Якою має бути реформа шкільної освіти в сільській місцевості

1448
8 квітня 2019

Завдяки системі шкільної освіти держава виховує своїх громадян.

Демократичні країни ставлять за ціль виховати "добропорядних громадян", а авторитарні – виховання слухняних виконавців.

Нас цікавить досвід демократичних суспільств, які через школу формують у молодого покоління критичне мислення, креативність, комунікацію та командну працю.

Тобто ті компетенції які визначають їхній успіх у сучасному конкурентному світі.

Наскільки ці ідеї успішно реалізуються в Україні?

Реформі освіти сьогодні приділяється значна увага. Ми багато чуємо про здобутки та прогрес у системі шкільної освіти.

За результатами 2018 року Міністерство освіти і науки України виокремило 10 основних здобутків.

Серед іншого це:

  • запуск Нової української школи для усіх першокласників,
  • створення 22 тисяч місць у дитячих садках,
  • створення 286 нових опорних шкіл.

На жаль, наразі спостерігаємо суттєві відмінності в якості освіти у міській та сільській місцевостях.

Їх показово ілюструють результати зовнішнього незалежного оцінювання.

Наприклад, у 2018 році достатній і високий рівень знань демонстрували:

  • з української мови 48,7% випускників у містах і 31,6% у селах,
  • з історії України 59,5% випускників у містах і 33% у селах,
  • з математики 55,6% випускників у містах і 23,9% у селах.

Подібний розрив спостерігався і у попередні роки.

Ще тривожніше стає, якщо проаналізувати результати ЗНО з англійської мови.

З усієї кількості випускників, що обрали англійську мову, лише 7,5% закінчували сільські навчальні заклади, з яких лише 52% показали достатній і високий рівень знань, у містах цей показник склав 74%.

У сільській місцевості проживає близько 30% громадян України, тому давайте розберемося із чим стикається тамтешня школа.

Можна виділити цілий комплекс проблем:

  • низька наповнюваність,
  • зношеність матеріальної бази,
  • непопулярність освітніх змін.

На рівні сільських населених пунктів якість шкільної освіти напряму залежить від успіху реформи децентралізації.

Вищеперераховані проблеми шкільної освіти у сільській місцевості можна вирішити тільки на рівні громади.

ВІД’ЄМНА ДЕМОГРАФІЯ

Сьогодні загальну середню освіту в сільській місцевості здобувають близько 30% усіх українських школярів, при тому що у селах знаходиться 66% шкільних навчальних закладів.

Ще критичніше виглядає статистика з наповнюваністю класів: менше 10 дітей у 45% перших класів по всій території України.

Майже всі вони знаходяться у сільській місцевості.

Як наслідок, багато сільських шкіл працюють для кількох десятків учнів, яких навчає така ж кількість педагогів.

У результаті затрати на навчання одного учня у сільській місцевості досягають до 50-70 тисяч гривень у рік при затратах у міських школах на рівні 10 тисяч гривень.

КАДРОВИЙ ГОЛОД

Зниження престижу професії педагога зумовлює небажання молодих спеціалістів іти працювати у школи.

Тому у багатьох сільських школах панує консервативне ставлення до освітнього процесу, а педагогічні колективи виступають категоричними опонентами нових освітніх практик.

Нестача кваліфікованих кадрів спостерігається серед освітніх управлінців та директорів шкіл.

Сьогодні директор має виступати ефективним менеджером, оптимально розпоряджатися ресурсами, вести діалог між освітою та громадою і формувати громадську думку для впровадження освітніх змін.

ФІНАНСУВАННЯ ОСВІТИ

Реформа децентралізації надає громадам широкі повноваження у сфері управління освітою.

При цьому держава, за виключенням ряду цільових програм на покращення матеріально-технічного стану шкіл, фінансує лише заробітну плату педагогічним працівникам (освітня субвенція), сума якої залежить від кількості класів із розрахунковою наповнюваністю та навантаженням вчителів відповідно до типових навчальних планів (тобто кількості годин на кожен предмет).

Громада, у свою чергу, повністю відповідає за створення умов для функціонування школи:

  • оплату комунальних послуг,
  • закупівлю навчального обладнання,
  • ремонт приміщень,
  • будь-які додаткові доплати (наприклад, утримання малокомплектних шкіл).

Небажання місцевої влади іти на непопулярну оптимізацію призводить до того, що у багатьох сільських громадах при 50-60% витрат видаткової частини місцевого бюджету на освіту не забезпечується належної якості освітнього процесу.

