Концерт, який неможливо повторити в іншому місці. Зустріч Брамса і Борткевича у харківському бомбосховищі
31 травня, в останній день весни, у Харкові завершився KharkivMusicFest. Попри нескінченні тривоги і жахливі обстріли, всі заплановані події відбулися. Не лише концерти, а й арттерапевтичні зустрічі для дітей, підлітків і дорослих, музично-казкова читанка, а також "пташиний" концерт і навіть дегустація українських вин під історії про вино в українській літературі! Вперше від повномастшабного вторгнення грав дитячий симфонічний оркестр.
Музична оглядачка УП. Життя Наталка Писанка, яка раніше побувала на відкритті фестивалю, відвідала ще одну важливу подію фесту – концерт "Нездійсненна зустріч: Брамс-Борткевич"
Харків зустрічає яскравим сонцем і тишею, місто оговтується від двох страшних обстрілів напередодні. У центрі міста прибрано, слідів нещодавнього прильоту в центральний парк не помітиш неозброєним оком. Біля парку, у підвальному приміщенні, триває передконцертна репетиція: скрипаль Михайло Захаров і диригент Віталій Алексейонок відточують штрихи Скрипкового концерту Сергія Борткевича.
На цій же вулиці неподалік стоїть пошкоджений російськими обстрілами будинок. Частина вікон у ньому забиті панелями, частина – розмальовані харківською художницею Кариною Жерновою. Це – будинок Борткевичів, де зростав і творив видатний український композитор Сергій Борткевич, ще один митець, привласнений росіянами. Ймовірно, саме у цьому будинку він писав свій Скрипковий концерт, який прозвучав у Харкові вперше на KharkivMusicFest, через понад 100 років після офіційної прем'єри у Відні.
На початку 20 століття Харків був одним з українських культурних центрів, куди приїжджали митці не лише з України, а й з усього світу, щоб презентувати тут свої твори. Адже вважалося: якщо харківська публіка і харківські критики схвалять новинку, їй гарантований успіх! Цю частину історії міста знищила радянська влада, так само, як зараз Росія намагається знищити саме місто. Але музичний фестиваль засвідчує прагнення харківців не просто жити, а й творити і дізнаватися про свою історію.
Диригент Віталій Алексейонок будує успішну кар'єру у Німеччині, а з 2021-го є незмінним артистичним директором KharkivMusicFest. Харків став йому рідним, він знайшов тут друзів і однодумців. Для нього підтримати харківців концертами – ніби поділитися ковтком "нормальності", втішити одне одного мовою мистецтва.
"Атмосферу та емоції, які переживаєш тут, неможливо повторити в іншому місці", – каже Віталій.
Під час репетиції диригент не приховує свого захвату від Скрипкового концерту Борткевича. У розмові з ним це спостереження підтверджується: "Бувають твори, до яких мені як диригенту потрібно довго шукати ключик, щоб я міг захопити цією музикою своїх слухачів. А бувають твори, як цей Концерт: ти відкриваєш партитуру – і музика саме йде до тебе, вона дає тобі емоції найширшого спектру, захоплює ідеями і барвами, надихає. Це не просто повернення цього Концерту на Батьківщину, виконання цієї музики для нас – немов повернення додому!"
Віталій обіцяє, що докладе всіх зусиль, щоб світова музична спільнота теж дізналася про цей Скрипковий концерт, а скрипалі і диригенти брали його у свій репертуар.
Ідею виконати харківську прем'єру твору Борткевича належить скрипалю й альтисту Михайлу Захарову. Музикант, родом з Харкова, вже понад 20 років мешкає у Відні. І саме там він познайомився з музикою Борткевича, граючи його "Австрійську сюїту" у складі австрійського оркестрі, відтоді став цікавитися музикою харківського композитора і відкривати її для себе.
Михайло розповідає про життєві паралелі – свої і Борткевича: "Ми обидва з Харкова, наше життя і наші кар'єри пов'язані з Віднем. Борткевич виїхав до Відня, бо був проти комуністичного режиму. Свого часу у 2004-му я навчався у Москві, і відчув оцей тоталітарний режим на собі. Я не міг уявити там свого життя далі, тож переїхав до Відня, і більше ніколи до Москви не повертався".
Михайло Захаров теж обіцяє популяризувати Скрипковий концерт Борткевича за кордоном, а поки цей же Концерт звучатиме в Україні: 12 червня Михайло гратиме його у Національній філармонії України у супроводі Національного симфонічного оркестру України.
Харківська публіка зустріла Скрипковий концерт Борткевича з неприхованим захватом. Подію фестивалю відвідали міністр культури України Ростислав Карандєєв, мер Харкова Ігор Терехов, меценат Сергій Політучий (президент "Фактор-друку" і президент KharkivMusicFest). Всі вони сказали про те, як важливо у цей час не зупиняти мистецьке життя Харкова, адже ворог саме на це і чекає.
Публіка мала змогу не лише насолодитися музикою, але й послухати невелику вступну передконцертну лекцію програмної директорки фестивалю, музикознавиці Юлії Ніколаєвської.
"Зараз, у час війни, ми інакше сприймаємо й історію, і ці імена, і що вони зробили, і розуміємо, що Харків стояв, стоїть і буде стояти! Багато митців знищували, забороняли, але вони все одно відновлювалися. Стає зрозуміло: процеси, які відбувалися в українській культурі, є ідентичні європейським. Тобто ми маємо класику високого штибу, яка заслуговує на те, щоб звучати на найкращих сценах світу", – впевнена Юлія Ніколаєвська.
Варто відзначити єдність кількох державних інституцій, завдяки чому вдалося організувати концерт і зібрати Фестивальний оркестр, до якого увійшли музиканти Харківської опери, Харківської філармонії, Харківського драматичного театру і Національної філармонії України.
Вже традиційно на час фестивалю концертна зала (точніше, підвальне приміщення) була вщент заповнена. Після першої частини Скрипкового концерту публіка влаштувала такі овації, що диригенту довелося з усмішкою нагадати присутнім про наступні дві частини твору. Пам'ятаючи історію сторічної давнини, можна гарантувати, що Скрипковий Борткевича матиме успіх у світі.
У другому відділенні прозвучала Друга симфонія Йоганнеса Брамса. Цікавою була ідея поєднання цих двох митців в одній програмі, адже вони обидва свого часу приїхали підкорювати Відень. Прем'єра цієї симфонії відбулася саме у Відні, у 1877-му, році народження Сергія Борткевича.
На завершення концерту у виконанні Фестивального оркестру KharkivMusicFest під орудою Віталія Алексейонка прозвучав Національний гімн України.
