Що таке синдром COVID-стресу та хто на нього страждає. Інтерв'ю з канадським психологом Стівеном Тейлором

13416
3 серпня 2020

Канадський професор, психолог Стівен Тейлор (Steven Taylor) почав вивчати небезпеку пандемії за два роки до корона-кризи.

Його книжка "Психологія пандемії: підготовка до чергового глобального спалаху інфекційних хвороб" вийшла за місяць до першого підтвердженого випадку коронавірусу в Китаї. 

До того, як пандемія зупинила світ, книжку встигли прочитати здебільшого тільки його колеги і студенти з департаменту психіатрії Університету Британської Колумбії в канадському Ванкувері. 

Утім даремно психологічні фактори важливі для розуміння та управління суспільними проблемами, пов'язаними з пандемією. 

Такими як поширення надмірного страху, стигматизації та ксенофобії, які виникають тоді, коли людям загрожує зараження. 

І хоч книга англійською, українцям згодилося б почитати її до того, як автобус з людьми з Вуханю прибув у Нові Санжари. 

"Коли політиків сприймають як нечесних або ненадійних, це посилює стрес, пов’язаний з катастрофою або пандемією", каже Стівен Тейлор в ексклюзивному інтерв'ю для "Української правди. Життя". 

Тут він пояснює чому расизм і пандемія трапляються разом, що таке синдром COVID-стресу і чи не загрожує нам авторитаризм через пандемію. 

Стівен Тейлор (Steven Taylor), канадський психолог, автор книги "Психологія і пандемія"

Презентація вашої книги "Психологія пандемії" відбулася за кілька тижнів до першого зафіксованого випадку коронавірусу в Китаї. 

Як ви знали, що останній розділ "Портрет наступної пандемії" збудеться практично в усьому? 

Роками вірусологи прогнозували, що настане пандемія. 

Я знав, що пандемія буде, але не міг уявити, що це станеться незабаром після публікації моєї книги. 

Переглянувши дослідження минулих пандемій, я міг передбачити, що може статися. Наприклад, попередні дослідження показали, що расизм та інші форми ксенофобії зазвичай трапляються під час пандемії, тому було обґрунтовано передбачити, що це може статися і під час наступної пандемії. 

Я уявляв наростаючу тривогу серед людей, расизм, паніку і поширення теорій змови, випадки мародерства чи крадіжок, однак також я знав, що люди проявлятимуть приклади альтруїзму і щедрості, коли звертаюся до тих, хто перебуває на самоізоляції з пропозицією допомоги.

Книга "Психологія пандемії" вийшла за місяць до першого підтвердженого випадку коронавірусу

Чи є різниця між тим, як люди переживали минулі пандемії і як це переживаємо ми?  

Найбільша відмінність полягає в тому, що сьогоднішня пандемія COVID-19, порівняно з минулими, є першою пандемією в епоху соціальних медіа та глобальної цифрової взаємодії. Отже, це означає три речі. 

По-перше, людям простіше дається самоізоляція, оскільки вони все ще можуть підтримувати зв'язок із друзями та родиною. 

Таким чином, соціальні мережі дійсно можуть допомогти людям впоратися із негараздами самоізоляції. 

По-друге, попри те, що соціальні мережі можуть бути корисними, вони можуть також спричинити лихо в деяких випадках. 

Наприклад, коли люди розповсюджують неправдиві чутки або фальшиві новини. 

По-третє, через інтернет новини сьогодні поширюються швидше по всьому світу, порівняно з попередніми пандеміями. 

Як наслідок, це прискорює панічні покупки, як ми бачили на початку локдауну. 

Те, що ця пандемія є першою в цифровому глобальному світі допомагає чи навпаки заважає у боротьбі з вірусом? 

І допомагає і перешкоджає. 

З одного боку, люди піддаються більшій кількості фальшивих новин, теорій змов та необгрунтованих чуток, які можуть бути неприємними та руйнівними.

Але з іншого боку, люди мають змогу отримувати соціальну підтримку через інтернет та бути в курсі найкращих способів подолання пандемії, що може бути для них корисним. 

Разом із своїм колегою-психологом Гордоном Асмундсоном доктор Стівен Тейлор провів дослідження поширення рівня страху і тривоги серед майже 7 000 дорослих респондетів із Канади і США.

Дані свідчать, що 75% відсотків опитаних почувають себе добре, тоді як у решти – 25% респондентів розвивається синдром COVID-стресу. 

Як проявляється синдром COVID-стресу і чи є у нього групи ризику, як і в коронавірусу? 

Так, люди, які раніше мали проблеми з психічним здоров'ям, такими як невроз нав'язливих станів  (різновид неврозу, коли хворого переслідують нав'язливі думки, які нерідко перетікають у ритуальні дії, аби зняти напруження ред.), або сформована схильність переживати за своє здоров'я, швидше за все страждатимуть на синдром COVID-стресу.  

В основному є кілька видів страхів.

По-перше, це страх захворіти на COVID-19, страх контакту з поверхнями, які можуть бути переносниками. 

Декому сняться періодичні кошмари пов'язані з коронавірусом, а інші мають нав'язливу перевірку, чи вони не заражені. 

