Іван Марчук, музичні кавери і крадіжки мистецтва: як захистити авторське право
6 січня поліція Києва відкрила кримінальне провадження на підставі заяви українського художника Івана Марчука про заволодіння правами на його картини. Історія тягнеться ще з 2020 року, коли художник підписав договір, згідно з яким він передає права на всі свої картини на 100 років за 10 тисяч гривень чотирьом особам. Після того як Марчук зрозумів, що підписав, він просив визнати договір не дійсним. Згодом стало відомо, що інші особи представляються власниками прав на його роботи та використовують їх без згоди автора. У 2025 році митець звернувся з цією проблемою до суду.
Історія про порушення або зазіхання на чужі права в Україні не нова. Серед сталих проблем піратські книжки, використання "мінусів" чужих пісень, плагіат тощо. Лише за останній рік Українська правда писала про такі випадки: порушення авторських прав на концерті поезії Ліни Костенко у Львові, який після скарги самої письменниці все ж скасували, про незаконне використання відео креативного директора Андрія Приймаченка у серіалі від HBO "Чорнобиль". Звинувачення у плагіаті письменника Петра Воробея з його новою книгою "Останній бандерівець".
Щоб розібратися з авторськими правами УП.Культура звернулася до Олени Спесивцевої, експертки у сфері авторського права та юристки ГО "Українська агенція з авторських та суміжних прав (УААСП) та ГО "Центр демократії та верховенства права" (ЦЕДЕМ).
Яка різниця між новими і старим законом про авторське право?
Перший закон "Про авторське право і суміжні права" в Україні прийняли у 1993 році. Оскільки він втратив свою актуальність, у 2022 році ухвалили нову редакцію закону. Вона вже євроінтеграційна і в неї частково імплементовані директиви Європейського Союзу у сфері авторського права. До неї ввели нові категорії, зокрема регулювання використання об'єктів, які згенеровані штучним інтелектом, "сирітські твори", автори яких невідомі. Оновлено алгоритм оскарження використання творів в інтернеті.
Ввели поняття "твір" – у попередньому законі його прямого визначення не було. Тепер чітко визначено критерії, за якими твір має бути оригінальним інтелектуальним творінням автора у сфері науки, літератури, мистецтва тощо, вираженим в об'єктивній формі.
У грудні 2025 року ввели категорію творів, створених під час проходження військової служби.
І сьогодні активно триває робота щодо наближення законодавства у сфері авторських прав до стандартів Європейського Союзу.
Що в українському законодавстві вважається об'єктом авторського права?
У статті 6 перераховується, що об'єктом авторського права можуть бути твори у сферах літератури, мистецтва, науки тощо. Їхній перелік невичерпний – у 18-му пункті статті вказано "інші твори" – це може бути будь-який об'єкт, який наділений критеріями твору. Ми маємо розуміти, що творцями є не лише художники та музиканти, а і контент-крієйтори, журналісти, юристи та інші.
Твором може бути будь-яке інтелектуальне оригінальне творіння автора, але увагу треба приділяти тому, що не будь-який твір може бути об'єктом авторського права.
У статті 8 вказано, що не охороняється авторським правом. До цього переліку можна віднести фольклор, судові рішення, грошові знаки, державні символи. Фактично, в контексті авторського права, їх використання не потребує отримання дозволу і виплати авторської винагороди. Але можуть бути встановлені умови використання іншим законом, наприклад гімн, прапор та герб мають свої обмеження у використанні встановлені законом.
Яка різниця між майновими і особистими немайновими правами? І що таке суміжні права?
Особисті немайнові та майнові права з'являються у автора щойно він створив певний твір. Особисті немайнові права – це особисті права, які безпосередньо пов'язані з автором. Вони діють безстроково і їх не можна нікому передати. Йдеться про право автора на ім'я, обирати псевдонім, залишитися анонімним, присвятити твір комусь або якимсь подіям тощо.
Майнові права – це ті права, які допомагають автору отримати дохід. Він може дозволити комусь використовувати свій твір або заборонити. Ці права автор може передати за договором і отримати з цього дохід.
Суміжні права можна назвати похідними від авторських. У законі визначено, хто є суб'єктами суміжних прав.
Наприклад, автор написав текст і музику до пісні – він має авторські права. Виконавець цієї пісні має суміжні права і також може отримати винагороду.
Виходить, говорити, що забрали авторські права некоректно? Можуть забрати лише майнові?
Є нюанс, у договорі певним чином можуть недобросовісно обходити невідчужуваність особистих немайнових прав. У документі можуть прописати, що автор заперечує щодо використання його імені і хоче залишитися анонімним. Насправді автор цього не хоче, але його вмовляють за винагороду так зробити. У такому випадку можна сказати, що у автора "забирають" його особисте немайнове право. Тому автор має бути обізнаним з тим, що він підписує, які умови договору, які права він має, як ними розпоряджатися.
У яких випадках ми можемо передати майнові права?
Залежить від бажання автора, чи він хоче передавати права, чи він просто не знає про можливість ліцензувати, тобто надати дозвіл. Не завжди є необхідність відчужувати свої права.
Можна підписати ліцензійний договір та дозволити в певних випадках, впродовж визначеного строку використовувати твір. Автор залишається правовласником і може отримувати з використання систематичну винагороду.
Втім, якщо автор хоче відчужувати права, то це також його право і він може передбачити, наприклад, одноразову винагороду з передачі, або періодичні систематичні виплати. Усе регулюється договором.
Справа Івана Марчука
У цьому контексті варто обговорити кейс Івана Марчука.
Важливо уважно читати усі умови договору. Оскільки справа Марчука нині перебуває в суді, ми можемо говорити лише про відкриті дані. Адвокатка художника Наталія Калініченко коментувала цей кейс у Фейсбуці з деякими уривками з договору.
Там зазначено, що це був ліцензійний договір, але ліцензія була виключна, беззастережна, безумовна, безвідклична, безстрокова. У договорі визначено, що можна використовувати твори в будь-якому розмірі, будь-яким способом використання.
Хоча в договорі це називається ліцензія, фактично – це відчуження прав з неспівмірною винагородою. Хоча Марчук після підписання одразу сказав, що помилився, але договір уже підписано. Договір можна було б розірвати, за згодою сторін, але там, можливо, немає комунікації. Тоді єдиний шлях – судовий порядок.
У судовому порядку цей договір може бути визнано недійсним.
Скільки триватиме розгляд справи у суді – невідомо. Це резонансна справа. До неї, наскільки я розумію, залучається багато адвокатів, юристів. Сподіваюся, що буде вироблена, сильна правова позиція і суд стане на сторону художника.
На що тут треба звернути увагу творцям – необхідно прискіпливо читати умови договору. Має бути певний скептицизм і недовіра. Неважливо, чи це близька людина, чи ні. Якщо немає впевненості у власних знаннях, ліпше звернутися до юриста з договором, або, як мінімум, подивитися поради в інтернеті. Зараз є купа просвітницької інформації у вільному доступі.
А чи може бути ліцензія безстрокова? Як це прописано у договорі Івана Марчука?
Ми маємо розуміти, що авторське право не лише про автора, а й про суспільство. Рано чи пізно, твір має перейти в суспільне надбання. У нас твір охороняється упродовж життя автора і ще 70 років після його смерті. Потім він переходить у суспільне надбання.
Умови договору про передання майнових прав інтелектуальної власності на інший строк, ніж визначено законом, є нікчемними.
Коли твір переходить у суспільне надбання, будь-хто може його використовувати для своїх цілей. Треба зауважити, що це про майнові права.
Особисті немайнові права діють безстроково. Навіть, коли твір перейшов у суспільне надбання ми маємо дотримуватися немайнових прав автора під час використання. Умовно, можна використовувати "Щедрик" Леонтовича і створювати похідні твори, але вказувати, хто є первісним автором.
Водночас треба звертати увагу на наступне: якщо ви використовуєте вже створене кимось авторське аранжування "Щедрика", то в автора цього аранжування необхідно отримувати дозвіл на використання.
Порушення авторського права міжнародною компанією
Чи треба реєструвати свої авторські права?
У статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" говориться, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Тобто державна реєстрація авторського права не обов'язкова для захисту авторського права. Автором твору вважається фізична особа, ім'я якої, як автора, зазначено у оригіналі або копії твору
Наприклад, автором вважається людина, яка написала пісню і записала її на якийсь матеріальний носій. Дані з носія можуть бути доказом авторства.
Хоча реєстрація не буде зайвою, вона не дорога, але може гарно спрацювати у судовому порядку. Але це ми говоримо про державну реєстрацію, якщо говорити про музичні твори (їхній захист і збір роялті), то тут необхідна реєстрація саме в організації колективного управління. Вони допомагають збирати роялті, а також захищають права і самі ведуть справи у суді, якщо до цього дійде.
