Перстень з секретом, доленосний портрет, срібний вінок. Речі видатних українців, які отримали друге життя

180 відреставрованих предметів, пов’язаних з життям та творчістю понад 50 видатних українців, представлені нині на виставці "Духовна велич: меморії видатних українців. Наукова реставрація", яка триває в Національному музеї Тараса Шевченка.

Унікальні музейні раритети з 40 музеїв, заповідників, галерей України та інших закладів культури сьогодні можна побачити на виставці завдячуючи таланту та високому професіоналізму фахівців Національного науково-дослідного реставраційного центру України в місті Київ та його філій у містах Львів, Одеса, Харків.

Всі виставкові експонати розповідають про життя та діяльність визначних українців, які впродовж ХVIII — ХХ століття відігравали вирішальну роль в історії та культурі України — Іван Мазепа, Петро Калнишевський, Іван Скоропадський, Петро Могила, Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Леся Українка та багато інших.

Серед рідкісних експонатів — "Євангеліє" останнього гетьмана України Петра Калнишевського (1758 р.), яке він подарував Свято-Троїцькій церкві в селі Пустовійтівка на Сумщині, кабінетний стіл ХІХ століття, за яким у Вінниці працював Симон Петлюра, особисті речі видатних жінок ХІХ століття — Лесі Українки, Марії Заньковецької, Софії Тобілевич.

Сильне враження на відвідувачів музею також справляють речі з особистого архіву Василя Стуса, графічні автопортрети Катерини Білокур, аналой XVIII століття, який режисер Сергій Параджанов використав для створення інтер’єру під час зйомок фільму "Тіні забутих предків".

Кожен з них має свою історію, яка відкриває маловідомі сторінки біографії видатних українців і спонукає дізнатись більше про їх життя та творчість.

Свою історію має і портрет поета Василя Жуковського роботи Карла Брюллова. який зіграв важливу роль у житті Тараса Шевченка та допоміг звільнитися від кріпацтва.

У роки Другої світової війни портрет дуже постраждав. Влітку 1941 року музей Шевченка готував до евакуації найцінніші експонати, серед яких був і доленосний портрет.

Музейні предмети були демонтовані, спаковані й відправлені на берег Дніпра. Протягом двох тижнів експонати залишалися просто неба.

У березні 1942 року комісія музейників та реставраторів, зробивши огляд стану збереженості евакуйованих раритетів, констатувала, що портрет Василя Жуковського пошкоджено чи не найбільше через сильне промокання полотна.

1948 року, одразу після повернення експонатів до Києва портрет було передано до Реставраційного центру. Розпочалася багаторічна робота реставраторів щодо порятунку оригіналу картини Карла Брюллова.

Останній огляд портрету засвідчив, що картина має бездоганний стан збереженості, і після закінчення виставки вона займе своє почесне місце серед експонатів Національного музею Тара Шевченка.

Ще одна цікава реліквія, пов’язана з Кобзарем — перстень, в якому зберігається кілька волосинок від вуса Тараса Шевченка. Він є посмертним знаком поваги його найближчого друга — Михайла Лазаревського до пам’яті поета.

Несподіваною "знахідкою" став для працівників Історико-меморіального музею Михайла Грушевського срібний вінок, який вони розшукували багато років, а знайшли серед виставкових експонатів. Його подарували Михайлу Грушевському від наукового товариства ім. Тараса Шевченка у 1926 році на честь 60-літнього ювілею вченого.

Вперше ювілейний подарунок експонувався на виставці "ВУАН на сучасному етапі", яка відкрилася влітку 1932 році в Музеї українських діячів науки і мистецтва, що розмістився в Музейному містечку Лаври. Досліджуючи архівні збірки, фахівці музею вже давно натрапити на слід срібного вінка, який губився в документах початку 1930-х, але достеменно не знали, де саме він зберігається.

Насправді у 1946 році Академія наук УРСР передала його на зберігання до Будинку-музею Тараса Шевченка в Києві, а звідти на початку 1953 року він надійшов до колекції Державного музею Т. Г. Шевченка АН УРСР (нині — Національний музей Тараса Шевченка).

Розглядаючи виставкові експонати, важко повірити, що колись вони були зовсім не такі презентабельні, а часом просто складалися з окремих фрагментів. Приміром, як хустка Марії Заньковецької. На фото видно, що до реставрації ця річ, як кажуть, купи не трималася, а на виставці вона виглядає, мов нова.

Заново народженою можна назвати ікону "Св. Миколая Чудотворця" з іконостаса Богоявленського собору, зведеного на замовлення та коштом Івана Мазепи, яку називають "мазепинською".

За словами фахівців, ікона добре збереглась, але втратила свою автентичність — у XIX сторіччі її переписали заново, хоча і професійні художники. Було вирішено повернути пам’ятці первозданний вигляд.

Для цього знадобились колосальні зусилля реставратора, який працював два роки тільки над цією роботою, щоб образ святого Миколая ми побачили таким, яким його було створено у XVIII сторіччі.

Однією з родзинок виставкової експозиції є її дизайнерське рішення. Адже рідкісні речі представлені у конструкціях з модульних вітрин-блоків, що мають спеціальну систему освітлення.

Це дає можливість об’єднати в єдину композицію експонати, створені з різних матеріалів та технік виконання, і разом з тим, візуально виокремлює кожний твір в експозиційному просторі.

Виставка триватиме до 10 жовтня 2021 року у виставкових залах Національного музею Тараса Шевченка.

Слідкуйте за подіями в рамках виставкового проєкту на сторінці у Фейсбук та сайті Національного науково-дослідного реставраційного центру України.