Як виглядає ставлення до дітей в американських лікарнях 

3122
2 квітня 2021

У зовсім недалекому 2017 році, перебуваючи на той момент в Україні, мої близнюки почали хворіти.

Стеноз ІІ ступеня виявили у одного з малюків. Негайна госпіталізація в дитячу лікарню, в якій час зупинився дуже давно. Ми пройшли, напевне, всі кола пекла, як мені здавалося тоді...  

❌  Неорганізована належним чином медична допомога: дитині треба було часто робити інгаляцію, а нам зробили лише один раз на день, недоступність аналізів під час вихідних днів.

❌  Використання недоказових практик: українські педіатри 11-ти місячній дитині виписували величезні списки ліків, які годиться давати згідно з інструкціями дітям від 12 років!

І тут не обійшлося без славнозвісного "Декасану", який доказова медицина не визнає взагалі. Ніде не написано дихати цим розчином для лікування респіраторних захворювань у маленьких дітей.

"Декасану", який використовують як розчин для знезараження ран, гнійників на шкірі, для дезінфекції рук та інструментів.

❌  Неналежні інфраструктура та умови перебування: задушлива палата вщент забита хворими дітьми різного віку з їх мамами та відвідувачами.

Саме в ці наші 11 місяців почалися прояви харчової алергії, яка до моменту потрапляння в лікарні і застосування всіляких лікарських можливих і неможливих засобів на дитині, не проявлялася жодного разу.

8 разів дитина мала прояви алергії з викликами швидких і потраплянням в лікарні під крапельниці.

Зокрема, одного з цих злощасних разів годину (!) дитині не могли знайти вену аби поставити крапельницю.

За всі ці рази нам ніхто не встановив вірного діагнозу і лише після повернення в США вдалося виявити явну причину наших харчових алергій і власне відтоді ми вже знали, як вона проявляється і чому.

Всі ці поневіряння і досвід відвідування українських та американських медичних закладів підштовхнули мене до цього опусу.

Важливо, щоб лікарі робили все для того, щоб дитина не відчувала страху і почувала себе
як вдома. Фото luckybusiness/Depositphotos

То як лікують маленьких пацієнтів у США?

Перш за все, поняття "дитячого здоров'я" включає в себе емоційну, соціальну, навчальну, психологічну та духовну складові.

Дитячі емоції, дитячі відчуття, переживання, біль – це найвищий пріоритет для лікарів.

Саме тому в медичних закладах США важливу роль відіграють ігри, розваги, гумор та посмішки.

Медичний персонал ладен перевтілюватися, одягати кумедні костюми, виступати фокусниками, жонглерами, аніматорами чи клоунами – будь-які ролі доречні, аби лише дитина почувалася комфортно і затишно, не переймалася процесом медичного огляду. 

Все робиться для того, щоб дитина не відчувала страху і почувала себе як вдома.

Педіатричний огляд ґрунтується на сімейних відносинах та цінностях. До кожної дитини медичний персонал ставиться з повагою та емпатією.

Велика увага приділяється комунікації та співпраці між медичним персоналом та родиною дитини для досягнення найкращого обстеження та ефективного результату лікування.

Здоров’я пацієнта ставиться на перше місце і стоїть вище потреб лікаря у процесі лікування. 

Існує навіть спеціальний документ, на який орієнтуються американські заклади охорони здоров’я – так званий Білль про права дітей та підлітків, в якому прописані такі істини як: 

👶  повага та особиста гідність пацієнта "...ти важливий і ми хочемо познайомитися з тобою ближче; ми розповімо тобі про себе і знайдемо час вислухати тебе; ми поважаємо твою приватність..."; 

👶  догляд, що спрямований на підтримку пацієнта та його родини " ...ти і твоя родина – важливі; ми будемо працювати разом, аби ти відчував себе у безпеці та щоб тобі було комфортно; всі родини різні, ми хочемо знати, що важливо саме для тебе і твоєї родини..."; 

👶  надання доступної для розуміння інформації, якісного медичного огляду та емоційної підтримки;

👶  врахування потреб на розвиток, гру та навчання.

Сам процес комунікації з маленькими пацієнтами теж дуже відрізняється від українських лікарень.

Відчуття дитини як рівноправного учасника процесу починається з самого знайомства з приміщенням дитячої лікарні.

Зазвичай вхід розділено на дві зони: окремий вхід для здорових пацієнтів та окремий – для хворих пацієнтів.

Так само для кожної групи є своя відокремлена зона, окремі зали очікування.

Максимальне розділення здорових і хворих дітей враховує права здорових дітей бути захищеними від небажаних вірусів та бактерій. 

У залах очікування створено доволі привітну атмосферу: стіни прикрашені красивими дитячими фотокартками чи картинами улюблених мультиплікаційних героїв.

В очікуванні пацієнти можуть переглянути мультфільми на встановлених телевізорах у фойє.

Зазвичай у наявності також дитячі кольорові меблі та ігри.

Все це допомагає подолати страх і не думати про візит до лікаря. 

Жодного разу за всі роки мого проживання в США я не бачила лікаря з телефоном у руках – ні сімейного лікаря, ні педіатра. Лікар і його телефон – це тут ніби різні світи.

Медсестри чи медбрати зустрічають своїх юних гостей і супроводжують в окремі кімнати огляду. Вітаються, знайомляться, посміхаються, тиснуть руки тощо.

Спершу медсестра чи медбрат розпитує та нотує причину візиту, індикатори розвитку, скарги тощо.

Наступний етап – лікар. 

До кімнати огляду лікар не увійде, не постукавши попередньо в двері та не попередивши, що він на порозі й готовий до зустрічі.

Привітно привітається, блисне посмішкою, назве своє ім'я/прізвище, запитає як справи і потисне руку, в першу чергу, своєму пацієнтові.

Вітання відбувається в ігровій формі. Лікар жартуватиме аби викликати довіру до себе і підняти настрій, розвеселити відвідувача. Ігри бувають доволі кумедні і незвичні, посміхатимуться навіть батьки (лікар може бути віднесеним вітром від дмуху пацієнта, може жонглювати). 

Перевірка стану здоров'я та розвитку пацієнта теж відбувається у формі гри. Лікар може надати пацієнту свій стетоскоп, аби той прослухав як б'ється серце лікаря; може дати паличку для перевірки горла, одягнути рукавички для огляду на дитину. 

Здійснюючи огляд, лікар обов'язково запитає, чи можна дитині зняти підгузок. Приватність і повага – понад усе.

За подвиги та відвагу під час огляду дитина часто отримує винагороду: цукерки, стікери. Спогадів та емоцій від візиту вистачає надовго.

Важливо відмітити, що під час огляду батьки залишаються в кімнаті з дитиною.

Елементи ігор – це база у встановленні контакту та побудові відносин між лікарем та дітьми-пацієнтами. В офісах спеціалізованих лікарів оздоблення кімнат огляду пацієнтів та фойє відіграє велику роль у забезпеченні емоційної безпеки та комфорту дитини.

Наприклад, кабінет дантиста може бути декорованим під острів пригод з різними драбинами, нірками, гніздами, кімнатами з комп'ютерними іграми та телевізором, все робиться, аби переключити увагу на приємні моменти радості та забави.

Деякі лікарі мають цілі арсенали іграшок і починають свій огляд із "задарювання маленькими подарунками" пацієнтів і тим самим отримують моментальну довіру від дітей.

Як не дивно, але тут діти люблять лікарні. Ось, наприклад, в деяких медичних закладах з візитом приходять баскетбольні команди і діти мають змогу гратися зі своїми кумирами.

В лікарнях часто організовують спеціальні святкування та забави для дітей. А для тих дітей, які змушені бути ізольованими в своїх палатах деякі госпіталі навіть закупили роботів, щоб діти мали зв'язок через високі технології із зовнішнім світом (зі своїх ліжок пацієнти можуть керувати роботами, які переміщуються по госпіталю, і спілкуватися з іншими дітьми та персоналом). Звичайно, це приносить радість і задоволення дітям. 

Деякі заклади практикують заспокійливу терапію завдяки спеціально тренованим собакам (чотирилапі друзі допомагають дітям проходити лікування, забезпечуючи зменшення стресу через контакт).

Ми живемо в мегаполісі. Дитячі лікарні нашого міста надають пацієнтам окремі палати, які мають, зокрема, окремі санвузли.

Є невеликі дивани в палатах та зручні крісла, де можуть розміститися батьки, перебуваючи поруч з дітьми та доглядаючи за ними. 

Жодного разу моїм дітям не виписували величезних списків медикаментів.

Рекомендації лікаря для збиття температури вище 38,5 – це рясне пиття та прохолодне повітря при респіраторних захворюваннях.

При розладах шлунку та кишкових інфекціях, наприклад, рекомендують напої з електролітами. Це все лікування.

Якщо дитині встановлено важкий діагноз, то, зазвичай, у лікарні працюють спеціально навчені соціальні працівники, які допомагають батькам у підготовці дітей до сприйняття такого діагнозу. 

До таких лікарів і лікарень діти просяться самі! З таким медичним персоналом, інфраструктурою ти дійсно відчуваєш себе частиною великої медичної родини, невід'ємною частиною медичного процесу і системи. 

Анна Руда, член ГО PH Capital, мама чудових близнюків, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина Bork/Depositphotos

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Вас також може зацікавити:

Гроші загубили пацієнта: що насправді відбувається на другому етапі медреформи

То ходять гроші за пацієнтом чи ні? Що відбувається із сімейною медициною насправді

"Не вийшло": Зеленський про другий етап медреформи

Не будемо ліквідовувати лікарні та звільняти медиків – новий прем'єр про долю медреформи

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua