Як підтримати підлітків під час вступу до вишу?
Скласти НМТ з 5 предметів, вирішити своє майбутнє й не зійти з розуму – цьогоріч тисячі підлітків зіштовхнуться з тривогою вибору спеціальності та професії в умовах війни.
Для батьків це також стресовий період – як правильно підтримати, як допомогти та як не нашкодити?
З часом підлітки все менше покладаються на батьків та торують свій шлях, але це не означає, що вони залишаються наодинці з проблемами. Принаймні так не повинно бути.
Нещодавно проєкт ЮНІСЕФ U-Report спільно з Teenergizer провели опитування про психічний стан молоді та виявили, що лише 30% підлітків готові поділитися проблемою з батьками. На тлі цього 51% опитаних постійно відчувають стрес та занепокоєння та лише половина з них шукають професійну допомогу.
Така статистика свідчить про те, що підлітки найчастіше не довіряють батькам і натомість для допомоги з труднощами обирають друзів чи спеціалістів. Це зовсім не свідчить про те, що потрібно батькам опустити руки – навпаки, саме зараз, у такі складні моменти вибору підліткам потрібне родинне плече якнайбільше.
Як обрати спеціальність, на що орієнтуватися?
Вибір спеціальності та університету часто вважають доленосним, а помилку в цьому – фатальним. Підлітки стикаються зі стресом та тиском від думки, що саме це визначить усе їхнє життя й більше вже нічого не змінити. Таке можливо було кілька десятків років тому, але не зараз.
Змінювати професію, рід діяльності, а тим паче спеціальність – це нормальний стан речей у сучасному суспільстві. Коли темп розвитку пришвидшений, зʼявляються нові ніші, а ринок праці нестабільний, робити вибір один раз у житті при вступі до університету – даремний стрес. Усе можна змінити з часом, переорієнтуватись, якщо план А не спрацював у бажаному вигляді.
Батькам перша порада – відмовитись від наративу, що можливий лише один вибір на все життя. Адже їх завжди безліч.
Така варіативність може лякати, наче підлітка кидають у відкрите море, коли той не вміє плавати. Втім це не так: за результатами спільного дослідження МОН України, Державної служби зайнятості й Асоціації інноваційної та цифрової освіти, у 42% випадків до процесу вибору спеціальності долучаються батьки, до порад яких дослухаються або чий шлях повторюють.
У решті випадків підліток опирається на інформацію та поради зі свого оточення – друзів, соціальних мереж, популярної культури. У будь-якому випадку йдеться про те, що абітурієнт завжди перебуває під впливом когось, близького оточення, або чогось, наприклад, моди.
В якийсь момент було популярним вчитись на юриста або економіста, нині експерти споглядають тенденцію до попиту на журналістські та філологічні спеціальності. Мода на професії така ж швидкоплинна, як і на рвані джинси чи блискучі блузи. Воно мине, але не слід забувати й про цей фактор.
Отже, перед підлітком зараз постає кілька труднощів:
- складно обрати спеціальність – подобається багато професій або жодна не подобається;
- хибні уявлення про професію;
- страх помилитися з вибором професії;
- складно визначитися з навчальним закладом;
- конкуренція з іншими абітурієнтами;
- страх перед іспитами.
Справлятись підлітку із цим слід поступово, а втручання батьків може бути не ефективним, якщо не висловити його як пропозицією допомоги. Саме цього очікують юні люди – що їх сприймуть за дорослих, і робитимуть вибір не за них, а слухатимуть та підтримуватимуть.
Як можна підтримати?
Ось кілька порад, як ефективно підтримати підлітка при виборі професії та спеціальності й не нашкодити.
Намалюйте або накресліть мапу бажань підлітка. Це не обовʼязково має бути великий ватман з аплікаціями, на виконання якого піде більше часу, ніж на реальну розмову, а щось, що підійде конкретно вам – листок А4, дошка з маркерами, ексель-таблиця чи навіть той самий ватман.
Важливо, аби підліток поділився із вами тим, чого він прагне, та записав це як модель або варіанти розвитку подій, якусь дорожню карту. Ви можете у цьому також допомогти.
Підлітку це дозволить навʼязливим думкам зʼявитись десь в іншому місці, ніж у голові, та зніме стрес, адже тоді підліток буквально побачить перед собою свої бажання, прагнення й плани.
