Амністія для секс-роботи: декриміналізація та наслідки
Кілька днів тому Amnesty International оголосила про свою підтримку декриміналізації секс-роботи.
Їхнє рішення очікувано викликало багато обговорень, нарікань, петицій і листів. Наприклад, організацію звинуватили у захисті прав сутенерів та захисті борделів.
Проте, перед тим як робити такі однозначні висновки, вартувало б принаймні трошки розібратися із тим, у чому саме полягають пропозиції Міжнародної Амністії і які можливі наслідки вони тягнуть за собою.
Передісторія й основні дійові особи
Напередодні зустрічі Міжнародної ради, що відбулась у Дубліні 7-11 серпня, Міжнародна Амністія (далі — МА) оголосила про свою підтримку декриміналізації секс-роботи (що це таке я розберу трошки згодом) та виклала у мережу чернетку проекту політичних заходів щодо секс-роботи, який було винесено на обговорення під час зустрічі.
На цю заяву МА моментально відреагувала Коаліція протидії торгівлі жінками (CATW, Coalition Against Trafficking in Women), написавши відкритий лист, який засуджував їхні пропозиції.
Свою позицію Коаліція аргументувала тим, що декриміналізація секс-роботи заохочує торгівлю жінками і не сприяє поліпшенню рівня життя і самопочуття секс-робітниць. З її точки зору, МА використовує метод зниження шкоди, переслідуючи мету знизити рівень поширення ВІЛ та СНІД серед секс-працівниць, проте робить це не ефективно.
Не пропонуючи альтернатив, Коаліція наполегливо просила МА передумати.
На їхню думку, ця чернетка проекту означає, що МА солідаризуються з "покупцями секс-послуг, сутенерами та іншими експлуататорами, а не з експлуатованими".
Сама наявність цього відкритого листа — ще півбіди, інтернет напружився, коли під цим листом підписалися кілька голлівудських знаменитостей: Енн Хетеуей, Меріл Стріп і Кейт Уінслет.
Після цього в англомовному інтернет-сегменті піднявся шторм: на відкритий лист Коаліції почали відповідати колонками, статтями та заявами не лише такі відомі медіа як The Guardian, The Nation, The Huffington Post і The Conversation (й багато інших).
Але й феміністки, що підтримують надання прав секс-робітницям, і самі секс-працівниці. Глобальна мережа проектів з секс-роботи (NSWP, Global Network of Sex-Workers’ Projects) і Мережа адвокації секс-роботи (SWAN, Sex-Workers’ Advocacy Network) — організації, що працюють з секс-працівницями, відреагували своїми заявами, закликавши МА стояти на своєму.
На їхню думку, Коаліція змішує секс-роботу і торгівлю людьми, розглядають всіх секс-робітниць як таких, що не володіють суб’єктністю — тобто як жертв — і відповідно не зважають на них, а також ігнорують величезний масив даних, який свідчить про переваги декриміналізації секс-роботи та пов'язаних з нею занять.
Перш ніж почати короткий розбір пропозиції МА, зауважу, що це досить кумедно, що величезна кількість самих "експлуатованих" заохочували МА не здаватися й підтримували саме її, а не Коаліцію.
У чому суть пропозицій Міжнародної Амністії, або Що таке декриміналізація секс-роботи
Секс-роботою називається обмін грошей чи товарів на сексуальні послуги. Тобто, проституція, стриптиз, секс по телефону чи еротичні танці й секс по веб-камері — це все різновиди секс-роботи.
Сьогодні науковці й люди, залучені до секс-індустрії, надають перевагу саме терміну секс-робота, адже він є менш негативно забарвленим, ніж, наприклад термін проституція, й вказує на суб’єктність людей, залучених до секс-роботи, а також на те, що вищеперераховані заняття є власне роботою, тобто способом заробітку.
МА пристає саме на таке визначення секс-роботи, вказуючи при цьому, що секс-робітницями є повнолітні (18 і більше років) особи, що без примусу працюють у цій сфері, тобто погоджуються надавати секс-послуги добровільно.
Варто обмовитись, що це доповнення є дуже важливим, адже саме його наявність допомагає МА відмежувати секс-роботу від торгівлі людьми — два явища, які часто змішують, підміняючи тим самим розмову про секс-роботу розмовою про трафікінг (торгівлю людьми).
