Літературні премії: кому вірити?

Щороку в світі виходять тисячі й тисячі нових книжок. Зорієнтуватися в такому просторі доволі складно. Одним із можливих орієнтирів для читача сучасної літератури можуть стати літературні премії. Звісно, їх не можна вважати єдиним критерієм якості книжки. Натомість стеження за преміями може дати інформацію про тенденції в сучасній літературі.

"Українська правда. Життя" пропонує познайомитись із кількома найбільш впливовими світовими преміями (ну і з деякими іншими теж).

Нобелівська премія з літератури. Nobel Prize in Literature

Нобелівська премія з літератури – найбільш щедра письменницька нагорода. Її сума – 10 мільйонів шведських крон, тобто близько 1 мільйона євро.

Отримання Нобелівської премії – справа неоднозначна та непевна. Кожного року 6 жовтня починаються дискусії про "за що" та "чи заслужив".

Спочатку Нобелівський комітет приймає заявки з іменами номінантів. Із довгого списку обирають близько тридцяти осіб у короткий список, який довго обговорюють. У результаті в жовтні оголошують лауреата.

Тобто отримання Нобелівської премії залежить насамперед від смаків Нобелівського комітету. З іншого боку, жоден письменник не має шансів на цю винагороду, якщо його не номінували.

Нобелівський комітет часто критикують за вибір нікому не відомих письменників. Скажімо, так було, коли перемогла Герта Мюллер. Про цьогорічного переможця український читач також знає небагато. Хоча переклади його віршів у мережі є – і навіть українською мовою в перекладі Юлії-Ванди Мусаковської.

У списку нобеліантів з літератури можна знайти чимало непоганих взірців якісної прози. Письменники з України Нобелівської премії поки що не отримували, хоча навколо цієї історії було чимало міфів.

Ґонкурівська премія. Prix Goncourt

Найпрестижніша літературна нагорода Франції. Премію вручають кожного року в перший понеділок листопада.

Сума премії складає 10 євро (колись було 50 старих франків). Символічну грошову винагороду можна пояснити несимволічним успіхом продажів.

Лауреат Ґонкурівської премії одразу ж стає автором номер один протягом бодай одного літературного сезону. Продажі його книжок стрибають угору, а обличчя письменника-переможця "світиться" чи не з усіх телеканалів.

Ґонкурівську премію має шанс отримати лише письменник, чия книга написана французькою мовою та видана у Франції.

Переможця обирає Ґонкурівська академія. Вона складається з 10 академіків, яких обирають назавжди. Академіком може стати будь-хто, хто написав і вибав бодай одну книжку французькою мовою.

Академіків звати так: Нижній ряд: Едмо Шарль-Ру, Жорж Ссемпран, Режі Дебре, Франсуаз Малле-Жоріс; Верхній ряд: Робер Сабатьє, Патрік Рамбо, Бернар Піво, Франсуаз Шандернаґор, Таар Бен Желлун, Дідьє Декуан.

В кожного з них є своє місце та свої власні столові прибори в ресторані "Chez Drouant". Саме там збирається Ґонкурівська академія потягом уже 108 років. До речі, прибори переходять академікам у спадок. Скажімо, Бернар Піво володіє комплектом приборів номер 1, котрий раніше належав Леону Доде, Колетт, Жану Жіоно та ін.

Всього для вибору переможця академікам потрібно 13 турів голосування (іноді 14, якщо одна книжка набрала однакову кількість голосів). Кожен академік голосує усно та відкрито, пояснюючи своїм колегам причину вибору. Переможця вибирають абсолютною більшістю. В спірних випадках вирішальним є голос голови Ґонкурівської академії.

Минулого року премію отримав роман Мішеля Вельбека "Карта і територія". Цього року нещодавно оприлюднили так званий "Другий список". Останнім буде "Третій список" - один із названих у ньому романів стане переможцем.

Премія Ренодо. Prix Renaudot

Ця премія є своєрідною відповіддю академії Ґонкура. Часто її називають "другим місцем" Ґонкура.

Все почалося з історії 1926 року. Тоді низка критиків виступила проти вибору Ґонкурівської академії. Так з’явилася премія Теофаста Ренодо – на честь людини, котра створила першу у Франції газету.

Премію Ренодо завжди вручають у той самий день і в тому ж місці, що й Ґонкурівську премію – тобто в перший понеділок листопада.

Цікаво, що іноді вибір журі премії Ренодо співпадає з вибором академіків. Для цих випадків журі Ренодо завжди обирає двох потенційних переможців.

Премія імені Ганса Крістіана Андерсона. Hans Christian Andersen Author Award

Цю премію називають "Нобелівською премією в царині дитячої літератури".

Її заснував Міжнародний комітет з дитячої та юнацької літератури при ЮНЕСКО 1956 року. Премію та медаль вручають раз на два роки авторам і ілюстраторам дитячої літератури.

