раДІТИ: нове батьківство, як спосіб виховання покоління вдячних і щасливих

755
1 червня 2021

Якби пересічних дорослих попросити назвати асоціації до слова "дитинство", почуємо багато теплих, добрих слів: щастя, свобода, безтурботність, усмішка…

Звісно, не всі асоціації будуть з "плюсиками" (бо в кожної людини свій досвід), але, зазвичай, згадка про дитинство "вмикатиме" усмішки на обличчях людей.

Але! Якщо запитати сучасних підлітків-молодь, чи хочуть вони колись стати батьками й подарувати оте дитинство новим людям, миттєвого "Так! Звісно! З радістю!" від багатьох не почуємо…

І це не тому, що зарано їм ще думати про батьківство (зрозуміло, що запитуємо їх про "колись").

І навіть не тому, що світ пропонує їм чимало кар’єрних можливостей та мандрівок, які хочуть долати самостійно, – без сім’ї та дітей.

А тому, що діти, з їхніх слів, це "напряг". Якийсь додатковий тягар, що, немов гумка, витирає всі лінії ескізу радості…

🗣  "Я бачу, як моїм батькам непросто зі мною й братом. Їм нема коли бути щасливими".

🗣  "Мама до ночі працює, щоб я мала за що вчитися і модно вдягнутися. Якби не я, їй би вистачало й однієї роботи. Ні, в мене дітей не буде точно".

🗣  "Вони втомлені, зляться постійно. Усе їм не так в мені. Швидше б школу закінчити і жити без них. Хай би відпочили від мене. Нащо вони мене народжували, – не розумію. Можна ж було без цього напрягу".

Не усі так думають, скажете?

Звісно, не всі. Але й не одиниці. І, якщо ми навіть не братимемо до уваги думку самих дітей (вважаючи, що діти не можуть реалістично розмірковувати про власне батьківство), прислухаймося до діалогів між дорослими:

– Ну, як там у вас?

– Ой, непросто. Один до ЗНО готується. Менший тільки пішов у школу.

– Так, непросто вам зараз… Репетитори, гроші, перший клас…

Або

– Як ти?

– Сама знаєш, яке життя, коли в тебе син підліток…

– О, ми це пережили… Тримайся!

Як вам після цих діалогів? Хочеться "увімкнути" усмішку? А як дітям це чути?

І не лише в сім’ї, між іншим. У школі їм також не раз наголошують, що з ними – дітьми непросто…

Слово "діти" є частинкою слова "радіти". Фото alenkasm/Depositphotos

Між іншим, слово "діти" є частинкою слова "радіти"… І кожнісінький дорослий виростає з дитинства. І дитинство – корінець, із якого тягнеться до неба деревце дорослості. І дуже важливо, щоби корінець був міцним, здоровим, сильним, глибоким…

Чи захоче корінь наповнювати зростом і життям стовбур та гілки, якщо відчуватиме, що "напрягає" і втомлює? Якою буде дорослість, що тримається на такій основі?

Звісно, у форматі цієї публікації, неможливо навести всіх аргументів, чому діти – це радість. Та й відчуття тієї радості має прийти через внутрішнє усвідомлення, а не завдяки прочитаному тексту. Але все ж, з нагоди Дня захисту дітей, хотілося б сказати, що:

👨‍👨‍👧‍👦  Діти мають право не відчувати себе тягарем і "напрягом" для дорослих. Мають право почуватися прийнятими й любленими безумовно. Цінними, бажаними, прекрасними!

Навіть після конфліктів з батьками. Навіть після неспаних ночей через прорізування зубів. Навіть із результатами "не таких" балів у табелі. Навіть, якщо підготовка до ЗНО це справді непросто й потребує додаткових зусиль не лише для школяра…

👨‍👨‍👧‍👦  Діти і їхня поведінка – не одне і те ж. Ми, як батьки чи педагоги, маємо допомагати їм набувати нових умінь і навичок, щось долати й змінювати в собі, у чомусь зростати.

Але оті "змінні" гілочки чи плоди не мають заторкати цінності "корінця".

👨‍👨‍👧‍👦  Діти мають право й потребу відчувати себе любленими просто так. І ми, як дорослі, не маємо права нагороджувати їх відчуттям того, що вони "тягар", "напряг" чи "покарання".

Кожна вікова дитяча криза, кожен непростий період у дитячо-батьківських стосунках – це теж про радість. Так, про радість спільно здоланого шляху.

Радість, що ми, дорослі, подарували нашим дітям новий цінний досвід вирішення конфліктів без знецінювання.

Радість, що ми, як батьки, допомогли малюку дати раду із непростими емоціями. Чи зрозуміли й підтримали підлітка, допомігши йому зробити впевнений щасливий крок до вищої вікової сходинки.

👨‍👨‍👧‍👦  Діти мають право на те, аби ми, дорослі, навчили їх здоровому й мудрому співвідношенню понять "право" та "обов’язок". Мені легше пояснити це, використавши метафору річки й берегів.

Річка – права, береги – обов’язки. Коли вода прибуває, береги варто піднімати й укріплювати, правда?

Якщо із віком збільшується кількість прав, то, одночасно, зростає й кількість обов’язків. І це не про якесь покарання, а, також про радість. Радість від дару відповідальності, мудрості, служіння іншим…

Чи укріплюємо й піднімаємо "береги" обов’язків наших дітей? Чи просто даємо волю "річці", яка, бідолашна, шукає чітких люблячих рамок від дорослих?

Із люблячими обмеженнями й заборонами дітям таки надійніше, безпечніше… Бо, коли хтось, хто любить тебе, від чогось застерігає, чимось обмежує, то це також про турботу й радість.

Якщо відверто, часом ми, дорослі, позбавляємо наших дітей "берегів". Домашні обов’язки – то лише справа батьків? Прибирання в класі – минуле століття й виключно обов’язок прибиральниці?

Нехай діточки вчаться й досягають всього, чого ми не змогли, а ми вже все решту зваримо, помиємо, вирішимо, заробимо, оплатимо?..

А, між іншим, діти також не відчувають радості від життя із вічно втомленими й роздратованими великою кількістю обов’язків (чи, безпричинними "тягарем" провини) батьками. Батьками, які, чомусь, вирішили, що "обов’язки"  то для дорослих, а "права" для дітей…

Діти мають право на те, аби не жити в час епідемії невдячності. Якщо із подоланням пандемії COVID-19 ми не такі всевладні й сильні, як би нам хотілося, то перемога над епідемією невдячності нам таки під силу.

Нам дорослим! Бо діти дивляться на нас й крокують за нами, ступаючи в наші сліди. Тож починати маємо зі себе.

Слухаючи радіо в машині, не раз чую з різних радіостанцій, що "про нас турбуються": підбирають музику для нашого заспокоєння, готують цікаві передачі… Аби лиш ми були щасливі, кажуть нам.

І на кожному біг-борді дорогою теж йдеться про "турботу": саме для нас розробляють нову техніку й засоби гігієни, готують їжу без шкідливих домішок і споруджують нові торгові центри…

Щоб нам радісно було, заспокоюють. Але чомусь тієї радості, порівняно з кількістю нарікань на "усе не таке", не збільшується…

То, може, пора усвідомити, що народжують її не ЗМІ, нові винаходи чи просто Якийсь Хтось?

Радість народжується в наших серцях, думках… І лише тоді, коли маємо під ногами міцний грунт вдячності. Вдячності за найменші дрібнички й за найбільше життя кожної людини.

ТАКОЖ ВАЖЛИВО: Як не лише захищати, але й розвивати самостійність дітей. Поради експертів

Тож ми, як дорослі, маємо превелике, чудове завдання виховати покоління вдячних і щасливих дітей.

Із яких виростуть колись вдячні та щасливі дорослі.

Які знатимуть, що, не вміючи радіти малому, ніколи не зможемо сповна радіти великому.

Які відчуватимуть вдячність за мить "тут і тепер", а не постійно гнатимуться за якимось кращим "колись".

Які зможуть бути щасливими однією, а не сімома, футболками чи парами взуття.

Які, народивши своїх дітей, не нарікатимуть постійно, а з радістю зустрічатимуть і перемоги, й труднощі.

Нехай не лише перше червня, а й кожнісінький день в році, буде для наших дітей і нас, дорослих, Днем спільної радості, вдячності, нового досвіду, зростання до людяності!

Бо діти – це завжди про "раДІТИ"!

Бо, коли тобою радіють, хочеться ще більше радості дарувати, правда?

Наталія Сиротич, PhD, психолог, арт-терапевт, Карітас Київ, спеціально для УП.Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.

Титульна світлина GekaSkr/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Що вбиває дитинство? Комікс про Міжнародний день захисту дітей... від дорослих

Як виглядає дитинство в різних куточках світу. ФОТО

Щасливий шлюб – це… Думки 4-х психологів і психотерапевтів щодо сексу, розлучень та сім’ї для дітей

Невидимі рани: чому психологічне насильство для дітей теж небезпечне

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

Також ми ведемо корисний Telegram-канал "Мамо, я у шапці!".



powered by lun.ua