Держкіно підтримує чи шкодить: історія інтерв'ю, яке не відбулось

Держкіно підтримує чи шкодить: історія інтерв'ю, яке не відбулось

Як розвиватиметься кіносфера в умовах війни і недофінансування, якою є стратегія підтримки українського кіно державою, що робити з російськими розповсюджувачами фільмів в українських кінотеатрах, як витісняти росіян з міжнародних кінофестивалів та коли буде призначено директора Довженко-Центру ці та багато інших питань УП.Життя намагалось обговорити з Головою Державного агентства з питань кіно Мариною Кудерчук.

Ми домовлялись про день і місце для зустрічі з пані Кудерчук і наші перемовини вже наближались до фіналу. Та раптом, замість живого інтерв'ю, з офіційної пошти Держкіно нам надійшли текстові відповіді, написані бюрократичною мовою на деякі теми, які ми прагнули обговорити.

Щоб зрозуміти, про що йдеться у відповідях Держкіно, ми звернулись до представників кіносфери по коментарі, надавши тексти відповідей Держкіно. Своїми враженнями та коментарями діляться:

  • співзасновник Одеського кінофестивалю і кінопродюсер Денис Іванов;
  • продюсерка, співзасновниця Української кіноакадемії Юлія Сінкевич;
  • артменеджерка Олена Гончарук, яка вже вдруге виграла конкурс на посаду директора Довженко-Центру, але й досі не призначена;
  • юристи кіногалузі: Микита Євстіфеєв (Axon Partners), Надія Денисюк (адвокатка, партнерка Axon Partners).

Як після чисельних скандалів, комунікаційних криз і судових позовів виправляти репутацію державної інституції, що впливає на успіхи чи занепад великої креативної індустрії одна з головних тем, яку нам хотілось обговорити з очільницею Держкіно. І яка була проігнорована в офіційних відповідях, про які ми не просили.

Проте деякі інші відповіді ми все ж отримали. На запитання, як українському кіно повертатись в офіційні програми великих кінофестивалів, де Україна була досить широко представлена у 2021 та 2022 роках тими фільмами, які створені ще до приходу на посаду пані Кудерчук, нам написали:

"Незважаючи на те, що у основній програмі Каннського кінофестивалю цьогоріч немає жодного українського фільму, Держкіно разом із іншими представниками кіноіндустрії працює над організацією роботи українського національного павільйону, що функціонуватиме у рамках кіноринку Marche du Film... На кіноринку Каннського кінофестивалю, окрім роботи національного павільйону, Держкіно та представниками кіноіндустрії заплановано проведення Дня України..."

Читайте також: Кабмін продовжив повноваження Ради з кінематографії. Українська кіноакадемія категорично проти

Які саме "представники кіноіндустрії" долучились до організації Дня України і на яких засадах, у тексті не уточнюється.

Нас цікаволо, на якому етапі виробництва перебувають заявлені раніше Держкіно 125 фільмів. Що це за стрічки, які саме вдасться завершити цього року, які європейські партнери взялись дофінансовувати їх виробництво. У відповідях Держкіно нам перерахували назви європейських компаній, що в копродукції з українськими працюють над виробництвом. Цей довгий перелік завершується такою фразою: "...Державним агентством України з питань кіно здійснюється аналіз Європейських фондів щодо дофінансування проєктів".

Денис Іванов (на передньому плані) перед прем’єрою у Венеції. Фото: Facebook Дениса Іванова

Кінопродюсер Денис Іванов, за плечима якого досвід виробництва таких учасників міжнародних фестивалів, як "Носоріг" Олега Сенцова, "Плем’я" Мирослава Слабошпицького, "Рівень чорного" Валентина Васяновича, "Донбас" Сергія Лозниці говорить, що не відчуває підтримки держави у виробництві чи просуванні фільмів.