Відштовхуючись від зазначеного вище визначення, організація пропонує декриміналізувати секс-роботу й пов’язані з нею заняття: наприклад, утримання борделів.
Декриміналізація побічної діяльності, паралельно із декриміналізацією секс-роботи, надзвичайно важлива.
Наприклад, якщо дві секс-робітниці живуть разом, разом знімають квартиру для роботи й ділять свої витрати між собою, але при цьому в країні сутенерство чи життя на доходи іншої людини, отримані шляхом заняття секс-роботою, є поза законом, то одну з жінок можуть засудити за сутенерство та/або за те, що живе з доходів іншої, якщо вона, наприклад, колись за квартиру платила зі спільного бюджету.
Звісно, що МА не пропонує декриміналізувати торгівлю людьми й примус до секс-роботи — це за замовчуванням має лишитися поза законом.
Декриміналізація означає відсутність кримінального чи іншого (наприклад, адміністративного) покарання за секс-роботу й пов’язані з нею дії.
Спираючись на величезний масив даних (дослідження самої МА, дослідження, проведені ООН та її підструктурами, соціологічні й антропологічні дослідження багатьох західних університетів тощо), МА стверджує, що це найоптимальніший шлях: адже він визнає секс-робітниць власне робітницями й виводить це заняття з тіні, мінімізуючи кришування секс-роботи правоохоронцями чи можновладцями, та дозволяє секс-робітницям створювати трудові об’єднання.
Відповідно, організація закликає держави поважати й захищати права секс-робітниць на справедливі й сприятливі умови роботи, справедливу зарплатню, здоров’я та безпеку на робочому місці.
Останнє, до речі, часто включає в себе доступність контрацепції, медицини й можливість секс-робітницям легально найняти охорону для борделя.
Зрозуміло, що Міжнародна Амністія не пропонує детального покрокового списку регуляцій. Натомість вона окреслює головні принципи, що мають бути взяті до уваги, при виробленні конкретних політик і детальнішому регулюванні. Проте, як мінімум, на думку МА держава має поважати суб’єктність секс-робітниць, убезпечити їх від експлуатації та забезпечити можливість покинути заняття секс-роботою у будь-який момент.
Також організація наполягає на необхідності консультації із самими секс-робітницями при виробленні детальніших політик регуляції.
Останній пункт є особливо важливим, адже просте перенесення прогресивних практик з одного контексту в інший, як відомо, не завжди дає позитивні результати.
Тому важливо враховувати місцеві умови, наприклад, рівень впливу й контролю громадськості (в тому числі секс-робітниць) за законодавчими процесами.
На цьому етапі важливо розмежувати поняття легалізації і декриміналізації секс-роботи.
Про це вже було трошки сказано деінде, але, на жаль, ці підходи досі часто плутають або змішують в одне.
Так, деякі україно- й російськомовні ЗМІ повідомили, що Amnesty International підтримала легалізацію секс-роботи, тоді як самій МА про легалізацію зовсім не йшлося.
Для початку про спільні риси: і легалізація, і декриміналізація означають припинення кримінального, адміністративного чи іншого переслідування секс-роботи й пов’язаних із нею дій (наприклад, управління борделем, сутенерство, життя на гроші, зароблені секс-роботою й інше).
Проте на цьому схожість по суті закінчується.
Адже легалізація паралельно передбачає доволі детальне регулювання державою секс-роботи: видачу ліцензій борделям чи секс-працівницям-одиначкам, створення "зон терпимості", як-от всім відомі квартали Червоних ліхтарів, заняття ж секс-роботою поза цими зонами є нелегальним.
Також часто легалізація означає примусові медичні перевірки й негативні наслідки (наприклад, штраф) для тих, хто ухилився від перевірки, чи тих, хто не отримав ліцензію на заняття секс-роботою.
Декриміналізація ж означає меншу зарегульованість й менше втручання держави у сферу: наприклад, при декриміналізації відсутнє зонування, примусове ліцензування й примусові медичні обстеження.
Натомість, на секс-роботу поширюється таке ж регулювання, як і на інші діяльності зі сфери послуг.
Слід зазначити, що саме таке м’яке регулювання — декриміналізація — показало себе найбільш вдалим. Першою країною, що декриміналізувала секс-роботу була Нова Зеландія 2003 року.
