"Він долучив до української нації людей, які ще донедавна не бачили себе її частиною": авторка дослідження "Ефект Зеленського" Ольга Онух

Карколомне сходження Зеленського на світову політичну сцену та неймовірний спротив українців російській агресії стали предметом дослідження в англомовному науковому світі. Його автори, доктори політичних наук Ольга Онух та Генрі Гейл пропонують шукати причини обох цих взаємопов`язаних феноменів в історії становлення української нації.

З чого складається українська ідентичність, що таке громадська нація, як на її запит відповідала політична кампанія Зеленського – відповіді, які шукали дослідники впродовж трьох років. Окрім дисидентських рухів, історії українських революцій і виступів українського Президента, дослідники аналізують скетчі "95 Кварталу", серіал "Слуга народу", а також проводять власні соціологічні опитування українців.

Англійською мовою книжка "Ефект Зеленського" вийшла наприкінці минулого року, цьогоріч очікується її переклад українською. Фактично це перше дослідження, що пояснює англомовному світу українську ідентичність. Редакторка культури УП.Життя Тетяна Пушнова поспілкувалось з професоркою політології Манчестерського Університету, дослідницею сучасних революційних рухів і співавторкою книжки Ольгою Онух про її працю.

– Олю, вихід вашої книжки став помітною подією в англомовному академічному середовищі, відбулась її презентація в університетах Великої Британії та США. Водночас, вона отримала схвальні рецензії і в широкій пресі. Хто є читачами "Ефекту Зеленського" і про що ця книжка їм розповість?

– Ми, два науковці-політологи, писали цю книжку, грунтуючись на великій кількості власних академічних досліджень. Але старались так її написати, щоб вона була популярною, цікавою і зрозумілою широкому колу читачів.

Ця книжка про те, що ми вирішили назвати "ефект Зеленського": про українську громадську націю і з якої, власне, вийшов цей Зеленський. Що це нація, де громадяни залучені до громадського обов’язку, до громадської активності. І не тільки з 91-го року, але і теж з часів дисидентів і раніше.

І, власне, отака громадська нація створила, породила Володимира Зеленського та інших людей його генерації. Це, Таню, теж і твоя генерація – люди, котрим було поміж 6-14 років в 91-му. Ми вас називаємо генерацією Незалежності.

Це люди, котрі були дітьми в 91-му році, вони пам’ятають, як було до незалежності, але були трошки замолоді, щоб що-небудь зробити в 90-х роках. Та їм треба було пережити ці 90-ті – ми всі пам’ятаємо, як тоді було важко пересічним людям.

І вони це пережили, спостерігали за утворенням олігархату в Україні, відчули всі економічні кризи. А також це люди, які брали активну участь у важливих для країни протестах або спостерігали їх: "Україна без Кучми", Помаранчева революція, Революція гідності.

Це є книжка, з одного боку, про громадську націю, яка існує в Україні давно. А з другого боку, вона про Зеленського як лідера, який зміг долучити до цієї нації людей, які ще до 2019 року не бачили самі себе її частиною: російськомовних громадян східно-південних регіонів.

Ми працювали три роки і змогли дослідити, як він це зробив – не лише під час війни, а і до неї. Як він довгі роки говорив до цих людей. Звертався в різний спосіб, щоб сказати, що вони теж є частиною цієї громадської нації, вони всі мають громадський обов’язок. Як він переконувався сам і переконував людей, які жили в Дніпрі, чи в Одесі, чи у Харкові, чи у Донецьку, що демократія важлива, що важливо бути частиною Євросоюзу, НАТО. Отже це книжка і про Зеленського, і про українців.

– Які дослідження ви провели і на які дослідження спиралися в своїй книжці? Що вам вдалось з’ясувати ними, що стало відкриттям?

– По-перше, ми дослідили громадську активність і участь в протестах, а також провели понад 11 всеукраїнських опитувань і використовуємо їх результати в книжці. Деякі з опитувань ми провели вже після повномасштабного вторгнення. Також ми використовували різноманітні світові статистичні дані. Нам важливо було оповісти політичну історію 90-х, тому ми дивились, наприклад, на статистику, скільки людей виїхало тоді з України, скільки уже в нульових.

