"Почніть читати книжки, і дитина братиме з вас приклад": як і навіщо зацікавлювати дітей літературою 

4938
9 серпня 2020

Днями американський тато Девід Вудленд написав в Twitter про те, що він платить своєму сину $1 за кожну прочитану книжку, товстішу за 160 сторінок. 

"В цьому році я виклав вже $120, і син переконаний, що обібрав мене. А це моя найкраща інвестиція", – написав він.

Це викликало цілий шквал суперечок: чи можна платити дітям за читання, і чи дасть це потрібний ефект. 

Питання про те, як зацікавити сучасних дітей читанням, хвилює багатьох батьків. Звикаючи до гаджетів та безлімітних мультфільмів, діти нечасто беруть в руки книжку.

У співпраці з літературно-мистецьким фестивалем Toloka "Українська правда. Життя" розпитала в українських митців, навіщо взагалі треба зацікавлювати дітей книжками та як це зробити.

Навіщо дітям книжки?

📖  Щоб прокачати мозок

Напочатку 2020 року науковці оприлюднили дослідження про вплив читання та планшетів на мозок дитини. 

Вони проаналізували, як мозок 47 дітей реагує на отримання інформації у різний спосіб. 

Виявилося, що читання книжок активує ділянки мозку, що відповідають за навчання та грамотність. 

Натомість двогодинна гра на планшеті призводить до того, що ці ж ділянки лишаються недорозвиненими. 

Після сканування мозку дітей попросили пройти когнітивні тести. Ті, хто бавився у смартфонах або дивилися телевізор більше, ніж годину на день, мали менш розвинуті навички грамотності та нижчу здатність називати предмети. У дітей, які часто читали книги, результати були кращими.

Письменниця Настя Мельниченко, у якої двоє синів, помітила це на їхньому прикладі. 

"Повільне споживання інформації, коли є час порефлексувати – це корисно і значно краще, ніж просто щось побачити і побігти далі, як це відбувається з фільмами. 

Читання сприяє обмірковуванню, розвитку мисленнєвих здібностей", – говорить вона. 

Настя Мельниченко, письменниця

📖  Щоб розвинути фантазію 

Письменник та журналіст Артем Чапай, у якого також двоє синів, помітив, що читання книжок робить глибшим та більш різноманітним їхній внутрішній світ. 

"У нас двічі прочитаний весь Гаррі Поттер, 5 книжок Пауля Маара про Субботика, всі книжки з серії "Чарівник смарагдового міста", – розповідає він.  

Я бачу, що у дітей стала набагато краща фантазія. Коли вони граються, змішують усіх героїв книжок у своїх іграх і це є частиною їхнього світу. 

Ці тисячі прочитаних сторінок у них відкладаються всередині до деталей, вони запам’ятовують кожен поворот сюжету. Я настільки добре не запам’ятовую". 

З цим твердженням погоджується і письменник Роман Коляда, у якого двоє вже дорослих дітей – син і донька. 

"Книжка пробуджує в нас нашого внутрішнього продюсера, який сам знімає кіно всередині нас, сам пише саундтрек, сам добирає акторів, – говорить він. 

Якщо ми дивимося на готову картинку в телевізорі, або екран ноутбука, там вже все це зробили за нас".

📖  Щоб навчитися фіксуватися на "тут і зараз" 

Гаджети, соцмережі та відео розвивають в нас "кліпове мислення". Нам все важче і важче концентруватись на чомусь довше, ніж кілька хвилин. 

"Людина, яка швидко перемикається між реальностями дуже погано фіксується в теперішньому, в тому що називається "тут і зараз", – говорить Роман Коляда. 

Коли треба побути в моменті, це стає проблемою".

Книжка дає навичку знаходитися довго "в процесі", говорить він. Коли читаєш роман, ти на ньому концентруєшся і "зависаєш". Особливо якщо роман цікавий, і його не хочеться відкласти. 

Цінність перебування "тут і зараз" – це те, про що говорять усі психотерапевти. 

"Часто це також про поверхневість. Одна справа дізнатися про Середньовіччя за кілька хвилин у Вікіпедії, схопити "по верхах", і інша – прочитати кілька книжок про нього, щоб зрозуміти глибше. 

Отримання інформації з кількох статей в інтернеті формує звичку не копати глибше", – говорить Роман Коляда. 

Роман Коляда, письменник

📖  Бо іншого шансу стільки прочитати може не бути

Саме на дитинство у багатьох людей припадає левова частина прочитаної літератури, говорить засновниця творчої групи "Своєрідне коло" Олександра Сергієнко. Її 9-річний син Тарас читає доволі багато книжок. 

"Стільки літератури, скільки в дитинстві та школі, більшість людей ніколи потім не прочитають. 

Зазвичай потім немає часу, щоб читати так само багато: робота, сім’я, інші клопоти, і треба бути справжнім книгоманом, щоб серед цього знаходити час на щоденне читання, – пояснює вона. 