І хоча противники декриміналізації заявляли, що цей підхід сприяє зростанню кількості секс-працівниць, немає жодних підстав і даних стверджувати, що сталося саме так.
Наприклад, звіт Комітету з оцінювання реформування проституції, і низка дослідників вважають, що "Постанова про реформування проституції" 2003 року дуже слабо вплинула на кількість людей, залучених до секс-роботи.
При цьому декриміналізація позитивно позначилася на умовах роботи.
По-перше, секс-працівниці відзначають, що їм стало легше домовлятися з клієнтами щодо умов надання секс-послуг, а також легше переконати їх у необхідності використання презервативів. За словами секс-працівниць, тепер презервативи і лубриканти можна без проблем знайти в будь-якому борделі мало не на самому видному місці, що значно полегшує доступ до них.
А відповідно — зменшує ризик заразитися інфекціями, що передаються статевим шляхом. При цьому, слід зауважити, що Нова Зеландія не просто прийняла прогресивне законодавство — було створено вищезгаданий Комітет з оцінювання реформування проституції, до складу якого увійшли секс-робітниці.
Завданням комітету є спостереження за виконанням законодавства й відстеження та оцінювання його наслідків. Вірогідно, без подібної структури досвід Нової Зеландії був би не таким вдалим.
Українські реалії
В Україні секс-робота хоча й не криміналізована, проте за заняття нею, згідно статті 181.1 Кодексу про адміністративні правопорушення, передбачається адміністративне попередження або ж стягнення штрафу.
Тоді як сутенерство, яке тлумачиться як "дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою", передбачає позбавлення волі на термін від трьох до п’яти років (ст.303 ККУ), а утримання борделю карається штрафом або позбавленням волі до двох років (ст. 302 ККУ).
Якщо Україна коли-небудь вирішить взяти до уваги рекомендації Міжнародної Амністії, це означатиме скасування кримінальної відповідальності за сутенерство чи утримання борделю й адміністративної — власне за заняття секс-роботою. Звісно, при цьому змушування до заняття секс-роботою цілком залишиться нелегальним і тягнутиме кримінальну відповідальність.
Зрозуміло, що пеналізація (наявність штрафу) секс-роботи не відлякує тих, хто цим заробляє. Більше того, зовсім не секрет, що велика доля секс-роботи в Україні кришується правоохоронними органами. Про це вже відкрито говорять самі представники МВС. Також часто від часу лунають новини про викриття нелегальних борделів.
Проте, за всіма подібними новинами, на жаль, нечасто згадують про долю самих секс-працівниць, які при арешті зіштовхуються із принизливим ставленням, сексуальними домаганнями й іншими дискримінаційними практиками, будучи абсолютно безправними й не маючи жодного соціального чи юридичного захисту.
Як зазначила у своєму інтерв’ю Олена Цукерман, виконавча директорка організації, що працює із секс-працівницями: "У нашому консервативно налаштованому суспільстві надзвичайно складно ініціювати і підтримувати процес формування толерантного ставлення до секс-працівників.
Більшість громадян вважають, що секс-працівники самі заслужили насильство, зростає стигма, секс-працівники не відкривають свій статус при зверненні за медичною допомогою, і лікар не має можливості правильно, з урахуванням специфіки, призначити лікування або надати їм рекомендації по збереженню здоров'я".
Хоча час від часу в медіа лунають цифри стосовно кількості людей, залучених у секс-роботу, підрахувати точну цифру на сьогодні навряд чи можливо, у першу чергу через перебування сфери секс-роботи в тіні. Та й просте підрахування кількості задіяних не настільки важливе, як надання усім задіяним прав на безпеку на робочому місці й можливості продовжувати заняття секс-роботою без побоювання бути накритими під час чергового зразково-показового рейду.
Пожвавлення суспільної дискусії в Україні щодо секс-роботи дає надію, що в недалекому майбутньому ця діяльність таки буде виведена з тіні. Залишилось розібратися у різних способах регуляції, зокрема у різниці між легалізацією і декриміналізацією, і спробувати спрямувати дискусію у потрібне русло.
Наприклад, у русло декриміналізації — практики, яку радять і знані правозахисні організації, і яка вже встигла доволі непогано себе показати.