Наприклад, щоб отримувати роялті з-за кордону, необхідно, щоб твір автора ідентифікували іноземні організації колективного управління і здійснювали збір роялті. Це можливо тільки, якщо у автора є ІРІ номер. Це унікальний ідентифікаційний номер, який присвоюється автору при внесенні інформації про нього у глобальні бази даних, що адмініструються Міжнародною конфедерацією товариств авторів і композиторів CISAC. В Україні внесенням імен авторів у світову авторську базу займається тільки ГО "УААСП".
Що робити, якщо помітили, що ваш твір використовує іноземна організація, як це було з серіалом "Чорнобиль" від НВО, коли Андрій Приймаченко помітив, що його уривок був використаний без дозволу?
Головне не проігнорувати і не пройти повз. Якщо твір викладено в інтернет, це не означає, що його можна просто так вільно використовувати. Треба у будь-якому разі питати дозвіл.
Автор зробив правильно, що не проігнорував порушення своїх авторських прав. Далі треба зв'язатися з тим, хто використав ваш твір. Це можна зробити через пошту, або представника організації в Україні. Якщо досудова комунікація не привела до спільного рішення, то слід звертатися до суду.
У випадку з НВО мирової угоди було досягнуто в судовому процесі.
Навіть якщо це судовий розгляд за кордоном, це не означає, що процедура не матиме успіху. Порушник має нести відповідальність за бездозвільне використання.
Оскільки компанія порушника міжнародна, то це буде юрисдикція іноземного суду. Тому спершу треба звертатися до компанії, щоб в суді показати, що ви намагалися в досудовому порядку врегулювати цей спір – надіслати претензію. Інша сторона має зрозуміти, що у вас серйозні наміри і що вона порушила закон. Запропонувати врегулювати це в договірному порядку та повідомити про намір звернутися до суду. У разі неврегулювання, ці наміри, власне, реалізувати та подати позов.
Як довести, що це твоя робота, якщо немає реєстрації?
Як ми вже з'ясували, у законі є презумпція авторства, яка говорить, що автором вважається особа, ім'я якої зазначено на примірнику твору. Умовно, якщо ви створили твір у Google Docs, підписали його своїм іменем, там збереглася інформація про дату створення цього твору і про вас як автора. Публікація вашого вірша у ваших соцмережах, збереження написаної вами пісні на якомусь носії, реєстрація твору в ОКУ (організація колективного управління – ред.) – вже це може бути доказом того, що ви автор.
Якщо автор вимагає видалення його твору з продукту (наприклад, з фільму), але це може порушити цілісність художнього твору?
Автор має в першу чергу думати про захист своїх авторських прав, а не про порушення цілісності художнього твору, де використано його твір.
Користувач має отримати дозвіл на використання та виплатити авторську винагороду. Наприклад, перед тим, як використати пісню в фільмі, виробник фільму має звернутися до автора або ОКУ для підписання ліцензійного договору, сплатити винагороду та тільки потім використати у фільмі.
Якщо користувач використав чужий твір незаконно, то мав розуміти ризики, що може прийти автор з претензією, судовим позовом і вимагати не лише виплати компенсації, а й видалення свого елементу з загального твору.
Звісно, суд може звернути увагу, що це суттєвий елемент нового художнього твору і присудить компенсацію. Але автор може вимагати виключення свого твору і матиме на це право.
У законі визначено, що суд може постановити рішення про відшкодування моральної шкоди, відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права, стягнення з порушника доходу, отриманого внаслідок порушення, стягнення компенсації, припинення і заборону опублікування творів, про публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо. Цей перелік є невичерпним.
Тобто суд може постановити рішення про заборону трансляції цього елементу, виключення його з загального художнього твору.
Чи має сенс судитися в Україні?
Має сенс і не треба цього боятися. Дуже прикро, що автори можуть не йти до суду через те, що це нібито може бути дорого, довго і безрезультатно. Це не завжди так. Зокрема, якщо ви виграєте суд, то з відповідача буде стягнуто ваші витрати на адвоката. Треба мати чітку стратегію і розуміння, сильну позицію чого ми хочемо досягти.
Якщо ми закриємо очі на порушення авторських прав, це тягнутиме за собою інші випадки порушення, бездозвільного використання.
Використання творів, які стали суспільним надбанням
Хто розпоряджається майновими правами автора після їх смерті?
У статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначається, що після смерті творця захист його особистих немайнових прав здійснюють спадкоємці або держава. Це означає наступне: якщо твір у суспільному надбанні, то дозвіл на його використання запитувати не потрібно, але потрібно дотримуватися особистих немайнових прав – зокрема, зазначати ім'я первісного автора під час використання.
До того, як твір перейде в суспільне надбання, спадкоємці можуть отримувати винагороду за використання творів автора, надавати дозвіл на використання тощо. На прикладі УААСПу, у нас є договори, як з авторами, так і зі спадкоємцями. Якщо автора вже немає, то саме спадкоємці передають твір в управління УААСП і їм виплачується авторська винагорода.
Коли строк чинності майнових прав сплив, твори може використовувати будь-хто.
До прикладу, у 2024 році у суспільне надбання перейшло зображення Мікі Мауса і кожен тепер може використовувати його для будь-яких цілей. Але є нюанс. Йдеться про найперше зображення Мікі Мауса, а він дуже відрізняється від похідних – тих, які ми знаємо. Це важливо враховувати. Ці похідні зображення використовувати без дозволу заборонено.
А якщо ми з творів мистецтва, які перейшли у суспільне надбання, робимо принти для одягу, на ньому теж треба ставити підпис?
Одним з особистих немайнових прав автора є право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі або копії копіях твору за будь-яке використання, якщо це практично можливо.
Тобто необхідно зазначати ім'я автора, якщо це практично неможливо. Як мінімум, можна навести приклад, коли магазини на сайті підписують авторство.
Недоліки закону "Про авторське право і суміжні права" та як захистити свої авторські права
Які залишаються недоліки у законі? У нас досі залишається проблема з піратством?
Я би сказала, що питання не в недоліках закону, а в тому, як його застосовувати. Не кожен автор захищатиме свої права, на жаль. Тому що видається, що це складна процедура, утім, автор повинен знати як працює закон, які інструменти він має, як укладати договір, на які умови звертати увагу.
Тому треба займатися просвітницькою роботою. На сьогодні закон загально відповідає стандартам Європейського Союзу і міжнародним стандартам. Положення закону працюють, головне – правильно їх застосовувати.
Продовжувати імплементувати положення актів ЄС. Але імплементація – перший крок. Далі постає завдання, як ці норми застосовувати в наших реаліях. Тому що специфіка Україні, як пострадянської країни у тому, що автори та користувачі не надто обізнані, що є порушенням авторських прав, у чому їх цінність для економіки держави в цілому.
Проблема піратства, на мою думку, здебільшого не в законі, а в самих користувачах, які не усвідомлюють, що порушують авторські права. Не всі розуміють, що фільми у відкритому доступі на сумнівних сайтах, музика для прослуховування та скачування у Telegram – це піратство. Ці дії – краплі в морі, але формують загальну картинку про сприйняття піратства в Україні на міжнародній арені.
У нас є списки піратських сайтів і їх намагаються блокувати, але, на жаль, користувачі завжди знаходять способи обходу. Щодо Telegram – це максимально небезпечна платформа, де не працює алгоритм захисту авторських прав.
Потрібно працювати зі свідомістю користувачів і їх сприйняттям цінності авторських прав. Ми рухаємося в правильному напрямі.
В останні роки я бачу, що у нас значно зросла кількість людей, які користуються підписками і віддають перевагу офіційним сервісам.
Звідки в нас це? Чи може це тягнутися з Радянського Союзу, де все вважалося загальнодоступним, чи був тоді взагалі закон про авторські права?
У Радянському Союзі підхід був такий самий, як і до іншої власності. Усе належить державі, приватної власності не існувало. Твір вважався об'єктом, який має працювати на державу.
З Радянського Союзу пішли стереотипи, що "творчість не спосіб заробітку", "художник має завжди бути голодним та бідним".
Тоді вважалося, що суспільство повинно мати вільний доступ до творчості, бо автори – інструмент в руках держави, інструмент впливу на свідомість суспільства. Насправді автори можуть творити для власного задоволення і реалізації, щоб отримати дохід. І так має бути.
Чи ведеться статистика порушень авторського права?
Це дуже складно підрахувати і я не впевнена, що це можливо. Можна виокремити найчастіші порушення по запитах з практики. Це буде використання чужого контенту, перепост дописів.