"Голова Держкіно Марина Кудерчук не розмовляє англійською і не знайома з відбірниками фестивалів. Зарубіжні фонди запрошують до себе відбірників великих фестивалів і роблять покази фільмів. Такого Держкіно не робить", – пояснює свою позицію Іванов. Він зауважує, що не отримали ані фінансування, ані іншої державної підтримки такі потенційно успішні на міжнародних кінофорумах фільми, як "Кай" Олега Сенцова чи проєкти Ірини Цілик, Марини Степанської. На Берлінському кінофестивалі було оголошено проєкт "Європейський фонд солідарності для кінематографістів України", який підтримує українські стрічки. Дениса Іванова обурює, що на його презентації Кудерчук була відсутня.

Читайте також: Держкіно не підписало контракт з переможницею конкурсу на посаду керівника Довженко-Центру Оленою Гончарук

На його думку, проблема не скільки в неспроможності Держкіно провадити міжнародну діяльність, скільки в непрозорості розподілу Держкіном державного фінансування на кіновиробництво "Після 2019 року система відбору кінопроєктів для фінансування – чесна система відбору, де є експерти, які оцінюють проєкти, є рада, яка приймає фінальне рішення про фінансування – була хакнута. На останньому конкурсі кінопроєктів, який відбувся, більшість грошей була виділена серіалам і фільмам так званого широкого кінопрокату", – сказав Іванов.

Юлія Сінкевич на тлі постеру програми "Особливий погляд" Каннаського кінофестивалю

Фото: Facebook Юлії Сінкевич

Після ознайомлення з відповідями Держкіно, продюсерка Юлія Сінкевич зауважує, що в них немає жодної конкретики: "В цілому враження від прочитаного – нічого нового, просто цитати з нормативних актів, які маніпулятивно використано, щоб зобразити видимість діяльності". Юлія називає текст Держкіно "відпискою" і говорить, що це лише посилює репутаційну кризу цієї інституції.

"Цього року в програмі Каннського кінофестивалю відсутні українські стрічки – це дійсно факт, який для всіх нас неприємний, проте маємо поважати вибір програмної команди фестивалю. Питання зовсім в іншому: а що було зроблено для цього?", – продовжує Юлія.

"Велика робота проходить за лаштунками. Програмери і основної програми Канн, і сателітів "Двотижневик режисерів" та "Тиждень критики" були присутні на Берлінському кіноринку. Чи зустрічалась з ними Кудерчук? З мого досвіду, інформацію про українські стрічки фестивальні відбірники отримують або напряму від продюсерів, або від відділу кіно Українського інституту", – говорить Сінкевич. І додає, що згаданий у відповідях Держкіно національний павільйон на Каннському кінофестивалі ніяк з кіноспільнотою не комунікується – продюсери не знають до останнього, як саме організовано павільйон, якою є програма, хто може долучитися.

Читайте також: Українські підсумки Берлінале – німці краще, ніж спина "хорошого росіянина"

Сінкевич також бачить головною проблемою Держкіно – непрозорість діяльності інституції: "Всі стрічки, які були показані на Берлінському, Венеційському, Роттердамському та інших кінофестивалях в 2022 -23 роках завершили зусиллями або продюсерів, або їх партнерів. Взагалі кіноспільнота існує зараз окремо від Держкіно і проявляє більшу активність щодо збереження кіноіндустрії."

Безперечно, своєю увагою ми не змогли оминути ще один конфлікт, про який писали колеги з "Детектор.Медіа" – начебто Держкіно ухвалило "Стратегії розвитку кіно в Україні до 2027 року". Такі документи обумовлюють діяльність інституції, визначають показники ефективності та стратегії прозорості та підзвітності. Але документа ніхто в кіноспільноті не бачив, і ні з ким його чиновники не обговорювали. Держкіно відмовилось надати Стратегію і на вимогу журналістів.

У відповіді нам представники Держкіно зазначили, що "Проєкт документа перебуває на стадії опрацювання, постійно змінюється, доповнюється та коригується. Зазначене передує прийняттю рішень, які будуть передбачені проектом запитуваного документа. У зв'язку з чим, запитуваний документ, наразі, не може бути наданий на запит". І додали посилання на норми Закону, за якими, буцімто мали право відмовити надати інформацію.

