6 причин, чому медреформу не усі підтримують

В Южноукраїнську ми спілкувалися з молодими мамами, які гуляли з дітьми, і людьми за 50.

Вони не розуміють, чому чують з телевізора, що реформа йде, а в черзі до ЛОРа, наприклад, треба по 2-3 години стояти, талончика на прийом випрошувати.

Яка реформа, якщо не вистачає лікарів у поліклініці і треба заносити гроші?

При цьому вони не бачать, як у їхньому ж місті класно почав працювати Центр первинної медико-санітарної допомоги, де в кабінеті лікаря є кондиціонер, де нове обладнання, запроваджується електронна картка пацієнта.

Там лікарі на виклики за потреби можуть їздити на таксі, медзаклад їм це оплачує.

Лише при прямому запитанні, чи досі платні аналізи, мешканці після обурення скажуть: "Ну та, вже грошей не давали", але ця зміна їхнє сприйняття "новацій" не зачіпає.

Вони обурюються директором центру ПМСД, але в причинах називають проблеми, з якими зіштовхуються на вторинній ланці.

[BANNER1]

У Мукачеві на Закарпатті місцеві бабусі обурювались, що медицина у нас жахлива, що страшне, що робиться, "от за Союзу було!". Цю інформацію вони почули з телевізора. При цьому у них є свій сімейний лікар, яким вони задоволені. Але це не показник, бо "то людина така", а медицина все одно погана. До вузьких фахівців не ходять.

Та ж ситуація в Лозовій на Харківщині, де медреформу помітно хіба по тому, як по облуплених стінах ще радянських коридорів висять новенькі плакати з поясненнями.

Поки повноцінно і добре не запрацює "вторинка" (вузькі спеціалісти), тисячі, а то й мільйони людей в Україні, змін не відчують.

Вони мусять побачити зміни комплексно. "Вторинка" ж має почати працювати по-новому з 1 січня 2020 року.

Скільки часу знадобиться їй для налагодження роботи і чи дозволить розпочати там реформу нова влада, тобто партія "Слуга народу" – питання відкрите.

Медична реформа багато в чому залежить не від МОЗ, а від місцевої влади.

Саме місцева влада є власником медзакладів у місті, а не МОЗ. І питання ремонтів, нового обладнання – до місцевої влади.

Наприклад, у Лозовій місцеві депутати не хотіли перетворювати "первинку" в комунальне некомерційне підприємство (НКП), щоб сімейні лікарі могли зайти в реформу і почати працювати по-новому.

Депутати не вірили, що "первинку" можуть лишити без субвенції, хоча про це давно говорили і попереджали.

В результаті – у січні 2019 року лікарі сиділи без зарплати і чекали її аж до лютого, поки прийшли перші кошти від НСЗУ.

При цьому керівництво НКП розповідає, що з місцевою владою тісно співпрацює і вона їх дофінансовує, хоча коштів все одно не вистачає.

В Южноукраїнську між місцевою владою і сімейними лікарями – конфлікти. Місцева влада навідріз відмовилась платити їм за комунальні послуги, хоча по Бюджетному кодексу зобов’язана. Мовляв, вам тепер багато грошей з держбюджету приходить, самі платіть, розповідає керівник НКП Анатолій Нікітін.

І додає, що місцева влада взагалі вимагає від них зменшити зарплати лікарів, бо "завеликі". Хоча це дозволяє закладу привертати до себе нових лікарів, уже троє з інших міст сюди переїхало працювати. Є навіть медик з Івано-Франківська.

Натомість в Мукачево на Закарпатті місцева влада медиків чує, підготувала їх до реформи, і тепер вони самі ефективно впроваджують зміни.

Ми чуємо, що загалом по Україні по кількості сімейних лікарів достатньо.

Але розподілені вони не пропорційно, тому десь охочі прийти на роботу є, а десь – дефіцит, який спричиняє черги, штовханину пацієнтів і обурення лікарів.

У Лозовій бракує аж 13 сімейних лікарів. Хоча місто має три програми для молодих лікарів (оплачує навчання, дає потім житло і частково його облаштовує), за три роки на програми подалося лише троє лікарів.

