"Книга року Бі-Бі-Сі": місія (не) можлива

Премію "Книга року Бі-Бі-Сі 2010" отримав Сергій Жадан за роман "Ворошиловград". Переможця назвали у п'ятницю, 10 грудня. Винагороду в 1000 фунтів стерлінгів вручав Лі Тернер - повноважний посол Сполученого Королівства в Україні.

Нагороду "Книга року Бі-Бі-Сі" Жадан отримав уже вдруге. Першу премію йому присудили в 2006 році за книжку вибраного "Капітал".

Автор не був присутній на церемонії нагородження - зараз він у Вашингтоні, де читає лекції. Жадан вийшов на зв'язок через Skype. Коли назвали його прізвище, письменник заусміхався та сказав, що дуже радий: "Я радий опинитися в хорошій компанії п'ятірки фіналістів".

Сергій Жадан був присутній на врученні премії віртуально

Видавець Жадана Олександр Красовицький (Фоліо) не здивований перемогою: "Запрошували дуже всерйоз, посадили на сцені в президії - я мав надію на перемогу. Роман Жадана переміг, бо це найбільш конвертована в Європу книжка. Роман Забужко також дуже сильний, але це суто українська книжка".

"Премія безперечно вплине на продажі. Зараз ми видали 1 тисячу примірників у твердій обкладинці, 4 тисячі - в м'якій. Зараз ми продали десь 3,5 тисячі примірників. Думаю, до кінця лютого продамо весь наклад".

Видавець переможців двох попередніх років Світлана Скляр (КСД) визнає: "Роман Жадана абсолютно законно та зрозуміло опинився в списку фіналістів. Це перший роман Сергія, який я прочитала з задоволенням".

Адміністратор премії Світлана Пиркало пов'язує успіх "Ворошиловграду" з актуальним життям тут-і-тепер: "Людей, схожих на героїв Жадана, ми бачили на площах країни під час протестів проти заборони секонд-хенду чи проти Податкового кодексу. Героїв Жадана хочеться любити, з усіма їхніми вадами, наколками й барахлом, бо вони виграли футбол з газовиками і не зрадили друзів".

Адміністратор премії, письменниця, продюсер Бі-Бі-Сі Світлана Пиркало

Член журі Віра Агеєва також говорила про любов і звернула увагу на гуманістичний характер обраної книжки: "У романі Жадана є така актуальна та потрібна історія взаємної допомоги та взаємної любові".

Ще один член журі Ольга Герасим'юк емоційно ділиться враженнями: "Жадан сказав мені те, що я думала. І я відчула, що не сама, що не така маленька на цій незатишній землі. Це таки про джаз - я так і мислила життя, так і вмирала від усіх його насолод".

Усі члени журі премії в один голос говорять про складність вибору - у фінал вийшло несподівано багато хороших книжок.

Світлана Пиркало зауважує, що переможця завжди вибирати важко: "Всі книги із "П'ятірки року Бі-Бі-Сі" сильні, і всі вони зараз популярні в книгарнях - інколи приходиш, а перед тобою купили останню. Стільки якісних, цікавих, класних книжок на нашу премію ще не подавали. Я думаю, що український прорив таки стався, але стався він у літературі".

Журі премії (з права на ліво): Андрій Куликов, Ольга Герасим'юк, Ірина Славінська та Віра Агеєва. Також за столом один з фіналістів конкурсу Володимир Лис і директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький

Ольга Герасим'юк підтвердила: "Ще ніколи журі так не сперечалося й стільки не заходило в безвихідь у цих суперечках. А причина об'єктивна й радісна - українці написали хороші книжки цього року. Багато".

"Апофеоз - п'ятірка переможців, обрати безумовного фаворита в якій означає примирити найрізноманітніші світогляди, винайти універсальні критерії та взагалі вистрибнути з костюму".

Приклад протистояння різних світоглядів навела Віра Агеєва: "Цього року до короткого списку потрапили два найсильніші українські романісти - Оксана Забужко та Сергій Жадан. Хоча я чесно скажу, що до останнього вболівала за роман "Музей покинутих секретів" та намагалася переконати колег-експертів".

До речі, за роман Забужко вболівав і цьогорічний переможець Сергій Жадан.

Оксана Забужко плескала ледь не голосніше за всіх, коли було оголошено ім'я переможця

Про неординарність цього роману говорить і Світлана Пиркало: "Ця книга генерувала величезну кількість дискусій. Вона непроста - і за стилем, і за змістом".

Сама Оксана Забужко ще не дочитала "Ворошиловград": "Я саме дочитала до середини - рано ще говорити".

Також Оксана Забужко поділилася своїм баченням функцій премії: "Премія "Книга року Бі-Бі-Сі" - премія журналістської тусовки, котра не дуже добре розбирається в літературі".

"Я сказала Світлані Пиркало, що логічно було б дати премію Володимирові Лису. Він має шанси стати другою Люко Дашвар. Механізм премії - розкручувати та запускати українську літературу, яку не розкручують і не запускають видавці".

Натомість "журналістська тусовка" експертів думає про способи відфільтрування надто слабких текстів.

Віра Агеєва звернула увагу на велику кількість книжок довгого списку: "Цього року книжок багато - кількість поступово переходить у якість".

Ольга Герасим'юк розповіла, як вдалося впоратись із цією кількістю. Вона говорить, що цього року журі було безжальним:

"Конкурс уже безжально відсіював "проходняк" і халтуру, на яку видалися здатними, на жаль, і деякі імениті автори. Ось це і причина для того, щоби конкурс наступного року набув жорсткіших обрисів, робота над чим уже почалася".

Світлана Пиркало пояснила суть змін: "Зараз наш "знак якості" стоїть переважно на фінальній п'ятірці, але чудових книжок більше, ніж 5. Ми плануємо скоротити "довгий список". Видавництва й надалі подаватимуть книги на премію, але ми будемо проводити попередній відсів і оголошувати той "довгий список", який уже сам по собі буде рекомендацією від Бі-Бі-Сі".

Загалом трендом цього року стали книжки зрілих авторів і звернення до минулого. Всі фіналісти - літературні "зірки". Їхні романи так чи інакше присвячені більш чи менш давній історичній спадщині.

"Ворошиловград" Сергія Жадана піднімає проблеми дитинства та дорослішання, а разом із ними - пласти провінційного життя 80-90-х.

"Музей покинутих секретів" Оксани Забужко знімає ширший горизонт. Романові вдалося обійняти контексти Другої світової війни, малодослідженого періоду 70-х років, еволюції 90-х і реалій сучасності.

"Дрозофіла над томом Канта" Анатолія Дністрового натомість веде в порівняно недалеке минуле та обмежується кінцем 90-х і початком 2000-х.

"Століття Якова" Володимира Лиса - це роман, де назва говорить сама за себе. Текст присвячений перипетіям 20 століття, на тлі яких розгортається життя центрального персонажа.

"Груші в тісті" Юрія Винничука - це зібрані з шухляд і нетрів інтернету байки та оповідки про парубкування письменника. Вкупі з жартівливими пасажами письменнику вдалося поговорити і про серйозні радянські реалії від КДБ до фарцовщиків.

Варто звернути увагу, що свого часу нагородження Люко Дашвар призвело до змін. З'явився серйозний сегмент претендентів на премію - авторів масової літератури кращої чи гіршої якості.

Цікаво, як розвиватиметься мода на історичний роман протягом наступного року. Цього року деякі романи скидалися на відверту пропаганду. Хотілося би більш ґрунтовного та менш однозначного підходу до історій. А ще - нових тем і гарно написаних текстів.

Хоча перемога роману Жадана, можливо, вкотре зверне увагу авторів до Я-письма та автобіографічної форми.

Та навіть не це є головною інтригою премії 2011 року. Головна інтрига в іншому - чи допише Юрій Андрухович свій новий роман, і чи потрапить він у конкурс наступного року.

Усі фото Дмитра Ларіна