Якщо це стосується музичної сфери – з чим стикається УААСП, то це бездозвільне використання музики користувачами – наприклад, в кафе, барах, ресторанах, торгівельних центрах. Коли музику в закладах вмикають через підписки на музичні сервіси, або радіо. Це незаконно. Бо підписка – це дозвіл конкретному користувачу слухати музику. Коли справа стосується використання музики у бізнесі, це потребує окремого дозволу і виплати авторської винагороди.
Ми фіксуємо велику кількість звернень. Тоді УААСП має повноваження фіксувати порушення і звертатися з претензією до користувача. Так у нас було з гуртом Tember Blanche, який передав свої твори в управління УААСП.
У піцерії "Містер Кет" використовували музику гурту без дозволу. Ми зафіксували та звернулися з претензією до закладу. Власники проігнорували це, тому ми звернулися до суду, який задовільнив наші вимоги та призначив грошову компенсацію.
Бізнесам треба розуміти, що бездозвільне використання тягне за собою реальні судові вироки.
Окрема група порушень стосується похідних творів. Існує велика кількість кавер-бендів, які мають цілу концертну програму з власними переробками відомих пісень і виконують їх на корпоративах, весіллях тощо. Якщо ви маєте намір створити кавер, то потрібно брати дозвіл в автора на переробку первісного твору та на використання похідного.
Є гурти, які мають крадені елементи у музиці, через це їх немає на офіційних музичних платформах, але на концертах пісні виконують. Що вони можуть зробити, щоб не порушувати авторські права?
Отримати дозвіл на використання музики. Розшукати автора, правовласника, звернутися до організації колективного управління, дізнатися, чи немає твору в управлінні. Якщо знайти не вдалося і є сумніви у правомірності використання об'єкта, краще не використовувати, а знайти законні шляхи – наприклад, використовувати твори, які є у суспільному надбанні, або робити похідні твори з народних пісень.
Необхідно розуміти ризики, якщо автори і правовласники дізнаються про незаконне використання, то будуть звертатися з претензіями, позовами.
Артистам краще не ризикувати та завчасно звернутися, наприклад до УААСП, дізнатися, чи є в каталозі музика тих авторів, укласти ліцензійний договір.
Як автор може мінімізувати ризик втрат своїх прав?
По-перше, цікавитися, як працює закон. У відкритому доступі багато посібників та навчальних матеріалів, можна почитати на сайтах ЦЕДЕМ, УААСП, IP-офісу тощо. Наприклад, УААСП на початку 2026 року запустив освітній проєкт про захист авторських прав АКАДЕМІЯ УААСП. Також можна переглянути Путівник з авторського права для творців контенту ЦЕДЕМ.
По-друге, не проходити повз порушення своїх прав та одразу це фіксувати. Звертатися превентивно в досудовому порядку з претензією, не боятися йти в суд.
По-третє, важливо уважно читати договори та звертати увагу на те, який обсяг прав передається, виключні чи невиключні права. Чи можете ви надалі самі розпоряджатися своїми творами, або ж ви передаєте права і тільки ця людина може користуватися вашим твором.
Звертати увагу на строк, на який укладено договір. Якщо немає впевненості, то краще укладати строковий договір умовно, на рік.
Мають бути прописані умови одностороннього розірвання договору. Причому детально – що сторона звернулася, заявила про свої наміри за такий-то період часу, що все зроблено за чітким алгоритмом і після цього має бути реалізоване право на одностороннє розірвання.
Так само варто звернути увагу на винагороду, чи це одноразово, чи це регулярні платежі, або якийсь відсоток.
Ще один важливий пункт – санкції. Чи не обтяжуєте ви санкціями себе і навпаки, що саме ви можете вимагати від користувача, якщо він не виконає певні обов'язки. Як саме він може використовуватися ваш твір, на якій території тощо.
Треба ретельно вчитуватися, не боятися питати і вносити правки.
Наостанок, хочеться запевнити авторів та користувачів – авторське право в Україні реально працює. Закон має інструменти захисту. Але працюють вони з одного боку тоді, коли автори уважно ставляться до договорів, знають свої права, не бояться їх захищати. Обізнаність, фіксація порушень і готовність діяти — це сьогодні головні інструменти збереження творчої свободи й справедливої винагороди.
З іншого боку закон працює тоді, коли для користувачів нормальним порядком речей є наступне правило: якщо твір не ваш — його використання майже завжди потребує дозволу, а повага до авторських прав є такою ж нормою, як і повага до будь-якої іншої власності.