Щирі. Костюми заміжніх жінок Західного Полісся

До презентації благодійного проекту "Щирі", присвяченому традиційному українському костюму, "Українська Правда. Життя" розпочинає низку публікацій, у яких колекціонери старовинного одягу розповідають про його походження.

Співачка Ната Жижченко (гурт "Onuka") і телеведуча Василіса Фролова вбрані в костюми заміжніх жінок Західного Полісся – а саме Сарненського й Володимирецького районів сучасної Рівненської області.

Про костюми розповідає колекціонер Ігор Перевертнюк:

Варто зазначити, що подібні костюми побутували лише в 20 селах наприкінці ХІХ століття. На Наті й Василісі вдягнені домоткані фартухи. Орнаменти на їхніх вишиванках – геометричні (ромби, хрестики), що також притаманне костюмам цього регіону.

Західне Полісся – найбільш архаїчний регіон України. На його території довго носили домотканий льон і вовну навіть після появи тканини мануфактурного виробництва. Модистки, тобто майстрині, які шили на замовлення, з'явилися тут лише в радянські часи.

Ната Жижченко та Василіса Фролова. Одяг із колекції Ігоря Перевертнюка й Володимира Щибрі, намиста з колекції Олени Бугайченко

Зрозуміти чи багата людина, чи ні, судячи з її одягу, було непросто. Про статки значно більше свідчила кількість намиста, вдягненого жінкою. Так, наприклад, десять низок намиста з коралів коштували стільки ж, скільки три воли. Для того, хто був бідніший, прикрасою служило намисто з венеціанського скла. Такі аксесуари привозили до повітових містечок України єврейські купці із самої Венеції.

Шиття й вишивання було дуже кропіткою працею. Жінки шили вночі при слабкому світлі лучини. Порвані сорочки латали, аж поки їх ставало неможливо носити. І навіть після того тканина не викидалася. Зі старої дорослої сорочки шили одяг малим дітям. Часто для цього використовували тканину з рукавів.

Таку сорочку називали "льоля". Зверніть увагу на сорочки, у які вдягнені Василіса й Ната. На вишивання однієї такої сорочки витрачалося півтора-два місяці. Зазвичай новий одяг шили взимку, протягом Різдвяного посту, тобто від Пилипа до 7 січня. Уся родина на Різдво вдягалася в нові сорочки.

Вишивка на сорочці Васі Фролової зроблена так званими "кльованками" – вона виглядає так, ніби покльована курчатами. У Нати вишивка називається "кролики". Цікаво, що візерунок, який нагадує кроликів, видно тільки з виворітної сторони. Здається, що там зображена мордочка й два вушка. Взагалі таких узорів було дуже багато. Наприклад, розповсюджені були "мухи", схожі на маленьких комах та "поверхняки" – рельєфні смужки.

Дівчата й жінки Полісся шили майже весь час. Пасли худобу – шили, гнали худобу додому – також шили, увечері зустрічалися побалакати – і тоді шили.

Головні убори героїнь – це метрові шматки тканини прямокутної форми, які складали особливим способом. Цей спосіб називався "замотана по-молодицьки". Хустки пов'язувалися поверх обруча, зробленого з полотна, на який намотували волосся. Він мав назву "кибалка".

Спідницю, звану "літником", шили із чотирьох шматків тканини. Ткали 3-4 метри тканини, потім різали її на чотири частини й із них шили. Кроїлося все на око, і кожен шив собі одяг сам. Тоді навіть чоловіки могли пошити собі сорочку.

* * *

Проект "Щирі" – присвята українському костюму – ставить за мету показати багатство та колорит традиційного одягу.

Понад два місяці організатори готувались до зйомки й зібрали 30 колекційних костюмів з 10 регіонів України. Результати проекту з 19 грудня 2014 року до 19 січня 2015 року можна побачити на виставці в ТЦ "Домосфера".

Також усім небайдужим пропонують купити "щирий" календар на 2015 рік. Усі гроші, що будуть зібрані з його продажу, будуть спрямовані на допомогу нашим пораненим солдатам, які знаходяться на лікуванні в Клінічному військовому шпиталі м.Києва.

Сторінка проекту у фейсбуці.