Ось так виглядає медаль

Крім нагород, комітет премії кожні два роки публікує список найкращих дитячих книжок світу. В цей список свого часу потрапили Всеволод Нестайко зі своєю книжкою "Тореадори з Васюківки". А Богдан Чалий навіть отримав диплом премії за казку "Барвінок і Весна".

Премія імені Ганса Крістіана Андерсона вже діставалася знаковим письменникам на кшталт Астрід Ліндґрен, Туве Янсон, Джанні Родарі та ін.

Зараз комітет готується до вручення премії 2012 року.

Пулітцерівська премія. The Pulitzer Prize

Пулітцерівську премію заснував американський видавець угорського походження Джозеф Пулітцер. Сума премії складає 10 тисяч доларів.

Її видають у 21 номінації. З них шість номінацій – з літератури.

Це художня проза, драма, історія (Сполучених Штатів Америки), біографія/автобіографія, поезія та нехудожня література.

Для отримання Пулітцерівської премії потрібно номінуватися (номінування коштує 50 доларів за один твір) та бути громадянином США. Будь-який твір може номінуватись у двох категоріях. Після номінування журі з п’яти осіб обере переможця. В кожні категорії працює окреме журі.

Цього року премію в категорії художньої прози отримала Дженіфер Іген. В попередні роки лауреатами Пулітцерівської премії справжні зірки – Джон Стейнбек, Маргерет Мітчелл, Ернест Хемінґвей, Харпер Лі, Вільям Фолкнер та ін.

Національна книжкова премія (США). The National Book Awards

Премію вручають щороку в місті Нью-Йорк уже протягом 61 року. Це одна з найбільш важливих подій американської літератури.

Переможець отримує 10 тисяч доларів. Всього премія має 4 номінації – художня проза, нехудожня література, поезія та дитяча література.

2010 року було номіновано 302 романи, з-поміж яких обрали найкращий. Переможець – Джеймі Ґордон за роман "Лорд Хаосу" .

Раніше цю премію отримували Вільям Фолкнер, Філіп Рот, Джон Апдайк та ін. Відзнаки премії отримували Трумен Капоте, Джером Девід Селінджер, Владімір Набоков, Ханна Арендт та ін.

Премія імені Мігеля де Сервантеса. Premio Miguel de Cervantes

Головна нагорода іспаномовної літератури. Вона складає 90 тисяч євро. Її може отримати будь-який живий письменник, що пише іспанською мовою. Щороку премію імені Сервантеса вручають 23 квітня, в день смерті Сервантеса.

Номінування кандидатів – справа винятково Академії мови іспаномовних країн. Остаточне рішення щодо переможця приймає Міністерство культури Іспанії. Тож не дивно, що більшість переможців – іспанські письменники.

З-поміж широко відомих іспаномовних письменників лауреатами стали Хорхе Луїс Борхес, Алехо Карпентьєр, Антоніо Вальєхо, Маріо Варгас Льоса та інші.

Премія Сервантес престижна та дуже показова – власне і "коронує" вона літературних "зірок" і визнаних письменників. От скажімо 1994 року премію отримав перуанець Маріо Варгас Льоса, а за 6 років після того він же отримав Нобелівську премію.

Букерівська премія. The Man Booker Prize

Букерівську премію можна отримати за роман. Для цього достатньо написати його англійською мовою та бути громадянином Співдружності націй (всього до неї входить 54 країни).

Всього премія складає 55 тисяч фунтів стерлінгів. Окрім грошей, переможець отримує видавничий успіх і низку перекладів по всьому світі. Переможця оголошують щороку в жовтні.

Найкращий роман року обирає журі, відібране Дорадчим комітетом, до якого сходить по одному представнику таких сфер: письменник, видавець, критик, літературний агент, книгопродавець і член Букерівської фундації.

Саме вони обирають членів журі. Склад журі оновлюється щороку.

Лауреатами Букерівської премії ставали незаперечні зірки англомовної літератури. Чимало з них ставали й Нобелівськими лауреатами.

Наприклад, автор роману "Безчестя" Джон Кутзее отримав Букерівську премію 1983 року та 1999 року. Зовсім скоро після неї він отримав і "Нобеля" – 2003 рік.

Вільям Голдінг, автор всесвітньо відомого "Володаря Мух", став лауреатом Букерівської премії 1980 року, а вже за три роки отримав і Нобелівську премію. Зараз Голдінг входить у список п’ятдесяти найкращих британських письменників повоєнної доби.

Міжнародна Букерівська премія. The Man Booker International Prize

Сума премії менша за Букерівську. Письменик-переможець отримує всього 15 тисяч фунтів стерлінгів. Натомість у цій премії суттєво розширено географію.

Міжнародну Букерівську премію може отримати будь-який письменник за написаний або перекладений англійською мовою текст.

Ця премія за філософією ближча до Нобелівської. Письменники тут зазвичай отримують винагороди не так за окремий роман, як за корпус текстів. Члени журі самі укладають списки номінантів. Відтак номінувати письменника на отримання премії можуть тільки вони.