Читайте також: Олена Гончарук знову перемогла в конкурсі на посаду керівника Довженко-центру

Натомість юристи Микита Євстіфеєв та Надія Денисюк наголошують, що Державна агенція кінематографії не мала права відмовляти журналістам. І у відповідях суперечить саме собі.

"Звісно, закон дозволяє не надавати інформацію, проте у визначених випадках. Такими випадками можуть бути, коли із запиту неможливо чітко зрозуміти, яку саме інформацію чи документ запитувач бажає отримати, або коли інформація має обмежений доступ. Держкіно відповіло, що не може надати документ, бо він ще не готовий фінально, нібито цієї інформації ще не існує взагалі. Хоча далі саме підтверджує у своїй відповіді, що документ "постійно змінюється, доповнюється та коригується". Тобто нічого не забороняло їм надавати копію документу в тому стані, в якому він був на момент надання відповіді. Стаття, на яку посилається Держкіно, містить ще одну підставу для відмови у запиті, а саме належність інформації до інформації з обмеженим доступом. Примітно, що у відповіді журналістам "Детектор–медіа" Держкіно якраз посилалося на те, що проєкт Стратегії нібито містить службову інформацію", – зазначили юристи.

Два українські короткометражні фільми отримали нагороди на Берлінале-2023.

Фото: Facebook Одеського кінофестивалю

Також вони додали, що до публічного обговорення документ справді може мати гриф "Для службового користування", але це не означає однозначної заборони доступу до нього.

"У подібних випадках Держкіно мало б вказати, як поширення такої інформації може зашкодити важливим державним чи суспільним інтересам, і чому ця потенційна шкода переважає інтерес громадськості у доступі до цієї інформації. Як ми бачимо, інтерес громадськості тут однозначно присутній. Тож, яку саме шкоду намагається упередити Держкіно, приховуючи проєкт важливого для кіноспільноти документа, – лишається лише здогадуватись", – додали в коментарі.

Читайте також: Оголошено номінантів на премію Оскар 2023: Україна в списку

Одним із найбільш резонансних обговорень у кіноіндустрії й не тільки стали кілька спроб реорганізувати Довженко-Центр, де зберігається унікальний кіноархів України. Також Держкіно, якому зараз підпорядковується Центр, досі не підписало контракт із Оленою Гончарук, що вдруге виграла конкурс на позицію очільниці Довженко-Центру у лютому 2023.

У офіційній відповіді щодо цієї теми нам повідомили, що "Держкіно розробило проєкт контракту, який 21 лютого 2023 року був наданий переможцю конкурсу для ознайомлення та підписання". Також у відпоівді йдеться, що контракт ніяким чином не звужує права претендента на посаду і відповідає усім нормам закону. Натомість, написало нам Держкіно, Олена Гончарук не підписала контракт, бо "відмовляється зазначити у контракті обов'язки, які він (переможиця – ред.) зобов'язаний виконувати як керівник державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" відповідно до вимог чинного законодавства".

Олена Гончарук двічі виграла конкурс на посаду очільниці Довженко-Центру.

Фото: Facebook Довженко-центру

Олена Гончарук пояснила, що форма контракту, запропонована Держкіно не відповідає затвердженій Кабміном.

"Редакція, запропонована Держкіно, вельми віддалено нагадує затверджену Кабінетом Міністрів форму і робить умови контракту суперечливими і практично невиконуваними. Зокрема, серед пунктів контракту є покарання за невиконання наказу про реорганізацію. Зобов'язання зареєструвати статут, що змінює мету діяльності Довженко-Центр на "підприємницьку". Окрім цього, із контракту зникла програма розвитку інституції, що є невід'ємною частиною контракту згідно Закону України "Про культуру", – пояснила Олена Гончарук.

