Володимир Рутківський: Сучасний школяр відучений від книжки

Володимир Рутківський, чия книга "Сторожова застава" увійшла до " довгого списку" премії Дитяча книга року ВВС-2012, каже, що будь-який школяр хотів би стати пліч-о-пліч з "українськими богатирями Іллею Муровцем та Олешком Поповичем".

- Розкажіть, будь ласка, трьома реченнями, про що Ваша книга?

- Добре, що не трьома словами. А коли серйозно, то я намагався показати, що гени Іллі Муровця та Олешка Поповича продовжуються і в нашому поколінні. Це книга про спорідненість віків та про героїв, яких варто наслідувати.

Ну, посудіть самі, хіба не хотілося б сучасному школяреві стати пліч-о-пліч з українськими – саме українськими! - богатирями Іллею Муровцем, Олешком Поповичем та їхніми побратимами?

- Як би Ви самі визначили її жанр?

- Початкову редакцію повісті, написану ще в 1986 році, я розглядав як перший український історичний детектив.

Проте неймовірному Іванові Малковичу цього було мало. Він зажадав, аби я зробив тлом не лише прикордонне містечко Римів, а й, по можливості, Київську Русь чи бодай Переяславське князівство. Тож повість була перекроєна і дописана, у ній з'явилися нові ситуації і персонажі: такі як Володимир Мономах, його син Святослав, чи дика кішка рись, яка за свідченням самого Мономаха збила його на землю разом з конем.

- Опишіть, яким Ви уявляєте свого читача: його стиль, звички, інтереси, вподобання?

- Мій читач - сучасний українець віком від 9 до 90 років. Він енергійний, підприємливий, цікавий, любить свою землю і її історію. Я орієнтую його на старе добре сімейне читання, коли родина відключає телевізор чи комп’ютер і всідається до книги, коли батько й син з однаковим зацікавленням обговорюють її.

Тому я намагався писати так, щоб щось корисне для себе знаходив не лише юний, а й дорослий читач. Маю завважити, що сімейне читання вже стало популярним в багатьох інтелектуальних сім’ях. Але хочеться, аби це стало всеукраїнською традицією.

- Яку останню книжку Ви прочитали?

- Зараз повільно і з насолодою вчитуюся в Тараса Мельничука, виданого "Абабою..." Я з ним був знайомий ще по Ірпінських семінарах, дещо читав, але тільки дещо. На мою думку, це фантастичний метафорист. Читаю по одному-два вірші перед сном і намагаюся уявити, що стоїть за його рядками. А уві сні з’являються всілякі медитації на тему Тарасових віршів.

Для відпочинку ж останнім часом гортаю Рекса Стаута. Мені до вподоби стрімка легкість і вишуканість його стилю.

- Наскільки, на Вашу думку, сучасних підлітків і школярів цікавить історія та історична повість? Чи не замінив Інтернет освіту книжками?

[L]- Тут у нас обвал. Кажуть, що багатьом батькам придбати книжку не по кишені. Проте коли я, об’єднавшись з книгорозповсюджувачем, іду до школи і розповідаю учням, про що йдеться в книжці, вони стають у чергу, аби її придбати. Отже, гроші знаходяться. Гадаю, що сучасний школяр у масі своїй просто-на-просто відучений від книжки..

- Чи намагаєтеся Ви писати історично достовірно? Чи головне для Вас не історична правда, а сюжетна лінія?

- Ще жоден з істориків не звинуватив мене в ігноруванні факту чи дати. Проте вони для мене лише орієнтир, а насправді мої герої чинять і мислять так, щоб сучасний читач сприймав їх як своїх ровесників.

- У "Сторожовій заставі" Ілля Муровець є підкреслено українським богатирем, хоча в масовій культурі він частіше є руським, а інколи навіть і російським. Паралельно тривають суперечки між фольклористами та істориками щодо його національності. Наскільки доречними, на Вашу думку, є такі спроби розділити чи навіть привласнити героя?

- Так вже в нас заведено, що рацію має той, хто голосніше крикне. Я ж у своїй "Сторожовій заставі" танцював від факту. Конкретніше, від двотомного видання "Былины", виданого в Москві 1958 року. Там російські вчені самі стверджують, що висновок про середньо-руське походження образу Іллі робити не можна. Можна швидше говорити про середньо-руське походження самої пісні про нього. Мабуть, її склали ті переяславці, хто втік від половецько-татарської навали з Переяслава за Переяслав-Залєський. А сам Муровець, на їхню думку, народився десь на Подолі чи Чернігівщині.

- Торік Ви розказували, що "Сині води" з захопленням читають не тільки хлопчики, але й дівчатка. Від кого Ви отримали більше відгуків на "Сторожову заставу"? Що більше запам’яталося хлопчикам, а що – дівчаткам?

- Як не дивно, і тих, і інших цікавить, чи одружилися Росанка і Олешко Попович після тієї знаменитої битви над Сулою. Щодо відгуків, то, на жаль, їх менше, ніж хотілося б. Так, батьки мені передавали, що діти з захопленням читають "Сторожову заставу", проте ні ті, ні інші відгукуватися чомусь не поспішають. Мабуть, вже відучились чи ще не привчені ділитися своїми враженнями. Тож будемо сподіватися, що пряма лінія "письменник-читач" хоч колись та запрацює.