"Фотопроєктів не буде": що готує на Венеціанську бієнале-2024 ГО "Українська фотографія"

Фотопроєктів не буде: що готує на Венеціанську бієнале-2024 ГО Українська фотографія

Україна обрала учасника і проєкт на найбільший форум сучасного мистецтва – 60-ту Венеціанську бієнале. Конкурсна комісія при Міністерстві культури вирішила віддати український павільйон у Венеції "до рук" молодих кураторів Максима Горбацького та Вікторії Бавикіної. Їхнє "Плетіння сіток" обійшло у фіналі конкурсу бісайд-проєкт сучасної української опери "Чорнобильдорф" – Anthropological museum.

Подружжя, що наразі мешкає у Великій Британії, є засновниками Громадської організації "Українська фотографія", а також має у своїй кар`єрі не одну виставку сучасної української фотографії ("Дім" в Ліверпулі в рамках Єврофестивалю, "Чутливість" та "Швидкорозчинний час" у Мистецькому арсеналі, низку виставок в його Малій галереї, Kharkiv Photo Forum тощо), медіапроєкт Ukrainian.Photographies та тісні зв’язки з середовищем сучасних українських фотомитців.

Проте, український проєкт на Бієнале-2024 буде не про фотографію. Про це дізналась редакторка УП.Культура Тетяна Пушнова, поспілкувавшись із Вікторією та Максимом. Що Україна готуватиме для Венеції, яке мистецтво там представить – читайте ексклюзивні подробиці.

Українська емансипація

Плетіння сіток це і заспокійлива спільна праця, і метафора розбудови горизонтальних взаємозв’язків та взаємопідтримки, і, врешті, корисна річ в зоні бойових дій. Враховуючи назву проєкту та досвід переможців конкурсу, мені уявлявся великий, можливо, імерсивний фотопроєкт про цей розповсюджений в Україні досвід долучення громадян і громадянок до нашої перемоги. Але на самому початку розмови з Вікторією та Максимом вони одразу розбили мої очікування:

"Можемо точно сказати, що фотографій в цьому проєкті не буде. Ми з Максом взагалі не думали про медіум, для нас це не було ключовим питанням. Були важливі художники, які погодились долучитися до проєкту, і ми їм за це дуже вдячні. А вже який медіум використовувати вирішували вони", сказала Вікторія.

ВІДЕО ДНЯ
Подружжя Максим Горбацький та Вікторія Бавикіна. Фото: надали куратори

Імена цих художників відомі в сучасному мистецькому середовищі це Катя Бучацька, Андрій та Лія Достлєви, Андрій Рачинський, Даниїл Ревковський. Загальна концепція проєкту неієрархічне мистецьке висловлювання, де взаємодія куратора і художника відбувається горизонтально. Тут куратор виступає певним фасилітатором (посередником), а не людиною, яка диктує правила чи наратив.

У спілкуванні Вікторія і Максим також намагаються позбутись ієрархічності в ньому немає вираженого лідера, вони одразу при мені уточнюють один з одним певні характеристики проєкту.

Назва "Плетіння сіток" поки що робоча, можливо, вона зміниться в процесі, говорять куратори. Зараз вона найповніше відображає ідею проєкту і описує той стан, в якому Україна опинилась, як вони кажуть, в постмайданні роки.

Проєкт "Степ Мікі Маусів" Андрія Рачинського та Даниїла Равковського. Фото: надали куратори

"Плетіння сіток – це така добровільна колективна дія різних людей, які, звісно, мають різні інтенції. Для когось це терапія, хтось хоче допомогти, хтось хоче побути у групі. Ця колективна дія також є горизонтальною. Вона дозволяє кожному втілити свої бажання, дозволяє кожному емансипуватися", каже Вікторія.

"І в цій дії зникає конфлікт між колективною та індивідуальною емансипацією, емансипацією кожної людини і разом з тим цілої країни", додає Максим.

Художники представлять три проєкти, в яких вони самі теж мають стати певними фасилітаторами. Адже куратори мають на меті залучити до мистецького висловлювання українців і громади, які переживають чи вибудовують досвіди взаємопідтримки. Тож запрошували до "Плетіння сіток" митців із досвідом фасилітації і високою чутливістю до глядача.

Читайте також: Лувр показує стародавні ікони з Музею Ханенків: як французи відкривають для себе історію Візантії

Трилогія

Відео є ключовим у роботі митців Андрія Рачинського та Даниїла Ревковського над їхньою частиною "Плетіння сіток". Художники створюють фільм, використавши аматорські відеозаписи, зняті українцями під час повномасштабної війни: наслідки обстрілів, окупації, побутові відео, які оповідають досвід війни.