По-друге, ми пильно придивились і до Зеленського, до тих міфів, які існують довкола нього. Ми дослідили що він говорив і як не лише вже під час війни, а раніше – останні років 10.

Ми провели контент-аналіз і дискурс-аналіз його публічних виступів вже на посаді Президента, які могли дістати до моменту публікації книжки: скільки разів, які, як і коли він вживав слова, який був дискурс в його промовах. Але нам цього було не досить. Тому ми також подивились на всі його соцмережі і зробили візуальний такий контент аналіз: як він виглядав, коли він вперше вбрав ту саму зелену футболку – виявилось, що він її вбирав і раніше, не лише у 2022 році.

Також ми провели контент- і дискурс-аналіз серіалу "Слуга народу" і концертів "95-го Кварталу", які змогли знайти. Проаналізували і кожне інтерв’ю, що він давав – тобто ми дослідили стільки джерел, що можемо з впевненістю сказати, що розуміємо Зеленського набагато краще, ніж будь-хто інший.

Але що найважливіше – ми зрозуміли те, що побачили в ньому ті мільйони і мільйони українців, які за нього проголосували. І це мене, чесно кажучи, шокувало!

І в його інстаграмі, і в виступах "Кварталу", і в серіалі ми простежили меседж громадського обов’язку, громадської ідентичності України. Меседж про ЄС, що Україна має бути там, що вона європейська держава дуже чітко можна почути. Як він говорив про обидва Майдани і підкреслював, які вони важливі для українців і для України.

Також можна почути від нього, що після Майдану політична еліта забирає цей Майдан від людей. А скільки в нього контенту про Крим і про фронт з 14-го року! Але що мене здивувало – те, що люди в Україні, вже не говорячи про людей на Заході, не досліджувало ці моменти.

Певний час Зеленський був генеральним продюсером телеканалу Інтер – в 2010-2012 роках. Я думаю, що він мав прямий контакт з різними важливими людьми і політиками в Україні. І ці роки, на мою думку, треба більше досліджувати і більше зрозуміти. Це ще не є зрозуміла для всіх історія.

Я переконана, що під час виборчої кампанії Петро Порошенко (та й інші теж) не хотіли про це говорити. Він позиціонував Зеленського шоуменом, несерйозним коміком і відкидав його досвід серйозного менеджера. Можливо ще й тому, що сам Порошенко в час, коли Зеленський очолював Інтер, був міністром в уряді Азарова.

Читайте також: Громадяни України, світу чи СРСР? Соціологи дізнались, як українці ідентифікують себе

І неймовірно цікаве ми дізнались з тих опитувань українців, які провели вже після початку великої війни. Як вони бачать свою роль в розвитку України, їхню прив’язаність до держави, не до України етнічної чи мовної, але до держави Україна. І яким чином вони всі можуть об’єднатися і мають одну мету – оборонити державу.

Розкажу тобі один "спойлер" з книжки. Ми питали в пересічних українців, як вони долучилися до оборони України. І там були варіанти відповідей на вибір: участь в ЗСУ, волонтерство, пожертви тощо. І був пункт "вкажіть свій варіант". Зазвичай цією опцією користається небагато людей – всі обирають із запропонованих готових варіантів. Але в 22-му році сотні людей нам дописали цей пункт, уточнили, як саме вони долучилися до оборони своєї держави.

І там були такі прекрасні речі, про які ми згадали в книжці. Наприклад, старша людина в якомусь селі в центральній Україні нам написала, що вона/ він приготувала ситний український суп і віднесла до ЗСУ, щоб хлопці мали що їсти. Так і відповіла, уяви! Йде війна, опитування проводиться телефоном, але людині дуже важливо вказати як саме вона долучається до оборони держави!

Інший хтось відповів (це, по-моєму, було в східній Україні), що вони доїли молодих кіз, які дають поживніше молоко, щоб віднести це в ліс українським солдатам. І це так прекрасно, коли українці хочуть точно записати в історію, як вони обороняли свою Україну!