Не констатуйте, а розпитуйте. Кожна людина любить відчувати, що нею цікавляться, тобто ставлять їй питання. Констатування фактів або ваших думок може лише спровокувати підлітка більше закритись у собі, адже у такий спосіб ви демонструєте, що він вам не цікавий.
Не варто намагатися вказувати, що дитина робить не так, слід утриматися від висловлювань осуду. Навпаки, необхідно підтримувати налаштування підлітка на краще, навіть якщо вона відчуває наразі труднощі. Критика не допоможе досягти успіху, а лише нашкодить подальшим стосункам із батьками.
Продивіться пропозиції ВНЗ та факультетів, а також дні "відкритих дверей". В інтернеті наразі є все – від відгуків про університети й коледжі до деталізованих програм навчання. Дні "відкритих дверей" – це найкраща можливість побачити все, що може запропонувати заклад, а також поспілкуватись з викладачами й студентами певних факультетів.
Підтримайте дитину у цьому, а якщо такої можливості немає, то допоможіть їй ознайомитись з програмами спеціальностей, адже часто для них вони є перешкодою.
Обговоріть фінансові можливості вашої родини. Важливо, аби підліток розумів фінансові реалії, з якими стикаються їхні батьки, включно з обмеженнями в сімейному бюджеті. Відкрито обговорюючи фінансову ситуацію, батьки можуть надати своїм підліткам цінну інформацію про вартість життя, бюджет і фінансове планування.
Розплануйте на мапі бажань підлітка (див. пункт 1) конкретні дати днів "відкритих дверей", екзаменів, подачі документів тощо. Це допоможе підлітку побачити в календарному режимі процес, а від цього стрес дезорієнтації зникне.
Розробіть кілька планів – А, Б, В… Що більше у підлітка буде чітко пропрацьованих варіантів, то менше він почуватиме тривоги за те, що є тільки один варіант, який повинен спрацювати, а в протилежному випадку – життю кінець.
І найголовніше – проявляйте підтримку так само як при перших кроках і словах дитини. Цього вони потребують зараз найбільше.
Що робити, коли не виходить?
Якщо ви спробували все, але воно не спрацювало – не картайте себе. Підліток може бути неготовим до подібних кроків та серйозних розмов із вами та водночас відчувати в цьому потребу. У такому випадку варто забезпечити професійну сторонню допомогу.
Просторами інтернету ширять безплатні онлайн ресурси для підлітків, де спеціалісти з роботи з підлітками допоможуть піти на контакт з батьками і довіритись їм. Одним з таких є сайт благодійної організації Teenergizer, на якому рівні консультанти надають безкоштовну психологічну допомогу для підлітків та молоді. Батькам у цьому випадку слід спрямувати потенційну провину на підтримку.
Часто для підлітків бар’єром стають сумніви або негативне мислення – момент, коли підлітку здається, що він не знайде свого місця та призначення, що всі проти нього, а світ його не приймає. Це природний елемент людської психіки, повʼязаний із сумнівами та невпевненістю в майбутньому. Відчувати сумніви – окей. Мати фіксовані негативні думки – не окей, з цим підлітку і батькам слід працювати.
Дієвим способом боротьби з негативним мисленням є правильне формулювання слів, яке повинно йти як від батьків, так і від самих підлітків. Є кілька варіантів негативного мислення, які психологи вирізняють:
- фіксоване (підліток може думати: "Не варто пробувати себе в чомусь новому, зміни – це не про мене");
- негативне налаштування ("Навіщо пробувати, якщо у мене не вийде?");
- негативне порівняння ("Я знаю що не такий як вони й ні на що не здатний");
- відключення (підліток перестає об’єктивно оцінювати масштаб ситуації, перебільшує або применшує її);
- чіпляння за проблеми та зациклення на них.
Коли ви чуєте це від підлітка, ставтесь з розумінням. Спробуйте пригадати останні стресові ситуації дитини, про які вам відомо. А тепер уявіть себе на її місці, як ви відреагуєте? Чи зможете втримати бурхливі емоції в собі, хоча вони так і просяться на волю?
Найкраще, що ви можете зробити в цій ситуації – це поспілкуватись про вашого підлітка так, як би ви хотіли, щоб колись попіклувались про вас. Водночас прислухайтесь, до того, яку відповідь отримуєте.
У такі складні моменти слід нагадувати підліткам, для чого вони це все роблять, нагадати про їхні мрії. Адже мрія – це найнадійніший двигун.
Яна Панфілова, голова правління Teenergizer, спеціально для УП.Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