НЕПОПУЛЯРНІСТЬ ОСВІТНІХ ЗМІН

Зважаючи на вищеперераховані фактори керівництво громад здебільшого усвідомлює необхідність оптимізації шкіл, тим більше ця ідея активно пропагується державою.

На жаль, ідея оптимізації освіти не отримує достатньої підтримки серед населення.

І це лобі є надзвичайно потужним: в середньому по громаді, послуги освіти стосуються не менше 30% населення (діти, батьки, педагоги).

При цьому школа є ключовим працедавцем і забезпечує до 25% робочих місць у сільській місцевості.

Виділимо основні "точки болю" впровадження освітніх змін:

1. Напруження серед вчителів.

Його викликає реорганізація малокомплектних шкіл, адже для педагогів це може означати втрату робочого місця.

Зважаючи, що якість освіти є пріоритетом, громада може запропонувати кваліфікованим педагогам робоче місце в опорній школі з безкоштовним підвезенням на шкільному автобусі.

2. "Нема школи – нема села".

Школа асоціюється з цим усталеним стереотипом.

Насправді ж майбутнє населеного пункту залежить від економічної привабливості проживання у ньому.

3. Протидія батьків.

Для них найголовнішим чинником є розташування школи поруч із домом.

Це можна змінити якщо показати переваги навчання дитини на новому місці.

Всі ці і ще багато інших проблем, з якими стикається сільська школа потребують кропіткої та наполегливої роботи усієї громади.

Однак як свідчить досвід успішних громад їх можна вирішити.

Що ж необхідно зробити для досягнення реальних змін і отримання підтримки освітніх реформаторських процесів серед мешканців громади?

Ми пропонуємо звернути увагу на основні кроки, які можуть допомогти реформувати освітню сферу у сільських громадах:

1. Аналіз усієї інформації, що стосується освітньої сфери у громаді

Це статистичні дані щодо кількості класів та учнів, кадрове забезпечення, рівень компетентності педагогів, фінансування, матеріально-технічна база, інша інформація (наприклад, енергетична сертифікація шкільних будівель, протяжність і стан доріг до опорної школи).

2. Формування робочої групи із впровадження освітніх змін у громаді

Це необхідно для створення і впровадження планів оптимізації освіти.

При цьому у робочу групу передусім слід запрошувати тільки тих учасників, які мають безпосереднє відношення до освіти. Це учні, батьки, освітяни, керівництво громади. Така цільова аудиторія гарантуватиме фаховість дискусії.

Як ми демонстрували раніше, будь-які реформи стикатимуться зі спротивом, але поява подібного органу допоможе почути кожного, дійти консенсусу по всіх важливих питаннях.

3. Підготовка планів оптимізації освіти

Опираючись на дані, зібрані раніше, управління громади може виокремити навчальні заклади з найкращими умовами та результатами навчання.

Більше того, наявність громадської групи допоможе донести до населення справжній стан справ в освітній сфері та досягти компромісу у питанні реалізації стратегії розвитку шкільної освіти.

4. Модернізація освітнього контенту

Мають бути розроблені пріоритети освітньої діяльності.

Наприклад, вивільнені ресурси від оптимізації спрямовуються на підвищення кваліфікації вчителів, покращення матеріально-технічної бази, комп’ютеризацію шкіл, створення профільних навчальних закладів.

Фактично, громада вивільняє ресурси за рахунок оптимізації малокомплектних шкіл, щоб покращити якість навчання в опорному навчальному закладі.

5. Інформування громадськості

Повна легітимація освітніх змін може відбутися у разі позитивного сприйняття громадською думкою.

Тому робочій групі на усіх етапах впровадження освітніх змін необхідно здійснювати активну інформаційну кампанію.

Підсумовуючи, варто сказати, що головною метою шкільної реформи у сільських громадах є покращення якості освіти.

Адже кожна українська дитина має отримувати хорошу освіту незалежно від місця проживання.

Ігор Миклащук, кандидат політичних наук, голова Асоціації об’єднаних територіальних громад "Інститут кооперації і місцевого самоврядування" (ІКОМІС), спеціально для УП.Життя

Титульна світлина ginasanders/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Рік подвійних виборів: шанси і ризики для української освіти

Чому пріоритети МОН на 2019 рік не відповідають на виклики шкільної освіти

Освіта як 16 років тюремного ув'язнення

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на нашій сторінці у Facebook.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу або Telegram про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua

Головне на сайті