На захисті здоров'я пацієнтів та нервів лікарів: якими мають бути стандарти лікування в Україні

Станом на сьогодні ситуація щодо лікування склалася доволі поляризовано.

З боку пацієнтів немає впевненості, чи призначене лікування відповідає найкращим міжнародним стандартам, що призначені лікарем дослідження відповідають найкращим інтересам пацієнта та зумовлено стандартами доказової медицини, а не бажанням заробити?

Чи призначає лікар препарати із доказаною ефективністю, чи це його особисті преференції, що випливають зі співпраці з фармвиробником?

З боку лікарів немає впевненості, що він не буде притягнутий до кримінальної відповідальності за неналежне надання медичної допомоги, попри те, що докладає всі свої знання та сили для порятунку пацієнта? 

Чи не нависає над лікарем Домоклів меч майнової відповідальності за неправильні, з точки зору пацієнта, призначення, які потягли за собою невиправдані збитки? На які стандарти орієнтуватися і як зберегти об'єктивність клініко-експертним комісіям, висновки яких кладуться в основу судовою справи? 

В українських реаліях відповідь на всі ці питання негативна.

На сьогодні у більшості відпадків відсутні уніфіковані клінічні протоколи, які б мали силу нормативних актів, а відтак могли б бути покладені в основу юридичного обґрунтування та оцінки "правомірності" чи "неправомірності" дій лікаря та виправданості очікувань пацієнта щодо "настання" чи "ненастання" бажаного терапевтичного ефекту від призначеного лікування.

Як свідчить міжнародний досвід, в усіх сучасних моделях охорони здоров’я наявність національних стандартів і клінічних протоколів визнано обов’язковим механізмом забезпечення якості надання медичної допомоги та інтересів всіх учасників процесу лікування.

У 2012 році в Україні почали розробляти, а згодом і застосовувати уніфіковані клінічні протоколи, проте на той час процес мав значний недолік – неурегульованість такої чутливої складової, як конфлікт інтересів при розробників протоколів.

Це кинуло тінь на всю систему розробки клінічних протоколів на національному рівні і у 2016 році з метою зняття корупційної складовою відбулися зміни щодо розробки клінічних протоколів на національному рівні та можливості використання міжнародних клінічних настанов без адаптації.

Відтоді лікар може використовувати клінічну настанову з джерела її розміщення чи публікації на ресурсах затверджених МОЗ України. Така міжнародна клінічна настанова мала б бути перекладена українською перед тим, як "перетворитися" на новий клінічний протокол.

Аналогічно потрібно перекладати ті нові клінічні протоколи, котрі МОЗ України затвердило як "лінки". Проте чинне законодавство не містить вимог до такого перекладу і до перекладача.

Наразі також не визначено: хто нестиме відповідальність за неналежний переклад, також не зрозуміло, хто платитиме за переклад узагалі? Водночас важливо пам’ятати, що на підставі таких перекладених протоколів надаватиметься медична допомога пацієнтам, відтак, переклад має бути досконалим з точки зору розуміння клінічного процесу, який він описує.

Такий підхід зазнав чимало критики від юристів та лікарів, оскільки, здається "разом із водою виплеснули й дитя".

Сьогодні гостро постає питання: на основі яких клінічних протоколів (медичних стандартів) мають розроблятися програми державних гарантій медичного обслуговування, на підставі якого документу визначати тарифи, як це передбачено в Законі України "Про державні фінансові гарантій медичного обслуговування населення"?

Як бачимо, чинна на сьогодні система містить чимало невизначеностей для всіх учасників – і пацієнтів і лікарів.

З метою вирішення цих питань із використання найкращого міжнародного досвіду ВООЗ розпочала проєкт із запровадження стандартів розробки національних уніфікованих клінічних протоколів на засадах доказової медицини, прозорості та зняття корупційних ризиків. 

Для цього слід було поміряти "температуру по палаті". І ВООЗ проведела понад 20 інтерв'ю з представниками академічного середовища, професорським складом освітніх закладів, керівниками медичних закладів, представниками МОЗ України, НСЗУ, ЦГЗ,  ДЕЦ МОЗ України, виробниками лікарських засобів та пацієнтської спільноти.

Спільність позиції всіх респондентів полягала в необхідності запровадження єдиних стандартів надання медичної допомоги шляхом адаптації міжнародних клінічних настанов в уніфіковані клінічні протоколи.

Результати проведеного ВООЗ дослідження українською та англійською мовами викладено за посиланням. 

Серед аргументів "за" запровадження уніфікованих клінічних протоколів:

• уніфіковані клінічні протоколи, розроблені шляхом адаптації міжнародних клінічних настанов, та підготовка відповідним стандартів надання медичної допомоги, як нормативно-правові акти стануть належною підставою для розробки пакетів надання медичної допомоги НСЗУ;
• наявність таких клінічних протоколів запобігатиме клінічним помилкам лікарів та гарантуватиме пацієнтам надання медичної допомоги, яка ґрунтується на доказовій медицині і не містить псевдо-наукових рекомендацій, навіть, якщо вони гуртуються "на думці експерта";
• наявність уніфікованих клінічних протоколів – це можливість належної юридичної кваліфікації дій лікаря та пацієнта у їх синергетиці, що дає можливість належно сформувати доказову базу у разі виникнення конфлікту чи підозри у неналежному наданні медичної допомоги і, відповідно – визначити юридичну стратегію справи у суді, належно сформувати питання до клініко-експертної комісії та належно оцінити її висновки.

Стандартизація медичної допомоги у формі впровадження клінічних протоколів, які були б уніфіковані на для всіх медичних закладів, є складовою забезпечення права на охорону здоров'я на основі знань сучасної медицини, які підтверджені авторитетними міжнародними професійними медичними асоціаціями.

Розробка ж національних стандартів має проводитися шляхом адаптації, прозорості і пильного контролю з боку громадськості щодо недопущення конфлікту інтересів експертів.  

МОЗ України та ВООЗ на запит пацієнтської та професійної спільноти між розпочали працювати над подальшим запровадженням в Україні уніфікованих стандартів надання медичної допомоги на засадах доказовості та прозорості. 

Оксана Кашинцева, консультант ВООЗ, членкиня Європейської асоціації медичного права, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина everythingposs/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

З березня медицина без протоколів: чим це загрожуватиме здоров'ю українських пацієнтів

Якими препаратами лікують COVID-19 в Україні: аналізуємо оновлений український протокол

Дайте спокій "расам": в чому суть конфлікту Супрун та Радуцького і до чого тут медичні протоколи

Для українських медиків запустили сайт з міжнародними протоколами лікування

Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.