Тому більшість книжок, які ми не прочитаємо в дитинстві, не прочитаємо вже ніколи".

📖  Щоб розвинути емпатію 

Читаючи книжки, діти вчаться співчувати іншим, розуміти їх.

"Книжки – це можливість приміряти на себе досвід та почуття людей, про яких вони читають, – зазначає Настя Мельниченко. 

Наприклад, читаючи книжку про дитину з інвалідністю, діти які не мають досвіду безпосереднього спілкування з такою дитиною, можуть зрозуміти, що ця людина переживає, яким чином з нею можна комунікувати, щоб це було не травматично.

Через книжки вони можуть зрозуміти, що ця людина така сама, як вони".

Тож як зацікавити дітей книжками? 

📚  Відтерміновувати знайомство з гаджетами 

"Я досить довго відтягувала момент занурення сина в гаджети, – розповідає Олександра Сергієнко. 

Свого смартфону у Тараса не було напевно років до 8. Тільки в минулому році він у мене забрав мій старий телефон. 

Комп’ютери у нас в родині є у мене і чоловіка, але ми за ними працюємо. Він звісно розуміє, що на них можна грати, але ми не граємо, і йому грати особливо не даємо. 

Тож момент, коли він по вуха занурився в гаджети, стався досить пізно. А до того дитина навчилася читати не просто по складах, а доволі швидко. І зацікавилася книжками".

Настя Мельниченко говорить, що програла цей бій планшету та смартфонам: "Визнаю, що я програла гаджетам. 

Я аналізувала, чому так сталося. Читання – це повільний процес в плані отримання задоволення, а гаджети – це дуже швидкий. Дитина робить дію і відразу отримує відповідь на цю дію, задоволення приходить миттєво. 

У читанні цей результат відтермінований, а діти хочуть всього і пошвидше". 

У дітей Артема Чапая був планшет, але вони його зламали – "псіханули", коли програли в якусь гру. З того часу вже рік вони живуть без планшету. Але не надто через це страждають.

"Коли заходить мова, що подарувати на Новий Рік, чи на День Народження, вони надають перевагу не планшету, він у них не в пріоритеті. Обирають "Лего", або інші іграшки", – говорить письменник.

Саме на дитинство у багатьох людей припадає левова частина прочитаної літератури. 
Фото ArturVerkhovetskiy/Depositphotos

📚  Знайти "ту саму" книжку 

Синові Олександри Сергієнко, Тарасу, одного дня трапилася книжка, яка його захопила. 

"Як це не банально – це був "Гаррі Поттер", – говорить вона. – Допоміг карантин. Я не давала йому залипати в гаджетах, а вдома займатися було нічим, тож довелося читати. 

Поки був карантин, Тарас прочитав повністю всі томи "Гаррі Поттера" і потім ще багато книжок".

Насті Мельниченко довелося навіть написати власну книжку, щоб її діти читали. 

"Я зазнала поразки, мені не вдалося дітей привчити до читання, – зізнається вона. – Але мені вдалося написати книжки, які б їх зацікавили. 

Мої книжки їм подобаються, як не дивно. Таким чином я донесла їм те, що хотіла б сказати".

📚  Розповісти, навіщо треба читати 

"Може мені пощастило, але ми з Тарасиком на одній хвилі, я його розумію, він мене розуміє, – говорить Олександра Сергієнко. 

Він може чомусь пручатись, бо він все-таки дитина, але всі мої аргументи він приймає. 

Я йому пояснюю, що загалом я не проти гаджетів, але дитяча психіка ще не відрізняє віртуальний світ від реального, тому це шкідливо. 

Так само пояснюю, для чого потрібне читання – бо в його віці важливо щоб розвивались ділянки мозку, які відповідають за фантазію". 

Тараз зрозумів: коли він подивився фільми про Гаррі Поттера і порівняв їх з книгою, сказав, що уявляв в своїй голові це по-іншому.

"Ми проговорили, що коли ти читаєш книжку, ти сам собі режисер, оператор і творець спецефектів, – говорить Олександра. 

В якийсь момент він сам сказав "Я зрозумів, в чому полягає задоволення читання". Але буває, що використовує це як аргумент, щоб не робити уроки. Кажу "Йди зроби математику", а він "Ні, я ще почитаю". Я не можу його за це сварити" :)

Олександра Сергієнко, засновниця творчої групи "Своєрідне коло"

📚  Ходити разом на книжкові фестивалі 

Коли син Романа Коляди був малим, батько брав його на читання "Музичні віршолюбики". 

Відвідування таких заходів дало свій результат, каже він. Хоча зацікавлення сина футболом врешті-решт перемогло. 

Олександра Сергієнко живе в Запоріжжі, і вони з сином Тарасом ходять на місцевий книжковий фестиваль – Toloka.

