Чому потрібно заборонити перебування дітей на полюванні

3711
15 липня 2020

Сьогодні, в часи, коли полювання вже не є способом прогодувати себе, воно оцінюється  під іншим кутом зору.

Коли базові потреби забезпечення себе їжею відходять на інший план, постає питання, які саме потреби може задовільняти полювання?

З одного боку батьки, які беруть своїх дітей на полювання, хочуть включити їх у спільне хобі, розділити з ними традиції, поширити цінності.

Як батьків та носіїв певного світогляду їх можна зрозуміти, дійсно, ймовірність того, що діти розділятимуть це хобі у дорослому житті справді зростатиме.

Втім повернемося до питання: який зміст має полювання у сучасному світі?

Легалізований спосіб позбутися агресії? Бажання відчути адреналін?

Самоствердження та почуття всесилля? Відчуття того, що ти займається "справжньою чоловічою" справою? Доведення всемогутньості та сміливості?

Елітарний спосіб проведення дозвілля?

Можливо, щось одне, або все разом.

В кожному з нас є темні сторони, але постає дуже велике питання, наскільки у це потрібно включати дітей?

Я можу послатися на добру сотню наукових досліджень, в яких йдеться про те, що спілкування з природою, тваринами у межах власних домівок або поза ними сприяє розвитку емпатії, співчуття, толерантності до живого. 

Догляд за тваринами організовує, позитивно впливає на психіку дітей.

Толерування вбивства слабшого, це толерування жорстокості. Є дослідження, які пов’язують жорстокість до тварин із "темною тріадою", сукупністю рис, які пов’язані з егоїзмом, відсутністю співпереживання, корисливістю, гнучкою мораллю, імпульсивністю.

Насправді це велике питання, що є першим – людина з такими рисами проявлятиме жорстокість до тварин, чи толерування жорстокого ставлення до тварин – буде сприяти формуванню цих рис. Ймовірно, це працює в обидва боки.

Варто розуміти, що діти до певного віку не мають критичності до власних дій та дій інших, здатність аналізувати наслідки власної поведінки, розмірковувати над причинами та мотивами ще розвивається, а вольові якості закінчують формуватися до 20 років (це пов’язано із дозріванням окремих структур головного мозку).

Тобто фактично, ми маємо справу з вразливою людиною (чим молодший вік включення у такий вид проведення дозвілля, тим дитина вразливіша), яка сприймає на віру, яка ще тільки формує розуміння про хороше та погане, про припустиме та неприпустиме.

І цей досвід, досвід вбивства, крові, особливого ставлення до мертвої істоти (трофей, фото на пам’ять, опудало) дійсно може сформувати специфічний світогляд у майбутньому та створювати передумови для більш жорстокої поведінки.

Валерія Палій, президентка Національної психологічної асоціації, модераторка робочоі групи з превенціі зміни клімату та збереження психічного здоров’я, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина toricheks2016.gmail.com/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Арешт до 8 років за жорстокість – Рада прийняла закон про ставлення до тварин

Відеоігри не роблять людей жорстокими – китайські вчені

Дитяча жорстокість як лакмус українського суспільства

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua