Прем’єри тижня: ром та шоколад

Від 20 жовтня на українських екранах демонструються: пригодницька драма "Ромовий щоденник" Брюса Робінсона, романтична комедія "Закохані невротики" Жана-П’єра Амері, фільм жахів "Дещо" Маттіса Ван Гейнінґена мол. та фільм жахів "Паранормальне явище 3" Генрі Джуста і Аріеля Шульмана.

Гантер Томпсон та його друзі

Стрічка "Ромовий щоденник" має довгу та заплутану історію, яка почалася ще у дев’яностих, коли актор Джонні Депп знайшов у підвалі свого друга Гантера Томпсона рукопис його роману, датованого ще 1959 роком. Базувався він на автобіографічних спогадах самого письменника.

У рукописі "Ромового щоденника" йшлося про молодого журналіста Пола Кемпа, який наприкінці 1950-х приїздить у столицю Пуерто-Ріко, аби працювати там у місцевій англомовній газеті. Там він стикається із невеликим прошарком американського білого населення та дізнається про усі неприглядні сторони життя у цьому "тропічному раю".

Джонні Депп переконав свого друга опублікувати роман і вирішив взятися за його екранізацію. Гантер Томпсон покінчив життя самогубством 2005 року, проте актор не припиняв роботи над проектом. "Ромовий щоденник" став для Деппа своєрідною присвятою Томпсонові, і актор вдруге взявся грати його альтер-его - цього разу журналіста Кемпа.

Писати сценарій та фільмувати картину актор запросив британця Брюса Робінсона, автора небагатьох робіт у кіно, який 1987 року уславився своїм дебютним фільмом "Вітнейл та я". Вічно хмільні та цілковито "відморожені" герої цієї культової стрічки задавалися рідними братами персонажів "Ромового щоденника", крім того, кандидатуру Робінсона схвалив сам Томпсон.

Цікаво, що уся ця компанія, яка складалася із палких шанувальників письменника, примудрилася зняти екранізацію абсолютно не схожу на літературне першоджерело. У фільмі не тільки зникли ключові герої роману та додалися нові сюжетні лінії, в нього з’явився абсолютно інший фінал – моралізаторський і навіть по-голлівудському "щасливий".

Схоже, що Депп, який неабияк пишається своєю дружбою із цим талановитим, але абсолютно відлюдькуватим письменником, став відчувати себе "вдовою генія", такою собі Козімою Ваґнер чи Елізабет Ніцше нашого часу, і спокійно дозволяє собі висловлюватися від імені Томпсона. Принаймні у своїх інтерв’ю він впевнено заявляв, що "Гантер був би абсолютно щасливим" після перегляду цього фільму.

Присутність "духа Томпсона" на зйомках мав забезпечувати стілець із його іменем на спинці, його улюблені цигарки та напої. Сам же Депп зізнавався, що Пол Кемп для нього – це молодий Рауль Дюк, тож за взірець він брав свою гру в фільмі "Страх та ненависть у Лас-Веґасі". Зрештою, образ психа і наркомана із картини Ґілліама став взірцем для багатьох інших героїв, зіграних Деппом. На "Ромовому щоденнику" коло замкнулося: Кемпа-Дюка, тепер важко відрізнити від якого-небудь Божевільного Капелюшника або Джека Горобця.

Втім, правдивою зіркою цієї картини став не Джонні Депп, а Джованні Рібізі, якій зіграв Мобурґа. У романі цей персонаж з’являється лише кілька разів, а от у картині стає одним із головних героїв. Напівбожевільний алкоголік Мобурґ є втіленням усіх невдах, які приїхали в Пуерто-Ріко в пошуках легких грошей, але загрузли в місцевому побуті, як у болоті. Рібізі в цій ролі надзвичайно переконливий, він просто взірцевий пияк в своєму брудному одязі непевного кольору, із червоними очима та хаотичними рухами.

