"Пізнай своїх": українці мають знати про культуру кримських татар
Українська та кримськотатарська культури глибоко перепліталися впродовж століть.
Живучи на одній території, наші народи як хороші сусіди ділили побут та культурні традиції один одного. Однак, радянська репресивна машина після депортації кримських татар 18 травня 1944 року зробила все, щоб стерти історичну правду про них та нівелювати зв'язок материкової України і півострова Крим. Натомість системно нав'язувалася переписана історія про кримських татар і їх "ворожнечу" з українським народом.
В Україні стартував культурно-мистецький проєкт "Шлях/Yol", який покликаний відродити знання про кримськотатарські культуру, традиції, історію, мистецтво, освіту та релігію.
В рамках проєкту відомі діячі культури кримськотатарського і українського походження розповіли, чому говорити про культуру Криму актуально саме зараз?
Рустем Скибін
кримськотатарський кераміст, культурний діяч, голова ГО "Ель Чєбер"
Є п’ять компонентів, з яких складається народ. Перший – це мова і фольклор. Другий – відношення внутрішнього світу, тобто духовність та релігія. Третій компонент стосується зовнішнього світу – це приналежність до визначеної території. Четвертий – це відношення до фізичного тіла, тобто медицина та практики для підтримки здоров’я. І п’ятий – мистецтво. Якщо один з них втрачається, народ починає зникати.
Депортація та репресії кримських татар обмежили їх у території, у правах та свободах, їх культурному виявлені та ремісничих практиках. Це все є частиною культури, а культура – це самоідентифікація, через яку людина усвідомлює свою сутність.
Сьогодні кримськотатарський народ стоїть на краю прірви, не знаючи, яким буде наступний крок. Ми можемо або злитися з іншими культурами і назавжди втратити свій етнос, або ж всіляко підтримувати та розвивати практики, які допоможуть зберегти багатовікову кримськотатарську культуру.
 |
| Керамічна тарілка, виконана в авторській техніці |
Севгіль Мусаєва
головна редакторка "Української правди"
У 2019 році у Стенфордському університеті проходила українська конференція, де панель, присвячену ідентичності, модерував відомий професор Френсіс Фукуяма. Моя доповідь була присвячена ідентичності кримських татар як частини української ідентичності.
Після виступу до мене підійшла народна депутатка і сказала, що їй соромно, оскільки вона не знала 90% з того, що я розповідала про історію кримських татар. Це не дивно, оскільки радянська історіографія робила все можливе аби стерти кримськотатарський наратив у Криму.
Українці мають знати – у наших народів багато спільного і великий шлях спротиву імперії, яка намагалася знищити мову, культуру, звичаї та власне людей. На жаль, ми відкриваємо світ один одного вже після окупації Криму. Але я знаю, що ці знання зроблять нас сильнішими, культура кримських татар збагатить українську. Це нерозривні речі, як і чумацький шлях, який існував між півостровом та материковою Україною кілька століть.
 |
| На фото традиційний глечик для води кримських татар Гугум |
Ахтем Сеітаблаєв
актор, режисер, директор ДП "Кримський дім"
Про культуру взагалі потрібно й говорити, й щось робити для того, щоб культурологічний контент взагалі існував. Кримські татари не могли просто забути про культуру та згадати про неї лише у 2021 році. Якби ми почали цікавитися нею лише в 2021 році, нас би не існувало вже декілька сторіч. Ми постійно нею займаємося й наголошуємо на тому, що саме культурологічна складова і є надпотужним інструментарієм задля проговорення себе, задля самоідентифікації.
 |
| Різна тростина була популярна у кримськотатарської знаті 19 століття |
Гульнара Абдулаєва
українська історикиня, телеведуча та авторка та редакторка книг і програм
Протягом двохсот років Московія, Російська імперія, СРСР, а тепер Російська Федерація створювала міф про злого татарина, головного ворога православних слов’ян, який захоплював їх землі. Це робилося для того, щоб показати, що російський народ українцям ніби як ближче, "ми ж ваші старші брати, які вас захищають від зовнішнього ворога".
Насправді історія Кримського ханства і українських земель, зокрема Запорізької Січі тісно пов’язані спільним минулим. Це не тільки економіка та політика, але й культура. Кримські татари та українці мали схожі господарські структури, широке самоврядування, та повну релігійну свободу. Не варто також забувати, що це в етногенезі українців і кримських татар брали участь одні й ті ж народи і племена.
Сьогодні Росія продовжує підтримувати міф про кримських татар з метою роз’єднати сусідні народи. Все це робиться з єдиною метою – захоплення територій та встановлення своєї диктатури.
Я думаю, кримськотатарському та українському народам потрібно зробити висновки з нашої історії і приділити пильну увагу розвінчанню міфу. Це наш єдиний шанс вберегти нашу культуру і захиститися від сусіда-загарбника.
 |
| Традиційний жіночий головний убір "фес", рясно прикрашений вишивкою |
Айдер Рустемов
Іса оглу, муфтій Духовного управління мусульман Криму
Ми живемо у XXI сторіччі в умовах гібридної війни, а мешканці Криму – ще й фактично в умовах "гібридної депортації". "Депортації" не у прямому сенсі. Це "гібридне" виселення народу, який стільки часу прагнув повернутися на свою землю. Кримських татар виселяють, сіючи страх у їхніх душах. Люди зникають безвісти. А скільки політв’язнів, скільки дітей зосталося сиротами…
В сучасному столітті будь-яка війна, окупація – вона починається з культурної окупації. Тому так важливо показати всьому світу, хто такі кримські татари та чий насправді Крим.
 |
| "Намазлик", традиційний витканий або вишитий килимок для здійснення намазу |
Еміне Джепарова
перша заступниця Міністра закордонних справ України
Кримські татари для українського суспільства протягом багатьох років були terra incognita. Знання про них формувала сфальсифікована російська імперська та радянська історіографія. Це завжди мене дивувало, бо повага до своєї свободи, свободи інших та особлива повага до рідної землі - це те, що єднає. Українці та кримські татари мають схожу історію та ідентичні цінності та є частиною європейської цивілізації.