Російський Букер. Русский Букер

Ця премія існує як споріднена зі звичною Букерівською премією. У 1992 році її заснували в Росії з ініціативи Британських рад. За перші 7 років існування премія стала на ноги. Тепер нею керує винятково російська сторона на чолі з критиком Ігорем Шайтановим.

Переможець отримує 20 тисяч доларів. До речі, фіналісти премії також отримують трохи грошей – по 1 тисячі доларів.

Для отримання Російського Букера необхідно написати роман російською мовою та бути номінованим кимось із видавців. З довгого списку журі з п’яти осіб формує короткий список, куди потрапляє до шести романів. Переможцем стає один з фіналістів.

Отримання Російського Букера безперечно впливає на успіх книжки. А ще більше – на матеріальний статок автора. Хоча переможця не завжди хвалять критики та читачі.

Наприклад, саме так сталось із романом, який отримав премію минулого року. Роман "Цветочный крест" Єлєни Колядіної викливав дуже суперечливі відгуки. Водночас лауреатами стають і широко визнані письменники на кшталт Людміли Уліцької, Михаїла Шишкіна, Михаїла Єлізарова та ін.

Національний Бестселер. Национальный бестселер

Це премія дуже оригінальна – тут гроші отримує і письменник, і той, хто його номінував. Тобто 10 тисяч доларів діляться в пропорції 7/3 відповідно.

Це перетворює премію Національний бестселер на своєрідний тоталізатор.

Процедура багатоскладова. Спочатку номінатори номінують по одному тексту кожен. Потім 20 осіб журі обирають кожен по два тексти (за один ставлять 3 бали, за інший – 1 бал). Цифри сумують, і 5-6 лідерів формують короткий список. Після цього Мале журі обирає переможця.

Всі списки публікуються відкрито. У кожному зазначено, хто з членів журі як голосував.

Для отримання премій Національний бестселер достатньо мати книжку російською мовою. З цим пов’язаний курйоз: 2008 року в довгий список російської премії потрапив український письменник Сергій Жадан. А все тому, що того року вийшов російський переклад його "Anarchy in the UKR".

А що у нас?

В українському контексті важко говорити про впливові премії. Причина проста: брак популяризації літературного процесу.

Попри все це умовно впливовими в Україні можна вважати декілька.

Книга року Бі-Бі-Сі

[L]Премія складає 1000 фунтів стерлінгів. Її вручають письменнику, чию книжку визнало найкращою журі з п’яти осіб.

У довгий список потрапляють видані в Україні написані українською мовою книжки. Номінуванням книжок займаються самі видавці. Кожен із них сам може надіслати на конкурс до трьох книжок.

"Книга року Бі-Бі-Сі" – найбільш щедра недержавна премія. Крім грошей, вона приносить інші дивіденди. Це медіатизованість автора та його книжки, адже щороку на церемонію нагородження приходить чимало журналістів.

Книжка року

Цю премію між собою називають "премією Родика", оскільки її засновником є Костянтин Родик.

Грошей премія не дає. Натомість може принести медійну увагу. Щоправда церемонії нагородження з кожним роком проходять все більш скромно. Вибрані журі книжки все менше дивують.

Натомість "Книжка року" має одну суттєву перевагу. Це чи не єдина відносно відома премія, що відзначає і наукову літературу теж.

Коронація слова

Премія, що відзначає винятково рукописи. Тобто крім грошей, автор може отримати також непогану можливість видати книжку.

Премія працює насамперед у сегменті масової літератури. Тому сучасні версії "Пошуків втраченого часу" там не пройдуть. А от притомний детектив або жахастик – запросто.

Замість сум і номінацій варто назвати бодай імена успішних переможців: Ірен Роздобудько, Лариса Денисенко, Люко Дашвар та ін.

Шевченківська премія

Державна та дуже щедра премія. Її сума складає 250 тисяч гривень.

Ця премія "встановлена для нагородження за найвидатніші твори (…), які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства".

Формулювання звично розмите. Як і вибір Шевченківського комітету. Річ у тім, що зазвичай нагороди отримували маловідомі пересічному читачеві тексти.

Винятком стали перипетії зими-весни 2011 року через книжку Василя Шкляра.

10 лютого Василь Шкляр сам повідомив ЗМІ про своє нагородження Шевченківською премією. 24 лютого директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький закинув комітету нагородження "ксенофобського" роману.

Борис Олійник відмовлявся коментувати, "поки не підпише президент". Янукович мовчав.

Ідеальною комбінацією Шкляр не скористався. Вже 4 березня він написав листа президенту та попросив "відтермінувати" нагородження.

В результаті в указі про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка немає ні слова про лауреата в номінації "література".

Цей скандал чи не вперше привернув масову увагу громадян України до Шевченківської премії. Що далі?