"Минулими роками на Toloka йому подобався дитячий простір "Книголісся", проходив там дитячі майстер-класи та навіть вилазив на сцену, щоб щось почитати", – розповідає Саша. 

Артем Чапай, коли його діти були менші, брав їх на Книжковий Арсенал та Форум видавців. Правда, він був учасником подій на цих фестивалях, і діти інколи заважали їх проводити.

"Колись я був модератом презентації Маркіяна Камиша, і ми з Устимом ледь не зірвали йому презентацію. 

Сину було три роки, і я недооцінив його активність", – згадує Чапай. 

📚  Не зламатися 

Перетерпіти час, поки дитина перестане просити гаджет і знайде собі інші способи проведення дозвілля – ключова задача, якщо хочете, щоб діти читали. 

"Коли я забираю у сина телефон, він довго ходить нудить, намагається мене дістати та капає на мозок, – говорить Олександра Сергієнко. 

Я розумію, що це важко витримати, і багато батьків в цей момент ламаються і дають дитині телефон чи планшет – просто щоб він відчепився. 

Але важливо витримати, поки дитина пройде всі стадії "горя" і почне шукати інші розваги. Це відбувається досить швидко. Тоді Тарас починає вигадувати якісь ігри з підручних матеріалів, фантазувати, складати "Лего", або ж бере до рук книжку". 

📚  Читати вголос

"Ми дуже багато читали дітям вголос, – розповідає Артем Чапай. – Особливо під час карантину. Іноді бувало, що по 2-3 години в день, оскільки на це був час. 

Зараз важко сказати, чи це змусить дітей так само багато читати самим. Моєму молодшому сину 6 років і на самостійне читання Гаррі Поттера у нього ще не вистачає посидючості. Але менш об’ємні книжки він читає".

Артем Чапай, письменник

📚  Показати приклад 

"Якщо дитина не бачить, що ви бодай раз на день відкриваєте книжку, ймовірність того, що вона сама буде занурюватись в книжку зникомо мала, – говорить Роман Коляда. 

Я бачив історії, коли мама вважає, що книжки – це для нероб, а тато втихаря дає доньці кишенькові гроші, щоб вона купувала собі книжки. Потрібна опора на когось всередині сім’ї, навіть якщо це хтось один з батьків". 

Старший син Артема Чапая, якому 8 років, вже почав малювати власні комікси. Спочатку це були "фанфіки" на тему Гаррі Поттера, а тепер він вигадує власні світи та сюжети.

"Залежно від того, як поводяться батьки, будуть поводитися і діти. Я дуже багато читаю, і сини це бачать. 

Уже зараз очевидно, що мої діти відрізняються від тих дітей, які звикли дивитися тільки телевізор та мультики. 

Хоча ми мультики не забороняємо, але обмежуємо їхню кількість – годину зранку і годину вдень", – говорить він.

Щоб дітям було з кого брати приклад, батькам, ймовірно, також доведеться змінити свій спосіб життя.

"Що я можу сказати дітям, якщо я сама сиджу в інтернеті замість того, щоб читати книжки? Мені треба зробити велике зусилля, щоб змусити себе почитати, – говорить Настя Мельниченко. 

Востаннє я читала ранньою весною, і це катастрофа. Раніше до засилля соцмереж я читала постійно і дуже багато. А зараз ти заходиш у Facebook, завтикав, швидко отримав свої ендорфіни і задоволений пішов. 

Читаю книжки я зараз тільки тому, що мені треба провести дослідження для майбутньої книжки, і я до цього ставлюся як до роботи. Дивно вимагати від дітей робити те, що ми самі не робимо".

Найкращий варіант – успадкована від когось з попередніх поколінь жадоба до читання і навіть до писання. 

У того ж Романа Коляди батьки – вчителі, дідусь – вчитель російської мови та літератури, бабуся – вчителька української мови та літератури, а двоюрідний прадід – письменник, репресований зі сталінських часів. 

"У мене не було інших варіантів, щоб не любити книжку", – каже Роман. 

На літературно-мистецькому фестивалі Toloka, що відбудеться 13-23 серпня, буде дитячий майданчик з майстер-класами, лекціями, іграми та читаннями книжок. 

Зокрема Анастасія Мельниченко презентує на фестивалі свою нову книжку про Хрулі – "Від Хрулів до Зюзюків".

Організатори гарантують дотримання усіх карантинних норм на час проведення фестивалю 13-23 серпня.

Проєкт "Літературно-мистецький фестиваль Toloka" реалізується ГО "Мейнстрім" за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Тетяна Гонченко, журналістка, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина HayDmitriy/Depositphotos

Можливо, вас також зацікавить:

📖 Спецпроект ЧИТАТИ ЗАХОПЛИВО!

📖 Що подивитися: 5 екранізацій книжок сучасних українських письменників

📖 Тарас Шевченко: чому він став поетом №1 в Україні та чи справді ми його знаємо 

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua