasive Biology".
Це про рослини-вбивці?
Ні, це про те, як люди привозять екзотичні рослини, висаджують на своїй території, а ті нові рослини починають змінювати життя інших рослин.
Південні рослини так само - поступово повзуть на північ. За останні 5 років вони піднялися на 500 кілометрів на північ. У нас все це поки що притягує Крим, але щось таке ж, як у Криму, я вже бачив у Херсонській області.
Тепер я чекаю, коли до Києва доповзуть пальми, бо разом з ними можна буде чекати і бананових дерев і мавп.
Ви переймаєтесь екологічними проблемами?
Забрудненням переймаюсь, глобальним потеплінням - менше. Після цієї зими я охолов до потепління.
А забрудненням і економією води, електрики переймається моя дружина. Так переймається, що вистачило б на двох... Вона ще дуже переживає, що я часто літаю літаком, а літаки забруднюють повітря.
Машину ми використовуємо лише для поїздок у село, а ще для того, щоб відвезти дітей у школу. А так користуємось громадським транспортом.
Часто підходять по автографи?
Ні, але заговорюють часто.
Як ви до цього ставитесь?
Нормально. Чому б не поговорити з нормальною людиною? Але загалом це не так часто буває. Іноді підходять двічі на день - зранку і ввечері. Але частіше не підходять взагалі.
Л
Львів
Це чудове місто, культурна столиця України. Було б раціонально, щоб зло і добро ділилися порівну та раціонально. Тобто щоб усе культурне зло переїхало туди.
Я маю на увазі, що треба розділити столиці.
Політична столиця хай буде в Дніпропетровську чи в Донецьку. Ще потрібна юридична столиця, де будуть усі суди - так легше контролювати, хто скільки взяток узяв. А на культурну столицю, навіть без всякого зла, реально заслуговує тільки одне місто - Львів.
Там є публіка, яка потребує культури. Бо в Києві публіка потребує шоу-бізнесу і статусних заходів. Тут немає потягу до культури і до мистецтва. А у Львові цей потяг відчувається. Саме тому у них є найкращий український книжковий Форум, саме тому кожен новий клуб у них не гламурний, а зі змістом.
У Львові з часів Захера фон Мазоха є почуття міри у провокаціях. От там є Ігор Подольчак...
Ну і потенціал туристичний у Львова більший, ніж у Києва. Туристи просто відразу бачать, що Київ сам себе не любить. Тобто влада не любить Київ, а кияни з цією владою не борються...
Владу - на схід, культуру - на захід... А Києву яка роль дістанеться?
Інформаційна столиця та якась адміністративно-бізнесова столиця.
М
Мораль і НЕК з питань захисту суспільної моралі
Був членом НЕК, пішов звідти під час скандалу з Ульяненком. Хоча той скандал просто був останньою глупотою, яка там виникла. Я втомився коментувати те, що там відбувалось.
Та комісія - штатний державний орган, але члени комісії працюють на громадських засадах. Це такий абсурд. Тобто 90 людей на зарплатах пишуть листи, приймають рішення, а віддуваються всі інші - люди, які там на громадських засадах, які голосують, часто не розуміючи, що сталося.
Як вас туди "угораздило"?
Я пішов буди з благою ціллю. До того ж, перед тим, як мене запросили, я саме з'їздив на Петрівку купувати зошити та щоденники дітям. Я подивився на напівголих Брітні Спірз на обкладинках... З тієї ж причини дружина слідкує, щоб діти не дивилися телевізор - там навіть зранку на музичних каналах можна багато цікавого побачити.
Тому я думав, що буду на цю тему свої 5 копійок вставляти. Кілька разів виступав... Хоча я все одно не так часто там бував, бо багато їжджу.
Ситуація з Ульяненком спровокована видавцем, "Клубом сімейного дозвілля". Напевно, вони хотіли захистити себе від наслідків того, що видали книжку, не прочитавши її.