І український, і кримськотатарський народи дуже працьовиті. Народи, вкорінені у землі. Народи, для яких таке поняття як гідність проходило через сторіччя. І вони не народили гігантоманії або експансивних тенденцій. Це народи, які скромно живуть, цінують власні землю, гідність, традиції, коріння. І це той простір, у якому ми перебуваємо.
Мені здається, що Москва сторіччями штучно розділяла, фальсифікувала, знищувала ідентичність та мову наших народів, формуючи свої наративи. І, власне, цим зумовлений певний рівень дистанції між українцями та кримськими татарами.
Проєкт Шлях/YOL важливий із погляду повернення самому собі власної історії, своїх відчуття та розуміння того, хто такі кримські татари, чому вони є частиною української нації і чому вони мають бути частиною української нації. Я вважаю себе українкою, пишаюся своєю державою і дуже хочу, аби наша нація стала частиною європейської цивілізації.
 |
| Головний убір "фес" жінки після заміжжя не прикрашали вишивкою |
Алім Алієв
заступник генерального директора Українського інституту, засновник літературного конкурсу та фестивалю "Кримський інжир"
Останнім часом українці й кримські татари фактично пізнають один одного. Раніше це було досить поверхневе знання. Зараз нові наративи, глибші дискурси ми використовуємо у цьому пізнанні.
Я вважаю, що культура є однією з основ будь-яких взаємовідносин між людьми, середовищами чи країнами. І проєкт про культуру Криму дає глибшу відповідь про те, хто такі кримські татари, чим півострів є для країни, яке майбутнє бачать кримські татари й українці разом. Власне тому такий масштабний проєкт, що житиме не один рік, має оприявнити кримськотатарську культуру для України та світу.
 |
| "Думбелек", традиційний музичний інструмент оркестру кримськотатарського війська |
Петро Гончар
художник та директор Музею Івана Гончара
Проєкт про кримськотатарську культуру мав би бути актуальним завжди. Ну звичайно, нині більше уваги окупації Криму, тому саме зараз ця тема дуже на часі. Небо зробило так, щоби ми звернули увагу й кусали собі лікті, чому ми раніше не цікавилися цими важливими речами. Але краще пізно, ніж ніколи.
 |
| "Кілім", традиційний килимок без ворсу, який повсякчас зустрічався у кримськотатарському житлі |
Ерфан Кудусов
кримськотатарський громадський діяч
Проєкт про кримськотатарську культуру – це інструмент деокупації Криму. Це наша можливість тримати зв’язок з жителями окупованих територій.
Повернення Криму – це не тільки політичне завдання, але і культурне. Бо люди на територіях, які ми повернемо, мають пам’ятати про свої коріння, не дивлячись на пропаганду кремля.
 |
| "Джезве", мідна посудина для варіння кави |
Ернест Сарихаліл
режисер та оператор
Я вважаю, що люди мало обізнані з кримськотатарською культурою. Ба більше, існувало й існує багато міфів, які формували і продовжують формувати негативне ставлення до нас, кримських татар. Мені хотілося б брати участь у культурному житті, щоб створювати нові асоціації та думки.
 |
| "Сіні", стільниця-піднос для приймання гостей |
Влодко Кауфман
художник, графік, перформер
Наскрізна тема цього проєкту – запізніле усвідомлення втрати. Допоки ми її не усвідомлюємо, ми наче відчуваємо фантомні болі, нас болить і ми часто поверхнево пояснюємо собі цей біль. Усвідомлення втрати є важливим для нашого колективного зцілення, позбавлення від цього "фантомного болю", який спричинений минулим та уникнення схожих помилок в теперішньому.
Звернення до Криму, кримської культури, кримського народу дозволяє показати цю тему як роз’ятрену рану. Адже навіть незважаючи на факт важкої історії кримськотатарського народу, наша держава 30 років не згадувала про цю проблему, не реагувала на цю "біль". Ця запізнілість нас постійно переслідує. І хоча анексія стала тригером проблематики втрати в публічному дискурсі, ми маємо її відчути та усвідомити на ментальному рівні.
 |
| Традиційний кримськотатарський орнамент з безліччю графічних елементів |
Світлана Ляховець
мистецтвознавиця, кураторка культурних проєктів, голова ГО "SVITARTA"
Культура Криму та кримських татар – унікальна, багатогранна і є невід’ємною частиною культури України, власне, як і культура Гуцульщини чи Полісся. Проте, на жаль, вона залишається маловідомою для українців. Тому наша команда з натхненням об'єдналася у прагненні реалізувати найбільший за період незалежної України проєкт, присвячений кримськотатарській культурі, та нарешті представити широким аудиторіям України і світу ШЛЯХ кримськотатарського народу.
 |
| Кісет для зберігання тютюну, оздоблений орнаментом |
Команда прорєкту "Шлях/Yol" спеціально для УП.Життя.
Проєкт "Шлях/Yol" реалізується ГО "Ель Чєбєр" за підтримки Українського культурного фонду, Українського інституту і Кримського дому.
Вас також може зацікавити:
Усі дороги ведуть в Крим: 6 життєвих історій про сміх і сльози, радощі і драми на півострові
Найщасливіші миті у житті: 5 родинних та романтичних історій про такий рідний Крим
Хочете дізнатися більше здоров'я та здоровий спосіб життя? Долучайтеся до групи Мамо, я у шапці! у Telegram та Facebook.