"Ми всі стикалися з тим, що дуже важко розповісти іншій людині, котра не має цього досвіду, що таке бути частиною суспільства, країни, яка переживає війну. Даня й Андрій багато працюють з архівами даних і збирають різні історії. Обробили тисячі різних відео – такий глобальний ресерч (дослідження ред.) переживань війни", розповіла Вікторія.

Проєкт Андрія Рачинського та Даниїла Ревковського "Степ Мікі Маусів". Фото: надали куратори

Проєкт Андрія і Лії Достлєвих звертається до теми сприйняття образу мігранта або переселенця і говорить через досвід українців про питання переміщених осіб загалом. Він дивовижним чином співпадає з фокус-темою 60-ї Венеціанської бієнале "Іноземці скрізь". У 2024 році там запропонують зануритись у дослідження поняття "іноземець" і зосередитись на тих, хто перебуває на маргінесі на вигнанцях, емігрантах та аутсайдерах.

Митці Андрій і Лія Достлєви. Фото: надали куратори

Для втілення свого проєкту Достлєви проситимуть громади українських мігрантів в Європі описати, які очікування від них є в містах, де вони живуть. Як їх сприймають, як вони себе відчувають. На основі цих досвідів митці напишуть сценарій – персонажа-біженця втілять іноземні актори у німому відео-перформансі.

Частина проєкту Достлєвих 2020 Black on Prussian Blue. Фото: надали куратори

"Скрипт, написаний на основі досвіду переселенців у Варшаві, буде втілений польським актором. Відео буде без звуку. Виходить така цікава річ: цей досвід стає видимим, але безголосим. Будуть 5-6 відеопортретів з різних місць. Громади будуть допомагати актору правильно грати, підказувати в процесі, направляти", розповідає Максим.

Частина проєкту Достлєвих Licking War Wounds. Фото: надали куратори

Митці й куратори планують зачепити тему не лише біженців-українців, а подати її більш глобально.

"Звісно, цей проєкт буде говорити про українських переселенців, про наш досвід. Але ми також будемо говорити взагалі про всіх людей, які опинилися в такій ситуації. Якщо ми говоримо про європейські країни, то тут маємо справу з цим стереотипом біженця, який має бути тихий, хороший, непомітний, вдячний. Так відчуває дуже багато людей", доповнює Вікторія.

Частина проєкту 2020 Достлєвих Black on Prussian Blue. Фото: надали куратори.

До проблеми досвіду "іншого" звертається і Катя Бучацька, авторка третьої частини проєкту. Її робота залучатиме людей в аутистичному спектрі.

"Плетіння сіток" по-різному підходить до комунікації досвідів інакшого. Проєкт Андрія і Дані занурить дещо агресивно в переживання війни людину, яка цих досвідів не мала, і, напевно, не хоче мати. Ми майже нав'язуємо їй інтеракцію з досвідами інакшого. Натомість, Катя в своїй роботі з людьми з аутизмом створюватиме вітальні листівки. Це буде проєкт про привітання як практику, якої вчать, як інструмент соціалізації, спілкування, в яких людина відчуває себе безпечно", каже Максим.

Мисткиня Катя Бучацька. Фото: надали куратори

Партнерами проєкту "Плетіння сіток" зголосилась бути ліверпульська галерея Open Eye, де Максим Горбацький працює куратором, і яка на Єврофестивалі робила виставку сучасної української фотографії "Дім".

"Зараз говоримо про це обережно, ще забагато в цьому партнерстві невідомих. Але Open Eye Gallery вже занурилась в українське мистецтво і почала його представляти на теренах Великої Британії. Вони вже знають наших митців, які брали участь в Єврофестивалі – ту ж Катю Бучацьку чи Достлєвих, Рачинського, які брали участь у нашому спільному проєкті "Дім". Цю інституцію цікавлять social engaged practices. Тож для нас це логічне продовження нашої співпраці", говорить Вікторія.

Проєкт Каті Бучацької про місто Ізюм у Ліверпулі. Фото: надали куратори

"Окрім партнера Open Eye Gallery, над проєктом буде працювати досвідчена команда – Міша Букша створить дизайн павільйону, архітектурою буде опікуватись Саша Бурлака, а Олена Касперович координуватиме організаційні питання. Кожному із них ми вдячні, що підтримали нас та погодились працювати над "Плетінням сіток", – додає Максим.

Про бієнале

60-те Венеціанське бієнале відбудеться з 17 квітня по 24 листопада наступного року. В рамках цього найстарішого форуму сучасного мистецтва також відбувається Бієнале архітектури та Венеціанський кінофестиваль.

Бієнале проводить конкурс національних проєктів (павільйонів) та художників. Переможці отримують "Золотого Лева". Україна бере участь у Венеційському Бієнале з 2001 року і ще не була відзначена в цьому конкурсі.

Читайте УП.Культура у Telegram

Реклама:

Головне сьогодні