Зрештою, фільм "Ромовий щоденник" можна назвати затягнутим або ж недостатньо динамічним. Проте його найголовніша біда у тому, що його творці постаралися детально відтворити усе, що в свідомості пересічного глядача може здаватися "гантертомпсонівським", і цим самим знівелювали усю підривну силу його творів. "Ромовий щоденник" є яскравим прикладом того, як письменник поступово перетворюється із бунтаря на "класика", а його тексти застигають у своєрідному "каноні".

Оцінка фільму 3,5 з 5

Автор дякує кіноклубу Noname club за допомогу в підготовці матеріалу

Невроз, кохання, шоколад

Стрічка "Закохані невротики" - ідеальний продукт "на експорт". У ньому є все, з чим асоціюється французька кінокомедія і сама Франція – милі дивакуваті герої, які постійно потрапляють в кумедні ситуації, романтична історія кохання, шоколад, красиві краєвиди, маленькі машини і симпатичні крамнички. У центрі оповіді – двоє патологічно сором’язливих людей, яких поєднує любов до шоколаду.

Власник невеличкої шоколадної фабрики Жан-Рене (Бенуа Пульворд) шукає дистриб’ютора своєї продукції і наймає на роботу Анжеліку (Ізабель Карре), яка приховує свої здібності геніального кондитера. Чоловік страждає від своєї сором’язливості, і його психотерапевт радить запросити когось на побачення.

Вибір Жана-Рене падає на Анжеліку, проте він не знає, що дівчина також потерпає від схожих проблем і навіть ходить на зустрічі "анонімних невротиків". І поки герої намагаються розібратися із власними фобіями, а також негараздами на фабриці, між ними виникає нове несподіване почуття.

Стрічка "Закохані невротики" базується на власних переживаннях режисера Жана-П’єра Амері, який також намагався подолати власну сором’язливість у групі "анонімних невротиків". Зрештою, образ невротика став невід’ємною частиною сучасної масової культури насамперед завдяки Вуді Аллену, який побудував на цьому всю свою кінокар’єру.

За останні десять років дія багатьох картин перемістилася із зовнішнього світу у внутрішній світ героїв. Розмаїті психи та виродки, яких раніше ніхто б ніколи не допустив ні на широкий, ні на телевізійний екрани, зараз у моді.

Героєм нашого часу є фактично соціопат із геніальними здібностями, який протистоїть натовпу обивателів. На цьому тлі невротики із їхніми невинними страхами виглядають найбільш "нормально" та зворушливо. Сьогодні за маскою "невротика" ховається колишній "дивак" та "маленька людина".

"Закохані невротики" - нащадок французької комедії 1970-х-1980-х років, де королем був П’єр Рішар та його незграбні, але добрі та щирі герої. Тож якщо ви прагнете побачити легкий, розважальний європейський фільм, то стрічка Амері - саме те, що треба.

Оцінка фільму 4 з 5

"Дещо"

Приквел до однойменного фільму Джона Карпентера 1982 року. На антарктичній станції норвезькі та американські науковці знаходять чужоземну форму життя, заховану в льодовій брилі.

Скоро чужинець відтане, а героям доведеться вступити із ним у боротьбу за виживання. В основі цієї історії – оповідання Джона В. Кемпбелла молодшого "Хто йде?", першою взірцевою екранізацією якого є класичний горор 1951 року "Дещо із іншого світу".

Режисер: Маттіс Ван Гейнінґен

У ролях: Мері Елізабет Вінстед, Джоел Едґертон, Ульріх Томсен

"Паранормальне явище 3"

Приквел до попередніх двох частин розповідає про те, як дві сестри Кеті та Крісті в своєму дитинстві вперше зустрілися із потойбічним жахіттям, яке, врешті-решт, поламає їм життя.

Режисери: Генрі Джуст та Аріель Шульман

У ролях: Кеті Фезерстон, Спрейґ Ґрейден, Крістофер Ніколас Сміт

Фото kino-teatr.ua