10 причин, чому варто здобувати другу вищу в 30+. Особистий досвід
Коли ви бачите, що люди з дітьми та робОтами пішли вдруге, а то й втретє навчатися, знайте – у них є на це чудові причини.
Якби ще рік тому мені хтось сказав про те, що незабаром я вступлю "на другу вищу", а, краще сказати, візьмуся за отримання другого диплому магістра та ще й в іншій країні, та ще й за спеціальністю, яка майже не має нічого спільного з першою – мене б це як мінімум розсмішило. Адже я завжди вважала, що можливість навчатися у мене була, а зараз вже запізно.
"Зараз треба думати про родину, подальшу кар‘єру, придбання та облаштування будинку", – думала я.
Про навчання мені час від часу говорили рідні та друзі. Власне, одна моя хороша подруга та одногрупниця з Інституту журналістики зараз отримує вже третій диплом. Часом, керуючись власними переконаннями та стереотипним мисленням, я думала, що це занадто. Але, як-то кажуть: ніколи не говорили ніколи.
Тож у цьому тексті я хочу поділитися власними інсайтами щодо традиційної освіти в епоху глобалізації, у якій інформація поглинається людським мозком зі швидкістю світла.
Влітку 2021 року я таки вступила до іноземного вишу на магістра (Master’s) за спеціальністю Стійкий менеджмент (якщо коротко, то це управління та організація проєктів із залученням екологічних практик. Так, найбільш вживаними словами у нашій студентській команді є глобальне потепління, екологія, ресайклінг та навколишнє середовище).
Пізніше я детально розповім про те, як вступати до іноземного вишу задля здобуття другої вищої освіти.
 |
| Фото: nd3000/Depositphotos |
Розпочну з того, що вперше прийшовши до лекторію, я… закохалася. В атмосферу, людей, у дружність колективу, в таке цікаве різноманіття, адже наша команда налічує 10 національностей та культур. Люди в буквальному сенсі з’їхалися на навчання з різних куточків світу.
Одразу хочу сказати декілька слів про моїх одногрупників, аби картина не здалася вам занадто романтизованою. Дехто із нашої групи працює (я теж), а тому частенько доводиться пропускати заняття, дехто має дітей, які полюбляють захворіти у найнезручніший момент.
Не всі розмовляють в ідеалі мовою викладання (іспанською), а тому щоразу так звані native speakers з терпінням пояснюють ті чи інші значення певних фраз, слів, проєктів, політичного та історичного контексту. Віковий спектр студентів сягає від 22 до 48 років. А екзамени у нас відбуваються ледь не щотижня.
Щоранку, прокидаючись затемна, адже сонце в наші краї доходить дуже пізно, та поспішаючи до університету, кампус якого розташований на горі й далеко від міста, я розумію, що в мене ще жодного разу не було бажання прогуляти.
"В університет – як на свято", – люблю говорити я.
Саме тому сьогодні я ділюся власним топ-10 причин, чому вища освіта у дорослому віці – це круто.
№1: розширює горизонти
Власне, як і будь-яка освіта. На практиці я полюбляю використовувати термін life-long learning. Адже світ змінюється, а разом з ним потрібно й еволюціонувати на індивідуальному рівні.
Розширені горизонти – це змога помічати й використовувати можливості життя, як професійного, так і культурного й побутового.
№2: повага і прийняття
Якщо визначити два слова, які описують мою студентську групу, то ними будуть повага та прийняття.
Оскільки у кожної людини за плечима вже є певний життєвий досвід та відчуття мудрості, то деяким дрібницям, які колись були чимось з роду образи на все життя, зараз ми не надаємо значення.
Також завжди в пріоритеті почуття інших. Здавалося б, що за дурниці, яке мені діло до того, хто там і що відчуває. Але, власне емоційний інтелект, про який я вже писала, відіграє велику роль у добробуті.
До слова, за часів мого першого студентства у 2006-му й мови не було про такі речі, які почуття однокурсників. Можливо, це пояснюється психологічними тенденціями того часу, адже подекуди 18-річні люди говорять мені про речі, які я зрозуміла ближче до 30 років.
№3: ти точно знаєш, для чого тобі ця освіта!
Коли нас відправляють до вишів після школи, то головне наше завдання (у більшості випадків) – вступити. Яка це спеціальність, чи будемо ми потім працювати за нею – такі запитання ставлять одиниці.
Принаймні моєму поколінню випала саме така доля. Я щиро радію за студентів та батьків, які провели ціле дослідження щодо майбутнього університету та спеціальності.
До речі, у багатьох країнах світу практикується gap year (вільний рік), протягом якого люди працюють, проходять різні волонтерські програми, обміни. Цей час допомагає їм визначитися з майбутньою професією.
№4: мотивація до навчання
Як я вже зазначила, зазвичай у людей є мотивація до навчання. А це запорука успіху.
№5: ви тренуєте пам'ять
Навчання тренує пам'ять, в ми все ж працюємо з великими обсягами інформації.
№6: покращуються аналітичні здібності людини, а також розвиваються, як зараз модно говорити, soft skills.
Звісно, цей та попередній пункти можна застосувати до будь-якого типу навчання. Ними я хотіла вам нагадати, що навчатися – це круто.
№7: дисципліна
У дорослому віці у нас є сім’я, робота і велика кількість інших факторів, що можуть вплинути на відвідуваність. Навчання допомагає з самодисципліною, що, відповідно, покращує тайм-менеджмент.
№8: розширення контактів
Навіть якщо отриманий диплом не буде застосовуватися безпосередньо у роботі, досвід точно не пройде безслідно. Адже довгострокове навчання – це завжди нові та надійні контакти й можливості.
Як на мене, якісна комунікація – це гармонійна складова нашого розвитку. Ви помічали, що є люди, які постійно в русі, у яких все добре? Звісно, ми не знаємо ціну цього "добре" та що за цим стоїть, але секрет цих людей полягає у постійному русі, у спробах та здатності засвоювати уроки.
№9: навчання у виші – це не курси
Якщо вам треба виключно диплом й немає можливості чи бажання витрачати від року до п’яти на отримання принципово нової спеціальності, тоді вам на курси. Але! Варто пам’ятати, що університет – це маленьке життя.
№10: це можливість отримати незабутні враження і задоволення від можливостей, які дає життя
А вони є повсюди. А ще це відповідальність, яка, до речі, також є складовою щастя.
На завершення скажу… Одного разу я пожартувала, що, коли мені буде 50+ років, а діти вирушать у самостійне життя, то я вступлю ще й втретє. Хто його знає. Адже в кожному жарті є лише частка жарту.
Оксана Шамонова, проєктна менеджерка неформальної освіти, комунікаторка, спеціально для УП.Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.