Чому відвозити цукерки в інтернати – не найкраща ідея, або як допомагати, щоб допомогти

1177
2 грудня 2020

Кілька років тому команда "Освіторії" відвідувала інтернат на травневі свята.

Діти пригощали нас цукерками з новорічних подарункових наборів, якими їх щедро наділили численні благодійники. Цукерки виявились залежаними.

Власне, як і сама ідея засипати ними інтернати на свята.

Зима – особливий період для інтернатів й сиротинців. Щедрий вівторок, День святого Миколая, Новий рік та Різдво пробуджують в людях природне і гарне бажання допомагати.

Але часто допомога у вигляді мішків із солодощами має зворотні наслідки й робить з дітей безпомічних дорослих.

Звісно, менше за усе мені хочеться зараз засудити людей за бажання зробити добру справу. Це не моя мета. Моя мета – розказати, якою може бути ефективна допомога.

Навчена безпомічність

У чому ж проблема з цукерками та мандаринками? У тому, що вони швидко закінчуються, як і свята.

А коли вихованцям інтернатів виповнюється 18, зникають ще й добрі тьоті й дяді, готові їх дарувати, натомість приходить життя, до якого ніхто не готував.

А у цьому житті доведеться давати собі раду самостійно, і заробити на ті самі мандарини, одяг чи гаджети, які зазвичай дарували спонсори.

Без професії, без навичок, без близьких людей поряд. Бо скільки б цукерок дитина з інтернату не з’їла, в її житті нічого якісно не зміниться. 

Людям, які виросли в сім'ї, важко зрозуміти ступінь безпорадності дитини, коли вона раптово опиняється поза стінами сиротинця.

Усьому, що видається нам само собою зрозумілим, потрібно вчити: від побутових навичок до правил поводження з грошима.

Наприклад, коли ми відкрили в одному з інтернатів перший гурток кулінарії, то побачили, що підлітки 13-15 років взагалі не уявляють, як приготувати хоча б щось самостійно. В той день вони намагалися зварити макарони в сирій холодній воді.

Хоча дивуватись нічому: за правилами безпеки в інтернатах і сиротинцях дітей часто не пускають на кухню.

Діти в інтернатах живуть у дуже закритому світі, і на жаль, ця навчена безпомічність – невід'ємна його частина.

Тож коли випускниками вони опиняться поза стінами інтернату, лише у 10% (!) з них буде шанс вдало соціалізуватися – отримати освіту, роботу та створити сім'ю. Так говорить статистика.

Не риба, а вудка

Але не все так безнадійно. На щастя, з'являється усе більше ініціатив, які допомагають дітям розібратися зі світом довкола. Як то кажуть, дають не рибу, а вудку. 

На зміну традиційній благодійності усе частіше приходять ідеї імпакт-інвестування – інвестицій з наміром створити вимірюваний системний соціальний вплив. 

Довкола них усе частіше об'єднуються бізнеси, держави та організації. І звичайні люди! Адже кожен може оплатити майстер-клас дитині за ціною того самого пакунка цукерок.

Лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Джеймс Хекман сказав: "Ранні інвестиції дають найбільшу віддачу".

А куди ж інвестувати, як не в освіту? Бо діти – це лише 20% нашого населення, але 100% нашого майбутнього.

Так, системна благодійність та імпакт-інвестування працюють вдовгу. Адже інвестиції в освіту – це укріплення соціального фундаменту держави.

Діти виростуть і прийдуть працювати в компанії, стануть повноцінними громадянами й розвиватимуть країну. Та навіть просто житимуть поруч із нами!

До того ж погодьтесь: приємно відчувати себе хоча б соціальним, але інвестором.

Допомагати правильно – просто

Правда, не складніше ніж купити шоколадного Миколайчика. Головне – обирати ті організації, яким можна довіряти.

Зазвичай вони працюють багато років, знаються на сфері, у якій працюють, про них згадують надійні партнери: Українська біржа благодійності, Український культурний фонд, ЮНІСЕФ, Клуб Добродіїв тощо.

Вони ж можуть підказати, яка саме допомога необхідна: зібрати дитину до школи, купити книжки в бібліотеку чи заплатити за курси англійської мови.

Вже понад 7 років "Освіторія" працює з інтернатними закладами й дитячими будинками, аби надати вихованцям доступ до якісної освіти. Ми вчимо дітей простим і потрібним професіям: кулінара, шевця одягу і взуття, візажиста, перукаря, столяра, будівельника.

А головне – тому, що власними руками та головою можна заробляти і не боятися безробітного майбутнього.

Наразі проєкт "Перша професія" має вже 32 гуртки, які працюють у 20 інтернатах країни. У них вчаться понад 350 дітей.

А випускники вже працюють і заробляють собі на життя. Це точно кращий подарунок, аніж коробочка цукерок.

Допомогти проєкту "Перша професія" можна одноразовим або регулярним платежем.

Допомагати легко, головне – обирати ті організації, яким можна довіряти

Насправді, допомога може будь-якою: адресна фінансова допомога, підписка, волонтерство, навіть поширення інформації у соцмережах.

Наприклад, на сайті Щедрого Вівторка можна обирати, як саме ви хочете допомогти, і це не лише гроші.

До речі, про гроші. Якщо ви обираєте фінансову допомогу, розгляньте варіант підключити регулярний платіж. Невеликі, навіть по 100 гривень на місяць, але регулярні надходження – це джерело фінансової безпеки та сталості для багатьох організацій.

Допомагайте правильно. Цукерки й мандаринки подарують без вас, а ви можете стати частиною зовсім іншої історії – історії, у якій нема місця безпомічним сиріткам, зате є  – ні навіть не надія і віра – а тверда впевненість, що все буде добре, і не завдяки Святому Миколаю чи спонсорам, а власним силам.

Анна Сидорук, операційна директорка громадської спілки "Освіторія", спеціально для УП.Життя

Титульна світлина homunkulus28/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Врятувати дитину від інтернату: три успішні історії, які варто масштабувати в Україні

Інтернати продовжать набирати дітей – ВР ухвалила зміни до закону

Повернення дітей з інтернатів. Спростовуємо породжені міфи

Коли на першому місці – дитина: пояснюємо реформу інтернатів в Україні

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.



powered by lun.ua