"Дірка від бублика". Про міжнародні закупівлі ліків

Навесні український парламент ухвалив 2 безпрецедентні закони.

За ініціативою громадських організацій, народні депутати, по суті, відчинили двері українського фармацевтичного ринку для найвідоміших міжнародних організацій задля здійснення державних закупівель ліків та вакцин – таких, як ЮНІСЕФ, ВООЗ, IDA, Crown Agents та інші.

Причиною цього кроку став провал тендерних закукпівель ліків та вакцин у 2014-му році.

Але не встигли чорнила від президентської ручки засохнути на підписаних ним законах, а пацієнти України з полегшенням зітхнути, – тепер вони нарешті отримають якісні ліки вчасно! – як корупціонери всередині МОЗу та за його межами вже почали зворотній відлік часу для хворих людей.

Наразі вся тендерна мафія в один голос впевнено заявляє, що цього року закупівлі ліків та вакцин через міжнародні організації неможливі.

Бо... не встигнуть.

Або… тому, що закони треба переписувати (вони недосконалі).

Або тому що ніхто не знає і не вміє написати до них підзаконні акти, а погані дяді й тьоті з інших міністерств та відомств гальмують їхнє затвердження.

Ну і також тому, що міжнародні організації просто не встигнуть привезти ліки до України через свої начебто довготривалі процедури.

В один голос чиновники МОЗ і новопризначений заступник Міністра Віктор Шафранський, якому з пилу з жару доручили відповідати за всі закупівлі в МОЗі, уже радісно заявляє на офіційних зустрічах, що замість передачі всіх 18-ти програм міжнародним організаціям, МОЗ зможе, "у якості тесту" закупити цього року лише .. 2 вакцини.

Розвінчуємо міфи.

18 програм, за якими наразі і вже протягом багатьох років закуповує життєво важливі ліки МОЗ, витрачаючи на них близько 200 млн. доларів щорічно – є по суті єдиною системою, де тяжко хворі пацієнти з гемофілією, ВІЛ-інфекцією, туберкульозом можуть дійсно отримати лікування з рук держави.

Таких "щасливчиків" у нас в країні до 20-30%, бо майже половина коштів безсоромно розкрадається.

В той же час, для багатьох пацієнтів, – а їх 3,6 млн. – це єдиний шанс на спасіння свого життя, і воно завжди, кожного року (!) залежить від того, хто управляє цим зачарованим відомством.

Порівняльні дані БФ "Пацієнти України"

З іншого боку, 200 млн. доларів, завжди були – і, як виявилося, досі є – ласим шматком пирога і власне метою перебування в цьому жаданому кріслі.

За даними Служби Безпеки України, до 40%, тобто 80 млн. доларів (!) раніше щорічно йшло до кишені головному чиновнику від медицини та його обслуговуючому персоналу. Саме тому протеже різних політичних сил та партій споконвіку боролися за цей грошовитий шматок.

Саме ці мізерні в масштабах країни (а не одного гаманця) кошти, які могли забезпечити кожного третього хворого українця життєво важливими ліками, завжди були темою скандалів та розслідувань та причиною зняття чиновників найвищої ланки.

Можливо, тому що це єдина можливість для пересічного українця з онкозахворюванням чи гепатитом отримати хоч якусь безкоштовну медичну послугу від держави в нашій абсолютно зруйнованій псевдо-безкоштовній системі охорони здоров’я.

Так, переживши в 2014 році небачену до цього часу кризу з ліками (раніше гроші крали, але їх принаймні вчасно витрачали!) через недолугість та жадібність чиновників МОЗ у проведенні державних тендерів, пацієнти самостійно взялися ратувати свої життя.

По суті, написавши з експертами та пролобіювавши пакет законів, покликаний не лише відібрати близько 80 млн. доларів на рік чистого прибутку в чиновників, але й найголовніше – врятувати величезну кількість життів уже в 2015 році, під час економічної кризи та війни на Сході.

Цей пакет законів передбачає декілька дуже простих, але важливих для українця речей:

- повністю на п’ять років звільняє Міністерство охорони здоров’я від закупівельних функцій, перетворюючи його з "міністерства торгівлі" на "міністерство політики", а відтак – реформ;

- надає Україні унікальний шанс отримати реальні ринкові ціни на ліки та вакцини, без 40%-ї корупційної маржі;

- спрощує процедуру реєстрації ліків та вакцин для державних закупівель в Україні (адже всі ці медичні продукти вже визнані країнами Євросоюзу і пройшли перекваліфікацію ВООЗ);

- знижує ціни на ліки на 42% за рахунок скасування введених торік додаткових податків на ліки, можливості отримання гуртових цін та поставки ліків у міжнародній упаковці.

Здавалося б, ідея, проста, як двері: реалізувати вже затверджений закон, максимально швидко передавши функції закупівель ліків та вакцин міжнародним організаціям, позбавившись тягаря та фльору корупційних схем та скандалів і ставши міністерством справжніх, якісних та безпрецедентних реформ.

Але, як виявилося, міністерство з цим реформаторським планом не дуже і поспішає. Жодного офіційного звернення, на яке вже з березня очікують міжнародні організації, досі не було відправлено Міністерством охорони здоров’я України до жодної з організацій.

Більше того, замість передачі всіх без винятку програм міжнародним організаціям – а їх більше півдесятка, і вони здатні зробити всі закупівлі для України, а деякі – по дуже пришвидшеній процедурі в момент кризи (від 2 до 4-х тижнів!), – МОЗ хоче зробити лише пілот на ... двох вакцинах, зареєстрованих в Україні.

Про спрощену реєстрацію, яку дозволяє закон, юристи відомства, мабуть, не дочитали. Замість того, щоб якомога швидше сформувати номенклатури та зробити офіційні заявки до міжнародних організацій – це потрібно було робити ще в січні!, – в квітні розпочинає довготривалий, хаотичний та затягнутий в часі процес реформування номенклатурних комісій, національного переліку препаратів для закупівель.

Замість того, щоб від дня голосування ВРУ 19 березня за закон 2150 почати розробляти всі необхідні підзаконні акти, затримується з цим аж на 2.5 місяці.

Прикро, але навіть заступника голови АП Дмитра Шимківа дуже неуважним чиновникам МОЗу вдалося ввести в оману, переконавши, що цього року міжнародні закупівлі неможливі через їхні начебто довгі (6-8 місяців) процедури.

Шановні чиновники МОЗу певно не в курсі, що звичайна процедура МОЗу якраз і триває близько 6-ти місяців.

А цього року, навіть більше, адже лише на поставку препаратів Кабмін щедро відміряв своєю Постановою № 117 аж півроку, і до того ж, зі 100%-ю передплатою.

Саме внаслідок таких корупційних маніпуляцій та закупівлю ліків через "компанії-прокладки" наразі під загрозою смерті опинилося 30 000 ВІЛ-позитивних пацієнтів.

Натомість, деякі міжнародні організації, готові в найкоротші терміни поставити ліки до України від моменту перерахунку коштів – а саме протягом одного місяця.

Ще одним страшним міфом, яким наразі маніпулюють чиновники Міністерства є нібито надзвичайно висока оплата послуг міжнародних організацій. Насправді ж, найвищий рівень оплати за послуги складає близько 7% (включаючи контроль якості препаратів), а в залежності від суми контрактів організації можуть "впасти" й до 2-3%. Тож, робимо прості арифметичні розрахунки.

"Маржа" корупційних контрактів, заключених МОЗом з "компаніями-прокладками" в минулі роки по деяким препаратам, як наприклад Кларитроміцин" (див.табл.), складала 187,2 доларів.

У той же час, міжнародна організація може закупити цей самий препарат за 8.8 доларів. Тому навіть третьокласник зможе підрахувати, що додавши до цієї вартості навіть найвищий рейт оплати послуг міжнародних організацій у 7%, ми все одно матимемо шалену економію на одній упаковці даного препарату в 186,6 долара.

Тож, залишається лише здогадуватися, чому іноземний міністр, не пов’язаний з фармацевтичною мафією в Україні, так недолуго намагається поховати свою ж ідею, кожного разу вигадуючи нові причини.