По-друге, це страх через економічні наслідки пандемії. Наприклад, хтось може боятися втратити роботу, не могти платити оренду чи заробітню плату людям. 

По-третє, це ксенофобія. Людям здається, що загрозу їхньому здоров'ю несе саме чужий. 

Це сумно визнавати, але: расизм завжди був особливістю будь-якої іншої пандемії. 

Ви можете підняти дослідження чуми і ви знайдете докази, що тоді були переслідування іноземців та меншин. 

Згідно даних досліджень стихійних лих, таких як потопи, урагани і землетруси, майже у 10% постраждалих людей, розвиваються серйозні психологічні проблеми, від розладів настрою, тривоги до посттравматичний стресовий розладу (ПТСР). 

Ці симптоми зазвичай виникають після катастроф. 

Тобто можна припустити, що 10% відсотків людей, уражених короновірусом, а, можливо, і більше, також отримають серйозні психологічні проблеми під час або після пандемії.

Однак, якщо коронавірус схожий на SARS (атипову пневмонію) цей відсоток може бути значно вищим. 

У деяких людей, які були госпіталізовані з атиповою пневмонією в 2003 році потім також фіксували ПСТР.  

Дослідження, які тривали 4 роки серед 70% тих, хто хворів на SARS, показали що 44% людей отримали посттравму. Навіть після лікування 82% цих людей мали ПСТР впродовж років. 

Симптоми ПСТР, як правило, більш виражені у тих, чиї рідні безпосередньо померли від атипової пневмонії, або у них самих був високий ризик смерті і вони не мали достатнього рівня соціальної підтримки. 

Чи може таке бути, що в деяких країнах наслідком буде авторитаризм, а не ксенофобія? 

Через те, що лідери можуть обмежувальними заходами прикривати свої прагнення до контролю.  

Люди, які є авторитарними, також схильні бути расистськими. 

Пандемія навряд чи посилить авторитаризм, хоча в країнах з авторитарними лідерами пандемія, ймовірно, буде пов'язана з помітним зростанням расизму. 

Стівен Тейлор почав вивчати небезпеку пандемії за два роки до корона-кризи. Фото msn.com

З одного боку, є люди, у яких пандемія розвиває фобії, а з іншого боку є ті, які не вірять в існування вірусу. І це не лише українських феномен. 

Чи для других це засіб захисту психіки?

Такі ж закономірності ми спостерігали в нашому дослідженні на прикладі США та Канади. Деякі люди дуже бояться COVID-19, тоді як інші вважають, що проблема перебільшена. 

Люди, які бояться, як правило, мають проблеми або з психічним здоров'ям, або фізичним, що робить їх вразливими до впливу SARS-COV2.  

Ті, котрі вважають справу перебільшеною, як правило, молодші і схильні вважати себе  невразливими перед вірусом. 

Тобто вони думають, що навіть якщо вони захворіють це не буде для них великою проблемою і вони швидко одужають. 

Моя дворічна дитина, яка чула розмови дорослих про вірус, після послаблення карантину тікала з майданчика, як тільки приходили нові діти. 

Як зміниться покоління, яке росте в той час, коли соціальна дистанція є нормою?

Дослідження попередніх пандемій і різних видів катастроф показують, що більшість людей стійкі до стресу. 

Так, люди можуть бути занепокоєні або налякані під час пандемії, але більшість одужає, коли пандемія закінчиться.

Так само, як тільки пандемія закінчиться, можемо сподіватися, що більшість людей відновить свої попередні зразки соціальної взаємодії. Лише меншість проявлятиме довгострокові наслідки.

Попередні пандемії мало впливають на довготривалу соціальну поведінку людей у громадах.

Тому цілком ймовірно, що після того, як пандемія COVID-19 закінчиться більшість сучасного покоління молоді не проявлятиме її наслідків у негативний спосіб. 

Тим не менше, є достатньо приводів для оптимізму. Люди, які самі зголосилися допомагати іншим під час пандемії матимуть нову ціль і сенс свого життя. 

А ті, які можуть швидко прилаштуватися до нових обставин самоізоляції, тобто більш відкриті люди матимуть нагоду підвищити свою стресостійкість, вивчаючи нові стратегії виживання. 

Оскільки вам вдалося передбачити пандемію COVID-19, як вважаєте чи доведеться нашому поколінню пережити ще одну пандемію?

Так, після цієї пандемії буде наступна. Вірогідно, пандемія грипу.

Завжди будуть пандемії. Надіємось, що із COVID-19 ми візьмемо добрі уроки, щоби справитися з наступною. 

Софія Кочмар-Тимошенко, спеціально для УП.Життя

Титульна світлина turgayada.hotmail.com/Depositphotos

Вас також може зацікавити:

Про реальну картину хворих на COVID-19, масове тестування та скандал з українськими тестами. Інтерв'ю з очільником ЦГЗ

Науковці зберуть на концерт 4000 людей, щоб вивчити, як розповсюджується COVID-19

Імунні клітини мають запам'ятовувати COVID-19, і це може бути важливіше за наявність антитіл. Дослідження

Уляна Супрун: Найчастіше коронавірус підхоплюють не на вулиці, а вдома. Ексклюзивне інтерв’ю

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua