Ялинка, яка обіцяла стати Подією: про абсурдність "капелюхового протистояння"
За часів "розвиненого соціалізму" (а простими словами – пізнього "совка") новорічна ялинка була однією з небагатьох доступних і яскравих дитячих розваг.
Потрапити на "головну ялинку УРСР" до Палацу "Україна" було завданням складним, однак можливим.
А от щастя опинитися на святкуванні Нового року в кремлівському Палаці з’їздів випадало одиницям: або дітям представників номенклатури, або пільговикам та іншим "тимурівцям".
Практично це було те саме, що й недосяжна для більшості путівка до елітного "Артеку".
Ясна річ, розподіл усіх цих радянських радощів супроводжувався невиліковними українськими реаліями: кумівством, "блатом", близькістю до "корита".
Сюжетно дійства на головних сценах союзних республік і столиці імперії не відрізнялись особливими несподіванками.
Затверджувались сценарії "нагорі", і були вони передбачуваними.
Умовне зло (нестрашні хижі звірі або якийсь божевільний сніговик чи Баба Яга) намагалося зупинити час, а звитяжний Новий Рік (його роль зазвичай виконував клінічно вмотивований актор "юноша блєдний со взором гарящім" за підтримки Діда Мороза й Снігуроньки) боровся за збереження порядку у літочисленні.
Часом їм допомагали олені, розбуркані невчасно їжачки, зайці та інша живність з дурнуватими голосами ТЮГівських ветеранів.
Час від часу до сюжетів делікатно домішували щось "на злобу дня". Або прогресивного робота Вертера, або прибульця, що прилетів з далекої галактики учитися "вашому радянському способові життя".
Але головний сюжет і драма розгорталися вже після "шоу". Вхідний квіток на дійство можна було обміняти на новорічний подарунок. Набір цукерок, в якому в загальній масі тривіальних доступних солодощів було "замішано" і декілька дефіцитних шоколадних цукерок.
Подібні практики "заходів" збереглись і донині, але за драматизмом вони ніщо у порівнянні з битвами за коробочку дитячого щастя, про яку тоді мріяли цілий рік.
Про радощі дорослих у період новорічних свят взагалі мало що можна сказати.
Той самий "сіряк" навколо і щастя отримання "замовлення" – так називали святкові продуктові набори, що їх розподіляли профспілкові комітети на підприємствах та у організаціях.
Нашому поколінню смішно, але це факт.
Ощасливити людину банкою майонезу, шпротів, зеленого горошку, "московською" ковбасою і сирою куркою синюшного кольору колись таки було можливо.
Минули роки. Розвалилась "Імперія зла". Куди й поділися "культмасові заходи", цензура та дефіцит.
Новорічні свята у Києві потрошку почали засвоювати традицію європейських столиць – а саме загальне, спільне свято на центральній площі.
Відтоді головні ялинки країни теж бували різними: вдалими і суперечливими, з оригінальним дизайном або вторинними за задумом.
Одним із перших таких київських новорічних див була ялинка, що крутилася навколо своєї осі.
Святкування Нового року киянами на Майдані Незалежності – головній тоді локації народних гулянь – стало модним і зручним. Містяни вітали одне одного, ігристе "текло рікою", загальна ейфорія і передчуття чогось нового і прекрасного не полишали нікого.
Та ось вибухнула вона. "Йолка". Страшні події ночі на 30 листопада 2013 року змінили все. Змінили Європу, змінили Україну, змінили Київ і киян.
"Йолка" Євромайдану простояла до 14 серпня 2014 року |
"Сьогодні в Києві на тому місці, де стояли палатки, мітингувальники, встановлюється новорічна... йолка, люди будуть скоро святкувати Новий рік.
Ми підтримуємо бажання киян жити в спокої, в стабільній ситуації, будемо все робити для того, щоб це відбувалось завжди, був гарний настрій", – сказав тоді головний винуватець "свята".
У результаті "Йолка" простояла до 14 серпня 2014 року і стала одним із головних символів "Революції Гідності" і, напевно, найбільш пізнаваним телевізійним об’єктом тогорічних випусків світових новин.
Майдан Незалежності остаточно перетворився на історичний артефакт Нової Нації, і веселощі на місці загибелі "Небесної Сотні" стали недоречними. Новорічні свята переїхали на Софійську площу.
І це вимушене рішення виявилося напрочуд вдалим. Святкування відтоді стали організовувати у форматі державно-приватного партнерства – і це дало феєричний результат!
На великі новорічні свята, окрім маси киян, прибували і гості з усієї України, київський Новий Рік потрапив до закордонних путівників, а столичні ялинки опинились у рейтингах найкращих ялинок у світі.
Новорічна ялинка-2020 на Софійській площі |
Новорічна "п’ятирічка" на Софійській площі – це величезний успіх київської "культурної команди".
І один з важливих чинників цього успіху – прозорість. Місто щороку оголошує конкурс та очікує на пропозиції від бажаючих. Цю практику перейняли й інші міста України.
У результаті принципу змагання народжується найкраще рішення.
Навіть якщо нині існує незаперечний лідер в організації Нового року, він чітко розуміє, що "Акела не може промахнутись".
Щороку нова ідея, новий реквізит, планування новорічного містечка, склад партнерів.
І звичайно – ялинки. Кожного року різні.
Особисто моя улюблениця – величезна лісова хвойна Королівна, що її доставили до Києва із заповідного карпатського лісу. Це було епічно і шляхетно.
Але викликало невдоволення екоактивістів.
І хоча в країні, де безконтрольно і по-варварськи вирубається та вивозиться ліс в астрономічній кількості, подібні камлання – це крокодилові сльози нещирих людей, світові тренди захисту живої природи ніхто не відміняв. Місто пристало на позицію екологів.
У 2017 році 29-метрове дерево для головної ялинки року привезли з Івано-Франківської області. Фото artemtkach3339 |
Вигляд цьогорічної ялинки, її дизайн та концепцію свята я роздивлявся на сайтах новин задовго до нинішньої штучної "капелюхової кризи".
Думав про те, що це дуже вдалий хід і цілий Київ на Новий рік отримає оригінальний святковий дрес-код.
Бо, правду кажучи, вже нудить від червоних ковпаків Санти.
Але я (і прошу занести це в протокол!) не закликаю їх забороняти, я толерую їх.
Прямо на моїх очах народжувався тренд, і коли я почав "гуглити" собі капелюшок – зась! Вже давно розібрали.
Так мала виглядати цьогорічна ялинка. Фото facebook.com/FolkUkraine |
Київська ялинка обіцяла стати Подією. І це незважаючи на жорсткі обмеження, викликані епідемією.
І за вимушеної відсутності святкових атракцій контраверсійна та оригінальна декорація цьогорічної ялинки створила б таки саме той позитивний ефект Wow!, якого нам всім так нині бракує.
Але не так склалося, як гадалося…
З-під новорічного казкового капелюха замість веселощів і довгоочікуваних святкових див почали, мов Пилип з конопель, вистрибувати та матеріалізовуватися "хвойні експерти".
Мережеві спеціалісти широкого профілю, ледве отямившись від президентських виборів у США, побачили Величезний Капелюх.
Повз цей подразник люди на самоізоляції пройти не змогли.
Ще б пак! Швидкість атаки на злощасну ялинку не поступалася спритності любителя "йолок", коли він ще віддавав перевагу чужим головним уборам.
Окрім фейсбучної завірюхи, на міські служби посипалися джомолунгми старих-добрих перевірених паперових скарг та анонімних звернень від "невстановлених осіб" з вигаданими прізвищами, однак… "сигнал є сигнал"! Треба реагувати!
Кияни з подивом дізналися, що магічний капелюх накличе на нас усіх таку біду, що кляті туї на Хрещатику здаватимуться квіточками.
І от уже важка артилерія підключилась. Відчувши загрозу монополії в торгівлі магічними предметами, у "хрестовий похід" проти Великого Капелюха вступила Православна церква України.
Я завжди думав, що після вигнання з теренів України старого комуняцького пройдисвіта "Дєда Мороза" і остаточного повернення до влади над дитячими різдвяними мріями Святого Миколая клірики умили руки і більше не втручатимуться до справ веселих, суєтних і мирських. Я дуже помилявся…
Капелюха зняли. Як повідомляють організатори, вони нашвидкуруч "шаманять" якусь традиційну зірку.
Фото Івана Сидора/Facebook |
Не будемо позичати очі в Сірка, аби зрозуміти абсурдність "капелюхового протистояння".
Позичимо краще канонічну зірку-капелюх у нашої геніальної Сердючки і разом заспіваємо її пророче:
I want to see Lasha tumbai
I want to see Lasha tumbai
I want to see Lasha tumbai
I want to see
Tanzen!
Україна – це круто?!
Круто!
Україна – це кльово?!
Кльово!
Танцює майдан!
Tanzen! Tanzen!
Ok! Happy end..
P.S. Наш легендарний земляк і великий єврейський письменник Шолом-Алейхем – точніше його київський пам’ятник – досі "вітається" з киянами, елегантно знімаючи капелюх.
Напевно, так Соломон Наумович вітався б навіть з людьми, не вартими його ввічливості, і навіть з вандалом, який повалив світильник, встановлений на Контрактовій площі до свята Хануки…
Федір Баландін, засновник Міжнародного фестивалю мистецтв "Anne de Kyiv Fest", спеціально для УП.Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
Вас також може зацікавити:
Православна Церква України закликає не знищувати ялинки
5 помилок, яких ми припускаємося при виборі ялинки
Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.
А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.