Читайте також: Що цінного є в архівах Довженко-Центру та чому активісти його захищають

Щодо планів так званої реорганізації Довженка-Центру, яку зараз активісти оскаржують у суді, в чому вона полягає та як саме Держкіно бачить експертну оцінку колекцій, яка мета цієї оцінки, яка фігурує в планах реорганізації Центру – нам відповіли, що "Процес реорганізації Центру тимчасово зупинений до завершення експертної оцінки музейної та архівної колекцій державного підприємства та проведення повного аудиту його діяльності".

Олена Гончарук зазначила, що навряд чи зараз Держкіно зможе фахово провести оцінку колекції Центру.

"Хочеться того Держкіно чи ні, але колекція кінематографічного мистецтва Довженко–Центру існує, із 1994 року – бо саме для її формування Центр і було створено. Усі предмети фондів Центру, а саме: Музею кіно, Кіноархіву, Фільмофонду є загальнодержавною власністю України, національною культурною спадщиною.На превеликий жаль, у самому Держкіно, оскільки воно є досить молодою інституцією, відсутні фахівці як щодо ескпертування колекцій, так і загалом щодо культурної спадщини. Певною мірою, експертна оцінка колекцій є нонсенсом, оскільки вона здійснюється в момент прийняття культурних цінностей на постійне зберігання, і це роблять фондово-закупівельна та експертна комісії Довженко-Центру. Максимум, що може бути зроблено – це звірення наявності предметів", – каже Гончарук.

Цю ж частину відповідей прокоментували і юристи. Вони кажуть, що тут є відповіді, що не відповідають реальним фактам.

"Держкіно стверджує, що контракт не підписаний через відмову Олени Гончарук виконувати обовʼязки, передбачені чинним законодавством. Але обовʼязки, запропоновані самим Держкіно до типового контракту, не входять до компетенції керівника Довженко-Центру, а подекуди і прямо суперечать закону. Чи не відповідають тим, що виносилися на конкурс. Держкіно прагне покласти саме на Довженко-Центр додаткові обовʼязки та змусити Олену Гончарук зареєструвати редакцію статуту, яка суперечить закону, не погоджена з колективом і фактично повністю перекреслює суть діяльності Довженко-Центру. Тобто контракт – це інструмент, який у власних цілях використовує Держкіно, а не двосторонній трудовий договір, як передбачає закон", – прокоментували юристи.

Читайте УП.Культура у Telegram

Основні виклики перед кіноіндустрією

Попри те, що у Держкіно не прокоментували, якими вважають основні виклики перед кіноіндустрією в час війни – ми попросили зробити це експертів.

Відтік кадрів та недофінансування вже розпочатих проєктів – одна з основних проблем кіногалузі зараз, вважає Юлія Сінкевич.

Денис Іванов назвав основним викликом саме неефективну роботу Держкіно, відсутність компетентності і доброчесності в ухваленні ним рішень. Бо саме держава має підтримувати таку важливу креативну галузь при кризах – пандемії, а тепер за часу повномасштабної війни. "Я не можу згадати жодного прикладу, що Держкіно зробило за цей час. Фактично нічого", – говорить Іванов.

"У нас виклик на виклиці: відсутність фінансування, відсутність регламентації, відсутність будь-якої підтримки для документалістів, які зараз працюють і роблять супер велику роботу, відсутність міжнародної стратегії просування України, відсутність України і відсутність Держкіно на ключових міжнародних кіномайданчиках. Навіть на ті, які організовані без допомоги Держкіно міжнародними партнерами, Марина Кудерчук не приходить. Виїзд за кордон для продюсерів і режисерів на такі заходи Держкіно обмежує, ставить перепони – це десятки кейсів. Держкіно "випускає" тільки тих, хто має безпосереднє відношення до компаній, що представлені у Раді з підтримки кінематографії".

Редакція УП.Життя не полишатиме спроб поговорити з керівницею Держкіно Мариною Кудерчук в найближчому майбутньому. Адже той текст, що інституція спробувала представити як відповіді на питання, породив ще більшу кількість запитань.

Реклама:

Головне сьогодні