Крім картинок на зошитах і щоденниках, від чого ще треба захищати українську мораль?
Мистецтво не підлягає цензурній оцінці. Є мистецтво, яке можна показувати в музеях, а є мистецтво, яке там не можна показувати. Але це НЕК по моралі не стосується.
Загалом же такі НЕК є в кожній країні. Найрадикальніші вони в Америці. Там вони рахують сцени, де палять сигарети і п'ють, рахують кількість слів "f*ck" у кадрі. Виходячи з цих даних вони можуть добитися, щоб під час показу в їхньому штаті ті сцени вирізали.
Фантастика!
У нас той НЕК просто білий і пухнастий...
Н
Нью-Касл
Був там уперше в житті. Виступав в університеті. Це такий колишній Донецьк - шахтарське місто, але шахти закрили років 30 тому. Тепер це університетське місто, місто студентів. 150 тисяч населення, 50 тисяч студентів. Супер-архітектура, гарні цікаві мости, хороша публіка.
І цікаві таксисти. Один розповів про електричні екологічні автобуси. Інший розповів, що мріє поїхати в Сталінград, бо прочитав дві книжки про Сталінградську битву. Я порадив йому замість цього почитати записки військового кореспондента Василя Гроссмана. Її російською не видавали, але англійською є.
О
Онкологія
Вона постійно нас супроводжує, але не так в реальному житті, а в метро. На всіх лайтбоксах - портрети хворих дітей, яких чомусь не може вилікувати держава. Я в жодній країні не бачив такої кількості прохань про допомогу.
Навіть у Росії є квоти на високотехнологічне довготривале лікування - це великі гроші, які дають на лікування підлітків і дітей.
Мене дивує, що наша Конституція так багато обіцяє, але всі повинні розраховувати тільки на себе чи на спонсорів, чи на допомогу.
Хвороб боїтеся?
Ні. Я ще ніколи серйозно не хворів.
П
Паніка
Дружина надіслала смс кілька днів тому - написала, що в Києві всі панікують, що буде землетрус, розповіла, що наша няня порадила зібрати документи разом, щоб легше можна було їх забрати, якщо будинок впаде.
Я її заспокоїв: якщо впаде будинок, то документи не гратимуть великої ролі.
Якщо чесно, я думав, що країна вже давно вилікувалась від паніки. Востаннє пам'ятаю загальну паніку в 60-ті роки, коли при Хрущові зник з магазинів білий хліб після впровадження кукурудзи.
А недавня паніка зі свинячим грипом - злякалися?
Ні. Я на такі речі взагалі не звертаю уваги.
Р
Рекет
Була в мене така дуже дивна криша в 1993 році. Я тоді вперше вийшов на Андріївський узвіз продавати свої книжки. До мене майже відразу підійшов хлопець, сказав, що він з рекету, запитав, що я роблю. Я сказав, що продаю свої книжки. Він розпитав мене про них, а потім сказав, що якщо будуть проблеми - то він щодня буває на Узвозі о 12, запропонував звертатись по допомогу.
С
Сусід
У мене було декілька друзів-бандитів у 90-х. Їх потім убили.
Мені більше подобались бандити 80-х. Вони були романтичніші, вони хотіли товаришувати... У мене був сусід на Нивках, він жив у сусідньому парадному - бандит Коля. Бандит і наркоман. Якось він сказав, що буде мене захищати, якщо що... І кілька разів я бігав до нього по допомогу.
Так у вас була "криша"?
Так. Мені було років 13... У нас постійно йшли такі бої стінка на стінку. Бійки між 18 і 16 домами на вулиці Туполєва... Або 18 і вулицею Щербакова.
Коля помер від наркотиків - його знайшли мертвим в парадному.
Т
Тарас Григорович Шевченко
Далай-лама України, якого ще хлопчиком помітили і "вичислили" російські масони (в усіх сенсах, в тому числі в історичному і в позитивному) і викупили з кріпацтва, щоб допомогти йому стати Далай-ламою всієї Росії, а не тільки України.