Через це інші лікарі працюють більше, приймають пацієнтів без декларацій, бо їм нема до кого піти. І за цих пацієнтів не отримують коштів від НСЗУ, бо люди не задекларовані у закладі – раз, і частина досі не хоче підписувати декларації – два.

[BANNER2]

В Христинівці на Черкащині молодий лікар ФОП теж шукає собі партнера-лікаря для роботи. Пропонує і хорошу зарплату, і кабінет з новим обладнанням і ремонтом – і "ніхто не хоче йти".

При цьому керівник "первинки" Южноукраїнська через Facebook умудряється знаходити молодих лікарів і переманювати їх до себе з інших міст та областей.

А в Мукачево сімейних лікарів цілком достатньо і вільних місць немає.

Втім, навіть якщо лікарів і достатньо по кількості, то не факт, що всі вони хороші. Непоодинокі випадки, коли в одного лікаря все забито, а в деяких інших – по 200-300 людей записано.

Люди "голосують за лікарів" своїм вибором. І це вже питання менеджменту медзакладів, чи готові вони тримати в себе таких фахівців, чи готові оплачувати їм додаткові курси, тренінги тощо.

"Мене записали до якогось лікаря, а до якого – я не знаю, стараюсь туди не ходити і не потрапляти", – розповів таксист у Лозовій.

"Та я записалась до якогось лікаря, бо треба було, але ще ні разу в нього не була", – казала жінка в Южноукраїнську.

"У мене є декларація з педіатром дитині в комунальному закладі, але я туди тільки зважуватись іду з дитиною, а так – до приватного педіатра за гроші. Державним лікарям не вірю, сама ні з ким декларації теж не підписувала", – казала молода мама з візочком в Мукачево.

Схожі фрази ми чули від різних людей. Довіри до сімейного лікаря ще нема, а якщо людина до нього ні разу не прийшла, то як вона може бачити чи не бачити зміни? Ніяк. Процес створення і налагодження партнерських стосунків зі своїм сімейним лікарем ще триває.

Сходіть до свого сімейного лікаря просто на консультацію, щоб він вас оглянув, чи все гаразд. А раптом він вам сподобається? J

В Южноукраїнську та Світловодську ми чули від сімейних лікарів, що їхніх пацієнтів часом не хочуть приймати вузькі фахівці. Причина банальна – гроші.

Сімейні лікарі першими зайшли у медреформу і почали працювати по-новому, тож їхні зарплати зросли. У когось не дуже, а в когось – у кілька разів.

В результаті медсестра на "первинці" може мати вищу зарплату, ніж вузький лікар-фахівець у лікарні. Як в Южноукраїнську, наприклад. І їх це, зрозуміло, обурює.

[BANNER3]

На запитання про стосунки лікарів між собою місцеві відповідали зазвичай: "Воюють".

Мовляв, вузькі фахівці кажуть пацієнтам, яких направляє сімейний лікар: "Вони там багато грошей получають, хай вас і лікують".

Тут ми вертаємось до пункту 1: поки реформа не запрацює комплексно і вузькі фахівці не відчують покращення на своїй шкурі, пацієнтам відчути серйозні зміни може бути непросто.

Місцеві мешканці обурюються медреформою, бо почули про це "з телевізора". Жодного разу нам так і не змогли пояснити, на яку каналі вони чули те, що розповідають.

"Та отак клацала канали, зачепилась, і почула", – сказала бабця в Мукачево, переповівши "телевізор", що тепер не приїжджає "швидка".

Але чому вона не приїжджає і куди, якщо реформа "швидких" по країні теж буде з 2020 року? Уже неважливо, теза про "не приїжджає швидка" розлетілася.

Крім Суспільного, телеканали в Україні – в приватних руках. І працівники цих каналів можуть відстоювати певні інтереси свого власника, тому можливі маніпуляції, перекручування, або ж журналіст просто не розібрався в темі.

Мова, звісно, не про всіх, але така "всеїдність" і довіра до телевізора спричинює до того, що мешканці дезінформовані і переповідають один одному неправдиву інформацію. Це ж стосується й інтернету, де у сайтів теж є власники, і не завжди добросовісні.

Тому слід завжди перевіряти інформацію, яку ви побачили на незрозумілому сайті, чи почули краєм вуха по телевізору.