За своїм походженням я українка, тож рада показати це в дослідженнях, якою є ця громадська нація, яке в неї величезне почуття громадського обов’язку, як вона бореться за свою державу і виграє!

І нам було важливо показати цей взаємозв’язок між тим, що Зеленський говорить і якими є люди, до яких він звертається. Щоб на заході зрозуміли, що ці "незламні українці" - це не плід політичної фантазії. Він так говорить, бо він розуміє, що десь на Півдні чи Сході є ось такі бабусі, які доять саме молодих кіз і несуть це поживне молоко солдатам. Він розуміє цих людей.

І тому ми кажемо англомовному читачу, що Зеленський є один із 44 мільйонів українців – він унікальний, але він один з. І він не змінив Україну, а відображає те, чим вона є.

– Ти кажеш, що завдяки своїй праці пізнала Зеленського набагато більше, ніж будь хто. Якого Зеленського ти для себе відкрила?

– Є один вірш Ліни Костенко, котрий він якось зацитував у своїй промові і який ми вирішили і в книжці використати: "Не треба думати мізерно". І це був для нас такий прекрасний момент, де він згадує не тільки знану українську поетесу, а дисидентку, щоб показати, яким треба бути українцем: "Коли в людини є народ, тоді вона уже людина".

Також кожен розділ ми закінчуємо піснею українською (кодом з лінком на неї) і її коротеньким перекладом англійською. Такий наш скромний внесок в культурну дипломатію. Там є "Вона" "Плача Єремії", є більш сучасні пісні. А насамкінець закінчуємо гімном України у виконанні Дзідзьо.

До чого я це все кажу: Дзідзьо теж знімався і співав в серіалі "Слуга Народу". І це значить, що цей серіал є популярний і серед дуже молодої аудиторії.

Що для мене було важливо – це те, що Василь Голобородько є вчителем історії. І в цьому популярному серед різних людей серіалі багато історії загалом, світової, української, різних історичних постатей: і Ярослав Мудрий, і княгиня Ольга, і Сковорода. І вони постійно приходять до Голобородька і вчать його про історію і розмова завжди іде – про що треба думати і що треба не повторювати, помилки історичні.

Останній розділ нашої книжки ми назвали Future history, Майбутня історія, це така гра слів англійською. Але ми дуже хотіли це назвати The history teacher – з відсилкою до героя Зеленського в серіалі.

І я ніколи до цього не думала, що він любитель історії. Але він такий є, і він постійно це вживав у своєму серіалі – не він сам, а вочевидь, команда фліьму. І ця ідея, що треба слухати і думати про свою історію, і треба думати, власне, про інших славних лідерів в українській історії і не повторювати, що вони там робили поганого і вчитися від цієї самої історії.

Історія – важливий елемент і нашої книжки. Вона, звісно, про сучасну політику, але почали ми з 90-х, а також пишемо і про дисидентів. Бо без цього важко зрозуміти, що відбувається в Україні зараз.

Для певної частини українців "Слуга народу" був, ймовірно, першою можливістю щось більше дізнатись про історію України, ніж те, що вони колись давно вчили в школі і вже забули.

Промови Зеленського і зараз апелюють до історії, він часто згадує історичних постатей в своїх промовах. Наприклад, він згадував Івана Дзюбу і для якихось українців, можливо, це стане поштовхом і собі дізнатись про цю видатну людину, яка, до речі, померла за два дні до початку вторгення.

До речі, в своїй першій промові на День Незалежності 2019 року Зеленський говорить про наймолодшу генерацію, котра виросла чи була навіть народжена після 91-го року. Що ви майбутнє України. Але що він їм каже? Не забудьте дисидентів наших і згадує їх імена.

Про Дзюбу Зеленський згадує, що вночі помер Іван Дзюба, за день до війни. Він підкреслює особу, яка походить з Донецька, коли всі чекають наступу Путіна саме там. І, очевидно, чому Іван один із символів на цей момент? Бо він до 20 з чимось років не говорив українською. Він сам з Донеччини, він в дорослому житті навчився української мови. І він написав одну з найбільш знаних тез про російський шовінізм і імперіалізм "Інтернаціоналізм чи русифікація".

І ще. Хоча Зеленський і його команда кажуть, що це не є ніяк пов’язане, але є такий реальний український поет Василь Голобородько. Він сам з Луганська і коли вчився в університеті, роздавав цей текст Івана Дзюби. І його за це викинули з університету, він був засуджений. І навіть, як персонаж Василь Голобородько в цьому серіалі не має бути тим справжнім Василем Голобородьком, ти розумієш, що хтось молодий міг поцікавитись, хто такий реальний Василь Голобородько.

І я думаю, що є багато таких людей, які ніколи не чули про тих дисидентів, могли зацікавитись ними. Це для них міг стати поштовх зацікавитись своєю історією, а також на її піставі почати будувати нову. Тому ми останній розділ і назвали "Майбутня історія".

Безперечно, ці всі дивовижні речі про Зеленського, яке я сформулювала для себе, не пістава ним засліплюватись. Є багато що критикувати в його роботі чи в роботі його команди. Але його точно є за що поважати, наприклад за популяризацію ним історії.

Читайте також: "У книгах військових немає ура-патріотизму і пафосу", – дослідниця воєнліту Марина Рябченко

– Скажи мені, яке видавництво видало "Ефект Зеленського"? І чи хтось з українських видавництв взявся перекладати і видавати вашу книжку в Україні?

– Видавництва є два – це Hurst, а також Oxford University Press. Останнє нам забезпечує доступ до академічної спільноти по всьому світу.

Hurst проводить розмови про переклад і видання в Україні з двома українськими видавцями. Але ми не знаємо результат, як це виглядає на цей момент.

– Я знаю, що частина презентацій вже відбулась, частина ще триває. Який відгук аудиторії вже знаєш на свою роботу?

– Так, ми вже мали і будемо мати презентації в Америці (Гарвард, Колумбійський університет), в Британії (Оксфорд, Лондон), на конгресі українців.

Також ми мали виступи і інтерв’ю. Особливо успішним була участь у подкасті видання The Telegraph Ukraine: The latest. Його послухали майже 50 тисяч людей і після нього мені люди писали з Каліфорнії, Аргентини і Австралії, що вони купили на Амазоні цю книжку.

Читайте також: Як українська культура виходить з тіні Російської імперії: пояснює креативна директорка Українського інституту

– Окрім української, "Ефект Зеленського" будуть перекладати іншими мовами?

– Так будуть. Але тут треба зробити один відступ. Ми написали цю книжку в дуже напруженому і швидкому темпі і закінчили ось недавно у вересні. Переклади трошки важко зробити в такому самому темпі.

Ми хочемо, щоб "Ефект Зеленського" вийшла першим чином іспанською після української. І чому іспанською? Бо я, окрім України, досліджую і протестні рухи Латинської Америки і можу з впевненістю сказати, що на всій її величезній території люди не розуміють українців, люди не розуміють державності України. І мені видається дуже важливим, щоб вони зрозуміли Україну, українців і як вони, українці, боролися стільки років.

Ми також думаємо про польську, французьку та німецьку мови і наше видавництво вже займається цим.

– Чи давно ви разом працюєте з Генрі Гейлом, на чому спеціалізуєтесь як дослідники? Як вас зацікавила тема української ідентичності?

– Разом з Генрі, співавтором книжки, ми працюємо разом десь років 10. Ми досліджуємо українську ідентичність, нас цікавить, за яких обставин люди змінюють свою ідентичність. В яких умовах вони спілкуються російською чи українською, в яких ситуація переходять на іншу мову. Як вони себе мислять – чи вони українці, чи вони росіяни, чи вони європейці. У нас на цю тему вийшло кілька праць.

Ми теж досліджуємо громадську активність, участь українців у виборах та протестах, що спонукає людей брати в них участь. До нашого поля наукових інтересів також належить така тема, як Rally ‘round flag effect ("ефект мітингу довкола прапора" – ред.) – термін, який використовується в політології, але я не знайшла йому відповідника в українській мові. Цей термін намагається пояснити, як короткостроково збільшується підтримка політичних лідерів під час війни чи кризової ситуації.