Тут спрацював синдром "щойно звільненого раба": тобто отримана свобода стала означати відсутність пана і відсутність обов'язкової тяжкої праці.
Далі ви знаєте, звичайна еволюція міфотворення: нормальна жива людина, після смерті м'ясорубка історичного імідж-мейкерства, далі - ікона, яка влаштовувала радянську владу так само, як влаштовує пост-радянську, при цьому значення Шевченка урівнялось зі значенням "Кобзаря" і навпаки, інший Шевченко, "не-кобзарний", наче і не існує.
У
Українська література
При всьому намаганні української літератури стати схожою на шоу-бізнес, вона ще не дотягує до шоу-бізнесу. І слава Богу. У нас з одного боку політика тяжіє до шоу-бізнесу, а з іншого - література.
Це може закінчитись тільки однією катастрофічною ситуацією - коли Андрухович стане президентом. І при цьому не кине співати. Але цього не станеться, і тому я більш-менш спокійний.
Література, я думаю, залишиться поза шоу-бізнесом. А політика - ні. Вона зараз така популістська... Напевно, скоро будуть продавати білети на другий ярус парламенту.
Але одночасно є чому радуватись - наше молоде покоління письменниць і письменників - це "голлівудське" покоління (знову ж в гарному сенсі!). На зустрічі з Оксаною Забужко, Юрком Андруховичем, Любком Дерешом молодь іде майже колонами.
Наші письменники створюють хвилю, яка ще котиться навіть тоді, коли самі письменники вже й забули, що цю хвилю пустили. Інколи вона котиться навіть тоді, коли письменники вже й пожалкувати встигли про неї.
Це я про поради кількох письменників перед президентськими виборами.
Ф
Файно
Це слово - європейський прапор в українській мові, бо існує і в німецькій, і в англійській мові. Тобто, коли нам файно, і ми про це голосно заявляємо - нас чує Європа і сприймає нас як своїх.
Всі антоніми цього слова не є спільними європейськими словами, і коли ми комусь жаліємось на життя чи на наших політиків - нас не розуміють, і не вважають своїми.
Х
"Хреновуха"
Настойка на хроні, якою пригощають в одному пост-радянському ресторані на Володимирській. Там також кажуть, що хреновуха - традиційний український напій. За радянських часів я про хреновуху ніколи не чув. Мабуть, була заборонена комуністами.
Ц
Цирк
Найважливішими мистецтвами з самого початку Радянської історії були визнані кіно та цирк.
Про кіно ми пам'ятаємо з цитати Леніна. Довести особливе ставлення радянської влади до цирку теж легко - в усіх інших країнах світу цирк є мандруючою трупою акробатів і так далі, які возять з собою шатро, ставлять його на якусь кількість вистав, потім складають, їдуть далі.
Тільки в Радянському Союзі вирішили, що цирк має бути стаціонарним, як театр. Тож наслідки можна відчути і зараз. Особливо зараз - клоунада давно вийшла за межі цирку, чорна та біла магія теж.
Нещодавно двоє чоловіків, назвемо їх Ю. та Я. розрізали пилою жінку Т. Розрізали, і, як в цирку, показали, що вона залишилась живою. Але дуже невдоволеною.
Ч
Черга
Пам'ятаю, чергу в Катовіце за ковбасою.
Моя друга іноземна мова - польська. Колись я познайомився з пані Крістіною Мостовською. Ми з нею домовились, що вона мене видасть за свого родича і надішле запрошення. У неї був син - мій одноліток, і вона мене запросила.
Я поїхав і на ходу вивчав польську - хоча вже трохи знав англійську. 1980-й рік, мій перший закордон. Я привіз туди дві праски, самовар, продав - і отримав купу грошей! Купив усім подарунків.
Син пані Крістіни радив мені на вулицях розмовляти англійською, а не російською.
Закордоном сподобалось?
Так. Пам'ятаю, ми їздили в Катовіце за ковбасою. Тоді по Польщі вже почалися страйки - "Солідарність" уже працювала, а в Катовіце продавали ковбасу, і страйків не було.
Пані Крістіна займала чергу, а я ходив і гуляв. Годин через шість вона купила ковбасу... Ввечері ми повернулись додому і з великим задоволенням ту ковбасу з'їли. День не пройшов зря...
Ш
Штайн
Нещодавно мене зазивали в маленьке, але дуже симпатичне містечко на Дунаї в Австрії, недалеко від Відня - Штайн. Воно відоме тим, що там знаходиться в'язниця для тих, кого посадили на довічне ув'язнення. А навпроти неї - Музей карикатури і гумору.
Я там виступав - не у в'язниці, а в монастирі Готвайн, там роблять гарний шнапс і вино. Але я не міг не підійти до в'язниці, щоб подивитися. Там на дошці об'яв для працівників написано, що для співробітників в'язниці відвідання Музею гумору і карикатур - безкоштовне.
Щ
Щастя
Якщо життя і кохання справжні - виникає щастя, наркотик щастя. І ти стаєш від нього залежний. Але, як багатий наркоман, ти знаєш, що наркотику тобі завжди вистачить.
Ви щасливі?
Так.
Нічого не бракує?
Я реаліст - навіщо мені ще щось? У мене немає часу на все щастя.
Це як у тому єврейському анекдоті: "Що таке нещастя? - Це мати таке щастя". У мене навпаки. От наприклад, сьогодні перед тим, як сюди прийти, перевіряв пошту - отримав два запрошення. Запросили в наступному році виступати в Шрі-Ланці, а ще запросили виступати на саміті президентів у вересні. Тепер думаю, від якого щастя відмовлятись.
Взагалі щастя - це життя щодня дає якусь нову інформацію і їжу для думок, і емоції провокує, і не залишає синців чи чогось гіршого.
Ви взагалі емоційна людина?
І так, і ні. Радше так, але, коли треба, вмію вмикати "холодну кров".
Вас легше розсмішити чи розсердити?
Мені важко сердитись.
Тоді що може розсердити Андрія Куркова?
Мене дратує глупість, ідіотизм і така шинельна корумпованість, коли тільки подивишся на людину - і відразу ясно, що воно таке, і чого воно хоче.
З усіма цими речами дуже легко боротися, використовуючи пораду Жванецького: "Не хочешь нюхать то, что изо рта - отойди".
Ти відходиш, не спілкуєшся - і все нормально.
Ь
Тут дозвольте привести слово, яке на цю літеру закінчується - "капость".
Дуже воно перегукується з російським словом "пакость". Мені це перегукування не видається випадковим. Насправді, думаю, що "пакость" - слово українського походження, яке, разом зі значенням цього слова, привнесли в російське життя талановиті українці, що робили кар'єри в царській Росії.
Ю
"Ювенільне море"
Повість Андрія Платонова, геніального пролетарського письменника, що творив в 20-30 роках, а помер в п'ятдесятих, працюючи прибиральником території Літературного Інституту імені Горького.
Країна має тільки 19 років, а майже всі в ній наче відчувають себе старими і хочуть омолодитись за допомогою будь-чого, ботокса, гормональної дієти, всі шукають своє ювенільне (омолоджувальне) море. Особливо публічні особи, головна якість і головний талант яких - це просто публічність.
Я
"Хлопчик, це ти підірвав оцей міст?"
"Я"
"Але ж це наш міст!"
"Ja, ja", - відповів хлопчик.
Ось такий старенький анекдот про війну і партизанів.
Усі інші асоціації з цією літерою мають не дуже приємний присмак. За виключенням яблука, бо полюбляю влітку холодний яблуневий сидр.