Завжди голодні
"Я прокидався посеред ночі, тихо прокрадався на кухню і відчиняв холодильник. Найчастіше брав ковбасу з маслом і робив бутерброди. Якнайшвидше повертався назад до своєї кімнати, щоб батьки не помічали, що хтось був на кухні. В кімнаті "ковтав" страву, а далі йшов у туалет… потрібно було все виблювати і лягти спати, щоб завтра знову їсти і блювати", – з тремтінням у голосі згадує про свою недугу 17-ти річний Ігор.
Коли хлопцеві було 14 років, він спробував сісти на дієту – вести здоровий спосіб життя було модно, зрештою, як і сьогодні. Справа дійшла до того, що Ігор сам себе морив голодом, а потім постійно переїдав. Врешті, підліток злився на свою нестриманість. Одного разу в такому стані він спробував виблювати все, що з’їв. З часом це переросло у звичку. Через два роки психіатр скаже Ігоровим батькам, що у нього булімія.
Клітини все пам’ятають
Булімія – давно відома хвороба у США та Європі. Чимало зірок Голівуду хворіли цією недугою, зокрема від неї страждали Елвіс Преслі та принцеса Діана. За словами лікарів, булімія – це безперервне бажання їсти у великих кількостях. Але наївшись, людина на цьому не зупиняється. Вона "викидає" все спожите раніше і йде їсти ще.
Цією недугою страждають здебільшого жінки віком 15-30 років. Рідше – чоловіки.
"Серед моїх пацієнтів є молоді люди хворі білімією, – розповідає дієтолог Оксана Скиталінська. – Вони приходять зі скаргами на постійний голод і неспроможність зупинитися, коли споживають їжу. Особливість у тому, що такі пацієнти кожного дня відвідують спортзал і звертаються до дієтолога з бажанням скинути вагу. Хоча, не завжди варто корегувати саме раціон".
Психіатр Валерія Арциховська каже, що хвороба виникає в результаті виснажливих дієт, фізичної та моральної втоми, тривалого відчуття голоду, яке призводить до переїдання. Після цього, боячись набрати вагу, людина викликає блювоту або приймає проносні засоби, щоб очистити свій шлунок. Ці процедури, за словами лікаря, можуть повторюватися кілька разів на день.
"Булімія є однією із масок соціофобії*, коли людині важко адаптуватися до вимог суспільства, – резюмує лікар сімейної практики й медицини Радислав Петрів. – Часто це проявляється у незадоволенні власним тілом. Найпростішим способом зменшити вагу є дієти та голодування. Проте вони можуть бути небезпечними, передусім для підлітків. Справа в тому, що наші клітини мають здатність запам’ятовувати голод . Якщо ми будемо голодувати, то клітини, замість працювати на перетравлення їжі, відкладатимуть жировий запас.
Голова – всьому біда
Причин у захворювання безліч. Спеціалісти переконують, що основна причина – у голові адже саме там контролюються всі процеси організму.
"У кожного пацієнта причина недуги своя – від низької самооцінки чи дефіциту гормонів до різних життєвих негараздів. Окрім цього, можуть мати місце спадкові чинники або психічні травми , отримані в дитинстві", – говорить Валерія Арциховська.
Вчитель молодших класів однієї зі шкіл Івано-Франківська Лідія занедужала булімією після розлучення. У 20-річному віці вона вийшла заміж і вже через чотири роки її подружнє життя остаточно зламалося. Свій стрес вона "заїдала".
"Починається урок, а я вже дивлюся на годинник, – згадує жінка. – Яка там робота? Не могла дочекатися перерви, щоб поїсти. Під кінець робочого дня все вибльовувала, а прийшовши додому, їла знову". Дійшло до того, що коли холодильник у Лідії був порожнім вона не могла ні спати, ні відволіктися на щось інше, поки не накупить харчів. Усе закінчилося безгрошів’ям, аж тоді вона звернулася до лікарів.
Тільки разом
Бажання пацієнта вилікуватись – це 95% успіху, запевняють лікарі. Саме лікування доволі важке і потребує співпраці хворого з лікарем.
Доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології ІФНМУ Ігор Тодорів наголошує, що іноді цей розлад є одним із проявів залежної поведінки із втратою "імпульс-контролю", до яких також належить патологічний потяг до азартних ігор, алкоголізм, наркоманія та інші залежності. За його словами, серед багатьох причин розвитку булімії є також недостатнє усвідомлене, стійке й тривале почуття провини з бажанням покарати себе, спокутувати свою "провину", спотворюючи власне тіло.
"З таким пацієнтом слід проводити психологічну корекцію, – говорить Тодорів. – Людина має зрозуміти причину своєї недуги, навчитися приймати себе, довіряти своїм емоціям і вирішити як боротися".
Психіатр Валерія Арциховська зазначає, що при лікуванні булімії може призначатися медикаментозна терапія. "Таким пацієнтам потрібна підтримка оточуючих. Їм не можна бути самотніми", – додає вона.
Ігор прохворів булімією більше двох років. На запитання як він вилікувався, юнак з посмішкою відповідає: "Я по вуха закохався. Їжа перестала мене цікавити"